В засіданні суду 24.01.2011р. представник позивача заявив клопотання про залучення до справи копії постанови Вищого господарського суду України у справі № 6/71 від 23.06.2010р. в якості судової практики розгляду спорів. Вказана постанова не є доказом у даній справі в зв"язку з чим клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в засіданні суду 24.01.2011р. заявив клопотання про залучення до справи доказів оплати позивачем в липні 2010р. вартості зберігання пшениці. Які обставини по даній справі підтверджують зазначені докази представник відповідача не вказав. Оскільки вказані докази не стосуються даної справи клопотання представника відповідача про їх залучення до справи не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача 13000 тонн зерна кукурудзи врожаю 2008р. посилаючись на те, що у листопаді 2008 року на зерновому складі –товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (відповідач) на виконання договору поставки №1224/2008 від 28.11.2008р. та додатків №1 від 28.11.2008р. і №2 від 01.12.2008р. до цього договору відбулося переоформлення зерна кукурудзи врожаю 2008 року загальною фізичною вагою 13 000,00 тонн (загальною заліковою вагою 13 000,00 тонн), середньою вологістю 13%, середньою зерновою домішкою 10% та середньою сміттєвою домішкою 2% (далі –зерна) від попереднього власника –товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству "НІБУЛОН" (позивач), що підтверджується : складською квитанцією №342 від 28.11.2008р. (бланк серії АС №746277) на кукурудзу фізичною вагою 5 000,00 тонн, заліковою вагою 5 000,00 тонн; складською квитанцією №346 від 0112.2008р. (бланк серії АС №746279) на кукурудзу фізичною вагою 8 000,00 тонн, заліковою загою 8 000,00 тонн. Відповідно до складських квитанцій строк зберігання кукурудзи зерновим складом визначено моментом пред’явлення власником вимоги про його повернення –"до запиту".

У позовній заяві (т. 1 а.с. 3) позивач посилається на те, що 29 травня 2009 року ТОВ СП "НІБУЛОН", пред’явило відповідачу вимогу за вих. №4600/1-3 про повернення зерна, що зберігалося останнім, у тому числі кукурудзи згідно із складськими квитанціями, вказана вимога була отримана зерновим складом 09.06.2009р. - у копії за допомогою факсимільного зв’язку та 09.06.2009р. - в оригіналі поштовим відправленням. У поясненні від 19.01.2011р. (т. 2 а.с. 42-44) позивач зазначає, що до направлення відповідачу вказаної у позовній заяві вимоги про повернення зерна позивач звертався до зернового складу з заявкою (розпорядженням про відвантаження зерна) за вих..№1808/1-4-7 про відвантаження з 23.03.2009р. по 30.04.2009р. 18 000,00 тонн кукурудзи власності ТОВ СП "НІБУЛОН" згідно наданих складських квитанцій (№341 від 27.11.2008р., №342 від 28.11.2008р., №346 від 01.12.2008р.). Вказана заявка (розпорядження про відвантаження зерна) містила також інструкції щодо оформлення та порядку відвантаження, зокрема, містила інформацію про експедитора позивача, яким виступило ТОВ "Мелагрейн". Відповідач розпочав відвантаження зерна за заявкою (розпорядженням про відвантаження зерна) за вих.. №1808/1-4-7 від 12.03.2009р., проте у запитуваний термін (до 30.04.2009р.) безпідставно не повернув ТОВ СП "НІБУЛОН" кукурудзу в повному обсязі, в зв’язку з чим позивач вимушений був вже вдруге звернутися до відповідача з вимогою за вих.. №46001/1-3 від 29.05.2009р. про повернення зерна.

На підтвердження направлення вимоги від 29.05.2009р. позивачем надана копія вимоги та копія і оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 15-16, 143).

На підтвердження направлення вимоги від 12.03.2009р. (т. 2 а.с. 45) позивач посилається на лист експедитора, копія якого надана суду (т. 2 а.с. 46), та на часткове виконання відповідачем вказаної вимоги, що підтверджується наданим відповідачем витягом з журналу кількісно-якісного обліку (т.1 а.с. 82-85). Згідно зазначеного витягу в період з 09.04.2009р. по 25.08.2009р. повернуто відповідачу 4857,3 тонни кукурудзи з 18000 тис.тонн прийнятих на зберігання.

Відповідач, у відзиві на позов (т.1 а.с. 32) заперечуючи позов, посилається на те, що 01.03.2009р. між відповідачем та позивачем були укладені договори на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції №1/03/09/1 та №1/03/09/2, дія вищезазначених договорів закінчилась 01.07.2009р. та 01.01.2010р. відповідно; що згідно п.5.1 договорів на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції №1/03/09/1 та №1/03/09/2, що втратили чинність та проектів договорів, направлених відповідачем позивачу для погодження та підписання, відпуск продукції зі зберігання проводиться після 100% оплати вартості наданих послуг; що станом на 01.12.2010р. заборгованість позивача перед відповідачем за надані останнім послуги склала –8312159,65 грн. і зазначене договірне зобов’язання позивача та наявність його заборгованості перед відповідачем позбавляє першого права вимагати відвантаження на його адресу продукції.

