Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніком Сервіс"(далі – позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Опалубочні системи АБ Пашал"(далі –відповідач) про визнання недійсним третейського застереження.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що п.п. 6.1, 6.2 договору оренди № 3170 від 05.08.2010 року не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 24.02.2011р. порушено провадження у справі № 1/88 та призначено розгляд на 25.03.2011 р.

25.03.2011 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позов.

25.03.2011р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, та пояснення по суті спору, в яких підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, підстави своєї незгоди, виклав у відзиві, який завчасно подав через канцелярію суду.

Суд дійшов висновку про розгляд справи по суті спору.

Згідно ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

05.08.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 3170 (далі –договір оренди), на підставі якого відповідач передав позивачу у строкове платне володіння та користування, опалубку ( далі - майно), а позивач зобов’язався сплачувати за дане майно кошти, на умовах та в строки визначені договором оренди.

Згідно розділу 6 договору оренди сторони домовились про наступне.

Пунктом 6.1 визначено, що всі протиріччя та розбіжності, які виникнуть при виконанні договору чи у зв’язку з ним, будуть, по можливості, вирішуватись шляхом переговорів між сторонами.

Відповідно до п. 6.2 договору оренди, всі невирішені шляхом переговорів спори, розбіжності та вимоги, які виникнуть по цій угоді чи у зв’язку з ним, в тому числі які стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати згідно з його регламентом. рішення третейського суду є остаточним та обов’язковим для обох сторін. Місце проведення засідання третейського суду –м. Київ. Склад суду –одноособовий арбітр, призначений Президентом Українського національного комітету Міжнародної торгової палати за його вибором.

У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати дані пункти недійсними, посилаючись на те, що їх наявність у договорі оренди № 3170 від 05.08.2010 суперечить вимогам чинного законодавства України.

Господарський суд міста Києва, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зважаючи на докази та заперечення подані представниками обох сторін під час слухання даної справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимоги позивача, на підставі наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам даного Закону (1701-15) .

Зазначена стаття не обмежує право сторін передавати будь-який спір на розгляд третейського суду, в тому числі й за ознакою часу виникнення спору.

Також право сторін укласти третейську угоду або застереження в договорі передбачено ст. 12 Закону України "Про третейські суди", згідно якої визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді письмової угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Зміст поняття "застереження"передбачає, що сторони наперед застерігають яким чином вирішуватимуться спори між ними.

Третейське застереження також не порушує ст.. 124 Конституції України (254к/96-ВР) , про що зазначає позивач у позові, оскільки згідно з положеннями даної статті судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46 вказаного Закону), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов’язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завдання компетентних судів і державної виконавчої служби (ст. 57 Закону України "Про третейські суди", ч.2 п.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, у відповідності до ст. 122 –1 ГПК України (1798-12) , сторони не позбавлені права оскаржити рішення третейського суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що п.п.6.1 та 6.2 договору оренди № 3170 від 05.08.2010 не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем не були надані суду належні докази в обґрунтування позову.

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання недійсними п.п.6.1 та 6.2 договору оренди № 3170 від 05.08.2010, є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В позові відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.