Обставини справи: до Господарського суду АРК звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до відповідача Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" про стягнення 526 222,81 грн. та спонукання до повернення майна.

Позовні вимоги ґрунтуються наступним.

02.03.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди нерухомого майна – приміщення площею 300 кв.м., яке розташоване за адресою в м.Сімферополі, по вул. К.Лібкнехта, корпус Д. Майно було передано за актом прийому-передачі від 02.03.2010р., який є додатком №1 до договору. Акт був складений та підписаний сторонами за договором.

Строк дії договору був встановлений сторонами відповідно до п. 9.1 договору з 02.03.2010р. по 02.09.2010р.

Проте відповідач не повернув взяті у суборенду приміщення та продовжує користуватися майном станом на день подачі позову.

На час звернення до суду, заборгованість відповідача за орендними платежами становить 65000 грн. за серпень 2010р., відповідно розмір неустойки становить з 02.09.2010р. по 07.12.2010р. 65 000 грн. х 3 місяця (вересень, жовтень, листопад 2010р.) х 2 = 390 000 грн.

Сума інфляції та 3% річних із заборгованості за орендні платежі за серпень 2010р. становить відповідно 3055 грн. (1.047 - середній індекс інфляції за період) та 667.81 грн. (за 125 днів прострочення).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача ще й упущену вигоду, яку вираховує виходячи з наступного.

Договір суборенди був укладений з третьою особою на 300 кв.м. приміщень в АДРЕСА_2" за ціною в 75 грн./кв.м., що дорівнює 22500 гри. щомісяця, проте, як вважає позивач, через протиправну поведінку відповідача він був позбавлений можливості передати третій особі приміщення в користування за актом прийому-передачі. Такий акт прийому-передачі можливо було укласти, як зазначає позивач, з 07.09.2010р.

Таким чином, позивач вважає, що станом на 07.12.2010р. протягом трьох місяців він був позбавлений можливості отримувати доходи від суборенди майна 22500 грн./місяць, що становить 67500 грн.

Отже позивач просить стягнути з відповідача 526 222,81 грн., у тому числі: 65 000 грн. заборгованості з орендних платежів за серпень 2010р. за договором суборенди б/н від 02.03.2010р., 390 000 грн. неустойки, 67 500 грн. збитків, 3055 грн. суми інфляції та 667,81 грн. 3% річних із заборгованості за орендні платежі за серпень 2010р.

Крім того, позивач просить зобов'язати Приватний навчальний заклад "Європейський університет" (03115, м. Київ, бульвар Акад. Вернадського, 16-В, код за ЄДРПОУ 24366800) повернути фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 від 02.08.2002р.) приміщення на двох поверхах площею 300 кв.м. в АДРЕСА_2" за актом прийому-передачі в десятиденний строк з дати набрання рішенням по справі законної сили.

Також просить покласти на відповідача й суму судових витрат.

12.01.2011р. від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про направлення справи за підсудністю до господарського суду м. Київа.

20.01.2011р. від позивача надійшли письмові заперечення стосовно клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю із доказами направлення заперечень відповідачеві.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.01.2011р. у задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю до господарського суду м. Київа було відмовлено.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що позовні вимоги не мають правового обґрунтування, оскільки орендоване майно за час, за який вимагається стягнення коштів (серпень 2010 р.) перебувало у користуванні, володінні та розпорядженні власника – ТОВ "Енвірон". Також вказує на те, що згідно до заяви власника договір оренди від 01.07.2002 р. було розірвано, тому вважає, що у позивача відсутні будь – які правові підстави для звернення до відповідача з позовними вимогами.

02 лютого 2011р. від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про залучення у якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ТОВ "Енвірон" (95013, м.Сімферополь, вул.Залеська, Б-11-а).

Дане клопотання відповідача обґрунтовано тим, що ТОВ "Енвірон" є власником приміщень, які є предметом договору суборенди, який укладений між позивачем та відповідачем, та винесення рішення по даному спору може зачепити його права, як власника приміщення. Також, відповідач у якості нормативного обґрунтування наводить приписи ст. 27 ГПК України.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідач просить залучити ТОВ "Енвірон" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ухвалою ГС АР Крим від 02.02.2011 р. вказане клопотання було задоволено та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енвірон", що знаходиться за адресою: 95013, м.Сімферополь, вул. Залеська, Б-11-а.

