Суддя

За позовом: Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Мелітополь, Запорізька область

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Комиш - Зорянський елеватор", смт.Комиш-Зоря, Куйбишевський район, Запорізька область.

Суддя Кутіщева - Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_2, дов. № 5234 від 23.11.2010р.

Від відповідача: не з’явився.

Заявлено позов про визнання недійсним договору оренди землі від 05.09.2008р.

Ухвалою суду від 07.12.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.01.2011 р. Судове засідання відкладалось до 03.02.2011р.

Ухвали суду на адресу сторін були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. (v_609600-02) "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.

Відповідач по справі № 7/1/11 є юридичною особою, згідно зі ст. 28 ГПК України керівник підприємства зобов’язаний забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засіданні або особисто прийняти участь при розгляді справи .

Відповідача належним чином був повідомний про дату, час та місце розгляду спору, про свідчить поштове повідомлення.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ст.ст. 203, 215, 230 ГПК України, ст.ст. 207, 208 ГК України, а також зазначає те, що, при укладанні договору оренди від 05.09.2008р., в акті прийому-передачі було вказано, що будівля знаходиться в задовільному стані, але детального обстеження зроблено не було. Будучи завіреним, що об'єкт оренди знаходиться в задовільному стані позивач почав налагоджувати діяльність. Однак, як з'ясувалось, неможливо було отримати технічні умови, оскільки об'єкт оренди не відповідав пожежним санітарним нормам, система енергопостачання, водопостачання в дуже поганому стані, система каналізації взагалі відсутня, теплопостачання, газопостачання не має взагалі. В подальшому позивачу та його працівникам перекрито доступ до орендованої будівлі. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням врегулювати ці моменти, але його звернення ігнорувались відповідачем. 20.01.2010 р. позивачем було надано листа (отримано секретарем відповідача 20.01.2010 р.) із зазначенням існуючих недоліків, про ускладнення доступу до орендованого майна, але відповіді позивач так й не отримав. 23.04.2010 р. позивачем також на адресу відповідача було направлено листа про розірвання договору оренди, але відповіді на нього позивач не також не отримав. На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір оренди від 05.09.2008р.

В судове засідання, продовжене 03.02.2011р., представник відповідача не з’явився повторно без поважних причин.

23 грудня 2010р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, вказує на те, що при прийнятті об’єкту оренди зауважень від позивача не було, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 05.09.2008р. За період орендних відносин позивачем було сплачено 128883грн. 62коп. орендної плати, що підтверджує його користування приміщенням. Клопотання про розгляд справи без присутності представника відповідача до суду не надходило.

За ініціативою суду, судове засідання 03.02.2011р. ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно –апаратного комплексу "Оберіг".

Спір розглядається згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судовий процес завершено 03.02.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив:

05 вересня 2008 р. між ФОП ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір оренди б/н.

Відповідно до умов п. 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння и користування будівлю Г-2 (2-х поверхове), загальною площею 1509,5 кв.м., відповідно, яка розташована у виробничому комплексі Мелітопольського консервного заводу. До орендованого об'єкту входять допоміжні споруди, розташовані у приміщеннях.

Цільове призначення об'єкту оренди - для виробництва харчових продуктів.

Факт передачі об’єкту підтверджується підписаним сторонами актам приймання-передачі орендованого майна від 05.09.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, законом обумовлений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.78р. (v0003700-78) встановлено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Пунктом 1 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/111 від 12.03.99р. (v_111800-99) теж встановлено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню право чину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних доказів в підтвердження заявленого предмету спору з зазначених підстав, як то:

- не надано звернення до правоохоронних органів щодо перекриття відповідачем доступу до орендованого приміщення;

- не надано звернення до ГНІ щодо неможливості здійснення підприємницької діяльності із-за неможливості доступу до робочого місця;

- н надано звернення до суду щодо розірвання договору з підстав неналежного виконання стороною (відповідачем) своїх обов’язків по договору (п. п. 5.4, 5.5, 5.6 договору).

Позивач не довів жодної, належної підстави для визнання недійсним договору оренди від 05.09.2008р. з зазначеного обґрунтування позову.

В позові слід відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

В позові відмовити.

рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення "07" лютого 2011р.