Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 11.07.2009 р. під час трансляції футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)"здійснив публічне сповіщення твору are the champions"(автор: Freddie Mercury) без дозволу позивача, якому належать виключні авторські права на вказаний твір, та без виплати авторської винагороди, що є порушенням авторських прав та підставою для стягнення з відповідача компенсації за порушення авторського права.

Ухвалою Господарського суду від 15.11.2010 р. порушено провадження у справі № 39/261 та призначено справу до розгляду на 29.11.2010 р. о 11:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.11.2010 р., надав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, відповідно до яких вказав на докази на підтвердження факту використання спірного твору відповідачем, серед яких: роздруківка програми телепередач телеканалу "Інтер"за 11 липня 2009 року з сайту телеканалу, як доказ публічного сповіщення (трансляції) футбольного матчу на телеканалі "Інтер"; лист ВАТ "Спартак"№ 54 від 01.06.2010 р., як доказ сповіщення твору під час футбольного матчу; довідка № 30 від 11.07.2009 р. TOB "Контекст-Медіа"; диск з записом фрагменту спірного ефіру; Акт № 4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу "Інтер"Акціонерного товариства закритого типу "Українська незале жна ТВ-Корпорація", складений Об"єднанням підприємств "Україн ський музичний альянс", як уповноваженою організацією колективного управління. Також, позивач зазначив, що 13.07.2009 р. листом № 215 звертався до відповідача стосовно порушення останнім авторських прав позивача з огляду на використання спірного твору в ефірі телеканалу "Інтер"11.07.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.11.2010 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 29.11.2010 р., подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував з огляду на недоведеність позивачем його виключних майнових прав на твір are the champions", автором якого є Freddie Mercury. Крім того, відповідач зазначив, що протягом встановленого п. 4-5 ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"терміну (14 днів від дати розповсюдження передачі), скарги щодо ефіру трансляції футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)"11.07.2009 р. не надходило, а тому відповідний запис було знищено відповідачем.

В судовому засіданні 29.11.2010 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 13.12.2010 р. о 15:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.12.2010 р., подав заперечення на відзив, відповідно до яких зазначив, що Договір між позивачем і EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) від 01.05.2003 р., згідно якого EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED надала позивачеві виключне право на використання творів з каталогу, в тому числі і шляхом надання ліцензій на публічне сповіщення, на даний час є чинним, оскільки EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED не надсилало позивачеві вимогу про розірвання вказаного договору. Позивач також зауважив, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги, жодним чином не довів виконання ним вимог Закону України від 23.12.1993, № 3792-ХІІ (3792-12) "Про авторське право і суміжні права" при використанні спірного об'єкту авторського права (твору are the Champions"), а доводи викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують вину відповідача та не доводять дотримання ним вимог Закону України від 23.12.1993, № 3792-ХІІ (3792-12) "Про авторське право і суміжні права" при використанні спірного об"єкту авторського права.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2010 р. залучив до матеріалів справи копії Договору між позивачем і EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) від 01.05.2003 р., додатків до наведеного договору від 30.06.2006 р. та від 22.06.2009 р. та додаткової угоди до наведеного договору від 01.01.2009 р.

В судовому засіданні 13.12.2010 р. досліджувалися докази по справі, а саме: електронні носії CD-R із записом частини ефіру футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)", який транслювався 11.07.2009 р. на телеканалі "Інтер".

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2010 р. подав клопотання про продовження термінів розгляду справи. Представник позивача клопотання підтримав. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 17.01.2011 р. о 10:00 год. та продовжено строк вирішення спору.

12.01.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву з врахуванням переглянутих доказів по справі та клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено.

Відповідно до вищенаведеного відзиву заяву з врахуванням переглянутих доказів по справі, відповідач вказав, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення позивачем факту порушення з боку відповідача його майнових прав, як суб"єкта авторського права. Натомність, оскільки позивач не надав доказів звернення до відповідача зі скаргою щодо змісту передачі футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)"(трансляція відбувалась 11.07.2009 року на телеканалі "Інтер") у відповідний строк, запис вказаної передачі був знищений відповідачем, а рівно була втрачена можливість для відновлення її запису. А тому, наданий позивачем електронний носій CD-R із записом частини ефіру наведеного телевізійного матчу, запис якого фактично було здійснено Інформаційним агентством "Контекст –медіа", яке не було уповноважене Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення або іншими органами державної влади на здійснення моніторингу та фіксації спірного ефіру, відповідач не вважає належним засобом доказування в розумінні ст. 33 ГПК України. З тих же підстав, на думку відповідача, не вважається належним засобом доказування Акт № 4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу "Інтер"Акціонерного товариства закритого типу "Українська незале жна ТВ-Корпорація", складений Об"єднанням підприємств "Україн ський музичний альянс". Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено факту публічного сповіщення твору are the champions", автором якого є Freddie Mercury.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 24.01.2011 о 10:50 год.

Представники позивача в судовому засіданні 24.01.2011 р. позовні вимоги підтримали повністю, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 24.01.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

На твердження позивача, 11 липня 2009 року відповідач на телеканалі "Інтер"здійснив трансляцію футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ)- Ворскла (Полтава)"(надалі - Передача). Під час трансляції Передачі був використаний твір are the champioas" (автор: Freddie Mercury ) (надалі - Твір) y виконанні групи Queen.

Факт трансляції Передачі з використанням Твору позивач підтверджує наступними доказами:

- роздруківка програми телепередач телеканалу "Інтер"за 11 липня 2009 року з сайту телеканалу (копія наявна в матеріалах справи);

- лист ВАТ "Спартак"№ 54 від 01.06.2010 р. у відповідь на лист позивача, як доказ сповіщення Твору під час наведеного футбольного матчу (копія наявна в матеріалах справи);

- довідка № 30 від 11.07.2009 р. TOB "Контекст-Медіа"про надання інформаційного повідомлення стосовно трансляції Передачі та здійснення запису на електронному носії CD-R частини ефіру телевізійного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)"(копія наявна в матеріалах справи);

- електронний носій CD-R з записом частини ефіру телевізійного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)"(наявний в матеріалах справи);

- Акт № 4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу "Інтер"Акціонерного товариства закритого типу "Українська незале жна ТВ-Корпорація", складений Об"єднанням підприємств "Україн ський музичний альянс", як уповноваженою організацією колективного управління (копія наявна в матеріалах справи).

Виключні майнові авторські права на Твір належать позивачу, що підтверджується наданими позивачем копіями Договору між позивачем і EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) від 01.05.2003 р., додатками до наведеного договору від 30.06.2006 р. та від 22.06.2009 р. та додатковою угодою до наведеного договору від 01.01.2009 р.

Зокрема, згідно договору між позивачем і EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) від 01.05.2003 р. (надалі –Договір від 01.05.2003 р.), EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED надала позивачеві виключне право на використання творів з каталогу, в тому числі і шляхом надання ліцензій на публічне сповіщення. Додатковою угодою до Договору від 01.01.2009 р. сторони підтвердили, що позивач набув права на твір are the champioas", автором якого є Freddie Mercury.

Позивач стверджує, що Договір від 01.05.2003 р. станом на час розгляду справи є чинним, оскільки EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED не надсилало позивачеві вимогу про розірвання вказаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону (3792-12) , після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За таких обставин, позивач, отримавши авторські права на Твір згідно наведених Договору від 01.05.2003 р. та додатків і додаткової угоди до нього, став суб"єктом авторського права, якому належать майнові права інтелектуальної власності на даний Твір.

Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 2 статті 32 вказаного Закону України встановлено, що використання твору будь –якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 –25 цього Закону.

Частиною 5 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права"визначено право автора на винагороду за будь – яке використання твору, крім випадків, встановлених Законом (3792-12) .

Позивач вважає, що відповідач без дозволу позивача, як суб"єкта авторського права, та без виплати винагороди здійснив публічне сповіщення Твору, тоді як відповідно до ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права"використання твору без згоди суб"єкта авторського права та без виплати винагороди є порушенням авторських прав позивача та підставою для виплати компенсації (ст. 52 наведеного Закону України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Отже, позивач з посиланням на ст.ст. 15, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 426, 432, 452, 453 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових авторських прав позивача у розмірі 888000,00 гривень, а саме, за публічне сповіщення твору are the champions"(автор: Freddie Mercury) без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди.