Посилання відповідача на договори № 1/03/09/1 та № 1/03/09/2 не може бути враховане оскільки зазначені договори, як вказує відповідач у відзиві, укладені 01.03.2009р., тоді як предметом спору є зерно кукурудзи, передане відповідачу на зберігання 28.11.2008р. та 01.12.2008р., до укладення зазначених відповідачем договорів. Підстави поширення дії вказаних договорів на період до їх укладання відповідач не обґрунтував і з матеріалів справи наявність таких підстав не вбачається. Крім того, вказаний відповідачем у відзиві на позов договір № 1/03/09/1 від 01.03.2009р. укладений на зберігання 11900,3 тонн ранніх зернових, переоформлених з Аграрного фонду, отже і з цих підстав також не стосується даного спору, оскільки за позовом стягується кукурудза, а не ранні зернові (копія договору - т. 3 а.с. 3).

Наданий відповідачем договір від 04.03.2008р. № 4/03/08/1 (т. 3 а.с. 2) не може бути врахований, оскільки пунктом 8.2 договору строк зберігання кукурудзи встановлений до 01.07.2008р. Як зазначалось вище, спірна кукурудза була передана відповідачу на зберігання 28.11.2008р. та 01.12.2008р., тобто вже після закінчення передбаченого договором від 04.03.2008р. № 4/03/08/1 строку зберігання. Доказів внесення змін у зазначений договір чи укладення додаткових угод до нього відповідач не надав, підстави застосування умов даного договору до спірних правовідносин не обґрунтував. Представник позивача в засіданні 20.01.2009р. заперечував наявність додаткових угод, змін та доповнень і додатків до вказаного договору. Отже договір від 04.03.2008р. № 4/03/08/1 також не стосується предмету спору. Підстави посилання на нього в засіданнях суду, як на доказ у даній справі, представник відповідача не обґрунтував.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов"язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Згідно ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно ч. 3 ст. 957 ЦК України договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Таким чином, складська квитанція є доказом того, що між сторонами виникли зобов"язання по зберіганню вказаного в позові зерна кукурудзи

Посилання відповідача на неоплату позивачем вартості зберігання зерна документально не обґрунтовано. Зокрема відповідач не навів та не надав доказів вартості зберігання спірного зерна, доказів направлення позивачу інших рахунків - фактур на оплату спірного зерна, крім зазначених позивачем. Надані відповідачем копії рахунків - фактур (т. 3 а.с. 13-66) не можуть бути враховані судом оскільки відповідач не навів та не надав доказів, щодо того які, з наданих рахунків стосуються зазначеного в позові зерна кукурудзи, а виходячи з наданих відповідачем доказів (договір № 4/03/08/1 від 04.03.2008р. - т. 3 а.с. 2, договір від 01.03.2009р. № 1/03/09/2 - т. 1 а.с. 39) між сторонами існували й інші, крім спірних, взаємовідносини по зберіганню зерна кукурудзи .

Не можуть бути враховані і надані відповідачем копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.3 а.с. 67-124) оскільки виходячи з наданих копій акти замовником - ТОВ СП "НІБУЛОН" не підписані. Відповідач також не навів та не надав доказів що ці акти стосуються саме зазначеного в позові зерна кукурудзи, з врахуванням того, що виходячи з наданих відповідачем доказів (договір № 4/03/08/1 від 04.03.2008р. - т. 3 а.с. 2, договір від 01.03.2009р. № 1/03/09/2 - т. 1 а.с. 39) між сторонами існували й інші, крім спірних, взаємовідносини по зберіганню зерна кукурудзи.

Крім того, згідно наданого відповідачем акту звірки, підписаного представником відповідача та засвідченого печаткою відповідача (т.3 а.с. 12) станом на 16.03.2009р. (на час пред"явлення позивачем першої вимоги від 12.03.2009р. про відвантаження 18000 тонн зерна кукурудзи) мала місце переплата позивачем за надані послуги. Станом на 31.03.2009р. також мала місце переплата з боку позивача (зайво сплачена сума). Після пред"явлення позивачем другої вимоги про відвантаження зерна кукурудзи від 29.05.2009р. станом на 31.07.2009р. також мала місце переплата з боку позивача. Таким чином, наведеними відповідачем у акті звірки відомостями підтверджується відсутність заборгованості позивача перед відповідачем як на час пред"явлення першої вимоги про відвантаження зерна, так і після першої та другої вимоги позивача про відвантаження зерна кукурудзи, чим спростовується твердження відповідача про відсутність у позивача права вимагати відвантаження зерна в зв"язку з наявністю заборгованості.

