Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль", с. Жорниська, комплекс "Ямельня-1", Яворівського району, Львівської області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", с. Жорниська, комплекс "Ямельня-1", Яворівського району, Львівської області, про: визнання недійсними: Додатку № 1 від 02.01.2007р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 2 від 01.05.2007р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 3 від 02.01.2008р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 4 від 02.01.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; стягнення з відповідача на користь позивача 1586974,00 грн. заборгованості по орендній платі та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.02.2011р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 17.02.2011р., про що сторони були повідомлені, під розписку (докази –у справі).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 17.02.11р. (за клопотанням відповідача вх. № 3806/11 від 17.02.11р.) розгляд справи відкладено на 03.03.2011р., про що сторони були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 03.03.2011р. (за клопотанням відповідача вх. № 5171/11 від 03.03.11р.) розгляд справи відкладено на 22.03.2011р., про що сторони були повідомлені під технічну фіксацію в судовому засіданні, так і відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2011р. оголошено перерву до 25.03.2011р. до 12 год. 00 хв., яка була продовжена до 28.03.2011р. до 15 год. 00 хв. для подання сторонами у справі додаткових обґрунтувань та доказів, про що представники позивача та відповідача були повідомлені під розписку (докази –у справі).

Позивач відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України, подав заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 5739/11 від 16.02.2011р.), докази надсилання цієї заяви відповідачу, сплати державного мита платіжним дорученням № 3321 від 15.02.2011р. в сумі 15869,74 грн. за збільшеними вимогами, представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та пояснив, що про те, що ведуться переговори про мирне врегулювання спору йому нічого не відомо, подав документи про оплату орендних платежів за період березень-грудень 2006р., січень-грудень 2007р., січень-грудень 2008р., січень-грудень 2009р., січень-грудень 2010р. та січень-лютий 2011р.

В судових засіданнях представник позивача, зокрема, пояснив, що 22 лютого 2006 року між ТзОВ "Агроль"та ТзОВ "Провімі"було укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами вказаного договору ТзОВ "Агроль"надало ТзОВ "Провімі"в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,0043 га., яка знаходиться на території Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області, кадастровий № 4625883600:03:000:0002, яка належить позивачу на праві приватної власності строком на 50 років. Розмір річної орендної плати було встановлено сторонами в сумі 532800,00 грн. з розрахунком 44400,00 грн. на місяць та здійснено державну реєстрацію даного договору у Яворівському районному відділі ЛФУДЗК, про що зроблено запис за № 04106.464.00030, що 02 січня 2007 року до вказаного договору було укладено додаток № 1, яким було встановлено новий розмір орендної плати в сумі 5711,16 грн. на місяць; 01 травня 2007 року до вказаного договору було укладено додаток № 2, яким було встановлено новий розмір орендної плати в сумі 3607,44 грн. на місяць; 02 січня 2008 року до вказаного договору оренди земельної ділянки було укладено додаток № 3, яким знову було встановлено новий розмір орендної плати в сумі 18700,00 грн. на місяць; 02 січня 2009 року, сторонами знову було укладено додаток № 4, який встановлював розмір орендної плати в сумі 33600,00 грн. на місяць без дотримання процедури реєстрації таких додатків, як це передбачено ст. 20 Закону України "Про оренду землі". Представник позивача зазначив, що правовідносини, які виникли між ТзОВ "Агроль"та ТзОВ "Провімі"щодо оренди згаданої земельної ділянки, повинні регулюються на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006 р., без врахування змін, внесених згідно вказаних вище додатків, що пунктом 4.3.1 цього ж договору передбачено, що орендна плата, визначена в п. 4.3 сплачується Орендарем Орендодавцю помісячно у розмірі 44 400,00 грн. за кожен місяць оренди з урахуванням індексів інфляції з наростаючим підсумком за попередні місяці. Представник позивача зазначив, що станом на сьогоднішній день, заборгованість Відповідача по орендній платі, за умовами договору оренди, без врахування змін, внесених згідно додатків, за весь період користування земельною ділянкою становить 1 586 974,00 грн.

