Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.01.201 року вих. № 05/1-09-9-806 подану позовну заяву Приватного підприємства "ВМ плюс"(надалі по тесту рішення - позивач) та додані до неї документи надіслано за підсудністю до господарського суду Львівської області. Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.02.2011 року суддею господарського суду Судовою-Хомюк Н.М. прийнято до розгляду позовну заяву від 25.01.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 22437, 80 грн., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 24.02.2011 року. Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3049-VI від 17.02.2011 року (3049-17) суддю Судову-Хомюк Н.М. обрано суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, в зв’язку з чим справу № 5015/493/11 шляхом автоматизованого розподілу справу передано судді господарського суду Матвіїву Р.І. Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.03.2011 року розгляд справи було призначено на 29.03.2011 року.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 29.03.2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконали.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, витребуваних судом доказів не подав, представника в судове засідання не направив, хоч і був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи. 23.02.2011 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання відзиву, подання доказів та направлення представника. 16.03.2011 року відповідач отримав ухвалу про призначення розгляду справи на 29.03.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення від 16.03.2011 року. Однак, відповідач не скористався своїми правами, не подав відзиву, доказів та не забезпечив явку представника в судове засідання 29.03.2011 року. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники позивача відмовились.

29.03.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 01.04.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд"(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 9888 грн. 89 коп., пені в розмірі 1041 грн. 23 коп., 4944 грн. 44 коп. штрафу, трьох відсотків річних в розмірі 295 грн. 90 коп., втрат від інфляції в розмірі 939 грн. 56 коп., 1977 грн. 78 коп. збитків.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем 22.01.2009 року укладено договір купівлі-продажу № 18, відповідно до умов якого позивачем було відвантежено відповідачеві за період з 01.01.2009 року по 12.05.2010 року товар на загальну суму 40079 грн. 90 коп. Відповідачем оплачено позивачеві 30191 грн. 01 коп., борг в розмірі 9888 грн. 89 коп. відповідачем не сплачений. У зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь борг, неустойку, 3 % річні та втрати від інфляції, збитки, відшкодувати витрати, понесені на оплату допомоги адвоката.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 22.01.2009 року укладено договір купівлі-продажу № 18, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався продати мастильні матеріали або іншу продукцію, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до накладних від 04.09.2009 року на суму 1211 грн. 50 коп. (частково у розмірі 895 грн.29 коп.), від 14.09.2009 року на суму 413 грн. 75 коп., від 16.09.2009 року на суму 1128 грн. 16 коп., від 25.09.2009 року на суму 2021 грн. 60 коп., від 29.09.2009 року на суму 416 грн. 36 коп., від 19.10.2009 року на суму 407 грн. 00 коп., від 04.11.2009 року на суму 762 грн. 80 коп., від 19.11.2009 року на суму 480 грн. 26 коп., від 12.05.2009 року на суму 3363 грн. 67 коп., позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 9888 грн. 89 коп. Загалом за період з 01.01.2009 року по 12.05.2010 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 40079 грн. 90 коп., відповідачем оплачено позивачеві 30191 грн. 01 коп., борг в розмірі 9888 грн. 89 коп. відповідачем не сплачений. Відповідно до акту звірки розрахунків від 18.11.2010 року, борг відповідача перед позивачем становить 9888 грн. 89 коп. Доказів оплати повністю чи частково вказаного боргу сторони не представили. Внаслідок наведеного суд встановив, що борг відповідача перед позивачем за поставлений на умовах договору купівлі-продажу від 22.01.2009 року № 18 товар становить 9888 грн. 89 коп., на момент вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні докази про повну чи часткову сплату боргу.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, позивачем у позові, представниками позивача в судовому засіданні не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 9888 грн. 89 коп., та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 9888 грн. 89 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та трьох процентів річних математично розрахований правильно. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних в розмірі 295 грн. 90 коп. та втрат від інфляції в розмірі 939 грн. 56 коп.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 1041 грн. 23 коп. та штрафу в розмірі 4944 грн. 44 коп. Відповідно до пункту 7.2 договору купівлі-продажу від 22.01.2009 року № 18 у випадку порушення відповідачем строків оплати за придбаний товар, відповідач сплачує штраф в розмірі 50% від суми неоплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Однак, заявлена позивачем вимога про стягнення пені в розмірі 1041 грн. 23 коп. підлягає до задоволення частково в розмірі 950 грн. 94 коп., оскільки позивачем допущено помилку в розрахунку пені за прострочення оплати відповідачем вартості поставленного товару на суму 3363 грн. 67 коп. відповідно до накладної від 12.05.2010 року № У-000245. Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Відповідно до пункту 4.2 договору купівлі-продажу від 22.01.2009 року № 18 відповідач зобов’язувався оплачувати вартість товару не пізніше п’яти календарних днів, починаючи з дня отримання товару. Отже, позивач має право нарахувати пеню з 17.05 2010 року по 17.11.2010 року. За цей період позивачем розраховано пеню з врахуванням облікової ставки НБУ в розмірі 10,2500%, однак позивачем не враховано, що протягом цього періоду облікова ставка НБУ змінювалась тричі: з 08.06.2010 року вона становила 9,5000%, з 08.07.2010 року вона становила 8,5000%, з 10.08.2010 року вона становила 7,7500%. Судом здійснено перерахунок розміру пені із врахуванням змін облікових ставок НБУ відповідно до постанов НБУ і встановлено, що пеня, розмір якої підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення оплати відповідачем вартості поставленного товару на суму 3363 грн. 67 коп. відповідно до накладної від 12.05.2010 року № У-000245, становить 282 грн. 16 коп., а не 372 грн. 45 коп., як наведено позивачем в розрахунку пені. Тому, в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 90 грн. 29 коп. (372 грн. 45 коп. – 282 грн. 16 коп. = 90 грн. 29 коп.) слід відмовити. По решті неоплачених накладних (які наведені в розрахунку пені окремим рядком кожна та передують в розрахунку пені по накладній на суму 3363 грн. 67 коп.) розрахунок пені здійснений математично правильно, з врахуванням відповідної облікової ставки НБУ в розмірі 10,2500%, що діяла за період прострочення, та з врахуванням вимог статті 232 Господарського кодексу України. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позовну вимогу про стягнення пені задоволити частково, стягнути пеню в розмірі 950 грн. 94 коп. (1041 грн. 23 коп. заявленої пені в загальному розмірі за мінусом 90 грн. 29 коп.), частково відмовити у стягненні пені з відповідача на користь позивача в розмірі 90 грн. 29 коп.

Позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 4944 грн. 44 коп. ґрунтується на п. 7.2 договору купівлі-продажу від 22.01.2009 року № 18, статтях 549, 627 Цивільного кодексу України. Також Верховний суд України у постанові від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09-2056 вказав, що суб’єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань встановленням окремого виду відповідальності –договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 50 % від суми неоплаченого товару (станом на момент вирішення спору розмір неоплаченого товару становить 9888 грн. 89 коп. 4944 грн. 44 коп.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення упущеної вигоди в розмірі 1977 грн. 78 коп. суд прийшов до висновку про її необґрунтованість та безпідставність у зв’язку із наступним. Позивачем розмір упущеної вигоди розрахований виходячи із розміру торгової націнки, яку позивач застосовує у господарській діяльності, і яка становить 20 % від ціни закупівлі (9888 грн. 89 коп. х 20 % = 1977 грн. 78 коп.) Даний розрахунок та обґрунтування неотриманого прибутку не підтверджують реального розміру збитків позивача у вигляді неодержаного прибутку, не підтверджені первинними обліковими документами, не містять детального аналізу господарської діяльності позивача протягом періоду існування боргу, не враховують: господарських зобов’язань позивача з іншими контрагентами, кредиторської та дебіторської заборгованості позивача, системи його оподаткування та стану розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами, інфляційну складову грошових розрахунків. Окрім цього, позивач не надав суду доказів про ціну придбання товару, проданого відповідачеві. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необгрутованість позовної вимоги про стягнення непрямих збитків у розмірі 1977 грн. 78 коп. та необхідність відмови в її задоволенні.

Заявлена позивачем вимога про відшкодування послуг адвоката не підлягає до задоволення. Матеріалами справи підтверджується факт надання правової допомоги адвокатом на підставі договору від 15.11.2010 року про надання правової допомоги, додаткової угоди № 1 до даного договору від 24.01.2011 року, та акту виконаних робіт з надання правової допомоги від 24.01.2011 року, відповідно до яких вартість надої правової допомоги становить 3350 грн. 00 коп. Відповідно до платіжного доручення від 24.01.2011 року позивачем було поповнено депозитний рахунок адвоката ОСОБА_1. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/657, видане 22.09.2009 року на підставі рішення Закарпатської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 17.09.2009 року № 203/106) з призначенням платежу "оплата за надання правової допомоги адвоката". Однак, поданими первинними документами не підтверджується надання правової допомоги адвокатом позивачеві саме в межах даної судової справи за позовом позивача до відповідача про стягнення грошових коштів. Із змісту договору від 15.11.2010 року про надання правової допомоги, додаткової угоди № 1 до даного договору від 24.01.2011 року, та акту виконаних робіт з надання правової допомоги від 24.01.2011 року не вбачається факту надання правової допомоги адвокатом безпосередньо щодо судової справи про стягнення боргу з Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд". Подані документи можуть підтверджувати факт надання правової допомоги адвокатом в межах будь-якої іншої справи за позовом позивача до невизначеного кола осіб. Враховуючи наведене, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні вимоги про відшкодування витрат, сплачених за правову допомогу адвоката.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 9888 грн. 89 коп., пені в розмірі 950 грн. 94 коп., 4944 грн. 44 коп. штрафу, трьох відсотків річних в розмірі 295 грн. 90 коп., втрат від інфляції в розмірі 939 грн. 56 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 623, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд", (код ЄДРПОУ 01293961, 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144) на користь Приватного підприємства "ВМ плюс", (код ЄДРПОУ 31624682, 88020, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд 132 кв. 22) борг в розмірі 9888 грн. 89 коп., пеню в розмірі 950 грн. 94 коп., 4944 грн. 44 коп. штрафу, три відсотки річних в розмірі 295 грн. 90 коп., втрати від інфляції в розмірі 939 грн. 56 коп., 170 грн. 18 коп. державного мита, 179 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.