за позовом Заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави - Пенсійного фонду України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Лівобережного відділення № 8420 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Дніпропетровськ

Третя особа: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 16 846 грн. 23 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від прокуратури: не з'явився

Від позивача: Мирошник Н.І., довіреність № 677/09-28 від 18.01.2011 року

Від відповідача: не з'явився

Третя особа: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 виданий Самарським РВ ДМУ УМВС 13.03.2003 року

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави - Пенсійного фонду України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Лівобережного відділення № 8420 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та третьої особи: ОСОБА_1 про стягнення 16 846 грн. 23 коп. - майнової шкоди і витрат по справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що військовий комісаріат повинен був припинити нарахування пенсії; та його не було повідомлено про смерть пенсіонера, а тому вважає винними в несвоєчасному доведенні інформації про смерть пенсіонера, можуть бути: Самарський відділ РАЦС або Дніпропетровській обласний комісаріат та (або) Пенсійний фонд України в Дніпропетровській області. До того ж просить до вказаних правовідносин застосувати позовну давність та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа в задоволенні позовних вимог просить відмовити оскільки нею, як касиром Лівобережного відділення № 8420 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" було належним чином виконані вимоги Інструкції та Порядку. Також вказує на те, що належним відповідачем перед Головним Управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є ОСОБА_2 (спадкоємець за заповітом).

В судове засідання 03.03.11р. з'явилися представники позивача та третьої особи. Позивач позов підтримав та просить суд задовольнити його в повному обсязі. Третя особа проти задоволення позову заперечує.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 03.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

Відповідно до пункту 2 "Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках" (надалі –Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596 (1596-99-п) , виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком (1596-99-п) здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінпраці за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.

Пунктом 9 зазначеного Порядку (1596-99-п) встановлено, що між уповноваженим банком і одержувачем пенсії та грошової допомоги укладається договір і одержувачу видається ощадна книжка, в якій обов'язково зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, номер поточного рахунка та реквізити установи уповноваженого банку або платіжна картка.

04.01.2006р. між позивачем та відповідачем укладений договір № 39, за умовами якого управління забезпечує перерахування коштів на виплату пенсії та допомоги, що фінансуються з коштів Фонду, на рахунки установ банку протягом місяця за встановленими періодами виплати, а банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком (1596-99-п) .

Згідно з вказаним договором позивач здійснював перерахування пенсій та грошової допомоги - гр. ОСОБА_3 на особовий рахунок № НОМЕР_1 у філії відповідача - Лівобережному відділенні № 8420. Вказані виплати були призначені довічно.

05.02.2010 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено позапланову перевірку філії Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України", за результатами якої складено акт та встановлено факт неправомірності виплати відповідальними працівниками Лівобережного ощадбанку спадкоємцю ОСОБА_2 пенсії у розмірі 16 846 грн. 23 коп. за період з 01.01.2007 року по 31.07.2007 року, після смерті пенсіонера ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та факт нецільового використання коштів Пенсійного фонду України філією Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України", в порушення пункту 1.29 Інструкції.

Заступником керуючого філії Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України" 11.02.2011 року підписано акт розбіжностей відповідно до якого філія Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України" повідомляє, що за переплату пенсії в разі відсутності інформації про смерть пенсіонера, установа ВАТ "Ощадбанк" відповідальності не несе згідно п. 1.22 та 1.25 Інструкції. Таку інформацію повинен надати банку орган, що призначив пенсію. За його рішенням, виплата пенсії припиняється (Інструкція п. 1.20 та п. 1.26). Тому про перераховану Фондом суму коштів на рахунок № СВ НОМЕР_1 пенсіонера ОСОБА_3 та факт неправомірності її виплати та нецільового використання не є порушенням пункту 1.29, на який йде посилання в акті проведення позапланової перевірки. Взагалі філія Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України" не є контролюючим органом по надмірно нарахованим або недорахованої сумам на рахунки пенсіонерів. У зв’язку з цим у вказаному акті невірно викладені обставини виплати спадкоємцю ОСОБА_2 пенсії в розмірі 16 846 грн. 23 коп. після смерті пенсіонера ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року громадянин ОСОБА_3 помер, про що Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2.

За доводами позивача, про смерть застрахованої особи йому стало відомо лише після проведення головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 05.02.2010 року позапланової перевірки, а тому перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 здійснювались після його смерті.

26.07.2007 року грошові кошти у розмірі 17 050 грн. 60 коп., які обліковувались на рахунку № СВ НОМЕР_1 у філії Лівобережного відділення № 8420 ВАТ "Державний ощадний банк України", на підставі заяви про видачу готівки № СВ-НОМЕР_1 від 26.07.2007 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримав син померлого Петрова О.М. Відповідно до вказаного заповіту спадкове майно складається з грошових коштів з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться у ВАТ "Державний ощадний банк України" філія Лівобережного відділення № 8420 м. Дніпропетровська, по рахункам № С НОМЕР_1, що належали померлому на підставі ощадкнижки.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити Заступнику військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави - Пенсійного фонду України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до 3 статті 8 договору від 04.01.2006р. №39 суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають органам Фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача при умові наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Згідно до п. 1.22 Інструкції з виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ "Ощадбанк" за переплату пенсії, в разі відсутності інформації про смерть пенсіонера, установа Ощадбанку відповідальності не несе.

Статею 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа. Статтею 1071 Цивільного кодексу України закріплені підстави списання грошових коштів з рахунка, а саме, Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта тільки у трьох випадках: на підставі його розпорядження, без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

В даному випадку Закон має на увазі рішення суду відносно володільця рахунку та коштів на його рахунку. Згідно матеріалів, поданих позивачем - таке рішення по теперішній час відсутнє. Без наявності підстав, передбачених ст. 1071 ЦК України дії по списанню коштів може виконати лише особа, яка є володільцем рахунку, чи його правонаступник (спадкоємець). До того ж як вбачається з матеріалів справи бюджетні кошти, які надходили з Головного управління до Лівобережного відділення за період з 01.08.2007 року по 29 лютого 2008 року в сумі 16 920 грн. 75 коп. самостійно були повернуті Лівобережним відділенням Ощадбанку до Держбюджету.

Згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.04 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8979 (z0377-04) , кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. Згідно п. 5.2. вказаної інструкції, примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Позивачем не доведено, що на момент його звернення до відповідача, тобто станом на 05.02.2010р., перераховані безпідставно пенсійні кошти у розмірі 16 846 грн. 23 коп. у повній сумі знаходилися у відповідача на особовому рахунку померлого пенсіонера ОСОБА_3

Таким чином, з боку відповідача відсутнє будь-яке порушення прав позивача, оскільки вимоги стосуються майна (коштів), яке не належить Банку, а лише обліковується на рахунку, що належить ОСОБА_3 і тому Банк не є належним відповідачем у справі.

Представником відповідача подано до суду клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.. 257 Цивільного кодексу України (435-15) загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки.

Статею 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до Розділу ІІІ пункту 16 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в України щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, інформація про померлих громадян подається відділами реєстрації актів цивільного стану державним податковим інспекціям, органам праці та соціального захисту населення у встановленому законодавством порядку. Органи реєстрації актів цивільного стану протягом десяти робочих днів з дня реєстрації смерті особи подають відповідні відомості територіальним органам Пенсійного фонду України.

Таким чином, заступник військового прокурора Дніпропетровського гарнізону виникло право на звернення до суду із вказаним позовом наступного дня після повідомлення органом реєстрації актів цивільного стану, тобто з січня 2007 року.