Позивач, Приватне підприємство "ТСМ-ГС 06", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл", м. Донецьк, про стягнення 320000,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір комісії № 01-123 від 14.09.2007 р., специфікацію № 1 до договору № 01-123 від 14.09.2007 р., додаткову угоду № 1 від 19.10.2007 р. до договору комісії № 01-123 від 14.09.2007 р., вимогу від 10.02.2010 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.02.2010 р., договір відступлення права вимоги (цесії) від 07.06.2010 р., відповідь на вимогу від 25.02.2010 р., повідомлення про відступлення права вимоги від 07.06.2010 р., платіжні доручення № 8 від 15.10.2007 р., № 9 від 25.10.2007 р., № 0 від 26.10.2007 р., № 7 від 12.10.2007 р., № 9 від 29.02.2008 р., № 3 від 28.09.2007 р., № 4 від 03.10.2007 р., № 4 від 11.10.2007 р., № 081 від 01.10.2007 р., № 096 від 08.10.2007 р., № 2 від 05.12.2008 р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, пояснив, що дійсно у ТОВ "РосУкрОйл" перед ПП "ТСМ-ГС 06" відповідно до договору цесії від 07.06.2010 р. виникла заборгованість в сумі 320000,00грн., проте через скрутний фінансовий стан Товариства, виконання даного зобов’язання призведе до несвоєчасної сплати податків та зборів, а також заробітної плати робітникам ТОВ "РосУкрОйл".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.

14.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелагос" (Комітент), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл"(Комісіонер), укладено договір комісії № 01-123, який за своїм змістом та правовою природою є договором комісії та підпадає під правове регулювання норм статей 1011- 1028 ЦК України.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно Договору Комісіонер зобов’язався за дорученням Комітента за комісійну винагороду протягом п’яти місяців з моменту підписання сторонами цього Договору, укласти від свого імені, за рахунок Комітента договір купівлі-продажу ГСМ для Комітента (надалі продукція) на суму 20002500,00грн., зазначену в специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Асортимент, кількість, якість, вартість та порядок поставки продукції передбачені в Додатку до цього договору, який є невід’ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору).

Специфікацією № 1 до договору комісії № 01-123 від 14.09.2007 р. (Додаток №1) сторони визначили найменування, одиницю вимірювання, ціну та загальну вартість продукції.

Частиною 1 ст. 1016 ЦК України встановлено, що комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

У відповідності з п. 2.2.3 Договору Комітент зобов’язаний у строк до 28.09.2007 р. перерахувати на розрахунковий рахунок Комісіонера грошові кошти в розмірі, передбаченому п. 1.1 цього Договору, на придбання продукції. Перерахування грошових коштів дозволяється частками, але у будь-якому разі до 28.09.2007 р.

Додатковою угодою № 1 від 19.10.2007 р. до договору комісії № 01-123 від 14.09.2007 р. сторони змінили та виклали в новій редакції п. 2.2.3 Договору, а саме: "Комітент зобов’язаний до 30.12.2007 р. перерахувати на розрахунковий рахунок Комісіонера грошові кошти в розмірі, передбаченому п. 1.1 цього договору, на придбання продукції. Перерахування коштів допускається частинами, але у будь-якому випадку до 30.12.2007 р.".

На виконання умов п. 2.2.3 Договору Комітент згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень № 8 від 15.10.2007 р., № 9 від 25.10.2007 р., № 0 від 26.10.2007 р., № 7 від 12.10.2007 р., № 9 від 29.02.2008 р., № 3 від 28.09.2007 р., № 4 від 03.10.2007 р., № 4 від 11.10.2007 р., № 081 від 01.10.2007 р., № 096 від 08.10.2007 р., № 2 від 05.12.2008 р. перерахував на рахунок Комісіонера грошові кошти в сумі 22416641,26грн., необхідні для виконання наданого йому доручення, визначеного п. 1.1 Договору.

Права та обов’язки Комісіонера визначені розділом 2 Договору комісії.

Згідно з умовами п. 2.1.1 Договору комісії Комісіонер зобов’язаний виконати прийняте на себе доручення у відповідності до вказівок Комітент на найбільш вигідних для нього умовах. Протягом 3-х банківських днів з моменту укладення договору купівлі-продажу продукції з покупцем повідомити Комітента про укладення договору та надати Комітенту копію укладеного договору (п. 2.1.3 Договору). Передати Комітенту продукцію, отриману за договором купівлі-продажу протягом 5 банківських днів з моменту отримання продукції від Продавця (п. 2.1.4 Договору). Передання Комітенту продукції, придбаної Комісіонером для Комітента, здійснюється за актом приймання-передачі, протягом 5 банківських днів з моменту отримання продукції від Продавця (п. 3.1 Договору).

