Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, довіреність від 22.11.10 року) до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (представник до судового засідання не з’явився), про стягнення боргу з орендної плати 37’080,65 грн. та про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 53,6 м2, розташованого в будинку № 18в по проспекту Ілліча в місті Донецьку,

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі – Орендодавець) звернувся до суду з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (далі – Орендар) про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 37’080,65 грн. та зобов’язання усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням площею 53,6 м2, розташованим в будинку № 18в по проспекту Ілліча в місті Донецьку (далі – Приміщення). Позовні вимоги позивача ґрунтувалися на неналежному виконанні Орендарем умов договору суборенди нежитлової будівлі № 01/-03-10 від 15.02.10 року (далі – Договір) у частині обов’язку вчасно сплачувати орендну плату за користування частиною Приміщенням.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та в порядку статті 22 ГПК України змінили предмет позовних вимог, вимагаючи стягнути борг з орендної плати 37’080,65 грн. та виселити Орендаря з Приміщення.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не надав. Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки ненаданий суду відзив не може істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім того, надання відзиву є правом, а не обов’язком відповідача.

Вислухавши в судовому засіданні представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що суд має задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Оцінивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Орендаря та Орендодавця, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (суборенди) нерухомого майна, який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України (435-15) .

Таким чином, в силу статей 759 ЦК України, а також розділів 1, 3, 5 Договору, Орендодавець зобов’язався надати, а Орендар – прийняти у строкове платне користування нерухоме майно – Приміщення, із зобов’язанням відповідача оплачувати орендну плату у розмірі 9’500 грн. попередньою оплатою не пізніше останнього числа місяця, що передує звітному.

За розрахунками позивача, відповідач заборгував суборендну плату за Договором за період з 01.09.10 року до 13.01.11 року (три з половиною місяці поспіль) у розмірі 37’080,65 грн. Доказів оплати Орендарем суборендної плати за Договором за вказаний період – суду не надано, таким чином, суд вважає, що грошове зобов’язання Орендаря перед Орендодавцем зі сплати 37’080,65 грн. суборендної плати на момент подання позову – виконане не було, на порушення норм статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

В порядку частини 1 статті 782 ЦК України позивач 13.01.11 року надіслав Орендареві листа щодо відмови від Договору в односторонньому порядку через невиконання грошового зобов’язання протягом трьох місяців поспіль. Доказом надіслання зазначеного листа-відмови слугує опис вкладення зі штампом пошти від 13.01.11 року, фіскальний чек № 2236, а також поштове повідомлення від 13.01.11 року із відміткою про вручення відповідачу 19.01.11 року.

З огляду на наведене, суд вважає, що після 19.01.11 року Договір вважається розірваним та припиненим в силу частини 2 статті 782 ЦК України.

Нормами статті 785 ЦК України та розділу 2 Договору передбачено обов’язок Орендаря після припинення дії Договору повернути Орендареві Приміщення у стані, в якому Приміщення було одержане, з урахуванням нормального зносу.

Водночас, суду не надано доказів того, що станом на момент прийняття рішення Орендар звільнив займане Приміщення, з урахуванням чого суд має задовольнити вимоги Орендодавця і в цій частині.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є порушення Орендарем умов Договору, а також порушення останнім норм ЦК України (435-15) , які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів найму (суборенди). Згідно статті 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі означених норм національного матеріального права, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд, –

Задовольнити позов суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення боргу з орендної плати 37’080,65 грн. та про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 53,6 м2, розташованого в будинку № 18в по проспекту Ілліча в місті Донецьку.

Стягнути із суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на користь суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 суму боргу 37’080,65 грн., відшкодування державного мита 455,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Виселити суб’єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_4 з нежитлового приміщення площею 53,6 м2, розташованого в будинку № 18в по проспекту Ілліча в місті Донецьку.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення.