( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs12387105) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs21399721) ) ( Додатково див. рішення господарського суду м. Києва (rs10426315) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs12754351) )

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід банк"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про стягнення 5 396 672,56 грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Ларьков В.І. – представник за довіреністю № 926 від 14.09.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

Публічне акціонерне товариство "Родовід банк"звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"про стягнення 5 396 672,56 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.03.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Родовід банк"(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Фінансова ініціатива", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"було укладено договір № 11 про встановлення кореспондентських відносин між ТОВ КБ "Фінансова ініціатива"та ВАТ "Родовід банк".

Відповідно до п.1. договору банк (відповідач) відкриває кореспонденту (позивачу) мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" (далі –рахунок Лоро) № 160090100131 у валютах, що вказані в заяві кореспондента, за яким сторони здійснюють міжбанківські перекази з метою проведення безготівкових розрахунків між сторонами, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями сторін.

Міжбанківські перекази здійснюються на підставі міжбанківських розрахункових документів –документів на переказ, сформованих сторонами на підставі поданих клієнтами розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачене в договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Сторони в ході здійснення міжбанківських переказів керуються чинним законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ, а також цим договором.

П. 3.6. договору передбачено, що основним каналом зв'язку для передачі міжбанківських розрахункових документів, виписок за рахунком та повідомлень про зарахування коштів на рахунок Лоро, що передаються банком кореспонденту і навпаки є система S.W.I.F.T., додатковим - телекс.

26.05.2009 позивач за допомогою системи S.W.I.F.T., направив відповідачу для виконання платіжне доручення № МТ202, яким ініціював списання суми коштів в розмірі 5 211 900 грн. з особового рахунку, для подальшого зарахування їх на рахунок з реквізитами: МФО 321712, ЄДРПОУ 14349442, рахунок: № 15000000000051 ВАТ "Родовід банк".

Відповідач не виконав вищевказане платіжне доручення у встановлений строк.

Відповідно до п. 4.3. договору у разі порушення банком умов, зазначених у пунктів 3.19 та 3.21 цього договору, банк сплачує кореспонденту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, але не більше 10% суми переказу грошових коштів, при цьому банк звільняється від такої відповідальності у випадку, якщо невиконання платіжного доручення кореспондента сталося через вихідні або святкові дні в платіжній системі країни - емітента валюти невиконаного платіжного доручення.

Керуючись п. 4.3. договору позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 184 772,56 грн.

05.06.2009 позивач направив відповідачу вимогу № 70.3-04-7142/12358, відповідно до якої повідомив відповідача про суму заборгованості в розмірі 5 211 900,00 грн. та суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в сумі 37 697,03 грн. Проте вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до Постанови Правління НБУ № 138 від 13.03.2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ "Родовід банк" у позивача було введено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 16.03.2009 року до 15.03.2010 року.

рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року залишено без змін.

13.10.2010 року відповідач звернувся з касаційною скаргою.

Постановою Вищого Господарського суду України від 01.12.2010 року касаційну скаргу задоволено частково, скасовані Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 року та рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року. Справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі.

Позивач декілька раз збільшував розмір позовних вимог. Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.11.2009 року (зареєстровано в канцелярії Господарського суду міста Києва за вх. № 06-37/48579 від 29.12.2009 р.), позивач просив збільшити розмір позовних вимог до суми 5 891 517,47 грн., де сума поточної заборгованості (основна сума боргу) складає 5 211 900,00 грн., сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання платежу складає 679 617,47 грн.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.01.2010 року (зареєстровано в канцелярії Господарського суду міста Києва за вх. № 06-37/121 від 01.01.2010), позивач просив збільшити розмір позовних вимог до суми 5 929 571,48 грн. де сума поточної заборгованості (основна сума боргу) складає 5 211 900,00 грн., сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання платежу складає 717 671,48 грн.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог № 84.1-11-б.б/12140 від 01.06.2010 (зареєстровано в канцелярії Господарського суду міста Києва за вх. № 06-37/19768 від 02.06.2010), позивач просив збільшити розмір позовних вимог до суми 6 951 782,16 грн., з якої: сума поточної заборгованості (основна сума боргу) складає 5 211 900,00 грн.; сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання платежу складає 521 190,00 грн.; сума інфляційних нарахувань складає 505 554,30 грн.; сума трьох процентів річних складає 158 927,25 грн.; сума штрафних санкцій складає 554 210,61 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до провадження, присвоєно № 34/461-33/510, розгляд справи призначено на 17.01.2011 року.

