за позовом: Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1)

про: стягнення 56579,28 грн.

суддя Фролов В.Д.

за участю представників сторін

від позивача:

від відповідача: Тіменський Д.Л. за довіреністю № 15 від 25.01.2011 р.

в засіданні приймає участь:

У судовому засіданні судом оголошувалась перерва до 15.03.2011 р. о 10 год. 00 хв.

Одеська залізниця звернулась до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"про стягнення 56579,28 грн.

Представник позивача, повідомлений належним чином про час, дату і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує в повному обсязі. Надає обґрунтовані законні підстави для відмови в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд

Між сторонами укладено договір № ДН-4/98 від 12.10.2009 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ СП "НІБУЛОН", яка належить Відповідачу і примикає стрілкою № 35 до під'їзної колії ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці.

Відповідно до п. 16 Договору ТОВ СП "Нібулон"сплачує Одеській залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 (z0165-99) , зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р., за № 165/3458 та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифного керівництва № 1).

Пунктом 18.4 Договору передбачено, що Залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини Підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ-23а, з покладанням на підприємство, відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнеррами)"форми ГУ-46, "Актів про затримку вагонів"форми ГУ-23а, "актів за гальної форми ГУ-23".

Пунктами 9 та 10 Правил (z0165-99) встановлено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформлюється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ 23-а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів"на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення..."не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання /телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником/.

В вересні 2010 року на адресу ТОВ СП "Нібулон"надійшли вагони з вантажем зерна, які були затримані по станції Прибузька Херсонської дирекції залізничних пере везень Одеської залізниці згідно з наказом № 18 від 26.09.2010 р. заступника начальника Одесь кої залізниці із-за не прийняття вантажу відповідачем.

Вказане підтверджується актом № 20 від 26.09.2010 р. про затримку вагонів на станції Прибузька Одеської залізниці, вантажоодержувача повідомлено про затримку поїзда № 3502 від 26 вересня 2010 р. о 18 год. 55 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів № 20 від 26.09.2010 р.

Згідно відомостей плати за користування вагонами ТОВ СП "Нібулон"нараховано 47865,70 грн. плати за користування вагонами, частково сплачено 716,30 грн. заборгованість яка залишилась 47149,40 + ПДВ (20 %) 9429,88 всього сума складає 56579,28 грн., за користування вагонами у вересні 2010 р. що підтверджується наданим розрахунком.

Заявлену претензію № 341 від 13.12.2010 року відповідач залишив без задоволення.

Листом від 14.01.2011 р. за № 387/12-27 відповідач відхилив претензію з посиланням на те, що Одеська залізниця затримала поїзд на підходах до станції призначення Миколаїв-Вантажний не маючи на те достатніх правових підстав та за власної ініціативи.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказує на те, що відповідно до пункту 18.4 Договору, сторони узгодили, що Залізниця має право затримати поїзди на підходах до станції Миколаїв - Вантажний, у разі не прийому вагонів вантажоодержувачем, що може бути єдиною належною підставою для затримання вагонів. Втім жодного разу неприйняття вагонів Відповідачем не мало місця.

Позивачем не надано до суду жодного підтверджуючого документу, який би підтверджував, що Відповідач не приймає або відмовляється від прийому вагонів, а навпаки Відповідачем 29.09.2010 р. до начальника Херсонської дирекції залізничних дорожніх перевезень та в.о. начальника станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці за допомогою факсимільного зв'язку, був відправлений лист за № 29/35, в якому Відповідач просить подавати вагони для вивантаження. Копія цього листа додається.

Впродовж всього часу коли виникли та тривали спірні правовідносини, Відповідач безперервно приймав вагони, що підтверджується довідкою про переробну здатність ТОВ СП "НІБУЛОН" у вересні 2010 року, наданої Позивачем до позовної заяви, у графі: "Вивантажено вагонів на 17 год. 00 хв." у період з 26.09.2010 року по 30.09.2010 року Відповідач постійно вивантажував вагони у кількості до 75 вагонів.

