Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Місто" (надалі - Відповідач за первісним позовом) суму боргу у розмірі 138 000,00 грн. та покладення на Відповідача судовий збір.

Відповідачем надано зустрічну позовну заяву, де просить суд: - визнати недійсним акт № 169 від 03.03.2010 р. по договору № ML000543 від 23.08.2007 р. на суму 345 000,00 грн.; - стягнути суму боргу у розмірі 34 500,00 грн., яку прийнято ухвалою суду від 21 лютого 2012 року для спільного розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні 13 березня 2012 року представник Позивача за первісним позовом первісні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує повністю, що також зазначено у наданому відзиві та просить суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 13 березня 2012 року представник Відповідача за первісним позовом проти первісних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні, зустрічний позов підтримує та просить суд задовольнити його у повному обсязі.

13 березня 2012 року судом оголошено про перерву у судовому засіданні до 19 березня 2012 року до 10:45.

19 березня 2012 року судове засідання продовжено у тому ж складі.

Представник Позивача за первісним позовом у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує повністю. Також надав пояснення з додатковими документами, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник Відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні, зустрічний позов підтримує в повному обсязі. Також надав правове обґрунтування з додатковими документами, які суд долучає до матеріалів справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (v_675600-07) (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (надалі – ГПК України (1798-12) ), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України (435-15) ) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23 серпня 2007 року між Позивачем за первісним позовом (Позивач) та Відповідачем за первісним позовом (Відповідач) було укладено Договір на монтаж ліфтів та пусконалагоджувальні роботи № МІ_000543(3) (далі - Договір), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна" (Підрядник) взяло зобов'язання за завданням Закритого акціонерного товариства "Місто" (Замовник) змонтувати 4 (чотири) електричні панорамні ліфта типу "Сімпакт" на об'єкті, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 192а та виконати пусконалагоджувальні роботи ліфтів, а ЗАТ "Місто" взяло зобов'язання в порядку та на умовах Договору прийняти завершені роботи та сплатити вартість виконаних робіт.

Згідно з умовами Договору (пункт 2.2.) загальна вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт, яка складає 345 000,00 гривень (триста сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) з ПДВ, повинна бути сплачена Замовником в наступному порядку: Передплата в розмірі 60% від договірної ціни (що складає 207 000,00 грн.), здійснюється протягом двох банківських днів після підписання обома Сторонами даного договору але не раніше підписання Сторонами принаймні одного протоколу про готовність приміщення до монтажу Ліфту. Попередня оплата в розмірі 25% від договірної ціни (що складає 86 250,00 грн.) здійснюється протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання Підрядником принаймні одного протоколу про готовність ліфтового обладнання (Ліфтів) для проведення будівельно-опоряджувальних робіт. Остаточний розрахунок в розмірі 15% від договірної ціни (що складає 51 750,00 грн.) здійснюється протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання Сторонами Акту виконаних робіт.

29.04.2008 року Відповідачем було здійснено попередню оплату в розмірі 207 000 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку в ПАТ "УніКредит Банк" від 13.01.2012 р.

Згідно умов Договору виконання монтажних робіт починається після виконання Замовником зобов'язань щодо будівельної готовності об'єкту, викладених у Додатку № 2 до Договору.

09.06.2008 р. та 18.06.2008 р., за результатами перевірки виконання Замовником зобов'язань щодо будівельної готовності об'єкту, представниками Позивача та Відповідача були складені та підписані відповідні акти готовності будівельної частини ліфтів, а саме: ліфт "Сімпакт" заводський номер 201706, ліфт "Сімпакт", заводський номер 201707, ліфт "Сімпакт" заводський номер 201703, ліфта "Сімпакт", заводський номер 201704.

Після завершення монтажних робіт повністю змонтовані ліфти були передані Відповідачу для проведення опоряджувальних робіт, про що між Позивачем та Відповідачем були підписані відповідні акти готовності ліфтів до проведення опоряджувальних робіт, а саме: ліфт "Сімпакт" заводський номер 201706, ліфт "Сімпакт", заводський номер 201707, ліфт "Сімпакт" заводський номер 201703, ліфта "Сімпакт", заводський номер 201704.

