До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" до відкритого акціонерного товариства "Черкасибудматеріали" про стягнення заборгованості за надані послуги з одоризації, редукування та транспортування природного газу магістральними трубопроводами у квітні –червні 2008 року надані згідно договору від 01 січня 2008 року за №12 –4833/08, в розмірі 70 078 грн. 58 коп., 21 124 грн. 70 коп. інфляційні втрати, 5 333 грн. 89 коп. 3% річних, всього –96 537 грн. 17 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 лютого 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –закрите акціонерне товариство "Укргаз - Енерго".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 лютого 2011 року продовжено строк розгляду спору до 09 березня 2011 року.

Викликаний в судове засідання представник третьої особи не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 14 січня 2011 року та вказував, що позивачем не доведено існування договірних відносин з відповідачем з приводу транспортування природного газу на протязі квітня –червня 2008 року та виникнення у відповідача зобов’язань перед позивачем по оплаті таких послуг. Крім того, позивачем не доведено обставин щодо укладання договору на транспортування природного газу з відповідачем. Поставка природного газу відповідачу за спірний період здійснювалася закритим акціонерним товариством "Укргаз –Енерго", на підставі укладеного з вказаним підприємством договору. За поставлений газ відповідач з закритим акціонерним товариством "Укргаз –Енерго" розрахувався повністю. В зв’язку з чим, представник відповідача просив суд у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 01 березня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/2568.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач вказував, що 01 січня 2008 року між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (трансгаз) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" та відкритим акціонерним товариством "Черкасибудматеріали" (замовник) було укладено договір №12-4833/08 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до умов укладеного договору позивач зобов’язався своєчасно надавати послуги з транспортування, одоризації і редукування природного газу, а замовник проводити своєчасну оплату наданих послуг на умовах, передбачених договором, із розрахунку 71 грн. 28 коп. за транспортування 1000 м3 природного газу, в тому числі ПДВ ( п. 1.1, п. 5.1. договору).

За порушення термінів і порядку розрахунків, зазначених у п. 6.2. даного договору, замовник сплачує на користь трансгазу, крім суми заборгованості ( з урахуванням індексу інфляції), пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день затримки оплати, починаючи з 21 числа місяця, наступного за звітним, 3% річних з простроченої суми, а також відшкодовує понесені трансгазом збитки ( п. 7.1. договору).

Позивач зазначав, що належним чином виконав обов’язки згідно укладеного договору від 01 січня 2008 року №12-4833/08 та на протязі квітня –червня 2008 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в обсязі 983, 145 тис. м3, всього на загальну суму 70 078 грн. 58 коп., що підтверджується реєстрами відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз" про фактичне споживання газу споживачами у квітні, травні та червні 2008 року.

З 01 квітня 2008 року була припинена схема розрахунків споживачів природного газу в Україні за його транспортування магістральними газопроводами через постачальника природного газу, яким було закрите акціонерне товариство "Украгаз –Енерго".

Схема розрахунків споживачів за надані їм трансгазом послуги із транспортування природного газу магістральними трубопроводами через його постачальника - закрите акціонерне товариство "Украгаз –Енерго" діяла по березень 2008 року включно. Після зазначеного періоду закрите акціонерне товариство "Украгаз –Енерго" перестало бути постачальником природного газу в зоні дії відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз".

Об’єднане диспетчерське управління дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не підтверджувало поставку природного газу у квітні –червні 2008 року закритим акціонерним товариством "Украгаз –Енерго" для споживачів України.

Крім того, позивач вказував, що закрите акціонерне товариство "Украгаз –Енерго" не надавало об’єднаному диспетчерському управлінню дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" офіційної звітності щодо планових розподілів та фактичної реалізації природного газу, так і про наявність у нього ресурсів природного газу для його поставки споживачам України.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2008 року №163 "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" (163-2008-п) , імпортований природний газ став реалізуватися в Україні Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірньою компанією "Газ України".

Однак відповідач не провів розрахунків з позивачем за надані йому послуги, що виникли на підставі договору №12-4833/08 і на день подання позову заборгованість відповідача (без урахування індексу інфляції) складає 70 078 грн. 58 коп. за 983, 145 тис. м3 природного газу транспортованого у квітні –червні 2008 року.

