ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 17/47
09.03.11
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs18241529) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs16949867) )
За позовом Закритого акціонерного товариства "Екостандарт"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
Про стягнення 1 452 277,32 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
Від позивача Гогітідзе В.Ф. (за дов.)
Від відповідача Костюк Н.І. (за дов.)
Турченко Д.Л. (за дов.)
Копаниця С.І. (за дов.)
Від третьої особи Науменко С.В. (за дов.)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулося закрите акціонерне товариство "Екостандарт"до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"про стягнення 1 452277,32 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з березня по листопад 2010 року на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 р. № 420005.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2011 р. порушено провадження у справі № 17/47 та призначено її до розгляду на 19.01.2011 р..
У судовому засіданні 19.01.2011 р. представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.03.2010 р. по 01.12.2010 р. відсутня.
У судовому засіданні 19.01.2011 р. оголошено перерву до 02.02.2011 р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 21.02.2011 р.. Цією ж ухвалою суду залучено комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 09.03.2011 р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи а матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.08.2004 р. між закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер", правонаступником якого є закрите акціонерне товариство "Екостандарт" (енергопостачальною організацією), та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло–сервіс"(ЖРЕО 416) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір).
Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1.) позивач зобов’язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води до належних відповідачу будинків згідно з переліком до договору № 3 у період з 01.08.2004 р. по 31.07.2005 р. в обсязі 85403,8 Гкал., з максимальним тепловим навантаженням 28,349 Гкал/год, а відповідач зобов’язався приймати теплову енергію та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного Договору (пункт 1.2.).
Пунктом 6.4 Договору сторони передбачили, що відповідач щомісяця з 12 по 14 число окремо по кожному особовому рахунку, наведеному у додатку № 3 до Договору отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми, акти приймання передачі товарної продукції та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахування недоплати або переплати за попередній місяць. Один підписаний відповідачем примірник кожного із наведених актів відповідач зобов’язаний повернути в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 6.5. Договору відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.
Строк дії Договору відповідно до п. 10.1 Договору встановлений з 1 серпня 2004 року до 1 серпня 2005 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до його закінчення не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.
Суд враховує те, що доказів припинення Договору в установленому порядку сторонами суду не надано.
Відповідно до умов вказаного Договору за період з 01.03.2010 р. по 01.12.2010 р. позивач поставив, а відповідач отримав теплову енергію на загальну суму 3453949,66 грн., що підтверджується розрахунком суми основного боргу, табуляграмами та актами приймання передачі товарної продукції, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
За твердженням позивача, відповідач сплатив заборгованість в сумі 2001672,34 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 1452277,32 грн.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з наявними у справі реєстрами Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації погашення кредиторської заборгованості про відшкодуванню вартості наданих мешканцям належних відповідачу будинків пільг і субсидій, відомостей розщеплення платежів комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"за спірний період одержану протягом березня-листопада 2010 року теплову енергію відповідач оплатив у повному обсязі, перерахувавши позивачеві кошти в сумі 5021581,55 грн. за спірним Договором.
Враховуючи те, що за період з 01.03.2010 р. по 01.12.2010 р. позивач поставив теплову енергію на суму 3453949,66грн., а відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 5021581,55 грн. за спірним Договором, заборгованість відповідача станом на час розгляду справи перед позивачем відсутня.
Доводи позивача щодо порядку зарахування коштів, сплачених мешканцями належних відповідачу будинків через комунальне підприємством "ГІОЦ"не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що кошти, зараховані на його рахунок комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" були сплачені за теплову енергію, спожиту в інші періоди.
Заперечення позивача щодо того, що сума, зазначена відповідачем в розмірі 4423065,95 грн. як оплата згідно з листом комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"від 14.01.2011 р. № 344-16 не відповідає дійсності, оскільки в цю суму входять послуги ЖЕК, ГІОЦ та банківські послуги, які складають близько п’яти відсотків не беруться судом до уваги, оскільки в тарифах на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення та гарячої води враховані витрати виконавців послуг, які пов’язані з нарахуванням та збором платежів споживачів цих послуг, витрати комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"за ведення загальноміської бази нарахувань, розщеплення та обліку платежів і перерахування коштів на рахунки підприємств-виробників комунальних послуг, про що зазначено у примітках до розпоряджень, яким встановлено тарифи.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце зі сторони відповідача.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи та не впливають на розгляд справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1452277,32 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з березня 2010 р. по листопад 2010 р. на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 р. № 420005 задоволенню не підлягають як безпідставні та не обґрунтовані.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
О.Г. Удалова
рішення підписано 29.03.2011 р.