Відповідач, втретє, подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 6993/11 від 28.03.11р.), у попередніх судових засіданнях представник відповідача приймав участь у розгляді справи по суті, подав письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 5165/11 від 03.03.11р.), докази, які витребовувалися судом (клопотання вх. № 6877/11 від 25.03.11р.), в судовому засіданні надавав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, позовних вимог позивача не визнав, просив в позові відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

Представник відповідача у судових засіданнях пояснив, що відповідно до вимог щодо чинності правочину зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, що особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, що правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи неповнолітніх дітей. Зазначив, що ст. 203 ЦК України не передбачено таку підставу недійсності правочину, як недотримання належної форми його вчинення, а оскільки вимога про стягнення на користь позивача 1 586 974 грн. заборгованості по орендній платі ґрунтується на вимозі Позивача щодо недійсності Додатку № 1 від 02.01.2007р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 2 від 01.05.2007р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 3 від 02.01.2008р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 4 від 02.01.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., то вона не підлягає до задоволення.

Оглянувши подані сторонами в процесі розгляду справи документи, суд приходить до висновку, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 6993/11 від 28.03.11р.) - відхилити, розглядати справу при відсутності представника відповідача, який був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в т.ч. про оголошення перерви у судових засіданнях (докази –у справі), в матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 5165/11 від 03.03.11р.), відповідачем подавалися суду докази згідно клопотання вх. № 6877/11 від 25.03.11р., представником відповідача в судових засіданнях надавалися усні пояснення по суті спору, за клопотаннями відповідача, господарський суд, неодноразово, відкладав розгляд справи (докази в матеріалах справи) та оголошував перерви, крім того, перебування представника відповідача Дудяка Р.А. в іншому судовому засіданні не може слугувати підставою для чергового відкладення розгляду справи, згідно ст. 77 ГПК України, ще і з тих підстав, що в матеріалах справи є довіреність від 31 січня 2001р. видана юридичною особою: ТзОВ "Провімі"представнику Гуралю Дмитру Володимировичу, який згідно вказаної довіреності наділений всіма повноваженнями представника юридичної особи, відповідно до ст. 22 ГПК України, Гураль Д.В. ознайомився з матеріалами даної справи, що підтверджується його особистим написом на заяві від 23.02.2011р. (вх. № 4476/11 від 23.02.11р.), відтак відповідач мав можливість забезпечити участь повноважного представника відповідача у судове засідання 28.03.2011р.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

22 лютого 2006 року між ТзОВ "Агроль"та ТзОВ "Провімі"було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі за текстом –Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець (ТзОВ "Агроль") надає, а Орендар (ТзОВ "Провімі") приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області, кадастровий № 4625883600:03:000:0002.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 2,0043 га., яка знаходиться на території Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області, кадастровий № 4625883600:03:000:0002, належить позивачу (ТзОВ "Агроль") на праві приватної власності строком на 50 років у відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 568747 від 08.06.2005 року ( п. 1.3. договору) (оригінал Договору, схема розміщення земельної ділянки, Державний Акт на право власності на земельну ділянку, документ про визначення меж земельної ділянки кадастровий №4625883600:03:000:0002, документ встановлення сервітуту, Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ТзОВ "Агроль", Акт прийому-передачі земельної ділянки від 22.02.2006р. –оглянуто в судовому засіданні, копія –в матеріалах справи).

Розділом 2 Договору визначено об"єкт оренди.

Так, п. 2.1. Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0043 га, у т.ч. 2,0043 га забудованих земель, на земельній ділянці розміщений об"єкт нерухомого майна, що належить Орендодавцю на праві власності: А-1 санпропусник (забійний цех) площею 380,9 кв.м., за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 430 719,00 грн.

Розділом 3 Договору сторони погодили його укладення на 50 років (п. 3.1.) з правом поновлення на новий строк в порядку передбаченому Договором (п. 3.2.).