Відповідно до вимог пункту 2.2.2. Договору оплату в розмірі 25% договірної ціни (що складає 86 250,00 грн.) Відповідач зобов'язаний був сплатити протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання Позивачем принаймні одного протоколу про готовність ліфтового обладнання (Ліфтів) для проведення будівельно-опоряджувальних робіт.

Рахунок для здійснення вищезазначеного платежу був виставлений Позивачем "04" березня 2009 року після підписання актів готовності до проведення опоряджувальних робіт усіх ліфтів.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору Відповідач вказану оплату не здійснив.

Позивачем в межах строків, обумовлених Договором, були завершені пусконалагоджувальні роботи усіх ліфтів, складені відповідні акти технічної готовності ліфтів (згідно ГСТУ 36.1-001-97) та акт виконаних робіт за Договором, які були направлені Відповідачу для підписання.

16.10.2009 року на адресу Позивача надійшов лист Відповідача (вих. № 130 від 13.10.2009 р.) про неможливість підписання актів технічної готовності ліфтів у зв'язку з деякими виявленими недоліками.

Після перевірки об'єкта представниками Позивача, виявлені недоліки були усунені, про що був підписаний акт від 17.10.2009 року.

Відповідно до пункту 5.1. Договору здача-прийом виконаних Підрядником робіт відбувається шляхом підписання Сторонами Акту прийому-передачі виконаної роботи. Після завершення виконання Підрядником пусконалагоджувальних робіт, проведення повного технічного обстеження та прийомки ліфтів фахівцем спеціалізованої організації, Замовник зобов'язується підписати такий Акт не пізніше двох робочих днів від дня його отримання незалежно від дати введення Ліфтів в експлуатацію.

Згідно пункту 4.1.5. Договору на Відповідача покладено обов'язки з організації приймання робіт, зокрема щодо підписання звернень до органів Держгірпромнагляду, з приводу проведення випробувань ліфтів, реєстрації паспортів, направлення інспектора для участі у роботі комісії з приймання ліфтів, надання необхідної технічної документації з підписами відповідальних осіб сплати вартості послуг відповідного експертно-технічного центру за проведення випробувань, тощо.

Позивачем були завершені пусконалагоджувальні роботи Ліфтів, 11.03.2010 року Позивач рекомендованим цінним листом повторно направив Відповідачу рахунок на оплату 25% договірної ціни (№ 96 від 25.02.2010 р.), акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором (№ 169 від 03.03.2010 р.) та рахунок на оплату остаточного платежу в розмірі 15 % договірної ціни (№ 121 від 03.03.2010 року). Зазначені документи були отримані Відповідачем 18.03.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до положень пункту 2.2.3. Договору остаточний платіж в розмірі 15% від Договірної ціни (що складає 51 750,00 грн.) Відповідач зобов'язаний здійснити протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання Сторонами Акту виконаних робіт.

В порушення умов Договору, Відповідач не підписав та не повернув актів технічної готовності ліфтів та акту виконаних робіт за договором, остаточного розрахунку за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 138 000,00 гривень не здійснив.

09.04.2010 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією про неналежне

виконання зобов'язань за Договором та вимогою сплатити борг в розмірі 138 000 гривень (вих. № 09/04-01 від 09.04.2010 p.), яка була отримана Відповідачем 19.04.2010 року.

27.04.2010 року на адресу Позивача надійшов лист Відповідача (вих. № 31 від 06.04.2010 р.) з пропозицією підписати угоду про розірвання Договору № ML 000543(3) від 23.08.2007 року та надати Акти виконаних робіт лише на суму попередньої оплати в розмірі 207 000,00 у зв'язку з нібито несвоєчасним виконанням монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

05.07.2011 року Позивач повторно звернувся до Відповідача із листом вих. № 05/07-01 від 05.07.2011 року, в якому повідомив Відповідача про безпідставність та неприйнятність пропозицій щодо розірвання договору, а також висловив прохання підписати Акти виконаних робіт договором та здійснити повний розрахунок за договором. Відповідачеві були повторно надіслані копії документів, що підтверджують виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання відповідних рахунків на оплату.

