ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
РІШЕННЯ
Іменем України
02.02.2011
Справа №5002-32/5943-2010
( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs14758484) ) ( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs18985719) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (rs17905596) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs16461401) )
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 29 ідентифікаційний код 32431833)
До відповідача Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздравниця" (97416 АР Крим, м. Євпаторія вул.. Урицького,7/3 ідентифікаційний код 02650736)
За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздравниця" (01019 м. Київ вул.. Ш. Руставелі, 39/41 ідентифікаційний код 02583780)
Про стягнення 5 423 992,03 грн.
За участю представників:
Від позивача - Корой Д.І., довіреність б/н від 25.06.2009р. у справі.
Від відповідача – Алексейчук О.Т., директор.
Від третьої особи – Рябко Є.О., довіреність № 23-12/04 від 23.12.2010р. у справі.
Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця", третя особа на боці відповідача – Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 2 960 000 грн., основного боргу, процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 933753,13 грн., інфляційних збитків в розмірі 1258000 грн.; трьох процентів річних в сумі 272238,9 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями статей 1141, 1212, 1214, 536, 1048, 526, 509, 625 Цивільного кодексу України, та мотивовано тим, що між ДП "Санаторій "Ударник" за погодженням із ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як власника майна, та ДП "Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" 29.07.2003р. було укладено договір про спільну діяльність №0102011/2003-29. Згідно трьохсторонньої Угоди про передачу прав і обов’язків по Договору, яка була укладена 21.08.2003р. від ДП "Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" права та обов’язки інвестора по Договору про спільну діяльність перейшли до ТОВ "Альянс КС".
На виконання умов Договору про спільну діяльність позивач перерахував на поточний рахунок спільної діяльності грошові кошти в розмірі 2960000грн., які у відповідності до пунктів 2.1.1., 2.2 зазначеного договору, є внеском інвестора у рахунок спільної діяльності. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 7.12.2007р. у справі №2-1/5592-2006 Договір про спільну діяльність №0102011/2003-29 на вимогу ТОВ "Альянс КС" було розірвано, що є підставою, на думку позивача, для пред’явлення дійсної вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" зазначених грошових коштів.
Відповідач із позовом не згоден, вважає вимоги позивача про стягнення 2 960 000 грн., що були ним внесені до спільної діяльності, на підставі частини 2 статті 1141 Цвільного кодексу України, такими що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду від 13.12.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 23.12.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 23.12.2010р. розгляд справи відкладений на 10.01.2011р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України (v0075600-02) , затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.
У судовому засіданні 10.01.2011р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Також, у позовній заяві позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його банківських рахунках.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.02.2011р. у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
29.07.2003р. між Дочірнім підприємством "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" (Підприємство) та Державним підприємством "Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" (Інвестор) було укладено договір про спільну діяльність №0102011/2003-29 (а.с.17-21 т.1).
21.08.2003р. між Дочірнім підприємством "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця", ДП "Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" та ТОВ "Альянс КС" було укладено трьохсторонню Угоду про передачу прав та обов’язків за Договором про спільну діяльність від 29.07.2003р. №0102011/2003-29, відповідно до якої до ТОВ "Альянс КС" від ДП "Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" перейшли права та обов’язки інвестора. (а.с.25-26 т.1).
10.09.2003р. між Дочірнім підприємством "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Альянс КС" було укладено Додаткову угоду до Договору про спільну діяльність від 29.07.2003р. №0102011/2003-29, відповідно до якої пункти 1.1., 2.6., 3.12., 7.1. викладені у наступній редакції:
".1.1 Підприємство та Інвестор зобов’язуються поєднати свої вклади для здійснення спільної діяльності на території "Санаторія "Ударник" (України, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Урицького, 7/3) та спільно діяти без створення юридичної особи з ціллю отримання прибутку шляхом спільної експлуатації майна, що передається згідно із переліком та використання інвестицій."
"2.6 Спільне майно Учасників, процес та результати спільної діяльності Учасників враховуються у відповідності до нормативних актів, що регламентують порядок ведення бухгалтерського та податкового обліків та звітності України."