Розділом 4 Договору передбачено порядок сплати та розмір орендної плати, яка вноситься Орендарем в грошовій формі (п. 4.1. Договору).

Розмір річної орендної плати було встановлено сторонами в сумі 532800,00 грн. з розрахунком 44400,00 грн. на місяць ( п. 4.3.).

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки (Додаток до договору від 22.02.2006р. № 7) від 22 лютого 2006 року об"єкт оренди: земельна ділянка, призначена для обслуговування підприємства по виробництву продукції птахівництва, яка розташована на території Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області згідно плану земельної ділянки (Додаток № 3) кадастровий номер 4625883600:03:000:0002 у задовільному стані був позивачем переданий відповідачу (оригінал Акту прийому-передачі та План земельної ділянки оглянуто в судовому засіданні –копія у справі).

13 березня 2006 року зазначений Договір оренди земельної ділянки, у відповідності до статті 20 Закону України "Про оренду землі", було зареєстровано у Яворівському районному відділі ЛФУДЗК, про що зроблено запис за №04106.464.00030 (оригінал Договору із зазначеним записом /на сторінці 5-й/ оглянуто в судовому засіданні, копія –в матеріалах справи).

02 січня 2007 року між сторонами (ТзОВ "Агроль"та ТзОВ "Провімі") було укладено Додаток № 1 до Договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, яким ( п. 1 Додатку № 1) у відповідності з п. 4.4. та п. 10.1. основного тексту Договору внесено зміни та п. 4.1. викладено в наступній редакції: "4.1. За оренду земельної ділянки площею 2.0043 гектарів Орендар сплачує Орендодавцю незалежно від результатів своєї діяльності орендну плату у грошовій формі, яка становить 5711,16 грн. на місяць", а попередню редакцію п. 4.1. сторони вважають недійсною з 02.01.2007 року (п. 2 Додатку № 1).

Державна реєстрація Додатку № 1 до договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, не проведена (докази –у справі).

01 травня 2007 року до вказаного договору було укладено Додаток № 2 до Договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, яким (п. 1 Додатку) у відповідності з п. 4.4. та п. 10.1. основного тексту Договору внесено зміни та п. 4.1. викладено в наступній редакції: "4.1. За оренду земельної ділянки площею 2.0043 гектарів Орендар сплачує Орендодавцю незалежно від результатів своєї діяльності орендну плату у грошовій формі, яка становить 3607,44 грн. на місяць", попередня редакція п. 4.1. вважається недійсною з 01.05.2007 р. (п. 2 Додатку № 2).

Державна реєстрація Додатку № 2 до Договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, не проведена (докази –у справі).

02 січня 2008 року до вказаного договору оренди земельної ділянки було укладено Додаток № 3, яким знову було внесено зміни до Договору оренди (п. 1 Додатку № 3) та п. 4.1. встановлено новий розмір орендної плати в сумі 18700,00 грн. на місяць, попередня редакція п. 4.1. сторонами визнана недійсною з 02.01.2008 року (п. 2 Додатку № 3).

Державна реєстрація Додатку № 3 до договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, не проведена (докази –у справі).

02 січня 2009 року, сторонами було укладено Додаток № 4 до Договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, яким внесено зміни до п. 4.1. Договору оренди ( п. 1 Додатку № 4) та встановлено розмір орендної плати в сумі 33600,00 грн. на місяць. Попередню редакцію п. 4.1. вважати недійсною з 02 січня 2009 року (п. 2 Додатку № 4).

Державна реєстрація Додатку № 4 до договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, не проведена (докази –у справі).

Статтею 792 ЦК України передбачено, що договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов"язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Виходячи з наведеного, поряд із ЦК України (435-15) , правовідносини щодо оренди земельних ділянок регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі"від 06.10.1998р. (161-14) № 161-Х1У, який визначає загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки.

Частина 3 ст. 18 Закону України "Про оренду землі"містить єдине у законі посилання на сферу правового регулювання актів Кабінету Міністрів України, якими повинні визначатися порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію договорів оренди землі. Ці відносини регулюються Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі"від 25.12.1998р. № 2073 (2073-98-п) .

