За позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району міста Києва"

до Об'єднання кооперативних автостоянок "Дублер"

про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні майном та знесення об'єктів самочинного будівництва

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: Воробйов О.В. за дов.

Від відповідача: Панов І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Пред'явлені вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача та у примусовому порядку звільнити проїздну частину по вул. Маршала Конєва в м. Києві, яка знаходиться на балансі позивача, на ділянці від вул. Касіяна до вул. Ломоносова у Голосіївському районі міста Києва без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування, знести об'єкти самочинного будівництва за рахунок об'єднання кооперативних автостоянок "Дублер".

Позовні вимоги мотивовані тим, що виїздом на місце позивачем було встановлено, що проїздну частину вул.Маршала Конєва, яка знаходиться на балансі КП ШЕУ на ділянці від вул. Касіяна до вул. Ломоносова у Голосіївському районі займає відповідач, в зв'язку з чим останньому було надано припис відділу контролю благоустрою Голосіївської РДА від 17.10.2008 р. № 508 щодо демонтажу гаражів та звільнення вказаної ділянки. Позивач зазначає, що самовільне зведення об'єктів будівництва на дорозі загального користування суперечить суспільним інтересам та порушує права третіх осіб, посилається на ч. 1, 2, 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 212 Земельного кодексу України, п. 2 рішення Київської міської ради від 08.06.2000 р. № 164/885 (ra0164023-00) " Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин", припис Відділу контролю благоустрою Голосіївської РДА від 17.10.2008 р. № 508.

Відповідач проти позову заперечує, у запереченнях зазначає, що позивач не надав суду документу, яких підтверджує його право володіння спірною територією, кадастрові плани, акт перевірки території, яку займає відповідач, стверджує, що він не займає території, щодо якої заявлені вимоги, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

Позивач - Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" створене згідно з рішенням Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 54/1488 (ra0054023-01) (п.1.1. Статуту), засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва (п.1.2), підпорядковане, підзвітне та підконтрольне виконавчому органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Відповідно до п. 3.1 Статуту дане підприємство створене з метою забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі в межах червоних ліній. Предметом діяльності підприємства, зокрема, є виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів, підземних пішохідних переходів, вуличної зливної каналізації, каналів, канав, туалетів та інших споруд (п.3.2.1. Статуту) та інше.

Позивач звернувся до суду з позовом про звільнення проїздної частини вул. Маршала Конєва, яка знаходиться на балансі КП ШЕУ, на ділянці від вул. Касіяна до вул. Ломоносова у Голосіївському районі міста Києва без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування, знесення об'єктів самочинного будівництва за рахунок об'єднання кооперативних автостоянок "Дублер".

Позовні вимоги мотивовані тим, що виїздом на місце позивачем було встановлено, що проїздну частину вул.Маршала Конєва, яка знаходиться на балансі КП ШЕУ на ділянці від вул. Касіяна до вул. Ломоносова у Голосіївському районі займає відповідач, в зв'язку з чим останньому було надано припис відділу контролю благоустрою Голосіївської РДА від 17.10.2008 р. № 508 щодо демонтажу гаражів та звільнення вказаної ділянки. Позивач зазначає, що самовільне зведення об'єктів будівництва на дорозі загального користування суперечить суспільним інтересам та порушує права третіх осіб, посилається на ч. 1, 2, 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 212 Земельного кодексу України, п. 2 рішення Київської міської ради від 08.06.2000 р. № 164/885 (ra0164023-00) " Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин", припис відділу контролю благоустрою Голосіївської РДА від 17.10.2008 р. № 508.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Стаття 376 ЦК України дає визначення самочинного будівництва та встановлює правові наслідки самочинної забудови.

Статтею 391 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

рішення Київської міської ради від 08.06.2000 р. № 164/885 (ra0164023-00) " Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин, на який посилається позивач, визнано рішення Київради від від 17 липня 2008 року N 58/58 (ra0058023-08) "Про заходи щодо впорядкування об'єктів торгівлі (малих архітектурних форм)" таким, що втратило чинність.

Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що до розмежувань земель державної та комунальної форм власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства відноситься до виключної компетенції Київської міської ради.

Відповідно до ст. 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам.

Таким чином, органи місцевого самоврядування є суб’єктами земельних відносин, здійснюючи регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства. У таких земельних відносинах вони здійснюють установлені для них функції і повноваження.

У разі, якщо особа, що самовільно зайняла земельну ділянку, не виконує рішення міської ради щодо її звільнення, то питання про повернення такої ділянки, відповідно до ст.212 (п.3) Земельного кодексу України (2768-14) вирішується судом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доданий до матеріалів справи Припис від 17.10.2008р. №508, яким рекомендовано відповідачу організувати заходи по демонтажу гаражів, складений Відділом контролю благоустрою Голосіївського районної у м. Києві Державної адміністрації не є належним доказом порушення відповідачем прав позивача.

Доказів порушення відповідачем прав позивача, так як і доказів права позивача на звернення до суду від свого імені з зазначеним позовом, суду не надано.

Інші належні докази, які б підтверджували факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем або порушення прав чи законних інтересів позивача, за захистом яких він звертається, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позову не має.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 ГПК України, -

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.01.2011р.