Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільської області, 47003

до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м.Кременець, Тернопільської області, 47000

про стягнення заборгованості в сумі 23101,00грн.

За зустрічним позовом: про визнання недійсним договору від 15.06.2010 року про установлення сервітуту

За участю представників від:

Позивача(за первісним позовом): Трачук І.В. –представник (довіреність №1 від 05.01.2011р.);

Відповідача (за первісним позовом): Деревінський І.М. –представник (довіреність №30 від 11.01.2011р.)

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест"звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 23101,00грн., в тому числі 22973,81грн. боргу, 127,21грн. –3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань по оплаті сервітуту по користуванню стрілочним переводом №Р65 1/11 №207 та під’їзною колією згідно договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. за період червень-листопад 2010р.

Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" звернулося до господарського суду Тернопільської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест"про визнання недійсним договору від 15.06.2010 року про установлення сервітуту, в обґрунтування зустрічного позову посилаючись на ч. 1 ст. 181, ч.1 ст. 182, 227 ЦК України і наголошуючи, що оскільки ТзОВ "Укпродінвест"не має документів що підтверджує право власності на стрілочний перевід, а саме державної реєстрації, що здійснюється в БТІ за місцем знаходження об'єктів нерухомого майна, а тому не може виступати як власник нерухомого майна, тому спірний правочин вчинено без відповідного дозволу, що відповідно до ст.. 227 ЦК України (435-15) є підставою для визнання його недійсним.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надав суду відзив на зустрічну позовну заяву №5 від 20.01.2011р., в якій зазначив, що станом на 2006 рік засновником товариства "Укрпродінвест"виступало відкрите акціонерне товариство "Кременецька фабрика "Ватин", яке внесло до статутного фонду ТзОВ "Укрпродінвест"розгорнуту довжину залізничної під'їзної колії довжиною 2,229 км. із стрілочним переводом № 207; рішенням господарського суду Тернопільської області від 22 березня 2007 року у справі №3/101-1102 за ТОВ "Укрпродінвест" визнано право власності, зокрема і на вищевказане майно, дане рішення суду вступило в закону силу 06.04.2007р., а відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Крім того, право власності товариства на дане майно підтверджують Технічний паспорт під'їзної залізничної колії ТзОВ "Укрпродінвест"на станції Кременець ДТГО "Львівська залізниця", Інструкція про порядок подавання, прибирання вагонів і обслуговування під'їзної залізничної колії ТзОВ "Укрпродінвест"на станції Кременець ДТГО "Львівська залізниця", листи начальника Рівненської дирекції ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень"ДТГО "Львівська залізниця"№95 від 29.03.2010р. та № 457 від 30.11.2009р., лист Кременецького БТІ № 134 від 01 лютого 2010 року, а те що до внесення ВАТ "Кременецька фабрика "Ватин"розгорнутої довжини залізничної під'їзної колії довжиною 2, 229 км. із стрілочним переводом № 207 до статутного фонду ТзОВ "Укрпродінвест", власником даного майна було саме ВАТ "Кременецька фабрика "Ватин", підтверджує начальник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області своїм листом №01-6/2661 від 14.07.2005р. Товариство вважає, що відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою у здійсненні власником цього майна прав володіння, користування і розпорядження даним майном, оскільки саме так зазначено у ч. 1 ст. 317 ЦК України, також відповідно до положень ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом, при тому глави 31 та 32 ЦК України (435-15) не вимагають обов'язкової реєстрації права власності майна, що передається у володіння іншій особі. Також відповідач за зустрічним позовом, зазначає, що відповідно до положень ст. 1 ЗУ "Про залізничний транспорт"під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування; відповідно до ст. 64 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N457 від 06.04.1998р. (457-98-п) та згідно п.1.1 Правил обслуговування залізничний під'їзних колій, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Положеннями ч. 1 ст. 181 ЦК України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майне нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельні ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, відтак під'їзна залізнична колія є нерухомою річчю. Крім того, відповідно до п. 3. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (z0157-02) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (z0157-02) , в редакції, що діяла до моменту укладення спірного договору, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації, а п 3.9. даного Тимчасового (z0157-02) положення, в у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 року N 1692/5 (z0582-10) , тобто після укладення даного договору, гласить, що державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права. Зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2010р. винесеному у справі № 9/173-10 залишеним у силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2010р., встановлено, що відповідно до листа Міністерства юстиції України на адресу Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації"№ 19-50-6438 від 10.12.2005р. залізничні під'їзні колії не підлягають державній реєстрації прав власності на нерухоме майно як самостійний об'єкт, оскільки вони належать до споруджень. Також товариство вказує, що ч. 4 ст. 182 ЦК України, визначає, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом, а станом на день розгляду даної справи, нормативний акт, який визначає порядок проведення технічної інвентаризації під'їзної залізничної колії відсутній, відтак просить суд відмовити позивачу за зустрічним позовом у задоволенні його позовних вимог. Крім того, у судовому засіданні 08.02.2011р. представник позивача за первісним позовом надав суду лист Кременецького районного комунального БТІ №44 від 26.01.2011р., в якому зазначено, що згідно п. 1.7. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (z0157-02) , державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовленим тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт, а для проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічних паспортів на під'їзні залізничні колії відсутні нормативно-методичні документи і до їх розроблення та затвердження БТІ не виконує вищеназвані роботи.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) у відзиві на позовну заяву (№117 від 21.02.2011р.) зазначив, що позов не визнає, оскільки вважає укладення договору було вчинено під впливом обману і під впливом тяжких обставин (ст.. 230,233 ЦК України (435-15) ), а також зазначає, що стрілочний перевід не може бути предметом укладення договору сервітуту, при цьому подача і прибирання вагонів здійснюється на під'їзну колію ДП "Кременецький лісгосп"через під'їзну колію № 17 (власник колії держава, балансоутримувач ВАТ "Кременецький міжрайпостач"), у пункті 1.1. Технічного паспорту під'їзної колії ТзОВ "Укрпродінвест"на станції Кременець ДТГО "Львівська залізниця""Примикання під'їзної колії ТзОВ "Укрпродінвест"здійснено стрілочним переводом № 207 до під'їзної колії ВАТ "Кременецький міжрайпостач", відповідно до п.4 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 жовтня 2009 року № 1014 (z1166-09) , стрілочний перевід - пристрій, що служить для переведення рухомого складу з однієї колії на іншу; контрагент - клієнт, який має у своєму управлінні склади та (або) власні колії, які примикають до залізничної колії іншого підприємства; під'їзні колії - колії, що призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій, установ (заводів, фабрик, шахт, кар'єрів, лісоторфорозробок, електричних станцій, тягових підстанцій тощо), зв'язані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать залізниці чи підприємству, організації, установі;Стрілочний перевід № 207 (пристрій) служить для переведення рухомого складу із основної колії № 17 ВАТ "Кременецький міжрайпостач"на колію № 25 ТзОВ "Укпродінвест"(контрагент). Якщо навіть не було б стрілочного переводу № 207, технічних перешкод для подачі і прибирання вагонів на нашу під'їзну колію не було. Отже, ДП "Кременецький лісгосп"вважає, що він не користується під'їзною колією № 25 ТзОВ "Укрпродінвест"та стрілочним переводом № 207. Також зазначив, що відповідно до ст..73 Статуту залізниць України (457-98-п) "Порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія"ТзОВ "Укпродінвест"і "ДП "Кременецький лісгосп"є контрагентом, а тому відповідач незобов'язаний був укладати договір з ТзОВ "Укпродінвест", але ТзОВ "Укпродінвест"разом із Укрзалізницею в особі ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень"вимагали укласти договір спільного використання залізничного переводу № 207 із ТзОВ "Укпродінвест"(листом від 08.02.2010 року № 2 ТзОВ "Укпродінвест, листом від 30.11.2009 року № 457, листом від 29.03.2010 року № 95). Так як термін договору про подачу та забирання вагонів №227 від 27.05.2005 року між підприємство із Львівською державною залізницею закінчувався 17.06.2010 року, відповідач був вимушений укласти договір сервітуту з ТзОВ "Укпродінвест"від 15.06.2010 року. Обман в даній ситуації полягав в тому, що ТзОВ "Укпродінвест"разом із ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень"наполягала на укладання договору про спільне користування стрілочного переводу № 207, за умов що стрілочний перевід є колією, а не пристроєм. А згідно Наказу № 660/5 від 14.04.2009 року (v660_323-09) "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації"пристрій не входить до визначення, як предмет "нерухомого майна". А щодо тяжких обставин відповідно до ст.. 233 ЦК України (435-15) , то пояснив, що такі полягали в тому, що у випадку не укладання договору сервітуту між нами і ТзОВ "Укпродінвест", ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень"відмовилась із нами від укладання договору на подачу і прибирання вагонів.

