ВАТ ВТБ Банк в особі відділення "Київської регіональної дирекції" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Вікторія" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 90 142 141,63 грн. за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006р.

18.01.2011р. позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006р. у розмірі 124 126 303,73 грн., у тому числі: - поточна заборгованість за кредитом - 19 747 273,15 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 67 706 026,85 грн.; прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 26 924 684,74 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 1 927 991,32 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 4 772 804,71 грн.; 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами - 657 197,88 грн.; 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту - 2 068 325,08 грн.

22.02.2011р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006р. в розмірі 117 103 507,70 (сто сімнадцять мільйонів сто три тисячі п'ятсот сім гривень 70 коп.) гривні, у тому числі: прострочена заборгованість за Кредитом становить - 11 000 00,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 87 453 300,00 грн.); прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 25.09.2008р. по 24.12.2010р. - 3 386 625,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 26 924 684,74 грн.); 3 (три) проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами (нарахована за період з 01.11.2008р. по 16.01.2011р.) (ст. 625 Цивільного Кодексу України) - 82 663,28 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 657 197,88 грн.); 3 (три) проценти річних за весь час прострочення сплати Кредиту (нарахована за період з 01.02.2009р. по 16.01.2011р.) (ст. 625 Цивільного Кодексу України) - 260 156,86 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 2 068 325,08 грн.).

Отже, судом розглядаються позовні вимоги позивача в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.02.2011р.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006р. щодо своєчасного погашення виданого кредиту та сплати процентів, що надає позивачеві права вимагати повного погашення наданого кредиту відповідно до умов кредитного договору та ст.ст. 193, 232, 345 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 625, 1046, 1048- 1050, 1054 ЦК України.

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що: кінцевим терміном повернення кредиту є 29.07.2011р., а ним не було одержано від позивача вимоги про повернення усієї суми заборгованості відповідно до п. 3.2.7. кредитного договору; умовами кредитного договору (п. 2.4.) не визначено порядку нарахування процентів (не погоджено, що таке "факт/360"); в період з 14.12.2009р. по 08.07.2010р. відповідач перебував у процедурі банкрутства, тому нарахування у цей період штрафних санкцій та 3% річних є незаконним; позивач в односторонньому порядку розірвав кредитний договір, тому нарахування штрафних санкцій після цього є безпідставним; видача кредиту в іноземній валюті та розрахунки в іноземній валюті за відсутності у сторін відповідних індивідуальних ліцензій НБ України суперечить чинному законодавству України; Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська розглядається справа між тими-ж сторонами та про то-же предмет і з тих-же підстав, що є підставою для залишення позову позивача без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

20.09.2006 року між ТОВ "Вікторія"та ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна)", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (Позивач) згідно з редакціями статуту, зареєстрованими державним реєстратором 29.07.2008р. та 29.07.2010р., було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к (далі по тексту - Кредитний договір), до якого Договором № 1 від 27.03.2007 року про внесення змін до Кредитного договору внесено зміни.

Згідно з умовами Кредитного договору, ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна)"надав ТОВ "Вікторія"грошові кошти в тимчасове користування, в сумі 11 000 000,00 (одинадцять мільйонів) доларів США 00 центів, окремими частинами (траншами) зі сплатою 13,5 (тринадцяти цілих п'яти десятих) відсотків річних. Кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитним договором - 29.07.2011 року.

Факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів згідно з умовами Кредитного договору підтверджується розпорядженням та меморіальним валютним ордером № 102 від 21 вересня 2006р., копії яких долучені до матеріалів справи. Кредитні кошти були перераховані на поточний рахунок № 26007013000271 ТОВ "Вікторія" відкритий в ЗАТ "Внешторгбанк України".

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є рефінансування заборгованості в АКБ "Мрія".