Підставою для затримання Позивачем вагонів може бути лише факт неприйняття вагонів Відповідачем.

Позивачем не надано до суду жодних належних доказів, які б доводили, що Відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів, проте, видано наказ № 18 від 26.09.2010 року про затримку вагонів з причини неприйняття вантажу вантажовласником.

Також згідно частини 1 статті 129 Статуту (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з частиною 4 статті 129 Статуту (457-98-п) в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу, і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформлюються актами загальної форми.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станцій і вантажовласника. При цьому у даному пункті приписи про те, що такий акт має складатися при затриманні вагонів лише на станції призначення - відсутні. Тобто акт загальної форми має складатися як на станції призначення, так і на підходах до неї.

Посилання позивача на акт про затримку вагонів № 20 від 26.09.2010 р., як на належний доказ для стягнення плати за користування вагонами є безпідставним.

В даному випадку доказом затримання вагонів з причин, що залежать від Відповідача міг бути лише акти загальної форми (форма ГУ-23).

Отже підстав для затримки вагонів і стягнення з Відповідача плати за користування вагонами і контейнерами у Позивача не було.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У зв'язку з викладеним у Позивача не було достатніх правових підстав для затримки вагонів та нарахування плати за користування вагонами і контейнерами, і те, що Позивачем не подавалися вагони на вантажні фронти Відповідача впродовж періоду часу з 26.09.2010 року по 30.09.2010 року, спричинило нарахування плати за користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до пунктів 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Та обставина, що представником відповідача, який діяв на підставі довіреності № 347 від 31.12.2009 року, підписані пред'явлені позивачем відповідачеві до сплати відомості плати за користування вагонами (форми ГУ - 46): № 04101521(9485), № 01101506(9470), № 01101501(9466), № 30091495(9462), № 01101503(9468), № 01101504(9469), № 02101508(9472), № 02101510(9475), № 02101513(9477), № 03101520(9484) не доводить факт неприйняття вагонів відповідачем.

Довіреність № 347 від 31.12.2009 року, яка надана представнику відповідача для підписання ним відомостей плати за користування вагонами, пам'яток про користування вагонами, актів загальної форми, накопичувальних карток, облікових карток не передбачає повноважень на перевірку та надання належної оцінки фактам зазначеним у перелічених вище документах та повноважень, щодо визначення розміру плати за користування вагонами та надання згоди на сплату послуг за користування вагонами.

Отже, особа, яка підписала відомості плати за користування вагонами і контейнерами та накопичувальну картку не має достатнього обсягу повноважень на перевірку та надання належної оцінки фактам зазначеним у перелічених вище документах та повноважень, щодо визначення розміру плати за користування вагонами та надання згоди на сплату послуг за користування вагонами.

Вказане свідчить про умисне створення Позивачем обставин, що мають наслідком за собою сплату Відповідачем послуг за користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зазначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Виконання договірних зобов'язань підпорядковується певним загальним вимогам (принципам): а) належного виконання; б) реального виконання; в) взаємного сприяння; г) економічності. При цьому, принцип взаємного сприяння полягає в тому, що кожна із сторін договору повинна всіляко сприяти другій стороні у виконанні нею своїх обов'язків.

Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, вважаємо, що Позивач діяв недобросовісно та неправомірно, затягуючи подання вагонів на вантажні фронти Відповідача, створюючи час користування вагонами Відповідачем.

Частиною 3 статті 43 ГПК України встановлено, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивачем не доведено, що неприйняття вагонів відповідачем мало місце.

Отже підстав для затримки вагонів, зокрема з 26.09.2010 року по 30.09.2010 року, на підставі пункту 18.4. договору і стягнення з відповідача плати за користування вагонами і контейнерами у Позивача відсутні.

Частина 3 статті 219 Господарського кодексу України вказує, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд, -

У задоволенні позовних вимог відмовити.