За таких обставин вбачається, що доведенню у даній справі підлягають факт наявності у позивача виключних майнових авторських прав на спірний твір та факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача неправомірним використанням об’єкту авторського права, виключні майнові авторські права на який належать позивачу, способом публічного сповіщення без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди. При цьому обов’язок доведення вказаних фактів повинен бути покладений на позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України (1798-12) ), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стосовно належності позивачу виключних майнових авторських прав на твір are the champions"(автор: Freddie Mercury).

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України (436-15) та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України (435-15) та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать аудіовізуальні твори, які, в свою чергу, є об"єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 435 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України від 23.12.1993, № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права"(надалі –Закон України) первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Закон України (3792-12) охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Відповідно до ст. 1 Закону України автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Також, у частинах 1 – 3 статті 15 Закону України зазначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону України, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ тощо.

Статтею 443 Цивільного кодексу України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом (435-15) та іншим законом.

Відповідно до ст. 445 Цивільного кодексу України, п. 5 ст. 15 Закону України, автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Зібрані у справі докази, а саме: Договір між позивачем і EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) від 01.05.2003 р., додатки до наведеного договору від 30.06.2006 р. та від 22.06.2009 р. та додаткова угода до наведеного договору від 01.01.2009 р. свідчать, що позивач набув виключні майнові авторські права на спірний твір, а саме: are the champions", автором якого є Freddie Mercury.

При цьому суд прийшов до висновку, що Договір між позивачем і EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) від 01.05.2003 р. станом на час розгляду справи є чинним, оскільки протилежне не спростовується матеріалами справи.

Також, не спростовується матеріалами справи і факт належності набуття EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED прав на твір are the champions", автором якого (т.т. первинним суб"єктом, якому належить авторське право на цей твір) безпосередньо є Freddie Mercury.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивачем належним чином доведений факт наявності у нього виключних майнових авторських прав на твір are the champions"(автор: Freddie Mercury).

Стосовно з’ясування правомірності використання відповідачем шляхом публічного сповіщення 11.07.2009 р. в ефірі телеканалу "Інтер"під час трансляції футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ)- Ворскла (Полтава)"твору are the champioas"(автор: Freddie Mercury ), виключні майнові права на який належать позивачу, без дозволу останнього та без виплати авторської винагороди.

Зібрані у справі докази, а саме: роздруківка програми телепередач телеканалу "Інтер" за 11 липня 2009 року з сайту телеканалу; лист ВАТ "Спартак"№ 54 від 01.06.2010 р.; довідка № 30 від 11.07.2009 р. TOB "Контекст-Медіа"; електронний носій CD-R з записом частини ефіру телевізійного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)"(наявний в матеріалах справи); Акт № 4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу "Інтер"Акціонерного товариства закритого типу "Українська незале жна ТВ-Корпорація", складений Об"єднанням підприємств "Україн ський музичний альянс", підтверджують, що 11.07.2009 р. в ефірі телеканалу "Інтер"під час трансляції футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ)- Ворскла (Полтава)"був публічно сповіщений твір are the champioas"(автор: Freddie Mercury), виключні майнові права на який належать позивачу.

Згідно приписів статті 1 Закону України визначено, що публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) –є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Вищезазначені надані позивачем докази на підтвердження факту публічного сповіщення відповідачем Твору, виключні майнові права на який належать позивачу, приймаються судом у якості належних доказів по справі в розумінні ст.ст. 32 - 34 Господарського кодексу України (надалі – ГПК України (1798-12) ), з огляду на наступне:

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доведення фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача, яким подано позов про захист його порушеного права.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що діючим законодавством України не заборонено здійснення самостійної фіксації наявного порушення (у спірному випадку –фіксації ефіру телевізійного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)"), також, не встановлені і певні вимоги до такої фіксації. Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 12.10.2010 р. по справі № 15/40 за позовом ТОВ "Українська музична видавнича група"до Національної телекомпанії України.

