Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства "Інсталпласт ХВ", м.Городок Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестбуд", м.Львів

про стягнення 59354,56 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Кубара М.М. - представник

Від відповідача: Мудрак Р.Б. - представник

Представникам сторін роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства "Інсталпласт ХВ", м.Городок Львівської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестбуд", м.Львів про стягнення 42071,74 грн. індексу інфляції, 9411,24 грн. 3 % річних, 7871,58 грн. пені, 593,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 06.12.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено до розгляду на 23.12.2010р.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 23.12.2010р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 25222 від 23.12.2010р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

05.09.2007року між приватним підприємством "Інсталпласт-ХВ"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестбуд"було укладено договір №05/09/07-01 на поставку труб і фасонних частин для водовідведення, водопостачання, подачі горючих газів.

Згідно з цим договором Продавець (ПП "Інсталпласт-ХВ") зобов’язується поставляти Покупцеві (ТзОВ"Укрінвестбуд") товар окремими партіями за цінами в асортименті і кількості, що узгоджується сторонами в замовленнях Покупця, в рахунках, виставлених на підставі замовлень, які є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених даним договором (п 1.1. договору)

У відповідності до п.2.2. договору, розрахунки за відвантажений товар здійснюється у національній валюті України - гривні шляхом перерахування Покупцем грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця або готівкою в касу підприємства при отриманні товару.

Свої договірні зобов’язання ПП "Інсталпласт-ХВ"виконало належним чином, а ТзОВ "Укрінвестбуд"не виконало свої зобов’язання відповідно до умов договору. Внаслідок чого виникла заборгованість на суму 294 042,43 грн.

09.04.2009р. ухвалою господарського суду Львівської області затверджено мирову угоду, згідної якої відповідач визнав заборгованість перед ПП "Інсталпласт ХВ"на суму 294042,43 грн. за поставлений йому товар на умовах Договору №05/0907-01 від 05.09.2007р.

Відповідачем не було виконано умов вищевказаної мирової угоди. Згідно умов мирової угоди відповідач погодився сплатити повну суму заборгованості до 09.2009р.

А, фактично відповідач повністю сплатив борг в жовтні 2010р.

Як вбачається із вищезазначеного відповідач порушив свої зобов’язання не виконуючи п.2.2.договору, а пізніше умови мирової угоди.

Згідно п. 5.3. договору, уразі порушення Покупцем строку платежу, визначеного п.2.2 цього Договору . Покупець зобов’язаний, на вимогу Продавця, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченої партії товару за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання. Станом на 12.12.2008р. заборгованість становила 294 042,43 грн. Дану суму заборгованості відповідач сплачував частинами до жовтня 2010р. Тим самим відповідачем порушено умови договору та недотримано терміни сплати заборгованості згідно мирової угоди.

За період з 12.12.2008р. по жовтень 2010р. внаслідок інфляції кошти знецінилися Отже, з 12.12.2008р. по 01.10.2010р. загальна сума штрафних санкцій від суми основного боргу за порушення грошового зобов'язання з врахуванням 3% річних від простроченої суми, індексу інфляції та пені становить 59354,56 грн. Розрахунок в додатку №1 до позовної заяви.

За порушення грошового зобов’язання 3% річних становить 9411,24 грн. З врахуванням індексу, інфляція становить 42071,74 грн. Пеня становить 7871,58 грн. Всього 59354,56 грн.

У відзиві на позовну заяву (вх..№25222 від 23.12.2010р.) позовні вимоги заперечуються з підстав викладених у ньому. Відповідач вважає, що мировою угодою існуюче в Договорі №05/09/07-01 від 5.09.2007 р. правовідношення сторін в частині розрахунку за поставлений товар замінено новим. Тобто комплекс прав та обов'язків сторін в цій частині замінено новим.

Ч. 2 ст. 604 ЦК України визначено, що одним із різновидів домовленості сторін, як підстава припинення зобов'язання є новація зобов'язання: заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

З положень ст. 625 ЦК України випливає, що втрати від інфляції, 3% річних є додатковими зобов'язаннями до основного, а ч. 4 ст. 604 ЦК України встановлює, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням.