Відповідач у додатку до відзиву на позов повідомив про те, що позивач не з’являвся для передачі майна і 02.09.2010 р., тобто тоді, коли закінчився строк дії договору, чим, за думкою відповідача, штучно створював умови для звернення до суду з вказаним позовом.

Також відповідач клопотанням від 04.02.2011 р., в порядку ст. 69 ГПК України (1798-12) , просив суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Вказане клопотання судом було задоволено та ухвалою від 01.03.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 09.03.2011 р.

Третя особа надала письмові пояснення по справі від 07.02.2011 р., які були залучені до матеріалів справи.

Відповідачем було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи опису вкладення до цінного листа від 30.07.2010 р. на ім’я ОСОБА_1; лист на ім’я ОСОБА_1 №1/12-435 – В2 від 29.07.2010 р.; акт приймання – передачі приміщення від 31.07.2010 р. про неявку ОСОБА_6 для прийняття приміщення і його прийняття власнику – ТОВ "Енвірон"; квитанція про направлення телеграми від 29.07.2010 №115/461; лист на ім’я ОСОБА_1 №1/12-472 – В2 від 27.08.2010 р.; акт приймання – передачі приміщення від 02.09.2010 р. та акт про неявку ОСОБА_1 для прийняття приміщення і його прийняття власнику – ТОВ "Енвірон"; опис вкладення в цінний лист від 27.08.2010 р. на ім’я ОСОБА_1; скарга до прокурора м. Сімферополь щодо протиправних дій ОСОБА_6 №1/12-165 – В2 від 03.03.2010 р.; повідомлення прокурора м. Сімферополь від 03.03.2010 р.

Суд залучив до матеріалів справи вказані документи.

Також відповідач клопотанням від 01.03.2010 р. просив суд залучити до матеріалів справи акт звірки від 01.01.2011 р. з відміткою про відмову від їх підписання; довідку ТОВ "Енвірон"; акт про ненадання послуг та порушення умов договору від 03.03.2010 р.

Суд залучив вказані документи до матеріалів справи.

Також відповідачем було надано письмові пояснення по справі від 01.03.2011 р., які були залучені до матеріалів справи.

01.03.2011 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 09.03.2011 р. Після перерви судове засідання продовжено за участю представників сторін та третьої особи.

Фіксування судового засідання 09.03.2011 р. за допомогою технічних засобів не відбулося, в зв’язку з виходом з ладу системи звукозапису, про що було складено відповідний акт від 09.03.2011 р.

Представники сторін та третьої особи надали заяву, згідно із якою вважають можливим розгляд справи без звукозапису у зв’язку із неможливістю її проведення за технічними причинами.

Відповідачем було надано клопотання про доручення до матеріалів справи наступних документів: запиту до поштового відділення; відповіді на запит; витягу з журналу вихідної кореспонденції.

Суд залучив до матеріалів справи вказані документи.

Позивач у запереченнях на вказане клопотання відповідача повідомив про те, що лист вих. №1/12-472-В2 від 27.08.2010 р. на його адресу ніколи не надсилався та, відповідно, ним не отримувався.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

Згідно ст. 759 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

01.07.2002 р. між третьою особою по справі – ТОВ "Енвірон" ( орендодавець ) та позивачем по справі (Орендар) було укладено договір оренди б/н. ( т. 1, а. с. 96 – 97 ).

Відповідно до п. 1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у володіння по акту приймання – передачі двоповерхову будівлю по вул. К. Лібкнехта, 38, літ. "Г". Загальна площа будівлі складає 300 кв. м.

У виконання вказаного, третьою особою було передано позивачу передбачене договором майно, що підтверджується актом приймання – передачі від 01.07.2002 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками (т.1, а.с. 99).

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору строк оренди встановлено було з 01.10.2002 р. по 01.10.2017 р.

Відповідно до п. 2.2.5 вказаного договору орендар ( позивач по справі ) був наділений правом здавати орендований об’єкт в суборенду.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Судом встановлено, що 02.03.2010р. між позивачем по справі (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна. (т. 1, а.с. 9 -10).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення площею 300 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 38, корпус "Д" на двох поверхах будівлі. Приміщення передавалося в оренду з метою організації навчального процесу.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, акту приймання – передачі приміщення та оплати за поточний місяць.

