ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2011 р. Справа № 63/318-10 (н.р. 60/14-09)
вх. № 10834/6-63
( Додатково див. постанову Харківського апеляційного господарського суду (rs15117696) )
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Погорелова О.В.
суддя Буракова А.М.
суддя Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
прокурора - не з"явився
позивача - Шпунт В.В., довіреність № 01-38/1703 від 02.09.2010 року
відповідача - Боженко Г.В., довіреність від 01.01.2011 року
третьої особи - Малихіна А.О., довіреність № 04 від 31.01.2011 року
розглянувши справу за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, м. Харків
3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Харків
про стягнення 823331,52 грн. заборгованості, 106696,15 грн. пені, розірвання договору оренди та виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної ради (позивач). В своєму позові (з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог) прокурор прохає стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" 823331,52 грн. заборгованості з орендної плати, 106696,15 грн. пені, а також просить суд розірвати договір оренди комунального майна № 20-Н від 01.08.2007 року та виселити відповідача з орендованих приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54. В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що на підставі договору оренди комунального майна № 20-Н від 01.08.2007 року позивачем було надано відповідачу в користування нежитлові окремо розташовані одноповерхові будівлі "В-1", "Д- 1", "Ж-1", "З-1", "К-1", "Н-1", загальною площею 2038,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54 та перебувають на балансі Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", однак відповідач постійно порушував вимоги договору щодо сплати орендної плати, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та є усі підстави для розірвання договору оренди у зв’язку з порушенням його умов та для виселення відповідача з вказаних приміщень.
Відповідно до Протоколу розподілу справ між суддями від 04.01.2011 року для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погорелова О.В., судді - Бринцев О.В. та Присяжнюк О.О.
14.02.2011 року до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він відмовляється від позову в частині вимог про розірвання договору № 20-Н від 01.08.2007 року та виселення відповідача з займаних приміщень.
Судова колегія, дослідивши заяву долучає її до матеріалів справи.
Розпорядженням заступника голови господарського суду № 297-40 від 22.02.2011 року змінений склад колегії суддів та для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погорелова О.В., судді - Присяжнюк О.О. та Буракова А.М.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні позивач підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити (з урахуванням заяви про уточнення позову).
Відповідач проти позову заперечує.
Третя особа вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
На підставі рішення сесії Харківської обласної ради від 03 квітня 2007 року № 218-У, 01 серпня 2007 року між Харківською обласною радою та ТОВ "Високі енергетичні технології" було укладено договір оренди комунального майна № 20Н нежитлових приміщень, балансоутримувачем яких є Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", згідно з яким орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлові окремо розташовані одноповерхові будівлі за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54 з метою розміщення виробничої бази ("В-1", "Д- 1", "Ж-1", "3-1", "К-1", "Н-1", загальною площею 2038,6 кв.м.). 04 липня 2008 р. до вказаного договору оренди було укладено додаткову угоду № 1.
Між тим, свої договірні обов'язки зі своєчасної та повної сплати за оренду нерухомості відповідач виконував неналежним чином. Матеріалами справи підтверджено, що 13.03.2008 року (вих. № 01-34/509 від 18.02.2008 року) Товариству з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" було вручено під розпис претензію про сплату заборгованості з орендної плати та пені, в якій повідомлено про те, що у разі невиконання претензійних вимог Харківська обласна рада (Орендодавець) буде змушена звернутися до суду.
Також, 26.05.2008 року (вих. № 01-34/1463 від 26.05.2008 року) орендарю була направлена претензія про сплату заборгованості з орендної плати та пені. Однак, заборгованість з орендної плати не була відповідачем погашена.
Так, станом на 05.08.2009 року заборгованість з орендної плати до обласного бюджету, з урахуванням сплати, складає 823 331,52 грн., що є порушенням істотних умов договору оренди, а саме п.п. 3.3, 5.2 та ст. 18 п. 3, ст. 19 п. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно яких орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
23.01.2009 року між відповідачем та позивачем укладено договір купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів № 30-К, згідно умов якого відповідач виступає покупцем об'єктів нерухомості, в тому числі і тих, які є предметом договору оренди № 20Н від 01.08.2007 року ("В-1", "Д- 1", "Ж-1", "3-1", "К-1", "Н-1 за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 ГК України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Втім, відповідно до ст. 606 ЦК України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про перехід до відповідача права власності на орендоване майно за договором купівлі-продажу від 23.01.2009 року, внаслідок якого фактично мало місце поєднання орендаря і орендодавця в одній особі.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором оренди № 20Н від 01.08.2001 року за період з серпня 2007 року по лютий 2008 року в сумі 493311,91 грн.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Оскільки ГК України (436-15) не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України (435-15) .
Позивачем на підставі п.3.5 вищезазначеного договору оренди нарахована пеня в розмірі 106696,15 грн.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) . Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з наданого розрахунку, пеня позивачем нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) та арифметично обчислена вірно, проте судова колегія дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 30213,46 грн. за період з 09.09.2008 року по 20.01.2009 року ( з урахуванням укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 23.01.2009 року).
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
За таких обставин судова колегія, дійшла висновку про наявність правових підставі для часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 493311,91 грн. та пені у розмірі 30213,46 грн.
Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, госполдарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
За таких обставин, судова колегія вважає за можливе припинити привадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору № 20-Н від 01.08.2007 року та виселення відповідача з займаних приміщень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 173, 174, 179, 193, 230, 232, 284- 286, 343 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 606, 610, 611 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44- 49, 75, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Прийняти відмову прокурора та позивача від позову в частині розірвання договору № 20-Н від 01.08.2007 року та виселення відповідача з займаних приміщень.
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди № 20-Н від 01.08.2007 року та виселення відповідача з займаних приміщень.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 3, рах. 26009805323950 в ХОФ АК "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 30426617) на користь обласного бюджету Харківської області (рах. 33210870700006, одержувач коштів - управління Державного казначейства у Ленінському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134120 в Головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) - 493311,91 грн. заборгованості з орендної плати та 30213,46 грн. пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 3, рах. 26009805323950 в ХОФ АК "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 30426617) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) –5235,25 грн. державного мита.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 3, рах. 26009805323950 в ХОФ АК "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 30426617) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) –236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Погорелова О.В.
Буракова А.М.
Присяжнюк О.О.
Повний текст рішення складений та підписаний 22 лютого 2011 року