За меморіальним валютним ордером № 198 від 21.09.2006р., який являється внутрішнім розпорядчим документом відносно перерахування з поточного рахунку Відповідача грошових коштів на транзитний рахунок (№ 1919301) для їх подальшого перерахування на рахунок Банка-отримувача, а саме АКБ "Мрія". Підставою для перерахування грошових коштів з поточного рахунку Відповідача в розмірі 11 000 000,00 доларів США є платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 21.09.2006р. ТОВ "Вікторія". З даного платіжного доручення вбачається, що ТОВ "Вікторія"доручило Позивачу здійснити перерахування грошових коштів в розмірі 11 000 000,00 доларів США з поточного рахунку № 26007013000271 на рахунок в АКБ "Мрія"№ 20632301008905.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, Позивач надав Відповідачеві грошові кошти (Кредит) у розмірі та на строк, що встановлені п. 1.1. Кредитного договору, в порядку та на умовах, встановлених цим Кредитним договором, тобто виконав свої зобов’язання, передбачені договором.

Відповідно до положень п. 3.3.8. та п. 3.3.6. Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний повернути Позивачеві в повному обсязі Кредит, в строк, визначений п. 1.1. Кредитного договору, а також сплачувати проценти в розмірі, передбаченому п. 1.1.2. Кредитного договору, в порядку, визначеному п. 2.5. Кредитного договору.

Всупереч вимогам п. 3.3.8. та п. 3.3.6. Кредитного договору, Відповідачем не було виконано належним чином свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором, а також в частині сплати процентів за користування Кредитом. Так, починаючи з 25.10.2008р. Відповідач припинив сплату процентів за користування кредитом, чим порушив виконання своїх зобов'язань, передбачених п. 3.3.6 Кредитного договору.

Відповідно до положень п. 4.4. Кредитного договору, у разі невиконання Відповідачем протягом більше 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту направлення Відповідачеві Позивачем письмового повідомлення про необхідність виконання зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі, зобов'язань зі сплати процентів, відповідно до умов Кредитного договору, термін повернення Кредиту вважається таким, що настав, та, відповідно, Відповідач зобов'язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, та нараховані штрафні санкції.

На адресу ТОВ "Вікторія"неодноразово направлялися листи Банком (вих. №3187/100-08-2 від 04.11.08р., вих. № 135/100-08-2 від 02.12.08р., вих. № 19/100-08-2 від 05.01.09р.), відповідно до яких Банк вимагав від Позичальника виконувати умови Кредитного договору та проводити вчасне погашення заборгованості за кредитом в зазначені Кредитним договором терміни. Направлення Відповідачу листа від 04.11.08р. підтверджується заявкою на доставлення кореспонденції та поштовим повідомлення про вручення листа 27.11.2008р.

З урахуванням вищевикладених обставин, відповідно до п. 4.4. Кредитного договору термін повернення кредиту настав 20.11.2008 року (через 15 днів з моменту відправлення Позичальнику Кредитором письмового повідомлення про виконання зобов'язань вих. № 3187/100-08-2 від 04.11.08р.).

Крім того, 08.01.09р. Банк додатково надіслав лист за вих. № 32/100-08-2 від 08.01.09р. в порядку п. 4.4. Кредитного договору з вимогою погасити всю суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, штраф та пеню в строк протягом 30-ти днів з моменту отримання даного листа. Дана вимога була отримана представником ТОВ "Вікторія"15.01.09р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення № 5241290 та не заперечується Відповідачем.

Таким чином, згідно з умовами Кредитного договору, укладеного між сторонами, Позивач набув право на дострокове повернення кредитних коштів разом зі сплатою процентів.

З урахуванням вищевикладених обставин, відповідні заперечення Відповідача щодо неодержання ним вимог Позивача та відсутність підстав для дострокової сплати заборгованості, суд вважає безпідставними. При цьому, суд враховує, що встановлення терміну дострокового повернення кредиту та інших платежів міститься саме у п. 4.4. Кредитного договору, а не п. 3.2.7., який встановлює право Банку на вимогу повернення існуючої (поточної) суми заборгованості. Позивачем же заявлено вимогу про дострокове повернення кредиту та відсотків саме на підставі п. 4.4. Кредитного договору, що згідно з умовами цього не свідчить про одностороннє розірвання договору, або про відмову від нього. До того-ж, пунктом 7.3. Кредитного договору встановлено, що договір діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Дане положення Кредитного договору відповідає умовам ст. 599 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем свої зобов’язання за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів та нарахованих процентів виконані не були (доказів не надано).