Також, Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" звернулось з заявою про зміну підстав зустрічного позову (від 21.02.2011р. №118), яку підтримав його повноважний представник в судовому засіданні 22.02.2011р., в якій останнє посилаючись на викладені у вищенаведеному відзиві на позовну заяву (№117 від 21.02.2011р.) обставини, в якості підстав зустрічного позову зазначає той факт, що спірний договір був укладений під впливом помилки, посилаючись на ст. 229 ЦК України, зазначаючи також про вчинення правочину під впливом обману та тяжких обставин (ст. 230, 233 ЦК України).

Позивач (відповідач по зустрічному позову) у відзиві на зустрічну позовну заяву (вхю№9561(н) 22.02.2011р.) зустрічні позовні вимоги ДП "Кременецьке лісове господарство"товариство не визнає, вважає їх безпідставними, оскільки на його думку твердження про те, що товариство уклало даний правочин шляхом обману не відповідає дійсності, оскільки саме товариство "Укрпродінвест"не виступало ініціатором укладення даного договору, ним виступав сам відповідач за зустрічним позовом, при цьому зазначає, що відповідно до п. 20. постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не мас істотного значення. Тобто, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Із вище вказаної постанови вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Крім того, товариство вважає, що позивач за зустрічним позовом не вправі на даному етапі розгляду даної господарської справи здійснювати зміну підстав свого позову, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 07.07.2010р. "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи подання державним підприємством "Кременецьке лісове господарство" заяви про зміну підстав позову (зустрічного позову) після початку господарським судом справи по суті (зустрічні позовні вимоги підтримані представником позивача по зустрічному позову в судовому засіданні 11.01.2011р., суд почав розгляд справи по суті в цій частині 08.02.2011р.), а тому така заява судом відхиляється, і спір в частині визнання недійсним договору від 15.06.2010 року про установлення сервітуту розглядається з підстав, наведених у зустрічному позові.

Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" в поясненнях від 28.02.2011р. №145 зазначило, що воно не являється ініціатором укладення договору сервітуту і з листа №801 від 25.12.2009 року це не випливає, оскільки в цьому листі зазначається, що підприємство лише бажало отримати правовстановлюючі документи на стрілочний перевод № 207. На підтвердження того, що підприємство не було ініціатором укладення договору підприємство надало лист ДТГО "Львівська залізниця"ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень"№95 від 29.03.2010 року, в якому зазначається, що TOB "Укрпродінвест"неодноразово звертався з пропозицією укласти договір, з цього листа також випливає примус до укладення договору з боку ВП "Рівненської дирекції залізничних перевезень", що у разі не укладення договору з TOB "Укрпродінвест"вони припинять дію договору про подачу і прибирання вагонів з нашого підприємства. Лист TOB "Укрпродінвест"№ 2 від 08.02.2011 року (долучений до справи) гласить, що позивач повторно пропонує укласти договір про спільне використання стрілочного переводу № 207, тобто відповідач не бажав укласти даний договір. Однак TOB "Укрпродінвест"за допомогою ДТГО "Львівська залізниця"ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень"станція Кременець намагалися змусити підприємство укласти даний договір, про що свідчать листи ДТГО "Львівська залізниця"ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень"станція Кременець від 21.10.2009р. і від 09.11.2009р., в яких йдеться про те, що станція Кременець припинить подачу і забирання вагонів з цеху нашого підприємства у зв'язку з ремонтом стрілочного переводу № 207 відповідно до листа TOB "Укрпродінвест", що є протизаконним і суперечить Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1014 від 01.10.2009 року (z1166-09) , п. 195 якого гласить, що ремонт споруд та пристроїв повинен проводитися відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки руху без зупинки безперебійного транспортного обслуговування виробничих цехів і дільниць.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 22.02.2011р. оголошувалась перерва до 01.03.2011р. до 15год.00хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

У відповідності ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" обумовлено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками в статутний фонд.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про транспорт" транспортна система, зокрема, складається з транспорту залізничного загального користування і промислового залізничного транспорту.

Згідно зі ст. 9 цього Закону транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об'єднань, установ, організацій і громадян.

Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" (нова редакція), зареєстрованого державним реєстратором 27.12.2006р. № запису 16101050004000003 одним із засновників товариства виступало відкрите акціонерне товариство "Кременецька фабрика "Ватин", м. Кременець, яке передало у статутний фонд товариства розвернуту довжину залізничної під"їздної колії в розмірі 2,229 км. Із стрілочним переводом №207 - залишковою вартістю103284,00 грн. (п.5.5. Статуту).

рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.03.2007р. у справі №3/101-1102 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", (код ЄДРПОУ 32291548) до приватного малого підприємства "Кремват" (код ЄДРПОУ 32291422), Відкритого акціонерного товариства "Кременецька фабрика "Ватин" (код ЄДРПОУ 05479734) та Кременецького районного бюро технічної інвентаризації м. Кременець вул. Шевченка,75 Тернопільської області, за товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", (код ЄДРПОУ 32291548) визнано право власності на майно, зокрема, розвернуту довжину залізничної під"їздної колії в розмірі 2,229 км. із стрілочним переводом №207.

Таким чином, позивач є власником під'їзної залізничної колії, довжиною 2,229км. Із стрілочним переводом №207, розташованої на станції Кременець ДТГО "Львівська залізниця", що також підтверджується технічним паспортом даної під'їзної залізничної колії, інструкцією про порядок подавання, прибираня вагонів і обслуговування під'їзної залізничної колії ТзОВ "Укрпродінвест" на станції Кременець ДТГО "Львівська залізниця", затвердженої начальником відокремленого підрозділу –"Рівненська дирекція залізничних перевезень, заступником начальника ДТГО "Львівська залізниця" 24.12.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові, згідно з ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України, належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, які здійснюються останнім відповідно до ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України на власний розсуд, в тому числі і згідно із ч.1 ст. 320 Цивільного кодексу України, для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом.

Як слідує з листів ДТГО "Львівська залізниця" від 21.10.2009р., від 09.11.2009р. від 30.11.2009р. №457, від 29.03.2010р. №95, адресованих директору ДП "Кременецьке лісове господарство", під’їзна колія позивача із стрілочним переводом №207 технічно сполучена із під'їзною залізничною колією відповідача, внаслідок чого подача та прибирання вагонів на колію відповідача Львівською залізницею відповідно до договору №227 про подачу та збирання вагонів від 22.06.2005р. можлива за умови проходження вагонів спірною колією через стрілочний переїзд №207, колії сторін розташовані на відповідних земельних ділянках, що надані сторонам у користування, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

15 червня 2010 року між сторонами у справі укладено договір установлення сервітуту, далі –договір, згідно з умовами якого ТзОВ "Укрпродінвест" (власник майна, що обтяжується сервітутом), далі –Власник, надав ДП "Кременецьке лісове господарство", далі –Сервітуарій, право користування належним Власнику на праві власності стрілочним переводом №Р65 1/11 №207, розгорнута довжина стрілочного переводу 64м.п., на під’їзній колії та під’їзною колією, що примикає до ВАТ "Кременецький міжрайпостач", для здійснення операцій з подачі, прибирання та інших операцій, пов’язаних з експлуатацією під’їзної колії №25, яка належить Власнику на праві власності; вартість сервітуту становить 4000,00грн. щомісячно і підлягає щомісячній індексації, виходячи із індексу інфляції; термін дії сервітуту становить 5 років з дати підписання договору, тобто з 15.06.2010р. до 14.06.2015р.

Згідно п. 1.5., 2.2. договору Сервітуарій зобов’язався своєчасно і в повному обсязі проводити оплату вартості сервітуту не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітнім місяцем.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Під’їзна залізнична колія із стрілочним переводом №207 є об’єктом нерухомості, оскільки належна позивачу під’їзна залізнична колія зі стрілочним переводом №207 не знецінюється і не має будь-яке інше призначення, крім забезпечення руху по них залізничного транспорту, при цьому ця річ складається із залізничної колії, стрілочного переводу, шляхових споруд тощо, під’їзна залізнична колія позивача необхідна відповідачу для подачі та прибирання вагонів з вантажами на належній йому під'їзній залізничній колії і інші умови користування під’їзною залізничною колією суд не встановив, а відповідач не довів.

Крім того, віднесення під’їзної залізничної колії до переліку нерухомого майна визначено згідно з додатком до листа Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області від 14.07.2005 №01-6/2661.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору.