Передбачене даним договором майно було передане позивачем відповідачу, що підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна від 02.03.2010 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками (т. 1, а. с. 11 ).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору орендна плата визначається за погодженням сторін і становить 65 000 грн. на місяць, включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію, яка вноситься авансовим платежем до п’ятого числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору до обов’язків орендаря входить, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позовні вимоги у частині стягнення орендної плати за серпень 2010р. у розмірі 65000 грн. позивач обґрунтовує тим, що відповідач відмовляється сплачувати передбачену договором від 02.03.2010 р. оренду плату у розмірі 65 000 грн. за серпень 2010 р.

Позивач звертався до відповідача з листом вих. 19/08-3 від 19.08.2010 р., відповідно до якого вимагав сплатити орендну плату за серпень 2010 р., сплату якої вже було прострочено. Також повідомив про те, що договір суборенди від 02.03.2010 р. припиняє свою дію з 02.09.2010 р. та продовжений не буде. ( т. 1, а. с. 20 ).

Вказаний лист був отриманий відповідачем 25.08.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням ( т. 1, а. с. 21 ).

В подальшому позивач знов направив відповідачу листа вих. №25/08 -11 від 25.08.2010 р., відповідно до якого вимагав сплатити заборгованість по оренді за серпень 2010р. та готуватися до повернення орендованого майна, оскільки знов зазначив, що договір суборенди від 02.03.2010 р. припиняє свою дію з 02.09.2010 р. та продовжений не буде ( т. 1, а. с. 22 ).

Вказаний лист був отриманий відповідачем 31.08.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням ( т. 1, а. с. 23 ).

Оскільки відповідачем заборгованість не сплачувалася, позивач у третє надіслав відповідачу листа вих. №03/09-1 від 03.09.2010 р., відповідно до якого знов вимагав сплатити заборгованість по оренді за серпень 2010 р. та готуватися до повернення орендованого майна, оскільки знов зазначив, що договір суборенди від 02.03.2010 р. припиняє свою дію з 02.09.2010 р. та продовжений не буде ( т. 1, а. с. 24 ).

Вказаний лист був отриманий відповідачем 06.09.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням ( т. 1, а. с. 25 ).

Відповідач у відзиві на позов вказував на те, що позовні вимоги не мають правового обґрунтування, оскільки орендоване майно за час, за який вимагається стягнення коштів (серпень 2010 р.) перебувало у користуванні, володінні та розпорядженні власника – ТОВ "Енвірон".

Відповідно до п. 9.1 вказаного договору суборенди від 02.03.2010 р. сторонами було визначено, що цей договір укладено строком на 6 місяців і він діє з 02.03.2010 р. до 02.09.2010 р.

Судом встановлено, що відповідачем ще до закінчення строку дії вказаного договору було запропоновано позивачу розірвати укладений між ними договір оренди від 02.03.2010 р. та повернути орендовані приміщення.

Відповідно до п. 9.2 вказаного договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до п. 9.3 вказаного договору за ініціативою однієї зі сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Судом встановлено, що приватним вищим навчальним закладом "Європейський університет" було подано до суду позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди нерухомого майна від 02.03.2010р. з 31.07.2010р. та зобов’язання відповідача підписати акт прийому-передачі приміщення.

Під час розгляду даного позову господарським судом АР Крим було встановлено, що 30.04.2010р. за № 176-04/В2 приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" підготував лист, в якому повідомив фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору суборенди від 02.03.2010 року, який був отриманий 12.05.2010 року.

15 червня 2010 року приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" ще раз направив на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 письмову вимогу за № 1/12-376-В2, в якій вдруге повідомив про дострокове розірвання договору суборенди, з посиланням на суттєву зміну обставин.

По результатам розгляду даного позову рішенням ГС АР Крим від 16.08.2010 р. у справі №5002–18/3622–2010 у позові приватному вищому навчальному закладу "Європейський університет" було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним, ПВНЗ "Європейський університет" було подано апеляційну скаргу на дане судове рішення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 р. апеляційну скаргу ПВНЗ "Європейський університет" було залишено без задоволення, а рішення ГС АР Крим від 16.08.2010 р. по справі №5002 – 18/3622 – 2010 – без змін.

Однак ще до того, як було винесено рішення щодо позову про розірвання вказаного договору суборенди від 02.03.2010 р., ПВНЗ "Європейський університет" було здійснено заходи з повернення орендованого майна позивачу по справі.

Оскільки позивач для приймання майна з користування відповідача не з’явився, відповідач по справі 31.07.2010 р. залишив орендовані приміщення та здав їх на зберігання третій особі по справі, яка є власником вказаних приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою третьої особи ( т. 1, а. с. 95) та актом опису майна, що знаходиться за адресою, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 38 ( літера Г, Д ). ( т. 1, а. с. 157 – 159 ).

З даного приводу суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже вказувалося вище, у п. 9.1 договору суборенди від 02.03.2010 р. було чітко вказано строк, на протязі якого діє вказаним договір – до 02.09.2010 р.

Однак відповідач, незважаючи на вказане та не очікуючи результатів судового розгляду позову щодо розірвання договору суборенди, фактично здійснив дії щодо односторонньої відмови від вказаного договору, що не передбачено умовами договору від 02.03.2010 р. та суперечить нормам чинного законодавства України.

Таким чином, не думку суду, позивач цілком правомірно не прийняв орендоване майно 31.07.2010р., оскільки договір оренди від 02.03.2010 р. не припинив свою дію, що підтверджується матеріалами справи, і в нього не було жодних підстав приймати його.

З урахуванням вказаного, договір оренди від 02.03.2010 р. продовжував свою дію на протязі серпня 2010 р. та до 02.09.2010 р.

Відповідач також вказує на те, що третя особа по справі, як власник вищевказаних приміщень, відмовилася від договору оренди від 01.07.2002 р., а тому у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з вказаними вимогами.

З приводу даних заперечень суд зауважує на наступному.

Листом вих. №28 від 11.09.2010р. третя особа по справі – ТОВ "Енвірон" повідомила позивача по справі про відмову від договору оренди від 01.07.2002 р. в зв’язку з тим, що позивач не сплачував орендну плату на його користь на протязі 3 – місяців ( т. 1, а. с. 152 ).

Цей лист був отриманий позивачем по справі 25.09.2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням ( т. 1, а. с. 152 ).

Таким чином, вказані факти ніяким чином не впливають на обов’язок відповідача сплатити оренду плату за серпень 2010 р., оскільки договір суборенди від 02.03.2010 р. продовжував діяти до 02.09.2010 р.

Відповідач також вважає себе звільненим від сплати орендної плати за серпень 2010р.., оскільки у вказаному періоді часу він вже не користувався об’єктом оренди, який вибув з його володіння.

Однак відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Тобто, якщо орендар і не користується об’єктом оренди, та з урахуванням того, що вказане сталося саме з ініціативи відповідача, це зовсім не звільняє його від обов’язку сплачувати орендну плату, враховуючи те, що договір оренди не припинив свою дію, не розірваний та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вже вказувалося вище, умовами договору від 02.03.2010 р. передбачено, що розмір орендної плати становить 65 000 грн. на місяць, включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію, яка вноситься авансовим платежем до п’ятого числа поточного місяця.

Відповідачем, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів сплати орендної плати за серпень 2010 р. суду представлено не було, в зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за оренду у розмірі 65 000 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3055 грн. та 3% річних у розмірі 667,81 грн., нараховані на прострочену суму боргу у розмірі 65 000 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши інфляційні втрати, погодився з розрахунком позивача та дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню вказані втрати за період з 06.08.2010 р. по 07.12.2010 р. у розмірі 3055,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за період з 06.08.2010 р. по 07.12.2010 р. у розмірі 662,47 грн.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 5,34 грн. необхідно відмовити.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 390 000 грн. неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не виконав свого обов’язку щодо повернення майна після закінчення строку дії договору оренди. Дана неустойка розрахована позивачем за вересень, жовтень, листопад 2010р.

Як вже вказувалося вище, п. 2.3 договору від 02.03.2010 р. передбачає, що у разі припинення цього договору приміщення повертається орендарем орендодавцю у п’ятиденний термін по акту приймання – передачі.

Договір суборенди від 02.03.2010 р. припинив свою дію з 02.09.2010 р., таким чином відповідач повинен був повернути майно до 07.09.2010 р. включно.

Відповідач посилається на те, що він направив позивачеві лист №1/12-472-В2 від 27.08.2010р., відповідно до якого у відповідності до п. 4.2 договору суборенди нерухомого майна б/н від 02.03.2010 р. просив позивача з’явитися 02.09.2010 р. о 10 г. 00 хв. на адресу: АДРЕСА_2 для прийняття приміщення площею 300 кв., що знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_2 з суборендного користування. ( т. 2, а. с. 13 ).