Так, на час розгляду справи Відповідач має прострочену заборгованість за Кредитом у сумі 11 000 00,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 87 453 300,00 грн.) та прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 25.09.2008р. по 24.12.2010р. у сумі 3 386 625,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 26 924 684,74 грн.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа з

обов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до вимог договору ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарської діяльності повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону і умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не здійснив жодного платежу з повернення, наданого кредиту, отже Позивач має право вимагати дострокового повернення наданої суми кредиту та сплати процентів в силу Закону.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму залишку, за весь час користування кредитом у валюті кредиту із розрахунку факт/360.

Дана умова Кредитного договору відповідає чинному законодавству України, а саме в п. 1.18. Постанови Правління Національного банку України від 18.06.03р. N 255 "Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України" (z0583-03) вказано, що для обрахування процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів, зокрема: метод "факт/360" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів.

Застосування даного методу нарахування процентів погоджено Відповідачем, оскільки Кредитний договір підписано Відповідачем та скріплено його печаткою. Крім того, з дати видачі кредиту 20.09.06р. та до 25.10.08р. (протягом більше 2-х років) Відповідач здійснював погашення нарахованих процентів, що також свідчить про безпідставність відповідних заперечень Відповідача у справі.

Відхиляє суд і доводи Відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування 3% річних на суму заборгованості в період знаходження Відповідача у процедурі банкрутства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2009р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вікторія"та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Проте, 08.07.10р. заяву ПП "Вторсплав"про порушення провадження про банкрутство залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, ст.ст. 11- 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вікторія"було припинено, мораторій скасовано.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, Позивачем заявлені до стягнення 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами (нараховані за період з 01.11.2008р. по 16.01.2011р.) у сумі 82 663,28 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 657 197,88 грн.) та 3% річних за весь час прострочення сплати Кредиту (нараховані за період з 01.02.2009р. по 16.01.2011р.) у сумі 260 156,86 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 2 068 325,08 грн.).

Між тим, за своєю правовою природою, встановлені ст. 625 ЦК України 3% річних не є неустойкою, тобто санкцією за неналежне виконання грошових зобов'язань, а є грошовою сумою, яка сплачується за безпідставне користування грошовими коштами, тобто має компенсаторний характер. Відповідно на зазначені вимоги дія мораторію не розповсюджується.

Безпідставними і є твердження Відповідача щодо відсутності у Позивача правових підстав для використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні Кредитного Договору.

Так, відповідно до ст. 192 ЦК України (435-15) , законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. ГК України (436-15) містить аналогічні норми. Згідно ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Основним законодавчим актом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин є Декрет Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"від 19 лютого 1993 року N 15-93 (15-93) (надалі за текстом - Декрет).

Згідно пункту 2 Декрету (15-93) , резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету передбачено, що валютні операції проводяться на підставі ліцензії -генеральної або індивідуальної - Національного банку України.

Згідно частини 2 статті 5 Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Одночасно, частиною 4 статті 5 Декрету визначено вичерпний перелік операцій, що потребують отримання індивідуальних ліцензій, так, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції: в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

З 1994 року (коли було скасовано дію телеграм НБУ N 19012/1793 від 15.09.93 та N 119 від 23.05.94 щодо обмеження термінів та сум кредитів в іноземній валюті, які уповноважені банки мають право самостійно видавати своїм клієнтам) та до сьогодні вимоги або які-небудь обмеження відносно граничного розміру сум і термінів повернення кредитів в іноземній валюті, що залучаються або надаються резидентами України, чинним законодавством не встановлені, тому здійснення резидентами операцій по здобуттю або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України. Вказане тлумачення положень пункту в) частини 4 статті 5 Декрету викладено і в листі Національного банку України від 29.05.2001 г. N 28-313/2178 (v2178500-01) .

Крім того, згідно пункту 1.5. Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженого Постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 року (z1429-04) , використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Таким чином, отримання та повернення кредиту, а також сплата процентів за користування кредитом в іноземній валюті дозволено за умови, що стороною кредитної операції буде уповноважений банк, який має належним чином оформлену банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій кредитування в іноземній валюті. Враховуючи, що однією з сторін Кредитних договорів є Банк, який має належну банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій кредитування в іноземній валюті, відповідно пункти кредитних договорів про обов'язок повернення заборгованості в іноземній валюті є законними та такими, що не порушують вимоги законодавства України, в тому числі і статті 533 ЦК України та ст. 5 Декрету.