Укладення мирової угоди є домовленістю сторін щодо порядку погашення заборгованості, строків. Отже, при мировій угоді відбулась новація зобов'язання. Мирова угода є підставою для виникнення нових грошових зобов'язань, умови і порядок виконання яких закріплено в угоді.

Таким чином, з дати затвердження господарським судом Львівської області мирової угоди (30.03.2009 р.) відбулась новація основного зобов'язання, припинилось первісне грошове зобов'язання відповідача щодо сплати суми боргу, а відтак відсутні підстави для нарахування втрат від інфляції та 3% річних.

П 2.2 договору №05/09/07-01 від 05.09.2007р. встановлено для покупця (відповідача) альтернативу та надано право вибору способу розрахунку: або шляхом перерахування грошової суми у розмірі 100% вартості товару на розрахунковий рахунок продавця, або готівкою в касу підприємства при отриманні товару.

При чому, строк виконання грошового зобов’язання покупця визначено лише для випадку розрахунку готівкою: при отриманні товару, а для випадку розрахунку безготівковим шляхом строк виконання грошового зобов’язання сторонами не встановлено.

Усі розрахунки відповідач здійснював безготівковим способом.

Отже, оскільки строк виконання грошового зобов’язання не був встановлений, то згідно ч.2 ст. 530 ЦК України покупець (відповідач) повинен був виконати таке зобов’язання у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Оскільки, вимог до 30.03.2009р. не пред’являлось, то до цього часу зобов’язання покупця (відповідача) по оплаті товару не може вважатись простроченим.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та оцінивши докази в сукупності господарський суд відзначає:

В силу ч.4 ст. 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Мирова угода за своєю правовою природою це - договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і як правило, виконується добровільно.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України (1798-12) та Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Зазначене кореспондується із п.2 ч.2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до якого, підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

В силу п.1 ч.1 ст.18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст.3 цього Закону.

Згідно ст. 1 Закон України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі-рішення).

Тобто, Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а названий Закон направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку, заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий шляхом видачі судового наказу, після розгляду підстав невиконання мирової угоди і прийняття з цього приводу рішення, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладанням такої угоди, і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, як помилково вважає відповідач, а господарсько-процесуальні права та обов'язки. Зокрема, право на зміну способу та порядку виконання такої ухвали, встановлене ст. 121 ГПК України.

Правова позиція про те, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України (1798-12) , викладена й у постанові ВСУ від 20.01.2009р. у справі №24/489 та постанові Вищого господарського суду України у справі № 12/190/09 від 02.03.2010 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання і наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, підставою даного позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних які можуть бути нараховані лише на суму основного боргу, є невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором № 05/09/07-1 від 05.09.2007 року щодо оплати поставленого товару, а не невиконання умов мирової угоди в частині виплати платежів, як помилково вважає відповідач.

За таких обставин, заявлені вимоги ПІТ "Інсталпласт ХВ"в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних не можуть бути задоволені з підстав неналежного виконання відповідачем затвердженої ухвалою суду мирової угода, і підлягають розгляду в межах даної справи, тобто - неналежного виконання відповідачем умов договору № 05/09/07-1 від 05.09.2007 року щодо оплати поставленого товару.

Суд не може погодитись з відповідачем, що в договорі не вказано терміну виконання договірних зобов’язань. Розрахунки, згідно п.2.2 договору, здійснюються при отриманні товару. За прострочку платежу п.5.3 договору передбачено відповідальність у вигляді пені.

Проведені платежі відображено в довідці позивача від 23.12.2010р. № 334. В залежності від них проведено обчислення індексу інфляції, 3 % річних та пені.

Виходячи з висловленого, позов підлягає до задоволення і в порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати по розгляду спору необхідно покласти на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4-3, 33, 43, 49, 75 82-84, 85, 87, 115-117 ГПК України (1798-12) , господарський суд -

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестбуд"(79070, м.Львів, вул..Рахівська, 4, ЄДРПОУ 32640146) на користь Приватного підприємства "Інсталпласт ХВ"(81500, Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, 163 ЄДРПОУ 20818151) 42071,74 грн. індексу інфляції, 9411,24 грн. 3 % річних, 7871,58 грн. пені, 593,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст.ст. 85, 91, 93 ГПК України.