Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю "Галремсервіс", м. Львів до суб"єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 34221,15 грн., в т.ч.: 31753,90 грн. заборгованості з орендної плати, 236,98 грн. інфляційних втрат, 3% річних- 361,69 грн. та 1868,68 грн. пені.

Ухвалою суду від 08.12.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.01.2012р.

В судовому засіданні 11.01.2011р. оголошувалась перерва до 24.01.2012р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

24.01.2012р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав. В судовому засіданні пояснив, що за відповідачем числиться заборгованість з орендної плати, яка виникла на підставі договору оренди від 01.07.2010р., укладеного між ТзОВ "Галремсервіс" та СПД ОСОБА_1. Ствердив, що заява про припинення договору оренди, відповідно до вимог чинного законодавства та акт прийому-передачі (повернення) приміщення на адресу позивача від відповідача не надходили. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, подав письмовий відзив на позов, яким проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Ствердив, що договір оренди припинив свою дію, відповідачем приміщення вивільнено та надіслано на адресу позивача акт прийому-передачі (повернення) орендованого майна. В позові просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

Згідно ст. 179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов"язаннями.

01.07.2010р. між ТзОВ "Галремсервіс"(орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №14, відповідно до умов якого позивач передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення, площею 174,1 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Майно передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності, згідно установчих документів.

Базовий розмір орендної плати за оренду визначеного в п.1.1 майна (без врахування комунальних послуг) встановлюється у розмірі 3125,00 грн. в місяць.

Відповідно до п. 11.1 договору, строк договору встановлено на три місяці: з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. включно.

Враховуючи, що сторони досягли згоди по основних істотних умовах та формі договору, суд застосовує до сторін наслідки договірних зобов"язань та дає оцінку поданих сторонами доказів в сукупності відповідно до ст. 43 ГПК України.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.07.2010р. (в матеріалах справи) орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 174,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Порядок розрахунків, зокрема, внесення орендної плати, визначено п. 3 договору, а саме, орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата- це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.3 договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю, орендар зобов"язується вчасно вносити орендну плату та оплачувати комунальні платежі, а після припинення дії договору повернути майно орендодавцю по акту приймання-передачі. Даним пунктом передбачено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Нормами Господарського кодексу України (436-15) , а саме ч. 4 ст. 284 ГК України, визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Так, постановою Львівського апеляційного суду від 11.04.2011р. у справі №3/234(10) за позовом ТзОВ "Галремсервіс"до СПД ОСОБА_1 про стягнення 18888,28 грн. заборгованості встановлено, що договір оренди №14 від 01.07.2010р. укладений між ТзОВ "Галремсервіс" та СПД ОСОБА_1 продовжував свою дію на той самий строк, який був раніше встановлений договором, а саме на три місяці до 31.12.2010р.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки жодних доказів надсилання заяв про припинення договору оренди після 31.12.2010р. та акту приймання-передачі, підписаного сторонами згідно п.2.3 та п.9.2 договору сторони не надали, даний договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи викладене, правомірною є заявлена позивачем вимога про стягнення орендної плати за період з 23.12.2010р. по 28.10.2011р. в сумі 31 753,80 грн.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем, за прострочення виконання грошового зобов"язання, у відповідності до п. 3.6 договору, нараховано пеню, яка становить 1868,68 грн. Проте, дана вимога задоволенню підлягає частково, з огляду на наступне.

Згідно ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано . Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню за період грудень 2010р. по жовтень 2011р., що суперечить вимогам вищевказаної норми. Відтак, розмір пені, що підлягає стягненню становить 1487,82 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 236,98 грн. та 3% річних на загальну суму 361,69 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки акт прийому-передачі (повернення) приміщення, направлений на адресу позивача в листопаді 2010р. підписаний відповідачем в односторонньому порядку, а договором передбачено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами. Доказів надсилання заяви про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, суд не надано.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований поданими доказами, не спростований відповідачем і підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 179, 193, 232, 284, 286 ГК України, ст. ст. 764, 625 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галремсервіс", АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 13808258) - 31753,80 грн. заборгованості по орендній платі, 1487,80 грн. пені, 263,98 грн. інфляційних нарахувань, 361,69 грн. - 3% річних, 1462,12 грн. судового збору.