15.08.2011 року підписаний Позивачем Акт було направлено Відповідачу із супровідним листом вих. № 15/08-01 шляхом кур'єрської служби доставки. Представники Відповідача відмовились приймати документи, що підтверджується листом-повідомленням кур'єрської служби доставки ТОВ "К.С.Д.-КИЇВ" вих. № 417 від 17.08.2011р.

23.08.2011 року Позивач повторно направив Відповідачу підписаний однією стороною Акт виконаних робіт рекомендованим поштовим відправленням 23.08.2011 року, яке було отримано Відповідачем 01.09.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що первісні позовні вимоги Позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, в задоволенні зустрічних позовних вимог Відповідача за первісним позовом відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі – ГК України (436-15) ), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України (435-15) , а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638- 647, 649, 651- 654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (435-15) . Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В порядку ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Приписами статей 526- 527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порядку ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Проте жодних мотивів відмови від підписання акту наведено не було, що підтверджується матеріалами справи, а тому відсутні підстави для задоволення таких вимог

Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним акту № 169 від 03.03.2010 р. судом встановлено, що фактично предметом позовних вимог по даній справі є спонукання до підписання (відмова від підписання) актів приймання-передачі виконаних робіт за спірним договором підряду.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Однак в матеріалах справи відсутні докази щодо невідповідності виконаних позивачем за первісним позовом робіт вимогам чинного законодавства України, та несвоєчасного, неякісного чи неповного виконання робіт передбачених Договором, повідомлення підрядника про необхідність проведення додаткових робіт.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов’язання до підписання, або відмова від підписання актів виконаних робіт.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Однак, передбачені умовами договору підряду акти приймання виконаних робіт не містить наведених характеристик, а лише є доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку виконання робіт за договором та їх здача позивачем та прийняття їх відповідачем.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про визнання недійсним акту приймання-передачі виконаних робіт № 169 від 03.03.2010 р., складеного відповідачем за зустрічним позовом (які за своєю природою є внутрішньою документацією), не призводить до поновлення порушеного права позивача за зустрічним позовом та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, суд зазначив, що вимоги позивача не тільки суперечать встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

В даному випадку, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на монтаж ліфтів та пусконалагоджувальні роботи № МІ_000543(3) від 23.08.2007 р., укладеним між суб’єктами господарювання, які мають право на звернення до господарського суду у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, але, позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду з позовом, який не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав. В зв’язку з чим суд відмовляє позивачеві за зустрічним позовом в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним акту виконаних робіт.

Суд вважає необґрунтованою вимогу позивача за зустрічним позовом, щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму боргу в розмірі 34 500,00 грн., як безпідставно одержані грошові кошти (а.с. 76).

В порядку ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ця норма закону регулює позадоговірні відносини, а між Позивачем та Відповідачем останні виникли на підставі договору, а тому до них не може застосовуватись ст. 1212 ЦК України.

Позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів підтвердження позовних вимог в зв’язку з чим, суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач за первісним позовом не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 138 000,00 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44- 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України (436-15) , керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44- 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Місто" (61141, м. Харків, вул. Клочківська, 190 А, п/р 260047179 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк АВАЛЬ" у м. Харків, МФО 350589, Ідентифікаційний код: 32759959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна" (Юридична адреса: 04071, Україна, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2-А; Фактична адреса: 04073, Україна, м. Київ, просп. Московський, 9, корпус 4а, офіс № 4-501, п/р 26007100000500 в ПАТ "Дойче Банк ДБУ", МФО: 380731, Ідентифікаційний код: 33261294) суму боргу в розмірі 138 000,00 (сто тридцять вісім тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір в розмірі 2 760,00 грн.