Однак позивач для прийняття вищевказаного майна з суборендного користування 02.09.2010 р. не з’явився, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 02.09.2010 р., в якому зазначено вказаний факт. ( т. 2, а. с. 14 ).

Позивач заперечує проти вказаного та стверджує, що він не отримував лист №1/12-472-В2 від 27.08.2010 р., вважає докази направлення на його адресу вказаного листа неналежними, при цьому посилається і на те, що у відповіді на претензію вих. №1/11-81-В2 від 29.10.2010 р., яка була надіслана відповідачем позивачу, відсутнє посилання на вказаний лист.

З огляду на матеріали справи суд зазначає наступне.

У якості доказів факту направлення листа №1/12-472-В2 від 27.08.2010 р. позивачу відповідач надав опис вкладення до цінного листа, оригінал якого суд також залучив до матеріалів справи, на якому міститься поштовий штамп з відміткою про дату відправлення – 27.08.2010р. ( т. 2, а. с. 50 ).

У судове засідання 09.03.2011р. відповідач також надав довідку поштового відділення № 4/3, у якій повідомлено, що цінні листи 0311503709169, 0311503709061 від 27.08.2010р. з об’єкту поштового зв’язку К-115 були відправлені 27.08.2010р., а також надав засвідчену копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції, в якому є реєстрація листа-повідомлення ОСОБА_1. (т. 2, а. с. 44 – 48 ).

Позивач у судовому засіданні 09.03.2011р., дослідивши надану довідку, зазначив, що цінні листи 0311503709169, 0311503709061, які вказані у довідці, не є листами-повідомленнями СПД ОСОБА_6. та ОСОБА_1 про час та дату передачі майна, у цих конвертах, які відправлені 27.08.2010р., СПД ОСОБА_6. та ОСОБА_1 отримали від відповідача зовсім інші листи-відповіді. Оригінали вказаних листів досліджені у судовому засіданні. Таким чином, позивач вважає, що відповідач не надав належних доказів направлення йому відповідного повідомлення.

Суд критично відноситься до доводів позивача щодо не надсилання йому листа №1/12-472-В2 від 27.08.2010 р., оскільки вважає опис вкладення до цінного листа із поштовим штемпелем належним доказом такої дії.

Щодо довідки поштового відділення, наданої відповідачем, суд не приймає її у якості доказу направлення позивачеві спірного повідомлення, оскільки згідно з описом вкладення кореспонденція була відправлена з поштового відділення м. Києва К-179, тоді як вказана довідка видана іншим поштовим відділенням, а саме – К-115. Тому й заперечення позивача з приводу вказаної довідки судом також до уваги не приймаються.

Посилання позивача у запереченнях на те, що він 03.03.2011р. зустрічався з адміністратором відділення поштового зв’язку, який оглянув журнал і пояснив, що цінних листів з описом вкладення за період з 27.08.2010 р. по 03.09.2010 р. на адресу позивача не надходило, суд також до уваги не приймає, оскільки у підтвердження вказаного факту позивач жодних доказів не представив.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 3 ст. 550 Цивільного кодексу України передбачено що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання (ст. 617 Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Під випадком в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника.

Статтею 614 ЦК передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Тобто, вину можна визначити як невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що відповідач здійснив належні дії щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди, тоді як позивач свій обов’язок щодо прийняття вищевказаного нерухомого майна з користування відповідача не виконав.

Крім того, суд враховує, що неустойка на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України нараховується саме за користування річчю за час прострочення, тоді як при розгляді справи встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач не користувався орендованим майном, що не заперечує і сам позивач.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги у частині стягнення неустойки у розмірі 390000 грн. задоволенню не підлягають, у позові в цій частині відмовлено.

