ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 20/44
02.03.11
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs18764325) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs17290764) )
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механіка рідинних середовищ"
до Відкритого акціонерного товариства "Татнафтогазпереробка"
Про стягнення 4 000 000,00грн.
Суддя Палій В.В.
Представники сторін:
від позивача Голуб В.Г.- директор, Богачов В.А.- предст. (дов. від 20.04.2010р.)
від відповідачів не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 000 000,00грн. за векселями №3006693742 та №3006693743, а також витрат по сплаті державного мита – 25 500,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було виконано зобов’язання по сплаті вексельної суми в розмірі 4 000 000,00грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/44, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.02.2011р.
У судовому засіданні 15.02.2011р. представник позивача частково подав витребувані судом документи.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 15.02.2011р. відкладено.
02.03.2011р. судом отримано клопотання позивача, в якому останній просить суд врахувати обставини, викладені у даному клопотанні, при прийнятті рішення у справі.
Також, у клопотанні позивач просить суд залучити ЗАТ "Прайм-банк"до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки вважає, що рішення суду по даній справі може вплинути на права та обов’язки ЗАТ "Прайм-банк"щодо відповідача.
У судовому засіданні 02.03.2011р. судом клопотання позивача про залучення ЗАТ "Прайм-банк"до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в зв’язку з його необґрунтованістю, оскільки суд не вбачає, що рішення з господарського спору у справі №20/44 може вплинути на права та обов’язки ЗАТ "Прайм-банк"щодо відповідача. До того ж, суд зазначає, що згідно Акту приймання-передавання векселів від 16.02.2009р. векселі №306693742 на суму 1 200 000,00грн. та №3006693743 на суму 2 800 000,00грн. були передані позивачу Акціонерним комерційним банком "Прем’єрбанк".
Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання про встановлення факту належності відповідачу розрахункового рахунку №260023567390 у ЗАТ "Прайм-банк"(МФО 300669), з якого мали здійснюватись платежі за векселями №306693742 та №3006693743, в зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, з огляду на те, що позивач у своєму клопотанні не наводить, яким способом суд має встановити належність вказаного рахунку відповідачу, та що саме підтвердить встановлення такої належності. Зокрема вимоги статті 38 ГПК України передбачають наявність зазначення таких обставин у клопотанні. При цьому, суд не зобов’язаний збирати докази замість сторін на підтвердження їх вимог або заперечень.
Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, відповідно, ухвали суду були направлені за вказаною адресою, проте, кореспонденція повернулась на адресу суду із відміткою поштового відділення про те, що адресат за зазначеною адресою не зареєстрований. Відповідно до ст. 64 ГПК України за відсутності сторони за адресою місцезнаходження, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 02.03.2011р. після закінчення розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представники позивача повідомлені про дату складення повного рішення –02.03.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -
в с т а н о в и в :
Відповідач є векселедавцем простих векселів №306693742 на суму 1 200 000,00грн. та №3006693743 на суму 2 800 000,00грн. та їх трасатом після зміни їх правового статусу на переказні.
Вказані векселі було підписано 17.08.2006р. та 30.08.2006р. у відповідності до вимог чинного законодавства головою правління відповідача для оформлення грошового боргу відповідача перед ТОВ "ЮНА"на загальну суму 4 000 000,00грн. зі строком платежу 08.02.2008р.
Позивач є держателем векселів, що підтверджується Актом приймання-передавання векселів від 16.02.2009р., про що також свідчать відповідні написи на зворотному боці векселів, а саме: "платити згідно наказу ТОВ "Механіка рідинних середовищ".
Проте, як зазначено у позовній заяві, відповідач не виконав своє грошове зобов’язання по сплаті визначеної у векселях суми векселедержателю –позивачу, а саме: 4 000 000,00грн.
У зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4 000 000,00грн. –основного боргу.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, представника у судове засідання не направив.
Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, підставою для звернення з позовом до суду є наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив відсутність порушеного права позивача, з підстав нижченаведеного.