"3.12. В штатний розклад Підприємства вводяться штатні одиниці – заступник Головного лікаря, бухгалтер, кандидатури яких висуваються Інвестором. У посадові обов’язки заступника головного лікаря та бухгалтера входять питання управління роботами спільної діяльності та організація бухгалтерського та податкового обліку та звітності спільної діяльності".
"7.1 Договір вступає в силу з моменту підписання та діє безстроково". ( а.с. 27. т.1).
Зазначені договори були затверджені Головою Правління закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця", у відповідності до Положення про порядок укладання договорів про сумісну діяльність в дочірніх підприємствах ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (а.с.17,25, 28-34 т.1).
Пунктом 2.1.1. договору зазначено, що внеском Підприємства є об’єкти, розташовані на його території, повний перелік яких наведений у Додатку №1 до даного договору, при цьому балансова вартість майна, яке вносяться ДП "Санаторій "Ударник" складає 2 960 000 грн. Внеском Інвестора, згідно пункту 2.2. договору, є грошові кошти у розмірі 2 960 000 грн.
Пунктом 3.4. Договору, відповідача визначено управителем загальними справами з спільної діяльності.
Відповідно до Платіжних доручень №2 від 20.10.2003р., №3 від 27.10.2003р., №183 від 20.12.2005р. та №189 від 13.04.2006р. на рахунок спільної діяльності позивачем перераховано грошові суми відповідно: 531235 грн., 531000 грн., 1500000 грн., 397765 грн., на загальну суму 2960000 грн. (а.с.44 - 47 т.1).
Актом звірки взаємних розрахунків за Договором про спільну діяльність, підписаним повноважними представниками сторін у дійсному спорі, станом на 14.01.2006р. підтверджується внесення ТОВ "Альянс КС" у спільну діяльність внеску в розмірі 2960000 грн. (а.с.48 т.1).
Як вбачається із відомостей по руху коштів з розрахункового рахунку за період з 20.10.2003р. по 26.04.2010р. наданої філією ВАТ "Пірєус" Банк МКБ КРД, позивачем було повністю виконано обов’язок по внесенню вкладу до спільної діяльності, передбачений п. 2.2. Договору, а саме внесено до спільної діяльності грошові кошти у розмірі 2 960 000 грн. (а.с. 94 -117 т.1).
ДП "Санаторій "Ударник" в свою чергу, внесло до спільної діяльності майно, перераховане у Додатку №1 до договору, а саме: адміністративний корпус, спальний корпус літ. А, спальний корпус №2, спальний корпус №3, лікувальний корпус №4, столова, спальний корпус "Рів’єра", спальний корпус №5, спальний корпус №6, столова №2, центральна котельна, пральня, загальною вартістю 2 960 000 грн..
Листом б. н. від 23.01.2004р. на адресу ТОВ "Альянс КС" відповідач повідомив що фактична передача ним майна у рахунок спільної діяльності відбулася та об’єднання вкладів сторін ним підтверджується (а.с.49 т.1)
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2007р. у справі №2-1/5592-2006, за заявою ТОВ "Альянс КС" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006р. у справі №2-1/5592-2006 за позовом ТОВ "Альянс КС" до ДП "Санаторій "Ударник" про розірвання договору про спільну діяльність, виділ частки майна в натурі та визнання права власності, Договір про спільну діяльність №0102011/2003-29, укладений 29.07.2003р. між Дочірнім підприємством "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Альянс КС" розірвано.
За приписом частини 2 статі 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зазначеною Постановою від 07.12.2007р. у справі №2-1/5592-2006, Севастопольський апеляційний господарський суд встановив, що "затвердивши Договір про спільну діяльність №0102011/2003-29 від 29.07.2003р. від імені закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчіх закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", останнім здійснено погодженні дії, спрямовані на зміну цивільних прав та обов’язків і, як наслідок цього, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" слід вважати учасником спірного договору".
Окрім того, зазначеною Постановою від 07.12.2010р. "судом встановлено, що Дочірнім підприємством "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до спільної діяльності було передано зазначене нерухоме майно".
