Сутність спору: Позивач (ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", м.Нова Каховка, код ЄДРПОУ 33246433) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на предмет іпотеки - - цілісний майновий комплекс транспортного цеху, до якого входять: літ."А" - адміністративна будівля, загальною площею 1610,6 кв.м.; літ."а" - диспетчерська; літ."а1" - ганок; літ."В" - гараж загальною площею 270 кв.м.; літ."Г" - гараж, загальною площею 224,9 кв.м.; літ."Д" - цех, загальною площею 1536,8 кв.м.; літ."Д" - перехід; літ."Е" - мийка, загальною площею 577,9 кв.м; літ."Л" - гараж, загальною площею 689,0 кв.м.; літ."М" - гараж, загальною площею 180,4 кв.м.; літ. "Б" - навіс; літ."Ж" - сторожка; літ."З" - гараж; літ."И" - склад, літ."І"- мощення, №1 - 9, огорожі та споруди, розташовані за адресою: м.Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35 "ж".

Позивач також просить суд вилучити цілісний майновий комплекс з незаконного володіння відповідача - ТОВ "Компанія "Югтранс", м.Нова Каховка, код ЄДРПОУ 31740177.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на укладений між ним і ПАТ "Банк "Національні інвестиції" договір про відступлення права вимоги №69-09/К, згідно з яким банк передав ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" право вимоги у відповідача заборгованості останього за кредитним договором №69-09 від 13.04.2009р. по несплаченому кредиту у сумі 8935140грн. та 2289357грн. 61коп. по прострочених процентах за користування кредитними коштами.

Позивач виконав зобов'язання відповідача за кредитним договором, повністю погасив заборгованість по кредиту; в рахунок погашення заборгованості по процентах передав банку вексель №0064849 від 27.08.2010р. на суму 2 289 357грн. 61коп.

За договором про відступлення права вимоги №69-09/К від 27.08.2010р. банк передав позивачу кредитний договір, договори іпотеки, застав та поруки, укладені з метою забезпечення зобов'язань за кредитною угодою.

З посиланням на приписи п.1 ч.1 ст. 512, ст.ст. 514, 516 ЦК України зазначає, що за відступленим правом вимоги ним набуто право вимагати у відповідача погашення відступленої суми боргу на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Пункт 5.3 договору іпотеки містить застереження, яке передбачає прийняття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Крім того, у пунктах 5.5 та 5.6 договору іпотеки сторони встановили, що право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на наступний день після закінчення тридцятиденного строку, якщо протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги про виконання зобов'язань, вони залишаються не виконаними.

Вимога про виконання зобов'язань боржнику направлена цінним листом 02.09.2010р. за вих.№4028/1629, проте її залишено без реагування та виконання, Херсонським БТІ відмовлено у реєстрації права власності на предмет іпотеки внаслідок відсутності правоустановлюючих документів, що було підставою для звернення за судовим захистом порушеного права.

Відповідач позов не визнає, у наданих запереченнях посилається на неповідомлення іпотекодержателем боржника про відступлення прав за іпотечним договором та за основним зобов'язанням, чим порушено приписи ч.3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку".

В порушення ч.1 ст.35 цього ж Закону відповідач не отримував від позивача вимоги про усунення порушень із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, в зв'язку з чим ним таке право не набуто.

Відповідач посилається на рішення господарського суду від 14.10.2010р. по справі №11/132-10, яке набуло законної сили та яким з відповідача на користь позивача стягнуто кредитний борг у сумі 11 224 497грн. 61коп.

З посиланням на приписи статей 589, 590, 591 ЦК України зазначає, що закон передбачає правові наслідки у випадку невиконання забезпеченого заставою зобов'язання у вигляді звернення стягнення на заставлене майно та його реалізацію в установленому порядку а також на підставі виконавчого напису нотаріусів.

Зазначені позивачем в обгрунтування підстав позову правові норми, зокрема, ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не передбачає судового захисту щодо визнання права власності на заставлене майно.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) і не перешкоджає іпотекодержателю застосовувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює два способи позасудового врегулювання спору: шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а ст.39 цього Закону передбачає на підставі рішення суду право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення шляхом набуття та визнання права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом (898-15) не передбачено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

На підставі укладеного кредитного договору №69-09 від 03.04.2009р. відповідач одержав від АК "Національні інвестиції" кредит в сумі 9 млн. грн. з строком повернення до 22.03.2010р. (а.с.9-12)

Зобов'язання за кредитним договором були забезпечені укладеним між банком і відповідачем 07.04.2009р. договором іпотеки, згідно з яким в якості забезпечення кредитних зобов'язань позичальник передав банку комплекс транспортного цеху, який знаходиться за адресою: м.Нова Каховка, вул.Першотравнева, 35-ж. (а.с.13-16)

27 серпня 2010р. між банком та позивачем у справі укладений договір відступлення права вимоги №69-09/К, відповідно до умов якого позивачем набуто право вимоги кредитного боргу відповідача за кредитним договором №69-09 від 03.04.2009р., який становить 8 935 140грн. 61коп. основного боргу по кредиту, 2289357грн. 61коп.- по процентах за користування кредитом, 976 078грн. 30коп. пені за порушення строків повернення кредитних коштів.