У відповідності із статті 1 Закону України "Про оренду землі"оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі"визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним (2768-14) та Цивільним кодексами України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 цього ж Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації .

Згідно із статтею 20 вказаного Закону, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною п"ятою статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частиною 3 статті 640 ЦК України, передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Державна реєстрація договору згідно статей 209, 639 ЦК України належить до форми правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, усі Додатки до договору оренди № 1, № 2, № 3 та № 4, які оспорюються, є невід’ємною частиною договору і носять характер змін та доповнень, відтак в силу ст. 640 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про оренду землі"вони підлягають обов’язковій державній реєстрації. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998р. № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (2073-98-п) передбачено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Пунктом дванадцятим вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України факт державної реєстрації засвідчується у десятиденний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради або уповноваженою ними посадовою особою. Печатка та підпис ставляться на усіх примірниках договору оренди.

Відповідно до п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998р. № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (2073-98-п) у разі внесення змін до договору оренди, договір підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтею 202 Земельного Кодексу України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до абзацу шостого підпункту 1.2 пункту 1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174, зареєстрованим в Мін'юсті 25.07.2003 за № 641/7962 (z0641-03) , державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - АС ДЗК).

Для здійснення державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, у разі якщо умови додаткової угоди обумовлюють зміну інформації, яка зазначається у реєстраційній картці, структурним підрозділом державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"вноситься відповідна інформація до АС ДЗК та роздруковуються реєстраційні картки земельної ділянки, які в подальшому включаються до Поземельної книги.

Як зазначалося вище у цьому рішенні, статтею 654 ЦК України визначено форму зміни або розірвання договору, зокрема вказаною нормою визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК України (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно із ч. 1 статті 12 ЦК України "особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд". Одним із цивільних прав є право на захист своїх прав та інтересів, що порушуються.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що "кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту порушених прав та законних інтересів одним із таких способів є визнання недійсним правочину.

Отже позивач звернувся із допустимим способом захисту, який визначений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте відповідно до узагальнень практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК України. Виходячи з буквального тлумачення норм статті 4 та статті 203 ЦК зміст правочину має відповідати ЦК України (435-15) , іншим законам, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) .

Враховуючи те, що необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини —якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані —якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК, суд приходить до висновку, що вимога про визнання Додатку № 1 від 02.01.2007р. до Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 2 від 01.05.2007р. до Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 3 від 02.01.2008р. до Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 4 від 02.01.2009р. до Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р. не підлягає до задоволення, оскільки дані додатки є неукладеними.

Підставою недійсності правочину в розумінні статті 215 ЦК України є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Дана позиція кореспондується із Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) .

Пунктом 8 даної Постанови визначено, що "відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205–210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено."

Оглянувши та оцінивши подані докази, дослідивши їх відповідність приписам чинного законодавства, суд дійшов до висновку, відмовити в задоволенні вимог Позивача в частині визнання недійсними: Додатку № 1 від 02.01.2007р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 2 від 01.05.2007р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 3 від 02.01.2008р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 4 від 02.01.2009р. до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р. оскільки такі є неукладеними.

Що стосується вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості по орендній платі то суд зазначає наступне:

Оскільки, зазначенні вище додатки до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р. є неукладеними, то до правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем щодо оренди згаданої земельної ділянки слід застосовувати положення Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р. без цих додатків.

Так, згідно п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., розмір річної орендної плати на дату укладення договору становить 532 800,00 грн.

Пунктом 4.3.1 цього ж Договору передбачено, що орендна плата, визначена в п. 4.3 сплачується Орендарем Орендодавцю помісячно у розмірі 44400,00 грн. За кожен місяць оренди з урахуванням індексів інфляції з наростаючим підсумком за попередні місяці.