У судове засідання 17.01.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 01.02.2011 року.

У судове засідання 01.02.2011 року представники сторін з’явились.

Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 21.02.2011 року у зв’язку із можливим врегулюванням спору мирним шляхом.

У судове засідання 21.02.2011 року представник відповідача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання 21.02.2011 року з’явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 5 211 900,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання платежу в розмірі 521 190,00 грн., індекс інфляції в розмірі 505 554,30 грн., три проценти річних в розмірі 158 927,25 грн., штрафну санкцію в розмірі 554 210,61 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

11.03.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Родовід банк"(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Фінансова ініціатива", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" було укладено договір № 11 про встановлення кореспондентських відносин між ТОВ КБ "Фінансова ініціатива"та ВАТ "Родовід банк".

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Ч. 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (z0377-04) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (z0377-04) розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів .

Відповідно до пункту 32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Пунктом 22.6 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Відповідно до пункту 22.7. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Судом встановлено, що платіжне доручення МТ 202 про міжбанківський переказ грошових коштів в розмірі 5 211 900 грн. є міжбанківським платежем та Відповідачем виконано не бул о. Також платіжне доручення МТ 202 Позивачу повернуто не було. Про причини невиконання договірного зобов’язання Відповідач Позивача не повідомив.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач визнав факт невиконання платіжного доручення № МТ202 від 26.05.2009, пояснивши цей факт відсутністю на рахунку позивача з якого мало бути здійснено договірне списання грошових коштів в розмірі 5 211 900,00 грн. суми необхідної для оплати послуг Відповідача за переказ грошових коштів в розмірі 1,00 грн., які були затверджені Протоколом № 12 Тарифного комітету ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" від 28.10.2008 року.

На підставі проаналізованих матеріалів справи, суд дійшов висновку, що зазначене посилання Відповідача не звільняють останнього від відповідальності за невиконання договірного зобов’язання, які виникли на підставі Договору № 11 про встановлення кореспондентських відносин між ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" та ВАТ "Родовід банк", з огляду на наступне.

Відповідно до затверджених Протоколом № 12 Тарифного комітету ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" від 28.10.2008 року тарифів ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" по обслуговуванню банків-кореспондентів та банків-контрагентів, на які посилається Відповідач, переказ коштів у інші банки (міжбанківський платіж) не тарифікується.

З огляду на зазначене, оскільки позиція відповідача є необґрунтованою та недоведеною.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З довідки публічного акціонерного товариства "Родовід банк" № 83-11-2394/25321 від 24.12.2009 встановлено, що станом на 26.05.2009 залишок коштів на кореспондентському рахунку НОСТРО № 160090100131, відкритому ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" становить 5 211 900 грн. Станом на 24.12.2009 залишок коштів на вищезазначеному кореспондентському рахунку становить 5 211 900,00 грн.

Відповідно до п. 3.11. договору кореспондент має право самостійно розпоряджатися коштами, що знаходяться на рахунку Лоро, у всіх випадках, що передбачені чинним законодавством України.

Згідно п. 3.13. договору банк зобов'язаний своєчасно та точно виконувати розрахункові документи кореспондента та повідомлення за умови відповідності їх чинному законодавству України та нормативно-правовим актам НБУ.

Платіжне доручення Позивача відповідало вимогам законодавства, сума для його виконання була достатньою для перерахування грошових коштів.

Відповідно до п. 3.19. договору операційний час банку: з 9:00 годин до 17:00 годин за київським часом (у передсвяткові та передвихідні дні з 9:00 годин до 17:00 годин).

Банк може розглядати можливість термінового розширення встановленого операційного часу для виконання окремих розрахункових документів за вимогою кореспондента.

Платіжні доручення кореспондента, отримані банком протягом операційного часу, здійснюються датою валютування в той же операційний день. Платіжні доручення кореспондента, отримані банком після операційного часу, здійснюються датою валютування не пізніше наступного операційного дня.

Платіжні доручення, в яких банком одержувача або одержувачем є банк, отримані до 19:00 годин за київським часом (у передсвяткові та передвихідні дні - до 17:00 годин) здійснюються датою валютування в цей же операційний день. Такі ж платіжні доручення, отримані банком після 19:00 годин за київським часом, здійснюються датою валютування не пізніше наступного операційного дня.

