Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" про стягнення заборгованості з урахуванням пені, 3% річних та штрафу у розмірі 221935,47 грн, та зобов’язання виконати певні дії, а саме розірвати договір оренди № 205-06 від 26.04.2007, предметом якого є нерухоме майно - в житловому будинку літ. "А" вбудовані нежилі приміщення (з 1-1 по № 1-9), загальною площею 171,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вулиця Велика Морська, будинок № 4; зобов’язати ТОВ "Ливадийская инвестиционная компания" повернути (звільнити) майно, що орендується по договору оренди № 205-06 від 26.04.2007 в житловому будинку літ. "А" вбудовані нежилі приміщення (з 1-1 по № 1-9), загальною площею 171,70 кв. м., що знаходиться за адресою:

м. Севастополь, вулиця Велика Морська, будинок № 4, передавши дане майно Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором №205-06 від 26.04.2007 оренди нерухомого майна. Позивач зазначає, що у відповідача за період з червня 2008 року по 28 лютого 2010 року утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 163632,87 грн, яку позивач просить стягнути разом з пенею –8113,45 грн., 3 % річних –3667,40 грн., та штрафом –46521,75 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статтями 651, 783 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди № 205-06 від 26.04.2007 та зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" повернути (звільнити) орендовані приміщення, оскільки орендарем допущенні істотні порушення умов договору (майно передане в суборенду без згоди орендодавця; невнесення орендної плати, ви користування майна всупереч умов договору).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд –

Відповідно до пункту 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Фонд) він є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя. Фонд виступає орендодавцем комунального майна.

Між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавцем) та ТОВ "Ливадийская инвестиционная компания"(орендарем) 26.04.2007 був укладений договір оренди нерухомого майна №205-06, згідно якого орендодавець з метою ефективного використання комунального майна передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - вбудовані нежилі приміщення (з І-1 по № 9), розташованому в житловому будинку, загальною площею 171,70кв.м. з ганком, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 4, під розміщення об'єкту торгівлі. Термін дії договору встановлений до 20.07.2011, договір зареєстрований в реєстрі за №1321 (арк. с. 12-13).

Згідно договору оренди розмір орендної плати визначається відповідно до методики, затвердженої рішенням сесії Севастопольської міської Ради №344 від 13.11.2002, та складає 5781 грн. за перший місяць оренди. Сума орендної плати перерахується не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 Договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. Орендна плата складає 5781,36грн. за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків по договору оренди, Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України –штраф у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Цей договір діє з моменту підписання акту приймання-передачі майна, нотаріального посвідчення та державної реєстрації строком до 20.07.2011 (пункт 7.1 Договору).

Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з липня 2008 року по 28 лютого 2010 року складає 163632,87 грн.

Суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованість по орендній платі такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Докази погашення Відповідачем заборгованості по орендній платі за період з липня 2008 року по 28 лютого 2010 року у розмірі 163632,87 грн. відсутні. А тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3667,40 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені і штрафу, то суд встановив наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Визначення поняття неустойки, штрафу, пені міститься у статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частин четвертої –шостої статті 231 цього Кодексу у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за договором Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення виконання (пункт 6.1 Договору). Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8113,45 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу, то суд не вбачає підстав для її задоволення.

Так, пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що орендна плата за перший місяць оренди складає 5781,36 грн.

При цьому, згідно пункту 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розмірі у місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Проте, відповідно до пункту 6.2 Договору за невиконання або неналежне виконання обов’язків по договору оренди, Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України –штраф у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Договором не визначено, з якого розміру місячної орендної плати слід виходити при розрахунку суми штрафу, передбаченого пунктом 6.2 цього Договору.

За таких обставин суд вважає, що розмір штрафу Договором не встановлений, а тому підстави для стягнення штрафу відсутні.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язків щодо оплати вартості користування орендованим майном протягом тривалого часу та ви користуванням майна всупереч договору позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна №205-06 та зобов’язати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені статтею 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; не приступив до проведення капітального ремонту (якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача). Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Право розірвати Договір на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов’язань та з інших підстав передбачено пунктом 7.3 договору №205-06.

Як зазначено вище, порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано встановленого порядку розірвання договору, оскільки докази, які б підтверджували надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом, що регулює правовідносини в сфері оренди державного та комунального майна, передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №205-06 в частині строків внесення орендної плати –орендна плата не сплачується з липня 2008 року, що є суттєвим порушенням договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору оренди суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що орендоване майно використовується всупереч договору для розміщення об’єкту громадського харчування (їдальня), а не для розміщення об’єкту торгівлі, як передбачено договором, що підтверджується актом перевірки від 29.01.2010 (арк. с. 28-29).

Окрім того, приміщення використовується не товариством з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания", яке є орендарем по договору № 205-06 від 26.04.2007, а третьою особою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, тобто майно передане в суборенду без згоди орендодавця.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов’язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Відповідно до пункту 6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 (v_225800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності" державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.12 договору №205-06 встановлений обов’язок Орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, об’єкт оренди –вбудовані нежилі приміщення (з І-1 по № 9), розташовані в житловому будинку, загальною площею 171,70кв.м. з ганком, за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 4 –підлягає поверненню позивачеві.

Отже, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради також підлягають задоволенню.

За даних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 51, кв. 3, ідентифікаційний код 34050075, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість по орендній платі у розмірі 163632,87 грн. (сто шістдесят три тисячі шістсот тридцять дві грн. 87коп.), пеню у розмірі 8113,45 грн. (вісім тисяч сто тринадцять грн. 45 коп.), 3% річних у розмірі 3667,40грн. (три тисячі шістсот шістдесят сім грн. 40 грн.), витрати по оплати державного мита в розмірі 1839,14 грн. (тисяча вісімсот тридцять дев’ять грн. 14 коп.), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 186,53 грн. (сто вісімдесят шість грн. 53 коп.) перерахувати на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, п/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 25750044

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Вважати розірваним договір оренди нерухомого майна №205-06 від 26.04.2007, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 51, кв. 3, ідентифікаційний код 34050075), з моменту набрання рішенням законної сили.

4. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 51, кв. 3, ідентифікаційний код 34050075, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) нерухоме майно, а саме: вбудовані нежилі приміщення (з І-1 по № 9), розташовані в житловому будинку, загальною площею 171,70 кв.м. з ганком, розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 4, шляхом передачі по акту приймання-передачі.