У відповідності до п. 4.4. Договору оренди, орендна плата вноситься щомісячно авансовим платежем до 5-го числа звітного місяця.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України, визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання (згідно ч. 1 ст. 160 ЦК України) є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Також, згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 14.4 Договору оренди земельної ділянки передбачено, що сторонни погодили, що позовна давність до усіх можливих вимог, що можуть виникнути внаслідок виконання однією із сторін своїх зобов"язань за договором, в тому числі і до вимог щодо стягнення неустойки (штраяу, пені) встановлюється тривалістю у 5 років.

Разом з тим, належить зазначити, що статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч. 3).

Відповідачем у справі заява про застосування спливу позовної давності –не подавалася та представником відповідача –не заявлялася.

В процесі розгляду даної справи згідно представленого Позивачем розрахунку заборгованості по договору оренди земельної ділянки б/н від 22.02.2006р станом на день подання позову заборгованість відповідача з орендної плати становить 1 586 974 грн., а саме: відповідач зобов"язаний був сплатити, згідно умов Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., за березень-грудень 2006р. (10 місяців) орендну плату у розмірі 444 000,00 грн., відповідач сплатив 5 411,16 грн. (фінансові документи –в матеріалах справи), різниця складає 438 588,84 грн.; за січень-грудень 2007р. (12 місяців) згідно умов Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., відповідач мав сплатити позивачу орендну плату в сумі 532 800,00 грн., відповідач сплатив 7 214,88 грн. (фінансові документи –в матеріалах справи), залишилася неоплаченою сума орендної плати 525 585,12 грн.; за січень –грудень 2008 року (12 місяців) відповідач мав сплатити позивачу згідно умов Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., 532 800,00 грн., відповідач сплатив –224 400,00 грн. (докази –в матеріалах справи), залишилася неоплаченою орендна плата в сумі 308 400,00 грн.; за січень –грудень 2009 року відповідач на підставі Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., мав сплатити орендну плату в сумі 523 800,00 грн., відповідач сплатив –403 200,00 грн. (докази –в матеріалах справи), залишилася неоплаченою за цей період орендна плата в сумі 129 600,00 грн., за січень-грудень 2010р. відповідач мав сплатити позивачу орендну плату згідно Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., у розмірі 532 800,00 грн., сплатив –403 200,00 грн. (докази –в матеріалах справи), борг з орендної плати за цей період складає 129 600,00 грн., за січень-лютий 2011р. відповідач мав сплатити позивачу орендну плату згідно умов Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., 88 800,00 грн., відповідач сплатив 33 600,00 грн. (платіжні документи –в матеріалах справи), заборгованість по орендній платі за цей період складає 55 200,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за період з березня 2006р. по лютий 2011р., включно, за мінусом проведеної оплати, складає 1 586 974,00 грн. (438588,84 грн. + 525585,12 грн. + 308400,00 грн. + 129600,00 грн. + 129600,00 грн. + 55200,00 грн.) (Розрахунок суми боргу –в матеріалах справи).

Крім цього Актом інвентаризації взаєморозрахунків по Договору оренди земельної ділянки б/н від 22.02.2006р. станом на 14.02.2011р. відповідач мав сплатити орендну плану в розмірі 2664000,00 грн., сплатив за вказаний період –1077026,04 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківським виписками та не спростовується Відповідачем.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання недійсними: Додатку № 1 від 02.01.2007р. до Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 2 від 01.05.2007р. до Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 3 від 02.01.2008р. до Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р.; Додатку № 4 від 02.01.2009р. до Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р. - слід відмовити, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача орендної плати в сумі 1586974,00 грн. –задовільнити.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за майновим спором платіжним дорученням № 3321 від 15.02.11р. до Державного бюджету України сплачено повністю 15869,74 грн. за спором немайнового характеру –85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 21, 12, 18, 22, 24, 32 - 34, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність "Агроль"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі"задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі"(код ЄДРПОУ 32730400, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, Комплекс "Ямельня –1") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль"(код ЄДРПОУ 307653316, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, Комплекс "Ямельня –1") 1 586 974,00 грн. - основного боргу по орендній платі, 15 869,74 грн. - державного мита та 234,74 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.