Крім того, позивачем нараховано на підставі п. 7.1 договору та ст. 625 ЦК України 21 124 грн. 70 коп. інфляційних втрат та 5 333 грн. 89 коп. 3% річних.

В зв’язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 70 078 грн. 58 коп. боргу за надані послуги з транспортування природного газу, надані на підставі договору від 01 січня 2008 року №12-4833/08, 21 124 грн. 70 коп. інфляційних втрат та 5 333 грн. 89 коп. 3% річних.

Отже, звертаючись до суду про стягнення з відповідача заборгованості за транспортування природного газу позивач, як на підставу своїх вимог посилався на договір №12-4833/08 від 01 січня 2008 року (а.с.12-14).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 31 січня 2008 року сторонами було підписано протокол розбіжностей по договору №12-4833/08 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01 січня 2008 року.

Згідно вказаного протоколу сторони узгоджували зміст пункту 1.1. договору "Предмет договору".

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначається ст. 181 ГК України.

Так, згідно ч.ч. 5, 6 вказаної статті сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

З протоколу розбіжностей вбачається, що п.1.1 договору в редакції позивача було викладено за текстом договору, а саме: "предметом договору є надання Трансгазом Замовнику послуг з транспортування, одоризації і редукування природного газу та оплата Замовником наданих послуг".

Водночас вказаний пункт договору відповідачем було викладено в іншій редакції, а саме: "предметом договору є надання Трансгазом Замовнику послуг з транспортування, одоризації і редукування природного газу (надалі газу) та оплата ЗАТ "Укргаз –Енерго" наданих послуг згідно договору №117-36 від 28 квітня 2007 року, укладеного між ЗАТ "Укргаз –Енерго" та ДК "Укртрансгаз" і договору №100/77/Ц-08 від 28 листопада 2007 року, укладеного між Замовником та ЗАТ "Укргаз –Енерго".

Ухвалою суду від 18 січня 2011 року було зобов’язано сторони надати суду протокол узгодження розбіжностей від 01 грудня 2008 року до договору від 01 січня 2008 року за №12-4833/08.

На виконання вимог ухвали суду від 18 січня 2011 року позивач надав письмові пояснення, в яких зазначав, що 05 лютого 2008 року за вих. №695/39 на адресу відповідача був направлений протокол узгодження розбіжностей.

Однак протокол узгодження розбіжностей до цього часу не повернувся на адресу позивача, в зв’язку з чим останній не має можливості надати його суду.

Відповідач протоколу узгодження розбіжностей суду також не надав і пояснив, що дані розбіжності між сторонами не було врегульовано.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Отже, для того щоб договір юридично відбувся, сторони повинні узгодити всі його істотні умови. Якщо в такому двосторонньому правочині відсутня хоча б одна істотна умова, весь договір є неукладеним, тобто таким, що взагалі не відбувся, а отже, він не може породжувати господарські зобов'язання.

Доказів того, що відповідач проводив оплату за транспортування природного газу на підставі договору №12-4833/08 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, слід дійти висновку, що договір від 01 січня 2008 року за №12-4833/08 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами між сторонами не було укладено, оскільки сторони не досягли згоди щодо його предмету.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вже зазначалось вище, звертаючись до суду позивач посилався на ту обставину, що заборгованість відповідача виникла у зв’язку з неналежним виконанням останнім саме договору №12-4833/08 від 01 січня 2008 року.

Підстава позову, це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

За таких обставин доводи позивача стосовно того, що відповідач порушив зобов’язання, які виникли на підставі договору від 01 січня 2008 року за №12-4833/08 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами є помилковими та недоведеними.

Отже суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову про стягнення суми основного боргу в розмірі 70 078 грн. 58 коп. не вбачається.

В зв’язку з відмовою в позові в частині стягнення основного боргу вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню також не підлягають.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Таким чином позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, проте з інших підстав ніж ті, що були предметом даного спору, та обрати спосіб їх захисту.