( Додатково див. постанову Донецького апеляційного господарського суду (rs16112994) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs18463647) )

Суддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Управління по експлуатації західної фільтрувальної станції", смт. Білогорівка Попаснянського р-ну Луганської області

про стягнення 5361 грн. 84 коп.

в присутності представників:

від позивача –Стецюк Д.О., дов. № 32 від 01.01.11,

від відповідача – Буланна О.С., дов. № 281 від 05.05.10

суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 4881,47 грн., пені за прострочення платежу в сумі 240,52 грн., інфляційних нарахувань –193,87 грн. та річних відсотків –45,98 грн. за договором № А4023А від 01.08.08 на постачання електричної енергії.

Відповідач, ТОВ "Луганськвода" в особі ВП "УЕЗФС", відзивом на позовну заяву за № 20, поданим в судовому засіданні 24.02.11, з вимогами не погодився через їх невідповідність фактичним обставинам.

Доводи відповідача зводяться до наступного.

Відповідач декілька разів звертався до позивача із заявами про корегування договірних величин, однак жодного разу не отримав обґрунтованої відмови щодо цього.

Станом на 01.06.10 відповідач мав переплату за договором в розмірі 557,29 грн.

Встановлений договором обсяг електроспоживання на червень 2010 року складав 250 кВт, разом з тим, попередня оплата за цей місяць (враховуючи тариф 0,8022 грн.) мала бути здійснена в сумі 200,55 грн., таким чином. переплата складає 356,74 грн.

Листом за № 910 від 10.06.10 відповідач просив скорегувати договірну величину електроспоживання на червень 2010 року до 700 кВт з посилання на додаткову оплату заявлених величин (450 кВт), яка повинна складати за вказаний місяць 360,99 грн. (450 кВт х 0,8022 грн.).

При цьому, стверджує відповідач, переплати на 01.06.10 було достатньо для коригування: 356,74 грн./0,8022 = 445 кВт, тому скоригованою договірною величиною електроспоживання на червень 2010 року повинна бути величина 695 кВт, що давало підставу позивачу відмовити у коригуванні тільки у кількості 5 кВт.

Крім того, відмова позивача у корегуванні договірної величини від 11.06.10 № 1, яку отримав відповідач, не містить відомості про номер й дату договору, тому не може вважатися оформленою належним чином у відповідності до положення п. 4.4 Правил користування електричною енергією, затв. постановою НКРЕ 31.07.96 N 28 (z0417-96) у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910 (z1399-05) та зареєстр. в Мін’юсті України 18.11.05 за N 1399/11679 (далі –Правила 910).

Це ж стосується й інших відмов.

Крім того, несплата санкції за перевищення договірних величин не може вважатися невиконанням своїх обов’язків щодо оплати електроенергії.

За червень 2010 року відповідачем було спожито 544 кВт на суму 444,23 грн., що є в межах скоригованої величини споживання.

З викладеного відповідач здійснив висновку, що перевищення договірних величин у червні 2010 року не мало місця.

Щодо електроспоживання в серпні 2010 року, то листом від 09.09.10 за № 1740 відповідачем були надіслані рахунки на адресу позивача як необґрунтовані.

Позивач, ТОВ "ЛЕО", посилається на укладений між ним та відповідачем договір № А4023А від 01.08.08 на постачання електричної енергії, за яким він зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач –сплачувати спожиту електроенергію на умовах цього договору.

Пунктом 5.1 договору та абзацом 6 пункту 4.2 Правил користування електричною енергією, затв. постановою НКРЕ 31.07.96 N 28 (z0417-96) у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910 (z1399-05) та зареєстр. в Мін’юсті України 18.11.05 за N 1399/11679 (далі –Правила 910) договірні величини споживання електроенергії визначаються у додатку до договору Обсяги постачання електричної енергії на підставі заявки відповідача на очікуваний обсяг споживання електроенергії за місяцями року.

Відповідачу були встановлені обсяги постачання електроенергії у період травень-серпень 2010 року у розмірі 0,25 тис.кВт/год.

Відповідач звернувся із заявою № 1541 від 10.06.10 про корегування договірної величини електроспоживання на червень місяць до 0,7 кВт/год, однак йому було листом від 11.06.10 за № 3180 було відмовлено у коригуванні договірної величини через невиконання умов договору щодо оплати активної електроенергії та наявною заборгованістю за перевищення договірної величини електроспоживання у травні 2010 року.

