за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду комунального майна Феодосійської міської ради, (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, (К.Лібкнехта), 4); (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 7а),

про стягнення 937 291,20 грн.,

Суддя Ковтун Л.О.

представники:

від позивача – ОСОБА_1 - представник, довіреність від 20.05.2010р.,

від відповідачів:

1. ОСОБА_2., представник, довіреність від 29.12.2010р. № 02-29-3583,

2. ОСОБА_2., представник, довіреність від 28.12.2010р. № 02-29-3571,

від третьої особи – ОСОБА_3 – представник, довіреність від 21.07.2010р. №488,

Суть спору: Колективне підприємство "Кафе "Кафа" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійської міської ради та її виконавчого комітету про стягнення суми вартості зроблених поліпшень будівлі кафе "Кафа", розташованого у м. Феодосія, вул. К.Лібкнехта, 3 в розмірі 937 291,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство зазначало, що під час використання орендованого приміщення, з дозволу орендодавця, ним здійснені поліпшення спірного приміщення, які неможливо відокремити від речі без її пошкодження, що в силу діючого законодавства є підставою для стягнення їх вартості.

Відповідачі позов не визнали, у відзивах на позовну заяву зазначили про наявність судового рішення (господарська справа №2-13/1021-2006), яким встановлений факт здійснення позивачем реконструкції орендованого приміщення вже після закінчення строку дії договору оренди.

Третя особа жодних пояснень стосовно заявленого позову не висловила.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.08.2010р. провадження у справі зупинено, призначено комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницька лабораторія судових експертиз.

Провадження у справі поновлено ухвалою від 20.01.2011р. у зв’язку з надходженням до господарського суду АР Крим копій матеріалів справи з висновком експерта.

З урахуванням висновку проведеної в рамках справи судової експертизи, 03.02.2011р. позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого він просить стягнути суму вартості зроблених поліпшень будівлі кафе "Кафа", розташованої у м. Феодосія по вул. К.Лібкнехта, 3 в розмірі 1 892 942,10 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог, оскільки це не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд

Предметом даного позову є стягнення з Феодосійської міської ради вартості зроблених позивачем поліпшень будівлі будівлі кафе "Кафа", розташованої у м. Феодосія по вул. К.Лібкнехта, 3 в розмірі 1 892 942,10 грн.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу стягнення з органу місцевого самоврядування 1 892 942,10 грн. Колективне підприємство "Кафе "Кафа" посилається на здійснення ним під час строку дії договору оренди спірної будівлі за згодою орендодавця поліпшень, які неможливо відокремити від речі без її пошкодження, що дає право орендарю вимагати відшкодування їх вартості.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з’ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

05.03.1997р. між виконавчим комітетом Феодосійської міської ради та колективним підприємством "Кафе "Кафа" укладений договір оренди державного майна.

Правовою природою вищевказаного договору є договір (найму) оренди.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму отже застосуванню підлягають норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , так і норми Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно пункту 1.1 договору від 05.03.1997р. Виконком передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування будівлю кафе "Кафа", розташовану у м. Феодосія по вул. К. Лібкнехта, 3, оціночною вартістю 43 314 грн.

У пункті 10.1 договору сторони обумовили строк його дії - з 18.04.1997р. до 18.04.2006р.

Актом прийому-передачі від 29.03.1996р. нерухоме майно загальною площею 238 кв.м., розташоване по вул. К.Лібкнехта, 3 в м. Феодосія передано позивачу.

Також, 17.08.1999р. між Феодосійською міською радою та Колективним підприємством "Кафе "Кафа"" укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди, загальною площею 0,038га, з цільовим призначенням - для експлуатації кафе за адресою: м. Феодосія, вул. К. Лібкнехта, 3.

Згідно до частини 3 статті 23 вищеназваного Закону орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 15.12.2000р. №965 "Про дозвіл капітального ремонту кафе "Кафа" по вул. К. Лібкнехта, 3 у м. Феодосія" Колективному підприємству "Кафе "Кафа" наданий дозвіл провести капітальний ремонт спірної будівлі.

В подальшому, рішенням відповідача №293 від 22.03.2005р. "Про продовження строку завершення будівництва" позивачу продовжено строк завершення реконструкції кафе "Кафа" на земельній ділянці, відведеній на умовах оренди Колективному підприємству кафе "Кафа" по вул. К.Лібкнехта, 3 в м. Феодосія до 01.04.2006р.

У розумінні діючого законодавства, зокрема Законів України "Про архітектурну діяльність" (687-14) , "Про містобудування" (2780-12) , "Про планування і забудову територій" (1699-14) , Регіональних правил забудови АР Крим, під терміном "капітальний ремонт" та "реконструкція" насамперед розуміється загальна перебудова або повне відновлення об’єкту нерухомості та переобладнання існуючих виробничих потужностей, пов’язане з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економичого рівня, що здійснюється за комплексним проектом.

Судом встановлено, що у 2004 році позивачем отримані відповідні погодження, щодо реконструкції приміщення кафе "Кафа", що розташоване по вул. К. Лібкнехта, 3 у м. Феодосія, а саме: погодження Феодосійської міської СЕС від 07.10.2004р. №76 та ГУ МНС України в АР Крим від 11.11.2004р. №1137. Також, підприємством отримане архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) №188, затверджене УАтаМ м. Феодосії від 17.12.2004р., технічні умови Феодосійського РЕС на електропостачання від 24.02.2004р. №7 тощо. 12.09.2005р. позивачем отриманий позитивний комплексний висновок державної експертизи №265-02-2005 (вих. №2130) за робочим проектом "Реконструкція кафе "Кафа" по вул. К. Лібкнехта, у м. Феодосія", (том 1, аркуш справи 18).