До позивача, як нового кредитора на підставі пункту 1.4 цього договору, перейшли також права і обов'язки, що випливають з договорів поруки та застави, укладених в забезпечення кредитних зобов'язань, у тому числі й за договором іпотеки від 07.04.2009р. комплексу транспортного цеху.

На підставі укладених між банком і позивачем договорів про відступлення права вимоги за іпотечними договорами (а.с.19-21) до позивача згідно з пунктами 2.2 з моменту набуття права вимоги перейшли усі права, передбачені цими договорами та чинним законодавством.

На виконання умов договору відступлення права вимоги від 27.08.2010р., позивач згідно платіжного доручення №41 від 27.08.2010р. перерахував банку 8 935 140грн. кредитного боргу в рахунок погашення заборгованості, по процентах у сумі 2 289 357грн. 61коп. 27.08.2010р. на підставі акту прийому-передачі передав банку простий вексель №0064849 на суму 2 289 357грн. 61коп. (а.с.47, 48), що свідчить про виконання новим кредитором зобов'язань боржника за кредитним договором.

У пункті 5.3 договору іпотеки від 07.04.2009р. сторони встановили, що задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене у позасудовому порядку наступним чином:

- продажу іпотекодавцем предмету іпотеки третій особі на користь іпотекодержателя;

- прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є вартість предмета іпотеки, визначена на момент такого набуття на підставі оцінки іпотечного майна суб'єктом оціночної діяльності. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки після спливу тридцятиденного строку з моменту надсилання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги. У такому випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, і іпотекодавець зобов'язується протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги передати усю технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки іпотекодержателю..

02 вересня 2010р. позивач направив відповідачу лист №4028/640 (а.с.22), який містив вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки у випадку невиконання зобов'язань.

В якості доказу відправлення зазначеного листа позивач надає опис вкладення до цінного листа, який містить штамп відділення (а.с.23), також додає довідку відділення зв'язку ф.20 про повернення листа у зв'язку з нез'явлення адресатом за його одержанням та закінченням терміну зберігання. (а.с.24)

Позивач також надав довідку центру поштового зв'язку №2 від 24.11.2010р. №16/1284 з повідомленням про надходження поштових відправлень на адресу ТОВ "Компанії "Югтранс" та їх повернення відправнику в зв'язку з їх неотриманням одержувачем та закінченням терміну, встановленого для зберігання. (а.с.25)

Відповідач відмовляється вирішити питання про передачу об'єкта іпотеки в позасудовому порядку у передбачений умовами п.5.3 договору спосіб, що було підставою для звернення з позовом, вирішення якого є предметом даного розгляду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд відмовляє у задоволенні позову, врахувавши наступне.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави.

Суть застави, як засобу забезпечення виконання зобов'язання, полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна. (ст. 572 ЦК України)

Правовими нормами ч.1 ст.589, ч.1, 2 ст. 590, ч.1 ст. 591 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини пов'язані з іпотекою (заставою) нерухомого майна врегульовано Законом України "Про іпотеку № №898- ІV від 05.06.2003р. зі змінами і доповненнями (далі за текстом Закон № №898- ІV (898-15) ).

У п.5.3 договору іпотеки сторони передбачили процедуру задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором у порядку, передбаченому ст. 37 Закону № №898- ІV, шляхом підписання договору, в якому іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки після спливу 30-ти днів з моменту надсилання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги.

Виходячи з підстав позову та заявленої позовної вимоги, предметом даного спору є визнання права власності на заставлене майно (предмет іпотеки).

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на положення ст. 37 Закону №898- ІV та ст.ст. 386, 387, 391 та 392 ЦК України.

Проте норми статей 36, 37 Закону №898- ІV передбачають позасудове врегулювання питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання шляхом добровільної передачі предмета іпотеки та складання відповідного нотаріально посвідченого договору, який в конкретному випадку є правовстановлюючим для проведення державної реєстрації права власності іпотекодержателя на іпотечне майно. Таким чином, зазначені правові норми не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на заставлене майно.

Суд зазначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону №898- ІV (898-15) . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає йому застосовувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки основним правом кредитора (іпотекодержателя) у такому випадку є право отримати задоволення з вартості заставленого майна в порядку, встановленому ст.ст. 572, 589, 590, 591 ЦК України, оскільки порушення зобов'язання за кредитним договором тягне за собою наслідки, врегульовані ст. 589 ЦК України, а не визнання права власності, яке регулюється іншими нормами ЦК України (435-15) .

За правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Такими правочинами є, у тому числі, договори, які передбачають передачу до набувача майна права власності. З наведеної правової норми вбачається, що укладення у договорі іпотеки відповідного застереження не є безумовною підставою для набуття права власності.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, з чого вбачається, що право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорення. Позивачем до господарського суду подано позов про захист права власності шляхом його визнання. Разом з тим, право власності повинно підтверджуватися відповідними правовстановлювальними документами, на підставі яких у встановлених законодавчими нормами випадках (ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію річових прав на нерухоме майно та їх обмежень") здійснюється реєстрація права власності.

Таким чином, позасудове врегулювання питання передачі у власність предмета іпотеки можливе за умови складення сторонами (іпотекодавцем та іпотекодержателем) нотаріально посвідченого договору про передачу у власність предмета іпотеки, який в цьому випадку буде правовстановлювальним документом.