Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "А.Ф.Д."

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта"

про стягнення 25 400,60 грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Принципал О.С.– представник за довіреністю № 1 від 08.02.2011 року;

від відповідача: не з’явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Ф.Д."звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта"про стягнення заборгованості в сумі 25 400,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, відповідач придбав у позивача товар, відповідно до видаткових накладних:

№ 114314 від 17.11.2010 року на суму 716,14 грн. (довіреність № 682 від 17.11.2010 року, рахунок-фактура № 114314 від 17.11.2010 року);

№ 114557 від 19.11.2010 року на суму 641,42 грн. (довіреність № 692 від 19.11.2010 року, рахунок-фактура № 114557 від 19.11.2010 року);

№ 114522 від 22.11.2010 року на суму 380,88 грн. (рахунок-фактура № 114522 від 19.11.2010 року);

№ 114620 від 22.11.2010 року на суму 656,88 грн. (рахунок-фактура № 114620 від 22.11.2010 року);

№ 114705 від 22.11.2010 року на суму 390,24 грн. (рахунок-фактура № 114705 від 22.11.2010 року);

№ 115907 від 06.12.2010 року на суму 4 810,82 грн. (довіреність № 776 від 06.12.2010 року, рахунок-фактура № 115907 від 06.12.2010 року);

№ 116443 від 10.12.2010 року на суму 3 870,90 грн. (довіреність № 795 від 09.12.2010 року, рахунок-фактура № 116443 від 09.12.2010 року);

№ 116479 від 10.12.2010 року на суму 535,50 грн. (рахунок-фактура № 116479 від 09.12.2010 року);

№ 116563 від 13.12.2010 року на суму 2 414,42 грн. (довіреність № 807 від 13.12.2010 року, рахунок-фактура № 116563 від 10.12.2010 року);

№ 116684 від 13.12.2010 року на суму 1 147,50 грн. (довіреність № 812 від 13.12.2010 року, рахунок-фактура № 116684 від 13.12.2010 року);

№ 117439 від 21.12.2010 року на суму 4 169,26 грн. (довіреність № 863 від 20.12.2010 року, рахунок-фактура № 117439 від 20.12.2010 року);

№ 117821 від 23.12.2010 року на суму 4 400,08 грн. (довіреність № 881 від 23.12.2010 року, рахунок-фактура № 117821 від 23.12.2010 року);

№ 117886 від 24.12.2010 року на суму 1 403,35 грн. (довіреність № 885 від 24.12.2010 року, рахунок-фактура № 117826 від 24.12.2010 року);

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 136,79 грн.

14.01.2011 року відповідачу на фактичну адресу був направлений лист-вимога за вих. № 2/1401 та на юридичну адресу - лист-вимога за вих. № 3/1401 з проханням погасити заборгованість за придбаний товар у семиденний термін з дати отримання листа-вимога. Факт направлення позивачем листів підтверджується копіями фіскальних чеків УДППЗ "Укрпошта"від 17.01.2011 року та копіями опису вкладення у цінний лист. Проте листи були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Станом на день подання позовної заяви розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 25 400,60 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/89 і призначено до розгляду на 29.03.2011 року.

У судове засідання 29.03.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/89 від 11.03.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103014442379 на адресу: 03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 8.

Представник позивача в судове засідання з’явився та подав документи на вимогу ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/89 від 11.03.2011 року, підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25 400,60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 254,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що за усною домовленістю між товариством з обмеженою відповідальністю "А.Ф.Д."та товариством з обмеженою відповідальністю "Сінта", позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних:

№ 114314 від 17.11.2010 року на суму 716,14 грн. (довіреність № 682 від 17.11.2010 року, рахунок-фактура № 114314 від 17.11.2010 року);

№ 114557 від 19.11.2010 року на суму 641,42 грн. (довіреність № 692 від 19.11.2010 року, рахунок-фактура № 114557 від 19.11.2010 року);

№ 114522 від 22.11.2010 року на суму 380,88 грн. (рахунок-фактура № 114522 від 19.11.2010 року);

№ 114620 від 22.11.2010 року на суму 656,88 грн. (рахунок-фактура № 114620 від 22.11.2010 року);

№ 114705 від 22.11.2010 року на суму 390,24 грн. (рахунок-фактура № 114705 від 22.11.2010 року);

№ 115907 від 06.12.2010 року на суму 4 810,82 грн. (довіреність № 776 від 06.12.2010 року, рахунок-фактура № 115907 від 06.12.2010 року);

№ 116443 від 10.12.2010 року на суму 3 870,90 грн. (довіреність № 795 від 09.12.2010 року, рахунок-фактура № 116443 від 09.12.2010 року);

№ 116479 від 10.12.2010 року на суму 535,50 грн. (рахунок-фактура № 116479 від 09.12.2010 року);

№ 116563 від 13.12.2010 року на суму 2 414,42 грн. (довіреність № 807 від 13.12.2010 року, рахунок-фактура № 116563 від 10.12.2010 року);

№ 116684 від 13.12.2010 року на суму 1 147,50 грн. (довіреність № 812 від 13.12.2010 року, рахунок-фактура № 116684 від 13.12.2010 року);

№ 117439 від 21.12.2010 року на суму 4 169,26 грн. (довіреність № 863 від 20.12.2010 року, рахунок-фактура № 117439 від 20.12.2010 року);

№ 117821 від 23.12.2010 року на суму 4 400,08 грн. (довіреність № 881 від 23.12.2010 року, рахунок-фактура № 117821 від 23.12.2010 року);

№ 117886 від 24.12.2010 року на суму 1 403,35 грн. (довіреність № 885 від 24.12.2010 року, рахунок-фактура № 117826 від 24.12.2010 року).

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору поставки.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 136,79 грн.

14.01.2011 року відповідачу на фактичну адресу був направлений лист-вимога за вих. № 2/1401 та на юридичну адресу - лист-вимога за вих. № 3/1401 з проханням погасити заборгованість за придбаний товар у семиденний термін з дати отримання листа-вимога. Факт направлення позивачем листів підтверджується копіями фіскальних чеків УДППЗ "Укрпошта" від 17.01.2011 року та копіями опису вкладення у цінний лист. Проте листи були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 25 400,60 грн.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 25 400,60 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта"(02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 30606437) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "А.Ф.Д."(04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 31002851) суму основного боргу 25 400 (двадцять п’ять тисяч чотириста) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 254 (двісті п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.04.2011 року.