У липні 2010 року відповідач звернувся із заявою про корегування договірної величини на поточний місяць до 0,75 кВт/год, у задоволенні якої позивачем також було відмовлено з аналогічних причин.

Відповідач перевищив договірну величину споживання у травні 2010 року на 409 кВт/год, у червні –на 294 кВт/год, у липні –на 309 кВт/год, у серпні –на 2582 кВт/год, разом –3594 кВт/год.

За це порушення на підставі п. 4.4.2 договору позивачем нарахована санкція за перевищення договірної величини споживання електроенергії у травні 2009 року у розмірі двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною в сумі 546,83 грн., за червень –400,13 грн., за липень –428,15 грн., за серпень –3506,36 грн., разом –4881,47 грн.

На суму перевищення договірної величини електроспоживання за кожний місяць відповідачем був отриманий відповідний рахунок, однак сплата не відбулась належним чином, борг на час звернення з цим позовом складає 4881,47 грн.

На підставі п. 4.4.1 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 240,52 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані інфляційні втрати за весь час прострочення грошового зобов’язання у розмірі 193,87 грн., а також 3% річних у розмірі 45,98 грн.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу,, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії з урахуванням інфляції, річних відсотків та пені.

Судом встановлено, що між ним та відповідачем було укладено договір № А4023А від 01.08.08 на постачання електричної енергії (а.с. 19 –25), за яким позивач зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач –сплачувати спожиту електроенергію на умовах цього договору.

Пунктом 5.1 договору та абзацом 6 пункту 4.2 Правил 910 (z1399-05) договірні величини споживання електроенергії визначаються у додатку до договору Обсяги постачання електричної енергії на підставі заявки відповідача на очікуваний обсяг споживання електроенергії за місяцями року, яка надається споживачем постачальнику не пізніше ніж за 45 днів до початку року.

Згідно з додатком Обсяги постачання електричної енергії споживачу до договору (а.с. 25) відповідачу були встановлені обсяги постачання електроенергії у період травень-серпень 2010 року у розмірі по 250 кВт/год.

Відповідач звернувся із заявою № 1541 від 10.06.10 (а.с. 44) про корегування договірної величини електроспоживання на червень місяць до 0,7 кВт/год, однак позивач листом від 11.06.10 за № 3180 (а.с. 45) відмовив у коригуванні договірної величини у зв’язку з невиконанням споживачем умов договору щодо оплати активної електроенергії та наявною заборгованістю за перевищення договірної величини електроспоживання у травні 2010 року.

У липні 2010 року відповідач звернувся із заявою про корегування договірної величини на поточний місяць до 0,75 кВт/год (а.с. 47), у задоволенні якої позивачем також було відмовлено з аналогічних причин (а.с. 48).

Разом з тим, фактичне споживання електроенергії відповідачем у травні 2010 року підтверджується актом про використану електроенергію та склало 659 кВт/год (а.с. 34).

Фактичне споживання електроенергії відповідачем у червні 2010 року підтверджується актом про використану електроенергію та склало 544 кВт/год (а.с. 35).

Фактичне споживання електроенергії відповідачем у липні 2010 року підтверджується актом про використану електроенергію та склало 559 кВт/год (а.с. 36).

Фактичне споживання електроенергії відповідачем у серпні 2010 року підтверджується актом про використану електроенергію та склало 2832 кВт/год (а.с. 37).

Таким чином, відповідач перевищив договірну величину споживання у травні 2010 року на 409 кВт/год, у червні –на 294 кВт/год, у липні –на 309 кВт/год, у серпні –на 2582 кВт/год, разом –3594 кВт/год.

Відповідач не погоджується з доводами позивача, оскільки він звертався до позивача із заявами про корегування договірних величин, однак жодного разу не отримав обґрунтованої відмови з цього питання.

Суд не погоджується з доводами відповідача, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими відмовами у коригуванні.

Крім того, твердження відповідача про необґрунтованість відмов у коригуванні суд вважає суб’єктивними, оскільки ці відмови містять певні підстави, а те, що ці підстави не задовольнили відповідача, не свідчать про їх необґрунтованість.

Суд звертає увагу, що для отримання відповідачем права на коригування обсягів електроспоживання у спірні періоди, а, відтак, й настання обов’язку позивача на таке коригування необхідні такі умови:

· наявність попередньої оплати додатково заявлених обсягів,

· подача відповідної заяви не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду,

· відсутність будь-якої заборгованості за виставленими позивачем рахунками, пов’язаними з виконанням договірних (грошових) зобов’язань у відповідача.