Відтак, факт передачі відповідачем до спільної діяльності нерухомого майна, визначеного Додатком 1 до Договору про спільну діяльність, а також визнана судом участь у Договорі про спільну діяльність третьої особи - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не потребує доведення, у в зв’язку із встановленням його іншим рішенням суду при тотожному складі сторін процесу. (а.с.57-58 т.1).
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Таким чином, факт укладення та виконання позивачем умов договору про спільну діяльність встановлено рішенням суду за участю тих самих сторін у процесі.
Зважаючи на вказане, та положення статті 1141 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що договір про спільну діяльність, укладений між позивачем та ДП "Санаторій "Ударник", діяв та був розірваний лише за рішенням суду з 07.12.2007р.
Статтею 1132 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Згідно статті 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.
Пунктом 2.4. Договору про спільну діяльність передбачено, що грошові та інші майнові вклади Учасників в спільну діяльність, а також майно, вироблене або придбане у результаті спільної діяльності Учасників, є їх спільною власністю, відповідно до статті 432 Цивільного кодексу України (в редакції 1963року). (а.с.18).
При цьому слід звернути увагу на неспроможність доводів відповідача, стосовно того, що право спільної часткової власності у сторін за Договором про спільну діяльність виникло лише на грошову суму у розмірі 2900000 грн., яку у відповідності до умов договору позивач вніс на рахунок спільної діяльності, проте як на внесок відповідача, який складався з нерухомого майна визначеного Додатком №1 до Договору, право спільної часткової власності не виникло, що на його думку є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з нього 2 900 000 грн., у в зв’язку із тим, що у позивача не виникло права спільної часткової власності на нерухоме майно, так як ДП "Санаторій "Ударник" не є власником об’єктів нерухомості, що були внесені за договором про спільну діяльність, а ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке є власником спірного майна, не є стороною договору та учасником, отже договір не здатний був створити для ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" будь-яких правових наслідків.
Проте, з такими доводами суд не погождується, оскільки з матеріалів справи вбачається, що договір про спільну діяльність було затверджено у встановленому порядку головою правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що свідчить про те, що власником спірного майна у відповідності до положень статті 136 Господарського кодексу України було надано згоду ДП "Санаторій "Ударник" на внесення майна до спільної діяльності з відповідними правовими наслідками, встановленими у договорі.
Окрім того, суд визнає хибною позицію відповідача стосовно відсутності правових підстав для стягнення з нього 2 900 000 грн., внесених позивачем на рахунок спільної діяльності з підстав відсутності у позові нормативного обґрунтування із посиланням на главу 26 Цивільного кодексу України (435-15) .
У відповідності до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р., № 2453-VI, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р., № 2453-VI, суддя здійснює правосуддя на основі Конституції (254к/96-ВР) і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Частиною 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що звернення до господарського суду зазначених у цій нормі юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваннях прав і охоронюваних законом інтересів.
Частинами 1 та 4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні спорів господарський суд діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу (1798-12) , інших законодавчих актів України, міжнородних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Приймаючи до уваги вищенаведені норми закону, з рахуванням позиції Вищого господарського суду, викладеній в пункті 16 Інформаційного листа від 29.06.2010р. №01-08/369 (v_369600-10) "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу Господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", "господарські суди не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилається на відповідні норми сторони та інші учасники процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову)".
Як вбачається із позовної заяви, в якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог про стягнення 2 900 000 грн., позивач посилається на статтю 1141 Цивільного Кодексу України, у відповідності до якої, у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюються в порядку, встановленому цим кодексом (435-15) .
Другим абзацом частини другої статті 1141 Цивільного кодексу України, визначено право учасника простого товариства, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, у разі припинення договору простого товариства, вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів. Тобто, у відповідності до норм діючого законодавства, майно, яке є спільною власністю простого товариства у випадку його припинення (розірвання) за загальним правилом може бути поділено між учасниками договору в порядку статті 367 Цивільного кодексу України.
