До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4- 4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за договором фінансового лізингу від 23.03.2009 № 998-LD:

- 1 076 754 грн. 41 коп. –основного боргу;

- 111 874 грн. 62 коп. –неустойки;

- 20 338 грн. 62 коп. –3% річних;

- 54 354 грн. 26 коп. –інфляційних втрат.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення слухання по справі.

Дане клопотання судом відхиляється з наступних підстав:

- до клопотання не додано доказів поважності причин незабезпечення явки у судове засідання повноважного представника;

- неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на необхідність виконання вимог суду в частині забезпечення участі в судовому засіданні представника, зокрема шляхом уповноваження будь-якої іншої особи;

- відкладення розгляду справи є неможливим через закінчення встановленого Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) строку вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", як лізингодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейд", як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу від 23.03.2009

№ 998-LD (далі за текстом –договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого позивач зобов’язався придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених спеціфікацій) та передати його в користування відповідачеві.

Відповідно до умов договору загальна вартість предмета лізингу склала

2 253 469 грн. 68 коп.

Згідно з договором строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору фінансового лізингу.

Відповідно до п. 7.7 договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до договору фінансового лізингу на рахунок, зазначеній в розділі 15 договору, в сумі, які визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Розділом 7 договору встановлено, що лізингові платежі сплачуються згідно графіку лізингових платежів у додатку № 2 за відповідним курсом продажу валют НБУ.

Заборгованість зі сплати відповідачем лізингових платежів заявлена позивачем в сумі 1 076 754 грн. 41 коп., що підтверджено наданим суду розрахунком суми позову.

Виходячи з вказаного періоду заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку за порушення грошового зобов’язання у розмірі 111 874 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 20 338 грн. 62 коп., інфляційних нарахувань на суму заборгованості в розмірі 54 354 грн. 26 коп..

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового Лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачеві предмету лізингу та факт несвоєчасної сплати відповідачем лізингових платежів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 8.2 Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання грошових зобов’язань вчасно та у повному обсязі не надав.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати передбачених договором лізингових платежів є обґрунтованими в сумі 1 076 754 грн. 41 коп.

На підставі пункту 8.2 договору позивачем нарахована неустойка у сумі

111 874 грн. 62 коп.

Відповідно до приписів ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із п. 8.2 договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, позивачем обґрунтовано нараховано неустойку в заявленій до стягнення сумі - 111 874 грн. 62 коп.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних у сумі 20 338 грн. 62 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Інфляційні втрати задовольняються судом в сумі 54 354 грн. 26 коп., оскільки обґрунтований розрахунок є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Так, позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягає стягненню борг в сумі 1 076 754 грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 20 338 грн. 62 коп., інфляційні нарахування у розмірі 54 354 грн. 26 коп. та неустойка в сумі

111 874 грн. 62 коп. (Всього –1 352 564 грн. 37 коп.).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у складі: 13 525 грн. 64 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 24 грн. 36 коп., перераховане платіжним дорученням від 22.11.2010 № 5232 підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд",

м. Луганськ, вул. 26 Бакинських комісарів, буд. 170, код за ЄДРПОУ 32279782, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг",

м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 22/1, код за ЄДРПОУ 33942232, заборгованість у сумі 1 076 754 грн. 41 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у сумі 54 354 грн. 26 коп., 3% річних у сумі 20 338 грн. 62 коп., неустойку в сумі

111 874 грн. 62 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 13 525 грн. 64 коп., витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у сумі

236 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 22/1, код за ЄДРПОУ 33942232, зайво сплачене за платіжним дорученням від 22.11.2010 № 5232 державне мито у сумі

24 грн. 36 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні 27.01.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31.01.2011.