Позивач на підтвердження повної оплати вартості послуг по зберіганню зазначеної у позовній заяві кукурудзи надав копії рахунків відповідача за період з 30.11.2008р. по 30.06.2009р. та копії платіжних доручень на оплату рахунків відповідача (т. 2 а.с. 6-25). Твердження позивача про повну оплату вартості зберігання та надані позивачем докази оплати відповідачем не спростовані, як зазначалось вище відповідач не навів та не надав доказів вартості зберігання спірного зерна, доказів направлення позивачу інших рахунків - фактур на оплату спірного зерна, крім зазначених позивачем, не обґрунтував належність наданих відповідачем доказів до даного спору.

Посилання відповідача на наявність боргу станом на 01.12.2010р. не може бути враховане, оскільки наданими у справі доказами не підтверджена правомірність утримання відповідачем зазначеного в позові зерна після пред"явлення позивачем вимоги про відвантаження зерна. Обов"язок позивача оплачувати вартість зберігання зерна після пред"явлення позивачем вимоги про повернення зерна відповідач не обґрунтував. Отже, відповідач безпідставно ухилився від повернення зерна позивачеві на вимогу останнього.

Не може бути враховане і посилання представника відповідача на відсутність у позивача оригіналу складської квитанції № 346 від 01.12.2008р. серія АС № 746279, оскільки виходячи з наданої позивачем копії рішення Полтавської обласної державної хлібної інспекції № 4 від 14.09.2010р. складська квитанція АС 746279 на кукурудзу врожаю 2008р. 8000000 кг власності ТОВ СП "НІБУЛОН" безпідставно погашена, що явилось причиною прийняття Полтавською обласною державною хлібною інспекцією рішення № 4 про анулювання сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна № 375 від 28.01.2010р. ТОВ "Інтер-Агро" (т. 2 а.с. 31).

Оригінал складської квитанції № 342 від 28.11.2008р. наданий позивачем (т. 1 а.с. 142).

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов"язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов"язаний зберігати річ до пред"явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно наданих позивачем копій складських квитанцій № 342 від 28.11.2008р. та № 346 від 01.12.2008р. (т. 1 а.с. 13, 14) "зерновий склад зобов"язується зберігати зерно в строк до запиту".

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов"язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов"язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобов"язання по поверненню позивачу зерна, переданого на зберігання не виконав, на вимогу позивача зерно у строк, визначений ст. 530 ЦК України, не повернув.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов"язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. Згідно статті 953 ЦК України зберігач зобов"язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Посилання відповідача на направлення позивачу 05.02.2010р. проектів договорів на надання послуг по зберіганню не може бути враховане, оскільки направлення у 2010р. проектів договорів не свідчить про правомірність невиконання відповідачем у 2009р. вимог позивача про відвантаження зерна, переданого йому на зберігання позивачем у 2008р.

Посилання відповідача на преюдиціальність фактів, викладених у постанові Октябрського районного суду, зокрема, щодо того, що ТОВ "НІБУЛОН" незаконним шляхом без оплати послуг за зберігання намагається отримати зерно, не може бути враховане, оскільки посилання на відсутність оплати послуг є лише оцінкою обставин, зазначених у постанові про порушення кримінальної справи, а не встановленим фактом, що підтверджується, зокрема, посиланням у постанові суду на те, що слідчий не з"ясував чи дійсно мається заборгованість ТОВ "НІБУЛОН"; за результатами розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи матеріали справи направлені для додаткової перевірки; у постанові суду відсутні відомості про дослідження судом розрахунків між сторонами, в т.ч. розрахунків за зерно, яке є предметом господарського спору у даній справі (у постанові Октябрського районного суду зазначена інша кількість зерна та зроблено посилання на договори, які не стосуються предмету спору у справі № 21/276).

Крім того, відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов"язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов"язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Вказана відповідачем постанова від 02.06.2010р. за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи не є рішенням господарського суду чи іншого органу, який вирішує господарський спір; не є вироком у кримінальній справі; не є рішенням суду з цивільної справи і відповідач не навів закону, відповідно до якого вказані відповідачем факти вважаються встановленими. Крім того, як зазначено вище, статтею 35 ГПК України передбачено, що припущення щодо фактів, які відповідно до закону вважаються встановленими, може бути спростовано в загальному порядку.

Таким чином посилання відповідача на преюдиціальність постанови Октябрського районного суду не ґрунтується на нормах ГПК України (1798-12) .

Згідно ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 33 ГПК України обов"язок доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вимоги позивача підтверджені наданими у справі доказами.

Відповідач свої заперечення не обґрунтував.

Виходячи з викладеного позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (39000, Полтавська область, м.Глобине, вул. К.Маркса, буд.65"а", ідентифікаційний код 31059688) на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (54002, м.Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1; поштова адреса: 54030, м.Миколаїв, вул.Фалеєвська,9"б", ідентифікаційний код 14291113) 13000 тонн зерна кукурудзи врожаю 2008 року, середньою вологістю 13%, середньою зерновою домішкою 10% та середньою сміттєвою домішкою 2%; 25500 грн. 00 коп. витрат по держмиту; 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.