Таким чином, посилання позивача на статтю 1141 Цивільного кодексу України в обґрунтування своїх позовних вимог, зобов’язує суд при розгляді дійсної справи здійснити посилання на норми глави 26 Цивільного кодексу України (435-15) , які не змінюють при цьому матеріально-правових підстав позову, проте чітко регулюють спірні правовідносини у конкретній справі.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із пунктів 2.1.1., 2.2., 2.3. договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003р., вкладом Підприємства є об’єкти, розташовані на території Підприємства – Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Повний перелік майна, яке Підприємство вносить до спільної діяльності, визначений Додатком №1 до договору. Вкладом Інвестора є грошові кошти в розмірі 2 900 000 грн., перераховані на рахунок спільної діяльності у відповідності до графіку фінансування, визначеного у Додатку №3 до договору. Долі учасників спільної діяльності складають:
Підприємства – 50%, Інвестора – 50%.
Аналогічна позиція суду викладена у Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2007р. у справі №2-1/5592-2006, за заявою ТОВ "Альянс КС" про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006р. у справі №2-1/5592-2006 за позовом ТОВ "Альянс КС" до ДП "Санаторій "Ударник" про розірвання договору про спільну діяльність, виділ частки майна в натурі та визнання права власності, склад учасників якого був тотожній складу у дійсній справі.
При цьому, неспроможними виглядають посилання відповідача та третьої особи, як на підставу відмови у задоволенні позову, на відсутність вимоги щодо повернення грошових коштів, яка на їх думку обов’язково повинна була передувати зверненню до суду з дійсним позовом.
Така позиція не знаходить свого відображення в нормах діючого законодавства, яка регулює зазначені правовідношення, та суперечить частині 2 статті 124 Конституції України (з врахуванням офіційного тлумачення рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (v015p710-02) ) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, і що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
У відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Абзацом 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються зокрема і до повернення виконаного однією із сторін в зобов’язанні.
Беручи до уваги вищенаведені норми закону, та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог про стягнення 2 900000 грн. з відповідача.
Статтею 1214 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберігала його без достатньої правової підстави, зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли особа дізналася про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Пунктом 2 статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, та вказано вище, Договір про спільну діяльність, укладений сторонами у дійсному спорі, було розірвано за рішенням суду (Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2007р. у справі №2-1/5592-2006, за заявою ТОВ "Альянс КС" про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006р. у справі №2-1/5592-2006 за позовом ТОВ "Альянс КС" до ДП "Санаторій "Ударник" про розірвання договору про спільну діяльність, виділ частки майна в натурі та визнання права власності).
Таким чином, суд робить висновок, що відповідач, який був стороною у вищезазначеному процесі, своєчасно, тобто 07.12.2007р., дізнався щодо необхідності повернення ним виконаного позивачем, за умовами Договору про спільну діяльність і, таким чином, володів цими грошовими коштами без достатньої правової підстави з 07.12.2007р. У в зв’язку із чим виглядають неспроможними доводи відповідача стосовно відсутності у нього правових підстав та інформації для повернення грошових коштів позивачу, внесених ним на рахунок спільної діяльності.
Окрім того, вимоги ТОВ "Альянс КС" до ДП "Санаторій для дітей з батьками "Ударник" про визнання права власності та стягнення суми у справі №2-24/4765-2008, не тільки підтверджують факт наявності претензій майнового характеру у позивача у дійсній справі до відповідача, у в зв’язку із розірванням Договору про спільну діяльність, які ґрунтувалися на статтях 1141, 364 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача та третьої особи, на те, що рішенням Господарського суду АР Крим від 07.02.2006р. у справі № 2-1/4963-2006 з ДП "Санаторій для дітей з батьками "Ударник" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було стягнуто 600 000 грн. боргу за договором підряду, як на підставу спростування факту користування відповідачем грошовими коштами позивача, є неспроможними, оскільки витрата грошових коштів, внесених позивачем за договором про спільну діяльність, на потреби відповідача не звільняє останнього від обов’язку повернути ці грошові у кошти у випадку розірвання договору. Тобто з моменту, коли відповідачеві стало відомо про розірвання договору про спільну діяльність, а отже про те, що підстави на яких грошові кошти були набуті – відпали, відповідач користувався грошовими коштами позивача безпідставно, що свідчить про правомірність нарахування процентів річних на інфляційних втрат на суму основного боргу.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений:
А) Договором.
