За позовом : Прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Сокальської міської ради та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, м.Львів

до відповідача 1 : Приватного підприємства "Енергія", м.Червоноград

до відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс", м.Львів

до відповідача 3 : Приватного підприємства "Бізнес-СВ", м.Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дочірнє підприємство "Каскад" Відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" в особі арбітражного керуючого Хуткого А.Я., м.Сокаль

про : визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 09.12.2004р., 16.10.2006р та 25.12.2009р. шламонакопичувачів, які містять залізоцинковмісні відходи

Суддя : Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники :

від прокуратури : не з’явився

від позивача 1 : Чернявська Х.М.

від позивача 2 : Полянський І.І.

від відповідача 1 : не з’явився

від відповідача 2 : Уляник Р.Б.

від відповідача 3 : Биць І.А.

від третьої особи : не з’явився

Представникам сторін, які з"явилися в судове засідання, роз’яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору : Позов заявлено прокурором Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Сокальської міської ради та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області до Приватного підприємства "Енергія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс" та Приватного підприємства "Бізнес-СВ" про визнання недійсними договорів від 09.12.2004р., 16.10.2006р та 25.12.2009р. купівлі-продажу трьох шламонакопичувачів, які містять залізоцинковмісні відходи

Ухвалою суду від 08.02.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 23.02.2011р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Дочірнє підприємство "Каскад" Відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" в особі арбітражного керуючого Хуткого А.Я.

За усним клопотанням представника прокуратури та в зв"язку з неявкою представника відповідача –1 в судове засідання та поверненням поштової кореспонденції, направленої залученій третій особі, ухвалою суду від 23.02.2011р. розгляд справи відкладено на 16.03.2011р.

В судове засідання 16.03.2011р. представник прокуратури не з"явився, однак направив суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку із зайнятістю у суді апеляційної інстанції.

Прокуратурою Сокальського району направлено суду заяву від 09.03.2011р. № 575 вих про зміну та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить змінити позовні вимоги та визнати частково недійсними договори купівлі-продажу трьох шламонакопичувачів залізоцинковмісних відходів, які знаходяться на вул.Яворницького, 105 у м.Сокалі, а саме: від 16.10.2006р., укладений між ТзОВ "Енергія" та ПП "Інтерком-Сервіс" в частині п.п.11.1, 11.2. щодо утилізації відходів виробництва хімзаводу; від 25.12.2009р., укладений між ПП "Інтерком-Сервіс" та ПП "Бізнес-СВ" в частині п.11.1., 11.2 щодо утилізації відходів виробництва хімзаводу. Вказані зміни та уточнення до позовних вимог прийняті судом до розгляду.

Представник позивача-1 в судовому засіданні 16.03.2011р. позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити

Представник позивача-2 в судовому засіданні 16.03.2011р. позовні вимоги підтримав, подав суду пояснення від 14.03.2011р. № 02-1424, в якому зазначив, що відсутність ліцензії на здійснення операції у сфері поводження з небезпечними відходами не є підставою анулювання угод від 16.10.2006р., укладених між ТзОВ "Енергія" та ПП "Інтерком-Сервіс" та від 25.12.2009р. між ПП "Інтерком-Сервіс" та ПП "Бізнес-СВ". Також покликається на те, що ПП "Бізнес-СВ" може для утилізації відходів укласти угоду з будь-яким суб"єктом господарювання, який має відповідну ліцензію у сфері поводження з небезпечиними відходами для їх утилізації, відповідно до ст. 17 Закону України "Про відходи".

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання 16.03.2011р. повторно не забезпечив, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.02.2011р. № 05638390.

Представник відповідача - 2 - ТзОВ "Інтерком-сервіс" - в судовому засіданні 16.03.2011р. проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 23.02.2011р., зокрема покликається на те, що шламонакопичувачі з відходами придбавались з метою їх подальшої переробки та утилізації. При придбанні зазначених відходів, та в подальшому, ТзОВ "Інтерком-сервіс" не вчиняло з відходами жодних дій, які вимагали наявності ліцензії. В зв'язку з погіршенням у 2008 - 2009 роках фінансового становища підприємства, та відсутністю коштів на утилізацію та переробку відходів, 01.09.2009р. на загальних зборах учасників, прийнято рішення продати шламонакопичувачі з відходами.

Представник відповідача –3 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (зареєстрований канцелярією суду 23.02.2011р. за № 4446/11) та у відзиві на уточнені позовні вимоги, зокрема покликається на те, що спірні відходи не відносяться до переліку відходів як вторинної сировини. Стверджує, що вчинення правочину щодо купівлі-продажу нерухомого майна (шламонакопичувачів), разом з небезпечними відходами не відноситься до операцій поводження з відходами. Тому, на його думку, укладення спірних договорів купівлі-продажу, не вимагає наявності ліцензії, як у набувача так і продавця. Крім цього, стверджує, що при укладені спірних договорів купівлі-продажу, шламонакопичувачі разом з відходами переходили у власність до набувачів без будь-яких фізичних дій щодо самих відходів. Крім цього, з моменту набуття у власність спірних шламонакопичувачів разом з відходами, відповідач-3 здійснює всі передбачені чинним законодавством дії на отримання ліцензії для проведення операцій з спірними відходами, до отримання якої не вчиняло та не має наміру вчиняти дій щодо збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження чи захоронення цих відходів. А також, зазначив, що укладаючи договори купівлі-продажу, нові власники шламонакопичувачів (покупці), зобов"язувались утилізовувати відходи за власний кошт та від свого імені, а не за договором-доручення як стверджує прокурор. Отже, вказані пункти договору не створювали жодних правових наслідків для власників шламонакопичувачів, в яких знаходились відходи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Дочірнє підприємство "Каскад" Відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" в особі арбітражного керуючого Хуткого А.Я. явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив. На вимогу ухвали суду від 23.02.2011р. прокурором Сокальського району направлено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої станом на 09.03.2011р. - Дочірнє підприємство "Каскад" Відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" знаходиться за адресою: 80000, м.Сокаль, вул.Яворницького, буд. 105.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які з"явилися в судове засідання, суд встановив наступне:

09.12.2004р. між Дочірнім підприємством "Каскад" Відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" (продавець) та ТзОВ "Енергія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавцем передано покупцю три шламонакопичувачі (поз.118,119,120), які містять залізоцинковмісні відходи виробництва хімзаводу, що знаходяться по вул.Яворницького, 105 в м.Сокаль, які належать продавцю на праві колективної власності.

16.10.2006р. між ТзОВ "Енергія" (продавець) та ТзОВ "Інтерком-Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив три шламонакопичувачі (поз.118,119,120), які містять залізоцинковмісні відходи виробництва хімзаводу, що знаходяться по вул.Яворницького, 105 в м.Сокаль, які належать продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09.12.2004р. за реєстровим № 4615 та акту прийому-передачі від 10.12.2004р.

В п. 11.1 договору від 16.10.2006р. зазначено, що покупцеві відомо, що в придбаних шламонакопичувачах знаходяться відходи виробництва хімзаводу, які згідно акту-припису №32 від 28.05.2004р. державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області (п.5) повинні бути утилізованими.

Відповідно до п. 11.2 вказаного договору, з огляду на зазначений в п.11.1 цього договору припис покупець зобов"язується у розумні строки утилізувати зазначені відходи за власний кошт.

25.12.2009р. між ТзОВ "Інтерком-Сервіс" (продавець) та ПП "Бізнес-СВ" (покупець) укладено договір купеівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив три шламонакопичувачі (поз.118,119,120), що містять залізоцинковмісні відходи виробництва хімзаводу, знаходяться за адресою: м.Сокаль, вул.Яворницького, 105 та належать продавцю на праві приватної власності. Відповідно до п.1.2 договору вказані шламонакопичувачі належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.10.2006р. за реєстровим № 5657 та акту прийому-передачі від 17.10.2006р.

В п. 11.1 договору від 25.12.2009р. зазначено, що покупцеві відомо, що в придбаних шламонакопичувачах знаходяться відходи виробництва хімзаводу, які повинні бути утилізованими.

Відповідно до п. 11.2 вказаного договору, з огляду на зазначений в п.11.1 цього договору припис покупець зобов"язується у розумні строки утилізувати зазначені відходи за власний кошт.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

П.н) ст. 17 Закону України "Про відходи" передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено основні терміни, що вживаються у цьому законі, зокрема:

поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;

збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;

зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);

оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення;

утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;

знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення;

захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів;

операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів;

розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;

збирання і заготівля відходів як вторинної сировини - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією І постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері;

власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами;

послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування;

Відповідно до підпункту 3 частини другої статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає: виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини. Тобто, ліцензуванню підлягають саме операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що вчинення правочину щодо купівлі-продажу нерухомого майна (в даному випадку шламонакопичувачі), разом з небезпечними відходами не відноситься до операцій поводження з відходами. Тому, укладення спірних договорів купівлі-продажу, не вимагає наявності ліцензії, як у набувача так і у продавця.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, наданих в судових засіданнях, шламонакопичувачі разом з відходами переходили у власність до набувачів без будь-яких фізичних дій щодо самих відходів.

Переробка та утилізація –це діяльність, яка охоплюється поняттям "поводження з відходами", визначеного Законом України "Про відходи" (187/98-ВР) та підлягає ліцензуванню в силу ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Однак, при придбанні зазначених шламонакопичувачів з відходами, та в подальшому, покупці не вчиняли з відходами жодних дій, які охоплюються поняттям "поводження з відходами".

Відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, правочин, який не відповідає вимогам закону може бути визнаний судом недійсним. Заявляючи позовні вимоги про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу, прокурором не зазначено, яким саме вимогам чинного законодавства суперечать оспорювані ним пункти договорів.

Зідно з ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Однак, укладаючи договори купівлі-продажу, нові власники шламонакопичувачів з відходами (покупці), зобов'язувались утилізовувати відходи за власний кошт та від свого імені. Такі дії не створювали жодних юридичних наслідків для попередніх власників. Тому, жодних відносин доручення з оскаржуваних позивачем договорів купівлі-продажу не виникало. З огляду на викладене, твердження прокурора, викладене в заяві про зміну та уточнення позовних вимог про те, що спірні договори містили доручення на утилізацію небезпечних відходів, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про відходи" - відходи є об'єктом права власності. ст. 17 згаданого закону вказано, що суб'єкт господарювання повинен запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів, та укладати угоди з відповідними організаціями на їх утилізацію, тобто покупець відходів може для утилізації відходів укласти угоду з будь-яким суб'єктом господарювання, який має відповідну ліцензію у сфері поводження з небезпечними відходами для їх утилізації.

Відтак, акт-припис державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області №32 від 28.05.2004р., адресований ДП "Каскад", був цілком законною вимогою контролюючого органу. Однак, зі зміною власника шламонакопичувачів з відходами (чого закон не забороняє), обов'язок по їх утилізації має переходити до нового власника в якості обтяження. Таким чином, приймаючи на себе обов'язок по утилізації відходів, нові власники діяли не усупереч, а відповідно до закону.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд -

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 .03.2011р.