Також позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути орендоване майно за актом приймання – передачі в десятиденний строк з дати набрання рішенням по даній справі законної сили.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до п. 9.6 вказаного договору від 02.03.2010 р. сторони передбачили, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

При розгляді даної справи судом встановлено, що договір суборенди від 02.03.2010р. припинив свою дію з 02.09.2010 р.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 вказаного договору у разі його припинення приміщення повертається орендарем орендодавцю у п’ятиденний термін по акту приймання – передачі аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Згідно з п. 4.4 вказаного договору у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов’язався повернути орендодавцеві орендоване приміщення у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого приміщення з вини орендаря.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

При розгляді справи судом встановлено, що орендоване майно не було передано відповідачем позивачеві по акту приймання-передачі. Також було встановлено, що відповідач здійснив належні дії щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди позивачеві, тоді як позивач свій обов’язок щодо прийняття вищевказаного нерухомого майна з користування відповідача не виконав.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, та не заперечується як сторонами, так і 3-ю особою, що спірне майно передано відповідачем ТОВ "Енвірон", який є його власником.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно із приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України відповідні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що як на момент пред’явлення позову, так і на момент винесення рішення право позивача щодо повернення йому орендованого відповідачем майна не порушено, тобто позивач вже не мав права на отримання цього майна як його орендар за договором оренди від 01.07.2002р.

Таким чином відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо повернення відповідачем позивачеві приміщень на двох поверхах площею 300 кв. м., що знаходяться за адресою: м. АДРЕСА_2" за актом приймання-передачі.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 67 500 грн.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог у даній частині в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд зауважує на тому, що відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Тобто поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Позивач вимоги в даній частині обґрунтовує тим, що 01.09.2010 р. між ним, як орендодавцем, і СПД ОСОБА_7, як суборендарем, було укладено договір №22/10 суборенди нежилого приміщення ( а. с. 27 – 28 ).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець передає, а суборендар приймає у суборенду нежитлові приміщення загальною площею 300 кв. м.. що розташовані за адресою: Ар Крим, м. АДРЕСА_2 на двох поверхах будівлі.

Орендна плата визначена цим договором у розмірі 22 500 грн. на місяць.

Однак передати вказане майно позивач не зміг в зв’язку з неповерненням вказаного майна відповідачем по акту приймання – передачі. Тому позивач просить стягнути з відповідача упущену вигоду за три місяці у розмірі 67 500 грн. ( 22 500 грн. х 3 місяці ).

Суд зазначає, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Однак, як вже було вказано вище, неповернення нерухомого майна відповідачем позивачу відбулося саме в зв’язку з неявкою самого позивача для отримання вказаного майна, а, таким чином, відсутній факт невиконання відповідачем свого обов’язку з повернення майна з суборенди.

Також суд звертає увагу на те, що позивач був повідомлений власником майна - ТОВ "Енвірон" про те, що вищевказане нерухоме майно знаходиться у третій особі, а таким чином, ніщо не заважало позивачу отримати від третьої особи вказане майно та передати у користування СПД ОСОБА_7. у виконання договору №22/10 суборенди нежилого приміщення і тим уникнути збитків.

Суд також вважає за необхідне зауважити на тому, що вказаний договір суборенди був укладений позивачем 01.09.2010 р., тобто до припинення дії договору суборенди від 02.03.2010 р.

Необхідно вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Таким чином, позивач не міг отримувати вигоду від договору суборенди від 01.09.2010р. після 25.09.2010 р. Тому у даній частині у позові необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд вказати на наступне.

Розмір державного мита за даним позовом складає 5347,23 грн. ( 5262,23 грн. ( майнові вимоги ) та 85 грн. ( немайнова вимога ) ).

Однак позивачем держане мито сплачено лише у розмірі 1700 грн., що підтверджується квитанцією №44 від 02.12.2010 р. ( а. с. 7 ).

В зв’язку з вказаним суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету м. Сімферополь державне мито у розмірі 3647,23 грн.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст буде складено 14.03.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 14.03.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, статтями 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (03115, м. київ, б-р Академіка Вернадського, 16-в, ЄДРПОУ 24366800 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) заборгованість по орендним платежам за серпень 2010 р. за договором суборенди б/н від 02.03.2010 р. у розмірі 65 000 грн., інфляційні втрати у розмірі 3055 грн., 3% річних у розмірі 662,47 грн., державне мито у розмірі 687,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,82 грн.

3. В частині зобов’язання приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (03115, м. київ, б-р Академіка Вернадського, 16-в, ЄДРПОУ 24366800 ) повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) приміщення на двох поверхах площею 300 кв. м., що знаходяться за адресою: м. АДРЕСА_2" за актом приймання – передачі в десятиденний строк з дати набрання рішення по даній справі законної сили, у позові відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) державне мито у розмірі 3647,23 грн.