Б) Законом, зокрема Цивільним кодексом (435-15) . Так, наприклад, відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка Національного банку України визначається як виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України").
Стаття 625 ЦК надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, стягувати з нього три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тощо.
В) Іншими актами цивільного законодавства.
Так в обґрунтуванні вимоги, щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач посилається на приписи статті 1048 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Приписи вищезазначеної норми стосуються взаємовідносин сторін, які виникають за договором позики, кредиту або банківського вкладу.
Відповідно до пункту 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що в даному випадку грошові кошти були отримані відповідачем на підставі договору про сумісну діяльність, проте не за договорами, невиконання обов’язків за якими передбачало б можливість застосування приписів статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України є необґрунтованим та безпідставним, отже за таких обставин, судом не вбачається можливості задоволення позову в частині стягнення 933 753, 13 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 1 258 000, 00 грн. 3% річних у розмірі 272 238, 90 грн.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Договір є розірваний з 07.12.2007р., відповідно до Постанови Севастопольського апеляційного господарського суду, яка набирає законної сили в день її оголошення.
За таких обставин, період прострочення зобов’язання щодо повернення грошових коштів починає перебігати з 08.12.2007р.
Позивач не позбавлений права зменшити період нарахування інфляційних втрат, починаючи з січня 2008р.
Таким чином сума інфляційних втрат за період з січня 2008р. по жовтень 2010р. повинна обчислюватись наступним чином:
інфляційні втрати = ( (2 960 000, 00 грн. х 102,9 х 102,7 х 103,8 х 103,1 х 101,3 х100,8 х 99,5 х 99,9 х 101,1 х 101,7 х 101,5 х 102,1 х 102,9 х 101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9 х 99,7 х 99,4 х 99,6 х 99,8 х 101,2 х 102,9 х 100,5) / 100 ) – 2 960 000, 00 грн. = 1 427 531, 95 грн.
Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат за період з січня 2008р. по жовтень 2010р. в розмірі 1 258 000, 00 грн. вважається такою, що підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем невірно визначене закінчення періоду прострочення заборгованості, оскільки не вбачається за можливе нараховувати 3% на період, що перебігатиме після складання позовної заяви, тобто на майбутнє.
Таким чином, сума 3% річних повинна бути обрахована за період з 08.12.2007р. по 06.12.2010р. ( дата направлення позовної заяви відповідно до поштового штампу на конверті, в якому позовна заява надійшла до господарського суду) та повинна бути розрахована наступним чином :
2 960 000, 00 грн. х 1 095 днів прострочення х 3% / 365 днів = 266 400, 00 грн.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних в розмірі 266 400, 00 грн., та саме в цій сумі визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздравниця" (97416 АР Крим, м. Євпаторія вул.. Урицького,7/3 ідентифікаційний код 02650736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 29 ідентифікаційний код 32431833) 2 960 000, 00 грн. основного боргу,
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздравниця" (97416 АР Крим, м. Євпаторія вул.. Урицького,7/3 ідентифікаційний код 02650736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 29 ідентифікаційний код 32431833) 1 258 000, 00 грн. –інфляційних втрат.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздравниця" (97416 АР Крим, м. Євпаторія вул.. Урицького,7/3 ідентифікаційний код 02650736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 29 ідентифікаційний код 32431833) 266 400, 00 грн. – 3% річних.
5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздравниця" (97416 АР Крим, м. Євпаторія вул.. Урицького,7/3 ідентифікаційний код 02650736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 29 ідентифікаційний код 32431833) 21 082, 66 державного мита та 195, 12 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. В іншій частини в позові відмовити.
7. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представників у судовому засіданні 02.02.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 03.02.2011р. рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91- 93 Господарського процесуального кодексу України. рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду Автономної Республіки Крим
Барсукова А.М.