Невиконання хоча б однієї з цих умов позбавляє відповідача права коригування.

До того ж, відповідач, за наявністю спору щодо отриманих письмових повідомлень про відмову у коригуванні, не звертався до суду з позовом про зобов’язання позивача здійснити коригування об’єму договірної величини електроспоживання.

Відповідно до п.п. 7 п. 8.1 Правил 910 (z1399-05) постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст. 217 ГК України).

Виходячи з наведених норм та приписів ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачена вказаною статтею санкція (сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії) є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання, у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов’язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною. Остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.

Підпунктом 4.4.2 договору передбачений обов'язок відповідача сплатити за перевищення договірних величин двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

За фактом перевищення позивачем, у відповідності до п. 4.4.2 договору нарахована санкція у травні 2009 року у розмірі двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною в сумі 546,83 грн., за червень –400,13 грн., за липень –428,15 грн., за серпень –3506,36 грн., разом –4881,47 грн. згідно з розрахунками, наведеними у позовній заяві.

На суму перевищення договірної величини електроспоживання за кожний місяць відповідачем був отриманий відповідний рахунок (а.с. 26 –29).

Суд погоджується з сумами, нарахованими позивачем за перевищення споживання електроенергії у спірних періодах, виходячи з наступного.

· договірна величина електроспоживання у травні 2010 року становила 250 кВт/год за тарифом 0,6685, фактично спожито відповідачем –659 кВт/год, перевищення склало 409 кВт/год.

Двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною становить: 409 кВт/год х 0,6685 х 2 = 546,83 грн.

· договірна величина електроспоживання у червні 2010 року становила 250 кВт/год за тарифом 0,6805, фактично спожито відповідачем –544 кВт/год, перевищення склало 294 кВт/год.

Двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною становить: 294 кВт/год х 0,6805 х 2 = 400,13 грн.

· договірна величина електроспоживання у липні 2010 року становила 250 кВт/год за тарифом 0,6928, фактично спожито відповідачем –559 кВт/год, перевищення склало 309 кВт/год.

Двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною становить: 309 кВт/год х 0,6928 х 2 = 428,15 грн.

· договірна величина електроспоживання у серпні 2010 року становила 250 кВт/год за тарифом 0,679, фактично спожито відповідачем –2832 кВт/год, перевищення склало 2582 кВт/год.

Двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною становить: 2582 кВт/год х 0,679 х 2 = 3506,36 грн.

Сума за весь спірний період становить 4881,47 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у доповненні до відзиву, наданому у судовому засіданні 24.03.11 про те, що позивач намагається стягнути не двократну, а трикратну вартість різниці між фактичною та договірною величинами електроспоживання, оскільки сплата відповідачем за фактичне споживання активної електроенергії у спірних періодах за виставленими рахунками не є предметом спору у цій справі.

Згідно з п. 8 додатку Порядок розрахунків до договору розрахунки за перевищення договірної величини споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5-ти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання, однак відповідач в обумовлений термін оплату рахунків не здійснив, борг на час звернення з цим позовом складає 4881,47 грн.

Пунктом 4.4.1 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків розрахунків за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності тощо у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

За цієї умови позивачем правомірно нарахована пеня у розмірі 240,52 грн., оскільки ця сума відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми відповідачу правомірно нараховані інфляційні втрати за весь час прострочення грошового зобов’язання у розмірі 193,87 грн., а також 3% річних у розмірі 45,98 грн.

Дослідивши обставини справи, суд вважає доводи позивача такими, що підтверджуються наявними у справі доказами, є обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем, тому позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, в особі відокремленого підрозділу "Управління по експлуатації західної фільтрувальної станції", 93310, Луганська обл., Попаснянський р-н, смт. Білогорівка, вул. Водопровідна, код 35936959, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 4881,47 грн. на рахунок 260363229060 у філії ЛОУ ВАТ "Державний ощадбанк України", МФО 304665.

3. Стягнути з відповідача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, в особі відокремленого підрозділу "Управління по експлуатації західної фільтрувальної станції", 93310, Луганська обл., Попаснянський р-н, смт. Білогорівка, вул. Водопровідна, код 35936959, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- пеню за прострочення платежу в сумі 240,52 грн., інфляційні нарахування –193,87 грн. та річні відсотки –45,98 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –102,0 грн. та інформаційно-технічні витрати –236,0 грн. на рахунок 2600418745 в ЛОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ, МФО 304007.