Твердження Відповідача відносно того, що він є єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є безпідставним, оскільки відповідно до приписів ст. 1054 ЦК України надання кредиту є виключним правом лише банків та інших фінансових установ. Також, п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями. Крім того, інформація щодо умов надання кредиту є відкритою інформацією Банку, міститься в різних ЗМІ, веб-сторінках мережі Інтернету, на сайті Банку. Тобто, враховуючи вищезазначене та керуючись чинним законодавством України лише Банк може виступати з пропозицією (тобто, бути ініціатором) відносно видачі кредитних коштів в тому числі і в іноземній валюті.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено необхідність отриманні індивідуальної ліцензії ні банком, ні позичальником для отримання чи повернення кредиту в іноземній валюті, за умови наявності в уповноваженого банка належно оформленої генеральної ліцензії з дозволом на здійснення валютних операцій.

ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна) (правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк") володів банківською ліцензією № 218, виданою Національним банком України від 18.03.2005 року та дозволом Національного банку України № 218-1 від 18.03.2005 року.

Також, Позивачем було видано кредитні кошти в іноземній валюті - доларах США, які були використані Відповідачем при здійсненні своєї діяльності. Відповідно, зобов'язання по Кредитному договору також має здійснюватися в іноземній валюті - доларах США.

Відповідно, з врахуванням вищевикладеного, твердження Відповідача на безпідставність вимоги Банку щодо стягнення боргу виходячи із курсу НБУ долара США до гривні на момент подачі позову, а не на момент видачі кредиту є необгрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Відсутні у суду і правові підстави для залишення позову Позивача у справі без розгляду, оскільки позов в господарському суді Дніпропетровської області та позов в Бабушкінському суді м. Дніпропетровська мають різні підстави, різний предмет спору та різний суб'єктний склад сторін.

Так, підставою позовної заяви у даній справі є тільки договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006 року. Підставою позовної заяви у справі № 2-5182/10 Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська є договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006 року та договір поруки № 100.2.3-01/36П-1-09 від 18.05.2009р. Сторонами у даній справі господарського суду Дніпропетровської області є ПАТ "ВТБ Банк"(позивач) та ТОВ "Вікторія" (відповідач). Сторонами у справі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2-5182/10 є ВАТ ВТБ Банк (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач 1), ТОВ "Вікторія"(відповідач 2).

Враховуючи усе вищенаведене, позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а відповідні заперечення Відповідача є безпідставними.

Судові витрати сплачені Позивачем за розгляд справи по сплаті державного мита у сумі 25500,00грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 312,50грн. слід віднести на Відповідача згідно з ст. 49 ГПК України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 44, 49, 81, 82- 85 ГПК України, господарський суд, –

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія"(49074, м. Дніпропетровськ, пр.-т Газети "Правда", буд. 117, кв. 36, п/р 2600830331901 в АБ "Кредит-Дніпро", МФО 305749, код ЄДРПОУ 31467963) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"в особі відділення "Київська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк; (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 35, код ЄДРПОУ 14359319, рах. № 290929001023 у ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) заборгованість за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006р. в розмірі 117 103 507,70 (сто сімнадцять мільйонів сто три тисячі п'ятсот сім гривень 70 коп.) гривні, у тому числі: прострочена заборгованість за Кредитом становить - 11 000 00,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 87 453 300,00 грн.); прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 25.09.2008р. по 24.12.2010р. - 3 386 625,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 26 924 684,74 грн.); 3 (три) проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами (нарахована за період з 01.11.2008р. по 16.01.2011р.) - 82 663,28 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 657 197,88 грн.); з (три) проценти річних за весь час прострочення сплати Кредиту (нарахована за період з 01.02.2009р. по 16.01.2011р.) - 260 156,86 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 2 068 325,08 грн.), а також судові витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 312,50грн., видати наказ.