З огляду на зазначене, спростовується твердження відповідача про те, що наданий позивачем електронний носій CD-R із записом частини ефіру наведеного телевізійного матчу та Акт № 4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу "Інтер"Акціонерного товариства закритого типу "Українська незале жна ТВ-Корпорація", складений Об"єднанням підприємств "Україн ський музичний альянс"не є належними доказами по справі з огляду на те, що здійснені організаціями, які не були уповноважені Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення або іншими органами державної влади на здійснення моніторингу та фіксації спірного ефіру, а наведений запис не є оригінальним.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом (435-15) та іншим законом.

Приписами частини 2 статті 32 Закону України також встановлено, що використання твору будь –якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 –25 цього Закону.

Згідно п. 5 ст. 15 Закону України визначено право автору (чи іншої особи, яка має авторське право), за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

При цьому суд приймає до уваги приписи пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року, № 5 (v0005700-10) "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", згідно яких відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону N 3792-XII (3792-12) при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

Фактично відповідачем суду не доведено належними засобами доказування правомірність використання ним без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди 11.07.2009 р. в ефірі телеканалу "Інтер"під час трансляції футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) - Ворскла (Полтава)"твору are the champioas"(автор: Freddie Mercury), виключні майнові права на який належать позивачеві.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач не надавав відповідачу право на використання Твору та не укладав з ним авторського договору, об"єктом якого б був спірний твір, розмір та порядок виплати авторської винагороди сторонами не встановлювався, а рівно авторська винагорода відповідачем позивачу не сплачувалась.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що сповіщення твору are the champions"(автор: Freddie Mercury) 11.07.2009 р. в ефірі телеканалу "Інтер" під час трансляції футбольного матчу "Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) - Ворскла (Полтава)"було здійснено без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди, а таке є порушенням виключних майнових авторських прав позивача.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до п. "а"ч. 1 ст. 50 Закону України передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Перераховані в статті 16 ЦК України загальні способи захисту цивільних прав та інтересів поширюються на захист авторського права і (або) суміжних прав, зазначений перелік не є вичерпним. Спеціальні способи захисту авторського права і (або) суміжних прав передбачені статтею 432 ЦК України та статтею 52 Закону України, зокрема, стягнення компенсації як окремий спосіб такого захисту.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) зазначено, що при вирішенні відповідних спорів, судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб"єкта авторського права і (або) суміжних прав.

Таким чином, підставою для стягнення компенсації за порушення майнового авторського права і (або) суміжних прав може бути використання спірного музичного твору без виплати авторської винагороди.

Відповідач, як особа, що мала намір використовувати спірний музичний твір, зобов"язана була здійснювати таке використання відповідно до вимог ч. 3 ст. 418, ст.ст. 443, 445 Цивільного кодексу України.

Судом вище встановлено та не заперечується відповідачем, що між позивачем та відповідачем авторський договір, об"єктом якого б був спірний твір, не укладався, розмір та порядок виплати авторської винагороди не встановлювався, а рівно авторська винагорода відповідачем позивачу не сплачувалась.

Суд враховує, що відповідно до статті 52 Закону України, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про виплату компенсацій.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

В абзаці другому пункту 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 (v1107600-04) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності"зазначено: "у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав".

В п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 04.06.2010, № 5 (v0005700-10) "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону "Про авторське право і суміжні права", суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав мотивовані тим, що використання Твору відбулося без дозволу позивача, як суб"єкта авторського права, та без виплати авторської винагороди.

Статтею 1 Закону України визначено, що виключне право –це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого законом; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно використано спірний Твір, виключні майнові права на який належать позивачу, без виплати авторської винагороди, що призвело до порушення майнових авторських прав, належних позивачу.

Статтею 431 Цивільного Кодексу України визначені наслідки порушення права інтелектуальної власності. Так, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання його чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права або суміжних прав, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв’язку з порушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.

Розмір компенсації входить до предмету доказування зі справи.

Позивач визначає компенсацію за порушення майнових прав у розмірі 1000 мінімальних заробітних плат, що становить 888000 грн., за публічне сповіщення спірного Твору без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди.