Згідно п.73 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (457-98-п) , порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Статтею 227 ЦК України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

ДП "Кременецьке лісове господарство" у зустрічному позову про визнання недійсним договору установлення сервітуту, в якості підстав позову посилається на ст. 227 ЦК України, яка передбачає, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнано судом недійсним, зазначаючи при цьому, що товариство не є власником під’їзної залізничної колії із стрілочним переводом №207, оскільки право власності останнього на вказане майно не зареєстровано в установленому порядку.

Дія ст. 227 ЦК поширюється на правочини, здійснені юридичною особою, яка не має ліцензії на відповідний вид діяльності. Такі правочини є оспорюваними (лист Верховного Суду України від 24.11.2008р. "Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (n0003700-08) ).

Державою здійснюється державне регулювання у сфері господарювання такими, зокрема, засобами як ліцензування, патентування та квотування, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Коло видів діяльності, на здійснення яких необхідно отримати ліцензії, визначається ЗУ "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , ГК (436-15) , а також іншими законами (наприклад, ЗУ "Про Національний банк України" (679-14) , "Про страхування" (85/96-ВР) , ЗУ "Про нафту і газ" (2665-14) тощо).

У ст. 91 ЦК України зазначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов (ст. 1 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

Відсутність у позивача державної реєстрації права власності на під’їзну залізничну колію із стрілочним переводом №207 в будь-якому випадку не може ототожнюватися з відсутністю у нього ліцензії і не є підставою для застосування згаданого припису статті 227 ЦК України, а тому посилання позивача на ст. 227 ЦК України як правову підставу визнання оспорюваної угоди недійсною є необґрунтованим, а відтак зустрічний позов задоволенню не підлягає.

За правилами частин 1, 2, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Закон України від 01.07.2004 N 1952-IV (1952-15) "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

За визначенням цієї статті Закону (1952-15) об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість), що підлягає реєстрації, це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Більш детальне визначення об'єктів, що підлягають реєстрації відповідно до Закону України від 01.07.2004 N 1952-IV (1952-15) містить Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (z0157-02) .

Відповідно до п. 3. 6 Тимчасового положення (z0157-02) в редакції, що діяла до моменту укладення спірного договору, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації, а п 3.9. даного Тимчасового положення (z0157-02) , в у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 року N 1692/5 (z0582-10) , тобто після укладення даного договору, гласить, що державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7. цього Положення (z0157-02) реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.

Як слідує з листа Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації від 26.01.2011р. №44 для проведення технічної інвентаризації та виготовлення паспортів на під’їзні залізничні колії відсутні нормативно-методичні документи і до їх розроблення та затвердження БТІ не виконує дані роботи.

Таким чином, державна реєстрації споруд - під’їзних залізничних колій на даний час неможлива за відсутності матеріалів технічної інвентаризації на дані об’єкти, підготовлених БТІ, при цьому матеріалами справи встановлено, що позивач (по первісному позову) є власником під'їзної залізничної колії, довжиною 2,229км. із стрілочним переводом №207, розташованої на станції Кременець ДТГО "Львівська залізниця".

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України (436-15) встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної і в повному обсязі оплати вартості сервітуту за період червень-листопад 2010р. не виконав, незважаючи на виставленні останньому рахунки для оплати вартості сервітуту заборгованість останнього станом на 01.12.2010р. становить 22973,81грн., яку останній станом на день розгляду справи не погасив.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі і про погашення заборгованості згідно вищезазначеного договору не надав, а тому згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 22973,81грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, що за період з 06.07.2010р. по 05.12.2010р. становить 127грн.21коп.

При таких обставинах первісний позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і підтверджений матеріалами справи.

Водночас, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях товариства, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто відповідач по первісному позову. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Також, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Таким чином, вчинення правочину особою під впливом тяжкої для неї обставини виключає вчинення даного правочину під впливом обману, а тому твердження ДП "Кременецьке лісове господарство" про те, що договір установлення сервітуту був вчинений під впливом обману і під впливом тяжких обставин є суперечливими і не можуть бути прийняті судом до уваги. Слід зазначити, що дані факти можуть бути підставою для звернення в суд з позовом про визнання такого договору недійсним з наведених підстав і ці підстави будуть об'єктом дослідження судом під час розгляду справи по суті.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, за первісним позовом покладаються на відповідача.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 60, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м.Кременець, Тернопільської області, 47000, ідентифікаційний код 00993047, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільської області, 47003, ідентифікаційний код 32291548, - 22973,81грн. боргу, 127,21грн. –3% річних, 231грн.01коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) 11 березня 2011р. рішення через місцевий господарський суд.