Відповідно до ч. 2 статті 78 Уніфікованого закону прості векселі строком у такий-то час від пред'явлення повинні бути пред'явлені векселедавцю для відмітки у строки, вказані у статті 23. Строк від пред'явлення починається з дня відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця поставити датовану відмітку засвідчується протестом (стаття 25), дата якого є початком відрахування строку дії від пред'явлення.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Положеннями цієї ж статті встановлено обов'язкові реквізити простого та переказного векселя. Зокрема, для простого векселя такими реквізитами є:
а) найменування "вексель";
б) проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
е) дата і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Документ, у якому відсутній будь-який з вказаних реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених у частині 5 статті 1 цього Закону.
Судом не встановлено дефекту форми векселів, а тому підстав, які б позбавляли його вексельної сили суд не вбачає. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) у його статті 14 дає чітке визначення поняття "вексель"- це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону до простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, які стосуються переказного векселя і які стосуються, зокрема, індосаменту; терміну платежу; платежу; позову у разі неакцепту або неплатежу; платежу у порядку посередництва; копій; змін; давності; неробочих днів, обрахування строків і заборони граціонних днів.
Відповідно до статті 78 Уніфікованого закону векселедавець за простим векселем зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем.
З огляду на положення цього Закону (995_009) щодо індосаменту (статті 11 –20) держателем векселя може бути не тільки особа, якій видано вексель, а й інша особа, до якої права, що випливають з векселя, перейшли за індосаментом.
Відповідно до статті 20 Уніфікованого закону індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання строку платежу. Однак, індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має лише наслідки звичайної цесії.
Якщо протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.
Так, векселі №306693742 на суму 1 200 000,00грн. та №3006693743 на суму 2 800 000,00грн. були передані Акціонерним комерційним банком "Прем’єрбанк"позивачу в рахунок задоволення кредиторських вимог, що підтверджується Актом приймання-передавання векселів від 16.02.2009р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та банку та скріплений печатками сторін, належним чином завірені копія якого знаходиться в матеріалах справи.
З огляду на викладене, індосамент, вчинений на векселях №306693742 на суму 1 200 000,00грн. та №3006693743 на суму 2 800 000,00грн., вважається судом вчиненим після настання строку оплати, тобто, після 08.02.2008р. Відтак, такий індосамент має наслідки звичайної цесії.
Оскільки вказані векселі було видано для оформлення грошового боргу відповідача перед ТОВ "ЮНА" на загальну суму 4 000 000,00грн., а згідно індосаменту, який міститься на зворотному боці вказаних векселів, індосантом є Акціонерний комерційний банк "Прем’єрбанк", суд додатково зазначає наступне.
Згідно абзацу 1 статті 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.
У відповідності зі статтею 13 Закону, індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.
Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).
Векселі №306693742 та №3006693743, на яких ґрунтуються вимоги позивача містять індосамент, підпис індосанта, які знаходяться на зворотному боці зазначених векселів, тобто, індосамент відповідає вимогам абзацу 2 статті 13 Уніфікованого Закону.
У відповідності зі статтею 14 Закону індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.
Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може:
(1) Заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи;
(2) Реіндосувати вексель шляхом бланкового індосаменту або індосувати будь-якій іншій особі;
(3) Передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту.
Судом встановлено, що позивач обґрунтував своє право на векселі у відповідності з порядком, зазначеним в абзаці 1 статті 16 Закону, а також, матеріали справи не містять доказів, зокрема: посилань на те, що індосант або інша повноважна особа оскаржила таке право позивача, посилаючись на втрату права володіння переказними векселями в силу якої-небудь події, та векселедержатель зобов’язаний повернути векселі.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати позивача незаконним векселедержателем переказних векселів №306693742 та №3006693743. (аналогічна позиція міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду Судової палати у господарських справах Верховного Суду від 02.11.2004р. №12-90/12/90/04/455 "Посвідчення права власності на вексель [власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим]").
Законний векселедержатель не зобов’язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного –обов’язок особи, якій пред’явлено вимогу за векселем.