Розмір компенсації за порушення майнових прав позивач обґрунтовує наступним: Твір є результатом роботи, якою автор заробляє собі на життя, Твір є всесвітньо відомим світовим хітом, передбачуваний дохід, отриманий відповідачем внаслідок незаконного використання Твору, відповідач не мав наміру отримувати дозвіл позивача на публічне сповіщення Твору та намір сплачувати винагороду за таке публічне сповіщення; телеканал відповідача є загальнонаціональним, має найвищий рейтинг, велику популярність у глядачів, можливості відновлення стану, який існував до порушення не існує, оскільки Твір вже використано та серед аудиторії глядачів телеканалу "Інтер"він буде асоціюватись з певною футбольною командою.

Судом враховано, що відповідно до п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України, суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що розмір компенсації за порушення авторського права не може бути меншим 10 мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що відповідно до положень ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"у випадку порушення авторських або суміжних прав, особа може звернутися з позовом або про відшкодування збитків, або про стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права (суміжних прав), або про виплату компенсації.

При цьому, компенсація, яка визначається судом стягується замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Право на стягнення компенсації за порушення авторських або суміжних прав надано особі, права якої порушено, саме з огляду на те, що у випадку порушення авторських або суміжних прав іноді неможливо остаточно визначити розмір збитків або розмір доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права (суміжних прав).

Отже, суд не зобов’язаний визначати розмір компенсації, яка підлягає стягненню з порушника, з огляду на розмір збитків, заподіяних таким порушенням або розміру доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права (суміжних прав).

Виходячи з фактичних обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, вбачається наступне: можливості відновлення попереднього стану не існує; відповідач не здійснив дій, направлених на виплату авторської винагороди позивачу, а також не уклав договорів з EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED або з організаціями колективного управління.

Однак, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації не обґрунтованим з огляду на наступне.

Визначаючи розмір компенсації, суд виходить з того, що компенсація, яка підлягає стягненню повинна бути адекватною порушенню та розраховуватися з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

В якості об'єктивних критеріїв, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав та розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення суд приймає до увагу той факт, що позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб’єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об‘єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням доведеного належними засобами доказування розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

Враховуючи наведене, заявлений позивачем розмір компенсації суд визначає не адекватним порушенню та таким, що розрахований з порушенням загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Суд зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про здійснення використання відповідачем твору are the champions"(автор: Freddie Mercury) у виконанні групи Queen, що є всесвітньо відомим хітом, лише у вигляді музикального супроводу церемонії нагородження переможця футбольного матчу "Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)". При цьому умисний характер намірів відповідача позивачем суду не доведено.

В той же час, судом встановлено, що відповідач порушив виключні майнові авторські права на Твір, які належать позивачу, при цьому, відповідач, в ході розгляду справи, факт порушення прав позивача не визнав. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за порушення права на публічне сповіщення Твору підлягають задоволенню частково, в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за порушення, що станом на момент вирішення спору по суті складає 9410,00 грн. Зокрема, згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік"від 23.12.2010 р. № 2857 –VI (2857-17) , розмір мінімальної заробітної плати у термін з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. затверджений у розмірі 941,00 грн. на місяць.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. "Про державне мито", від сплати державного мита звільняються позивачі –за позовами, що випливають, зокрема з авторського права.

Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 (1258-2005-п) , передбачено, що для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, визначено нульову ставку витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 102,00 грн. держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 418, 420, 426, 431, 432, 440, 443, 445, 452, 453 Цивільного кодексу України, ст. 154 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 31, 32, 50, 52 Закон України від 23.12.1993, № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права", ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82- 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Українська незалежна ТВ-корпорація" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, ідентифікаційний код 23507865; р/р № 2600301276126 у АБ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 380333), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМП Мюзік Паблішинг"(01001, м. Київ, вул. М. Заньковецької 8, кв. 26, ідентифікаційний код 32381678, п/р 260083206401 в АБ "ЕНЕРГОБАНК", м. Київ, МФО 300272) 9410,00 грн. (дев"ять тисяч чотириста десять гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав.

3. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Українська незалежна ТВ-корпорація" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, ідентифікаційний код 23507865; р/р № 2600301276126 у АБ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 380333), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в доход Державного бюджету України 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.