За позовом Закритого акціонерного товариства "Екостандарт"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

Про стягнення 790710,33 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача Гогітідзе В.Ф. (за дов.)

Від відповідача Костюк Н.І. (за дов.)

Турченко Д.Л. (за дов.)

Копаниця С.І. (за дов.)

Від третьої особи не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося закрите акціонерне товариство "Екостандарт"до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"про стягнення 790 710,33 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за листопад 2010 р. на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 р. № 420099 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.01.2011 р..

У судовому засіданні 19.01.2011 р. представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за листопад 2010 р. становить 146 076,90 грн., а заборгованість, зазначена позивачем, на думку відповідача, утворилася за рахунок підвищення тарифів розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2010 р. № 392, яке визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010 р. у справі № 2а-1888/10.

У судовому засіданні 19.01.2011 р. оголошено перерву до 02.02.2011 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 21.02.2011 р.. Цією ж ухвалою суду залучено комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 09.03.2011 р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 09.03.2011 р. оголошено перерву до 14.03.2011 р..

Третя особа у судове засідання своїх повноважних представників не направила, належним чином не повідомила про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надала. Про час та місце розгляду справи третя особа належним чином повідомлена судом.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.08.2004 р. між закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер", правонаступником якого є закрите акціонерне товариство "Екостандарт" (енергопостачальною організацією), та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"(ЖРЕО - 401) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1.) позивач зобов’язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору № 3 у період з 01.08.2004 р. по 31.07.2005 р. в обсязі 75408,6 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 25,710гкал/год., а відповідач зобов’язався приймати теплову енергію та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного Договору ( пункт 1.2.).

Пунктом 6.4 Договору сторони передбачили, що відповідач щомісяця з 12 по 14 число окремо по кожному особовому рахунку, наведеному у додатку № 3 до Договору, отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми, акти приймання передачі товарної продукції та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахування недоплати або переплати за попередній місяць. Один підписаний відповідачем примірник кожного з наведених актів відповідач зобов’язаний повернути в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 6.5. Договору відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим платіжним дорученням не пізніше 28 числа поточного місяця.

Строк дії Договору відповідно до п. 10.1 Договору встановлений з 1 серпня 2004 до 1 серпня 2005 років та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за місяць до його закінчення не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Суд враховує те, що доказів припинення Договору в установленому порядку сторонами суду не надано.

Відповідно до умов вказаного Договору за листопад 2010 року позивач поставив, а відповідач отримав теплову енергію на загальну суму 804410,33 грн., що підтверджується розрахунком суми основного боргу, табуляграмами, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач не заперечив щодо обсягу переданої йому позивачем теплової енергії.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме: листа комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"№ 344-14 від 11.01.2011 р., листа Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації міста Києва № 37108-267 від 12.01.2011 р., за одержану в листопаді 2010 р. теплову енергію відповідач сплатив 609633,43 грн. (595933,43 грн. + 13700,00 грн.)

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем становить 194776,90 грн. (804410,33 грн. - 609633,43 грн.)

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд не враховує в погашення заборгованості за вказаним договором кошти в сумі 35000,00 грн., перераховані платіжним дорученням від 29.11.2010 р. № 1547, оскільки, як вбачається з вказаного розрахункового документу, кошти сплачені як оплата за опалення за жовтень 2010 р. від орендарів по угоді № 420165 від 25.08.2004 р. . Отже, кошти не можуть бути враховані судом як оплата за спожиту теплову енергію за листопад 2010 року на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 р. № 420099.

Суд не приймає посилання позивача на те, що кошти, які надходять, зараховуються ним в рахунок оплати теплової енергії, одержаної у попередній період, оскільки кошти, які одержані позивачем внаслідок розщеплення оплат мешканців належних відповідачу будинків за житлово-комунальні послуги опалення та гарячого водопостачання, а також суми відшкодування наданих пільг і субсидій є поточними оплатами за надані послуги.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 194 776,90 грн.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи та не впливають на розгляд справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за листопад 2010 року на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 р. № 420099 підлягають задоволенню частково в сумі 194776,90 грн. Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають як такі, що заявлені безпідставно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"(02002, м. Київ, проспект Гагаріна, 14-А, рахунок 26001301504 у Дніпровському відділенні № 7989 Ощадбанку України міста Києва, МФО 320337, код 32772152) на користь закритого акціонерного товариства "Екостандарт"(02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, рахунок 26007311380 в АТ "Фортуна банк", МФО 300904, код 21661022) 194776,90 грн. основного боргу, 1947,77 грн. витрат по оплаті державного мита, 58,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

рішення підписано 29.03.2011 р.