11.01.2005р. між замовником КП "Кафе "Кафа" та підрядником ТОВ "Вікадо" укладений договір №7 про виконання робіт по капітальному ремонту та реконструкції "Кафе "Кафа"", у відповідності до погоджених проектів, кошторисів та робочими кресленнями на об’єкти. Вартість робіт встановлювалась у відповідності до довідки про вартість робіт.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивачем за власний кошт здійснено реконструкцію спірної будівлі по вул. К. Лібкнехта, 3 в м. Феодосія.

Згідно висновку проведеної в рамках даної справи судово-економічної експертизи №39 від 14.12.2010р., фактичні витрати здійснені Колективним підприємством "Кафе "Кафа" на проведення капітального ремонту та реконструкції будівлі по вул. К.Лібкнехна, 3 в м. Феодосія в період дії дозвільних документів (з 15.12.2000р. по 01.04.2006р.) складають 1018105,20грн., що становить 95,92% від загальної вартості об’єкту. Також, відповідно до вищевказаного висновку експерта, фактичні витрати позивача на проведення капітального ремонту та реконструкції, з урахуванням індексу інфляції на 12.08.2010р. склали 1 892 942,10грн.

Слід зробити висновок, що фактично реконструкція будівлі кафе "Кафа" відбувалася за погодженням із уповноваженими органами – відповідачами у справі у період дії дозвільних документів, а відтак посилання Феодосійської міської ради та її виконавчого комітету на здійснення підприємством самовільного будівництва є безпідставним.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що в разі розірвання договору, поліпшення орендованого приміщення зроблені орендарем за рахунок власних коштів з дозволу орендодавця визнаються власністю орендаря та компенсуються йому у цінах, що діють на момент розірвання договору.

Приймаючі до уваги, що саме Феодосійська міська рада, як орган місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами комунальної власності, суд вважає позовні вимоги Колективного підприємства "Кафе "Кафа" про стягнення з ради 1 892 942,10 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідачів на рішення господарського суду АР Крим від 08.02.2007р. у справі №2-13/1021-2006, яким встановлений факт відсутності у КП "Кафе "Кафа" будь-яких майнових прав на спірний об’єкт нерухомості, а також здійснення підприємством реконструкції спірного об’єкту після припинення договору оренди, відхиляються судом, позаяк факти встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь лише ті самі сторони.

Отже, важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Відтак, тільки повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Суб’єктний склад сторін у справі №5002-1/3283-2010 не є тотожним складу сторін у справі №2-13/1021-2006, отже при розгляді даної справи, відповідачі все одно повинні довести обставини, на які вони посилаються як на підставу відсутності у позивача права на відшкодування вартості зроблених поліпшень спірного об’єкту нерухомості.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 9 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів".

Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності заперечень відповідача є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

Як вже зазначалось, позивачем доведений факт здійснення реконструкції спірного об’єкту нерухомості з дозволу орендодавця в період дії дозвільних документів та в межах строку дії договору оренди, що свідчить про обґрунтованість заявлених Колективним підприємством "Кафе "Кафа" вимог.

Посилання відповідачів, щодо спливу строку позовної давності, стосовно стягнення вартості зроблених позивачем поліпшень, судом не може бути узято до уваги за наступних підстав.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, що висловлена у інформаційному листі від 07.04.2008 р. № 01-8/211 (v_211600-08) "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертаєтьсядо суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності.

Позивачем пропущення позовної давності обґрунтовується неодноразовими спробами врегулювати спір у досудовому порядку, що підтверджується зокрема зверненнями до органу місцевого самоврядування із заявами про продовження орендних правовідносин та приватизацію спірного майна.

За таких обставин, суд визнає причини пропущення позовної давності поважними, у зв’язку із чим вважає за необхідне здійснити судовий захист порушеного права позивача.

Так, відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статі 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. В свою чергу, відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Приймаючі до уваги відсутність заявлених позовних вимог до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, суд вважає за необхідне виключити останнього зі складу відповідачів.

Відповідно до підпункту "а" п.2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом майнового характеру - 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При подачі позову позивачем було сплачене державне мито в сумі 9372,90грн.

Відповідно до п. 26 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (z0050-93) , при збільшенні позову недобір мита доплачується, виходячи із збільшеної суми позову.

Пунктом 29 вищевказаної інструкції (z0050-93) встановлено, що якщо при винесенні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача.

Таким чином, вимога про стягнення з Феодосійської міської ради 1 892 942,10 грн. повинна бути оплачена державним митом за ставкою – 1% від ціни позову (18929,42грн.). Отже різниця в розмірі 9556,52 грн. (18929,42 – 9372,90) підлягає стягненню з відповідача у доход Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 14 березня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82- 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Виключити зі складу відповідачів Виконавчий комітет Феодосійської міської ради.

Позов задовольнити.

Стягнути з Феодосійської міської ради, (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24043468) на користь Колективного підприємства "Кафе "Кафа", (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 5, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20669933) суму вартості зроблених поліпшень будівлі кафе "Кафа", що розташована у м. Феодосії по вул. К. Лібкнехта, 3, у розмірі 1 892 942,10грн.

Стягнути з Феодосійської міської ради, (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24043468) на користь Колективного підприємства "Кафе "Кафа", (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 5, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20669933) судові витрати з оплати державного мита в сумі 9 372,90грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Стягнути з Феодосійської міської ради, (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24043468) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 9556,52 грн. державного мита.