У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем"(далі –позивач або Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"(далі –відповідач-1) та Банку"(далі – відповідач-2 або Банк") про визнання недійсним форми прийняття контракту для фінансування контракту поставки від 08.01.2008 (далі –Форма), укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- між відповідачем-1 та Банк"укладно Базову Угоду, відповідно до умов якої сторони визначили умови часткового фінансування експертних контрактів на виконання між експортерами із Франції та імпортерами із України. Відповідно до п. 1.3 Базової угоди сума кожного індивідуального кредиту погоджується у відповідній формі прийняття контракту. Таким чином, в подальшому між відповідачами було укладено Форму прияняття контракту про оримання відповідачем-1 коштів для надання позивачу кредиту за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007, укладеного між відповідачем-1 та позивачем.

- Банк"не перебуває у жодних договірних відносинах із Товариством, в тому числі і за контрактом № 119-01 від 15.09.2007 (далі –Контракт), укладеним між Товариством та DMT SAS, яка є юридичною особою за законодавством Франції та кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 (далі –Кредитний договір), укладеним між Товариством та відповідачем-1;

- уклавши Форму, відповідач-1 та Банк ixis"змінили умови Кредитного договору в частині використання кредитних коштів, а саме пунктів 3.3.1 та 3.8 Кредитного договору згідно яких кредитні кошти повинні бути перераховані на позичкові рахунки Товариства;

- зміни внесені базовою кредитною угодою від 08.01.2008 (далі – Базова угода), укладеною між відповідачем-1 та Банком", та Формою відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) не створює обов’язків для Товариства;

- Форма не відповідає вимогам пунктів 2.1.1 та 2.1.4 Правил та рекомендацій по використанню документів та форм FIATA, затвердженим рішенням правління Асоціації міжнародних експедиторів України № 5 від 16.07.2003 (далі –Правила), згідно яких сертифікат отримання вантажу (FIATA FCR) повинен бути переданий Товариству в якості вантажоотримувача, а не Банку "Natixis", як це передбачено Формою;

- Форма суперечить умовам пункту 10.1 Базової угоди щодо визначення начального моменту погашення кредиту;

- Форма суперечить статті 4 Контракту щодо укладення між Товариством та Банком xis"експортного кредитного договору та щодо умов здійснення платежу у розмірі 30% контрактної ціни;

- Форма не визначає порядок копіювання та передачі документів зазначених в пункті"статті 1 Форми, так як цей порядок є істотною умовою договору щодо якої між сторонами не було досягнуто згоди.

Відповідач-1 позов не визнав з тих підстав, що оспорюваним договором не порушені права та інтереси позивача.

Банк"позов не визнав, мотивуючи це тим, що:

- Форма не стосується обов’язків Товариства за Контрактом та не змінює умови Контракту;

- пункти 3.3.1 та 3.8 Кредитного договору не передбачають перерахування кредитних коштів на позичкові рахунки Товариства;

- договірні відносини між відповідач-1 та Банком"за Базовою угодою та Формою не створюють для Товариства як третьої особи обов’язків;

- Правила не забороняють пред’явлення FIATA FCR Банку в цілях виконання Форми та Базової угоди;

- Форма визначає початковий момент погашення кредиту як вимагається Базовою угодою та не суперечить умовам Кофас (ЕКА);

- оплата 30% контрактної ціни за Формою не суперечить відповідним умовам Контракту;

- відсутність положень про копіювання та передачу документів не є підставою для визнання Форми недійсною.

14.07.2010 Товариство в порядку статей 66, 67 Господарсько процесуального кодексу (далі – ГПК України (1798-12) ) подало клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якого просило заборонити відповідачу-1 здійснювати будь-які платежі на виконання Форми.

Суд зазначене клопотання відхилів з тих підстав, що Товариством у порушення статті 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

27.08.2010 Банк xis"подав клопотання, відповідно до якого просив припинити провадження у справі та направити сторони до Арбітражу Міжнародної Торгової Палати, м. Париж.

Судом дане клопотання було відхилено, оскільки позивач не є учасником вказаного Банком"арбітражного застереження.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

15.09.2007 між Товариством та DMT SAS, яка є юридичною особою за законодавством Франції був укладений Контракт №119-01 (далі – Контракт), відповідно до умов якого DMT SAS зобов’язався поставити Товариству обладнання для виробництва БОПП-плівки (біаксильно-орієнтованої поліпропіленової плівки), а Товариство зобов’язалось оплатити DMT SAS контрактну ціну в сумі 19 950 000 євро.

08.01.2008 між відповідачем-1 та Банком "Natixis"було укладено Базову угоду, відповідно до якої визначено загальні умови для фінансування експортних контрактів, які будуть укладені для поставки товарів/надання послуг компаніями з Франції або інших країн Європейського Союзу українським імпортерам.

Відповідно до п.1.2 Базової угоди ціллю даної Базової угоди є визначення загальних умов фінасуванння до 85% вартості контракта за рахунок Форми прийняття контракта.

Згідно умов Базової угоди для фінансування кожного конкретного експортного контракту буде надаватись окремий кредит відповідно до Форми, яка буде укладена згідно з положеннями та умовами Базової угоди.

Форма прийняття контракту є невід’ємною частиною Базової угоди.

08.01.2008 між відповідачем-1 та Банком atixis"була укладена Форма фінансування Контракту від 15.09.2007 між Товариством (Імпортером) та DMT SAS (експортером) щодо поставки обладнання для завода, що виготовлює БОПП-плівку, для встановлення в Золотоноші, Черкаській області України.

Відповідно до статті 2 Форми фінансування Контракту здійснюється шляхом прямого платежу Банку на користь DMT SAS.

Згідно умов Форми 85% контрактної ціни фінансується шляхом прямих платежів Банку tixis"на користь DMT SAS за умови пред’явлення документів зазначених в пункті"статті 1 Форми.

Позивач вважає, що укладена між відповідачем-1 та Банком is"Форма фінансування Контракту від 08.01.2008 не відповідає формі Контракту, а також суперечить ст. 511 ЦК України, оскільки змінює позаволею позивача умови укладеного ним Контракту.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Стаття 511 ЦК України Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених цивільним законодавством заходів захисту.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З аналізу наданих Базової угоди та Форми прийняття Контракту вбачається, що вони укладені та стосуються лише прав та обв’язків відповідач-1 та відповідача-2.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач не є стороною Базової угода та оскаржуваної Форми прийняття Контракту. Крім того, позивач не перебуває у договірних відносинах з Банком tixis".

З аналізу змісту Форми прийняття Контракту вбачається, що остання була укладена для фінансування Контракту, в той же час вона не містить будь-яких обов’язків, які стосуються позивача.

Формою передбачено порядок здійснення фінансування.

Так, згідно умов Форми 85% контрактної ціни фінансується шляхом прямих платежів Банку"на користь DMT SAS за умови пред’явлення документів зазначених в пункті"статті 1 Форми, зокрема FIATA FCR.

Правила FIATA не забороняють пред’явлення FIATA FCR третім особам, у тому числі банку. Форма оплати Контракту, який передбачав пред’явлення FIATA FCR Банку"в якості умови оплати, відповідне положення було також передбачено в Формі для забезпечення платежів відповідно до умов Контракту. Таким чином, пред’явлення FIATA FCR Банку"в якості умови оплати за Формою було зумовлено умовами Контракту.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивачем не було доведено фату порушення його прав та законних інтересів, оскільки Форма регулює відносини відповідачів 1 та 2 та не створює прав та обов’язків для позивача.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Представники:
від позивача –	Менюк С.А. (довіреність б/н від 01.06.2010);