Пунктом 1.1 Договору комісії встановлено, що надане доручення Комісіонер зобов’язаний виконати протягом п’яти місяців, з моменту підписання сторонами цього Договору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33- 34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32- 36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем прийнятих на себе згідно з Договором комісії № 01-123 від 14.09.2007 р. зобов’язань з придбання товарно-матеріальних цінностей, визначених специфікацією № 1 до договору комісії № 01-123 від 14.09.2007 р., на кшталт договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, або будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт укладання відповідачем договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з третіми особами, доказів передання Комітенту всього отриманого за такими договорами. Факт невиконання умов Договору в цій частині відповідачем не спростований.

Згідно з додатковою угодою від 14.09.2007 р. сторонами доповнено розділ 5 Договору п. 5.3 наступного змісту: "У випадку невиконання Комісіонером зобов’язань, передбачених п. 1.1 цього договору, Комісіонер зобов’язаний терміново повернути Комітенту суму, отриману від Комітента в порядку, передбаченому п.п. 2.2.3 цього договору".

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Термін виконання Комісіонера грошового обов’язку на користь Комітента стосовно повернення грошових коштів, перерахованих останнім на виконання умов договору комісії умовами п. 5.3 Договору комісії, в редакції додаткової угоди від 14.09.2007 р. не встановлений.

За таких обставин, момент виникнення у Комітента права вимоги з повернення перерахованих на виконання встановленого договором комісії доручення та відповідно кореспондуючого з ним обов’язку Комісіонера з приводу їх повернення, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом пред’явлення вимоги.

10.02.2010 р. Комітентом на адресу комісіонера було направлено вимогу про повернення грошових коштів в сумі 16305917,27грн.

Факт наявності грошового зобов’язання ТОВ "РосУкрОйл" перед ТОВ "Пелагос" в сумі 16305917,27грн. також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 06.02.2010 р.

Комітент у відповіді на пред’явлену Комісіонером вимогу, повідомив останнього, що не має можливості виконати вимоги Комітента, у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем та відсутністю коштів на підприємстві.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелагос" за договором комісії № 01-123 від 14.09.2007 р. відступлено на нового Кредитора Приватне підприємство "ТСМ-ГС 06", шляхом укладення 07.06.2010 р. між ТОВ "Пелагос" та ПП "ТСМ-ГС 06" договору відступлення права вимоги (цесії).

Згідно п. 1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цементові, і стає кредитором за зобов’язаннями, що виникли між Цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл" (Боржник).

Зобов’язання полягають у наступному: "14.09.2007 р. між ТОВ "РосУкрОйл" та Цедентом був укладений договір комісії № 01-123, відповідно до якого Цедент перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "РосУкрОйл" грошові кошти на придбання паливно-мастильних матеріалів в розмірі 16056320,02 грн. У зв’язку з тим, що ТОВ "РосУкрОйл" не придбало паливно-мастильні матеріали, Цеденту повинні бути повернені грошові кошти, що були сплачені останнім.".

Пунктом 2 Договору встановлено, що за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов’язків:

А) часткового повернення грошових коштів, що були перераховані Цедентом на рахунок ТОВ "РосУкрОйл" в розмірі 320000 грн.;

Б) відшкодування спричинених збитків;

В) сплати штрафних санкцій, пені.

Право вимоги, згідно п. 2.1 Договору, переходить до нового Кредитора в повному обсязі та з моменту підписання даного Договору відступлення права вимоги.

Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобов’язанні визначається приписами ст.ст. 512- 519 ЦК України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положення ч. 1 ст. 513 ЦК України визначають, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7 Договору відступлення права вимоги встановлено, що Цедент зобов’язаний письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги протягом 5 календарних днів з дня набрання чинності цим Договором.

Згідно долучених до матеріалів справи доказів, 07.06.2010 р. Боржнику було вручено повідомлення про відступлення права вимоги в розмірі 320000,00грн.

Положення ч. 1 ст. 518 ЦК України визначають, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Жодних доказів на підтвердження наявності заперечень Боржника стосовно вимог Нового кредитора суду не представлено.

Відповідач доказів оплати основного боргу в сумі 320000,00грн., не надав, заперечень з приводу обставин, що ґрунтуються на відносинах між первісним та новим кредитором не висунув, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

На момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 320000,00грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З огляду на наведене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 320000,00грн. суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд –

Позовні вимоги Приватного підприємства "ТСМ-ГС 06", м. Донецьк – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл", м. Донецьк на користь Приватного підприємства "ТСМ-ГС 06", м. Донецьк основний борг в сумі 320000,00грн., витрати за державним митом в сумі 3200,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.