Крім того, з урахуванням вищевикладеного, суд відхиляє твердження позивача, що оскільки АКБ "Прем’єрбанк", на підставі рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 05.06.2009р. №262, виключено з Державного реєстру банків після завершення ліквідаційної процедури банку, то прості векселі №306693742 та №3006693743 не набули правового статуту переказних векселів.
При цьому, суд зазначає, що станом на момент передачі вказаних векселів позивачу ( 16.02.2009р. ) згідно Акту приймання-передавання векселів, Акціонерний комерційний банк "Прем’єрбанк" не був виключений з Державного реєстру банків.
Як встановлено вище, індосамент, вчинений на векселях №306693742 на суму 1 200 000,00грн. та №3006693743 на суму 2 800 000,00грн., вчинений після настання строку оплати, тобто, після 08.02.2008р., відтак, такий індосамент має наслідки звичайної цесії.
Відповідно до ч.1 статті 197 Цивільного кодексу України права, посвідчені цінним папером, можуть належати:
1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);
2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);
3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).
Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.
Отже, з урахуванням того, що індосамент вчинений після настання строку оплати за векселями №306693742 та №3006693743, відповідно, позивач набув право вимоги до відповідача за зазначеними векселями на суму 4 000 000,00грн. в порядку, встановленому для відступлення права вимоги, відтак, позивач є новим кредитором, а відповідач –боржником.
Статтею 20 Уніфікованого закону передбачено, що індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання цього строку. Однак індосамент, вчинений після здійснення протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для опротестування, має наслідки звичайної цесії. Якщо протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.
Таким чином, вексель може бути переданий шляхом вчинення іменного або бланкового індосаменту і після здійснення протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для здійснення протесту (якщо вексель не був опротестований). Особи, які індосували вексель після здійснення його протесту в неплатежі та (або) після закінчення строку для здійснення протесту, не несуть відповідальності перед набувачем векселя за виконання зобов'язання за векселем, але відповідають за дійсність переданої вимоги (ст. 519 ЦК). Інші зобов'язані за векселем особи мають право відповідно до ст. 518 ЦК висувати проти вимог векселедержателя ті заперечення, що вони мали проти особи (осіб), що індосувала (індосували) вексель після його опротестування або після закінчення строку для здійснення протесту.(зазначена позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007р. №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів" (v0005700-07) ).
Відповідно до статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
З вищевикладеного вбачається, що законодавство передбачає пред’явлення новим кредитором вимоги боржнику про виконання зобов’язання, а у відповідача, на підставі такої вимоги, виникає право висувати заперечення проти вимоги нового кредитора у зобов’язання та/або обов’язок задоволення вимог кредитора.
Згідно приписів ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно усних пояснень представника позивача, докази звернення позивачем до відповідача з вимогою про оплату векселів №306693742 та №3006693743 загалом на суму 4 000 000,00грн. відсутні, оскільки такі дії позивачем не вчинялись.
Натомість, представник позивача подав суду докази звернення до індосанта -Акціонерного комерційного банку "Прем’єрбанк" з заявою вих. №03/09-ОС від 03.03.2009р. на оплату векселів №306693742 та №3006693743 загалом на суму 4 000 000,00грн.
Враховуючи те, що вчинений на зазначених векселях індосамент має наслідки звичайної цесії, то суд не вбачає правових підстав звернення позивача до банку з грошовими вимогами.
Також, суд не приймає до уваги твердження позивача про звернення останнього до розрахункової палати з пред’явленням векселів №306693742 та №3006693743 для платежу, оскільки матеріали справи не містять доказів такого звернення.
За наведених обставин, підстави для звернення позивача, як векселедержателя, з позовом до відповідача, як векселедавця, за нездійснений платіж відсутні, оскільки позивачем не доведено порушення права позивача відповідачем, що є підставою для звернення з позовом до суду.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо здійснення платежу за векселями №306693742 та №3006693743 загалом на суму 4 000 000,00грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.
Суддя
В.В.Палій
Повне рішення складено 02.03.2011р.