ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" березня 2011 р. Справа № 5016/102/2011(1/10)
м. Миколаїв
( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs16486596) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs18107946) )
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАН Індастріз" /54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 82, кв. 10 /поштова адреса: / 54003, а/с 157, м.Миколаїв-03/ До відповідача: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Інвестбанк" /65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-б/ Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: "Міжнародний аеропорт Миколаїв" /54017, м. Миколаїв – 17, Аеропорт ЦА/ Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Таврія" /65063, м. Одеса, вул. Армійська, 14/1, кв. 59/ про: визнання договору недійсним.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача:
Горобець З.І., дов. від 14.03.2011р.
Від відповідача:
Вуж Д.М., дов. від 09.02.2011р.
Від третьої особи - "Міжнародний аеропорт Миколаїв": Арбатський С.О., дов. від 27.01.2010р.
Від третьої особи ТОВ "Авіакомпанія "Таврія": представник не з"явився
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить визнати договір застави майнових прав на грошові кошти від 16.09.2009р., укладений між ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк" та ТОВ "МАН ІНДАСТРІЗ" недійсним.
В обгунтування позивач посилається на наявність суперечностей в оскаржуваному договорі між пунктами, що регулюють предмет застави, вказує на невизначеність предмету застави. Посилається на норми Закону України "Про заставу" (2654-12) , ст. 180 ГК України, якою врегульовано обов’язкове погодження предмету договору при його укладенні, зазначає, що зміст договору застави протирічить чинному законодавству.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, зазначає, що вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що в договорі застави сторонами чітко визначено предмет застави - майнові права на грошові кошти в сумі 845 160,81 гривень.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача "Міжнародний аеропорт Миколаїв"- позовні вимоги підтримує(а.с.91-92).
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Таврія" будь яких документів не надходило, представник в судове засідання не прибув.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи господарський суд –
встановив:
16 вересня 2009 року сторонами був укладений договір застави майнових прав на грошові кошти(а.с.15-18). Заставодержателем за договором визначений ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк", а заставодацем –ТОВ "МАН Індастріз".
Відповідно до вказаного договору (п.1.1. договору застави), позивач передає в заставу відповідачу в якості забезпечення повернення наданого ТОВ "Авіакомпанія "Таврія"за кредитними договорами № 112-08/ОД від 29 вересня 2008 р. кредиту в розмірі 625 000,00 грн., № 92-08 від 18 вересня 2008 р. кредиту в розмірі 100 000,00 дол. США, № 08-09/ОД від 02 лютого 2009р. кредиту в розмірі 52 700,00 дол. США, а також відсотків за користування зазначеними кредитами, включаючи відшкодування збитків, заподіяних простроченням платежу в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення, майнові права на грошові кошти в сумі 845 160,81 грн., із загальної суми 1 690 321,62 грн., що будуть отримані за відповідними договорами, права вимоги за якими належать позивачу на підставі укладених договорів відступлення прав вимоги.
Позивач просить вказаний договір визнати недійсним, як такий, що укладений з порушенням норм Цивільного кодексу України (435-15) та інших актів законодавства.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з такого:
приписом пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позивач посилається на недодержання сторонами оспорюваної угоди пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України. Суд вважає ці доводи необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
В оспорюваному договорі сторони чітко визначили предмет застави - майнові права на грошові кошти в сумі 845 160,81 гривень із загальної суми 1690321,62 грн, що будуть отримані за відповідними договорами, права вимоги за якими належить заставодавцю на підставі укладених договорів відступлення права вимоги, а саме по договору № Т6-20 на надання послуг з оперативного технічного обслуговування літаків від 03.07.2006 року, договору №06/37 на базування і аеропортне обслуговування повітряних суден від 26.06.2006 року, договору № Т6-1/2007 про виконання чартерних рейсів від 01.01.2007 року, договору № SА477/2006 агентська угода про продаж авіаперевезень від 04.07.2006 року, договору № NLVKBP06/06 про співпрацю при виконанні польотів на повітряній лінії Миколаїв-Київ(Бориспіль)Миколаїв від 30.06.2006 року.
Статтею 52 Закону України "Про заставу" встановлено: якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.
При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави. З огляду на вказану норму закону, відповідачем правомірно зазначається у запереченнях, що при виконанні третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача "Міжнародний аеропорт Миколаїв" грошових зобов’язань по вказаним вище договорам, предметом застави стають отримані грошові кошти.
Вищезазначене свідчить також про відповідність закону положень пунктів 4.2 та 4.3. оспорюваної угоди в частині порядку звернення на предмет застави.
Відповідно до ч.1 ст. 585 Цивільний кодекс України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення
Отже, твердження позивача, що відповідно до умов договору застави право застави майнових прав на грошові кошти виникає лише після сплати грошових коштів боржником заставодавцю є безпідставним.
Наявність судового рішення у справі № 17/822/07 від 15.11.2007 року щодо стягнення боргу по договору № Т6-20 на надання послуг з оперативного технічного обслуговування літаків від 03.07.2006 року не може бути підставою для визнання недійсним оспорюваного договору. Вказані обставини не були відомі відповідачу при укладанні договору та можуть бути враховані при виконанні договору застави від 16.09.2009 року чи внесенні до нього змін.
Посилання позивача на відсутність строкових кредитних зобов’язань за кредитними договорами № 112-08/ОД від 29 вересня 2008 р., № 92-08 від 18 вересня 2008 р., № 08-09/ОД від 02 лютого 2009р. на дату укладання договору застави як на підставу визнання оспорюваного договору недійсним є також помилковими, оскільки відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, укладання договору застави не протирічить чинному законодавству.
Суд також не приймає доводи позивача стосовно невідповідності волі і волевиявлення сторін, відсутності направлення договору застави на реальне настання правових наслідків, оскільки вони не підтверджені доказами.
Приписом статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів, які свідчать про недійсність договору застави від 16.09.2009 року.
Враховуючи викладене позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
рішення у відповідності зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Л.I.Васильєва