Враховуючи те, що платіжне доручення позивача про списання грошових коштів в розмірі 5 211 900,00 грн. не містить інформації про час його прийняття до виконання відповідачем, керуючись пунктами 3.11., 3.12., 3.13., 3.19. договору та пунктами 8.1, 8.2, 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач мав виконати міжбанківський переказ коштів на підставі платіжного доручення Позивача протягом 26.05.2009 року та 27.05.2009 року.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд встановив, що Відповідач умови договору не виконав.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору № 11 про встановлення кореспондентських відносин між ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" та ВАТ "Родовід банк" від 11.03.2009 року, чим порушено права та інтереси позивача, суд вважає факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 5 211 900,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання платежу у сумі 521 190,00 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом (2346-14) строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, пеня за прострочення виконання зобов’язання може бути стягнута з Відповідача за період шість місяців з дати прострочення, але не більше 10% від суми переказу грошових коштів.

Наданий Позивачем суду розрахунок не враховує вищезазначені норми законодавства, тому був переглянутий судом.

При здійсненні розрахунку пені, суд виходив з наступного:

Загальна сума нарахованої пені складає 562 956,59 грн. однак, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 10% суми переказу грошових коштів, тобто не більше 521 190 грн.

Таким чином, сума, що підлягає стягнення з відповідача як пеня за неналежне виконання зобов’язання за договором складає 521 190,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, та керуючись п. 4.3. договору, вимога позивача про стягнення з 28.05.2009 року за період, що не перевищує шість місяців, та враховуючи, що розмір пені не повинен перевищувати 10 % від суми переказу грошових коштів, пені у сумі 521 190,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період з травня 2009 року по квітень 2010 року в розмірі 505 554,30 грн., три проценти річних з 26.05.2009 року по 31.05.2010 року в розмірі 158 927,25 грн. та штрафну санкцію з 26.05.2009 року по 31.05.2010 року в розмірі 554 210,61 грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць тому умовно слід враховувати, що сума, яка булла внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням зазначеного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок нараховується з наступного місяця.

Враховуючи, що прострочення боржника почалося 28.05.2009, індексація за травень не проводиться. Тому індекс інфляції за обраний позивачем період (з травня 2009 року по квітень 2010 року) буде складати 1,091, а розмір інфляційних втрат 474 282,90 грн.

При здійсненні розрахунку трьох відсотків річних позивач обрав період розрахунку з 26.05.2009 по 31.05.2010, що не є обґрунтованим, оскільки на підставі вищезазначених норм законодавства та договору вбачається, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з 28.05.2009 року. Таким чином, судом було здійснено перерахунок наданих позивачем розрахунків виходячи із 369 днів прострочення відповідача.

При здійсненні розрахунку трьох відсотків річних, суд виходив з наступного:

Зважаючи на викладене вище, вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 474 282,90 грн., трьох процентів річних в розмірі 158 070,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 31 261, 40 грн., трьох процентів річних в розмірі 856,75 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема п. 4.3. договору, інший розмір відсотків передбачений даним пунктом договору.

Відповідно до частини 1 статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Виходячи із змісту заявлених позовних вимог, судом було покладено на відповідача відповідальність за порушення договірних зобов’язань між сторонами, шляхом стягнення суми пені в розмірі передбаченому договором, а саме в сумі 521 190,00 грн.

Подвійне притягнення відповідача до відповідальності з застосуванням до нього фінансових санкцій в розмірі облікової ставки НБУ зазначеної у частині 6 статті 231 ГК України є порушенням норм Конституції України (254к/96-ВР) та чинного законодавства України, що є неприпустимим.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення штрафної санкції в розмірі облікової ставки Національного банку України за весь час користування чужими коштами, в сумі 554 210,61 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, враховуючи, що 1% державного мита від стягнутої судом суми перевищує 25 500 грн. (максимальний розмір), то вказана сума державного мита покладається на Відповідача в повному обсязі.

Станом на день подання позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становили 315,00 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.209 року за № 361 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ" (361-2009-п) .

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в розмірі 288,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 33, ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9; к/р 32002175601 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 380054; код ЄДРПОУ 33299878) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства "Родовід банк"(04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; к/р 32008171201 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442) основну заборгованість в розмірі 5 211 900 (п’ять мільйонів двісті одинадцять тисяч дев’ятсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 521 190 (п’ятсот двадцять одну тисячу сто дев’яносто) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 474 282 (чотириста сімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 90 коп., три проценти річних в розмірі 158 070 (сто п’ятдесят вісім тисяч сімдесят) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 45 коп.

3. В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 31 261, 40 грн., трьох процентів річних в розмірі 856,75 грн., штрафної санкції в розмірі 554 210,61 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.