Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення боргу у розмірі 14 624 538,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію згідно Договору № 97 від 10.01.1991р. на використання електричної енергії.

З цих підстав, враховуючи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 11 893 648,16 грн. –боргу за активну електричну енергію, 774 978,32 грн. –боргу за реактивну електричну енергію, 180 373,31 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 113 455,47 грн. - три проценти річних з простроченої суми, 886 803,85 грн. –штрафу, 775 279,09 грн. –пені, 25 500,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 23.11.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.12.2010.

09.12.2010 в судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача за період з 01.12.2009 по 01.06.2010 заборгованість: 11 893 648,16 грн. –боргу за активну електричну енергію, 774 978,32 грн. –боргу за реактивну електричну енергію, 801 136,00 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 304 005,50 грн. - три проценти річних з простроченої суми, 886 803,85 грн. –штрафу, 775 279,09 грн. –пені, 25 500,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 09.12.2010 розгляд справи було відкладено на 17.01.2011.

17.01.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти задоволення позовних вимог, викладені у відзиві від 09.12.2010, посилаючись на те, Договором № 97 від 10.01.1991р. не узгоджено порядок розрахунків за поставлену електроенергію, у зв’язку з чим позивач на виконання вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен був надіслати відповідачеві письмовий документ, який містить вимогу про сплату боргу, однак вказана вимога відповідачеві не надсилалася.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

Між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.95 № 31, 31.08.95 №177 та від 29.09.1995 № 176 реорганізовано у філіал АЕК "Київенерго", яка є правонаступником його майна, прав та зобов'язань (надалі позивач) та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м.Києва було укладено Договір №97 від 10.01.1991 на використання електричної енергії (далі - Договір).

Наказом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" №207 від 18.12.2007 Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м.Києва ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке є правонаступником його майнових прав.

Сторони дійшли згоди, що позивач відпускає відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов’язується оплачувати використану електроенергію своєчасно та в повному обсязі.

21.12.2009 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої викладено Договір у новій редакції, з протоколом розбіжностей від 29.01.2010.

Умовами Договору встановлено, що відповідач зобов’язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 3 додаткової угоди від 21.12.2009 року сторони погодили, що мають намір привести додатки до Договору у відповідність до чинної редакції "Правил користування електричною енергією" протягом двох місяців з дня підписання додаткової угоди.

Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (z0417-96) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами (z0417-96) . Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Сторони не надали суду додатку до договору "Порядок розрахунків за електроенергією" викладеного у новій редакції з урахуванням чинної редакції "Правил користування електричною енергією".

Згідно пункту 2 додаткової угоди від 21.12.2009 року додатки до Договору у пункті 9.1 та укладені сторонами до моменту укладення угоди є чинними на весь період дії договору та є його невід’ємними частинами. Додатків, які б регулювали порядок проведення розрахунків за електричну енергію за Договором позивачем суду не надано. Відповідно до позовної заяви позивач визнає, що порядок проведення розрахунків за спожиту електричну енергію сторонами не визначено.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме звітів про використану електричну енергію відповідач підтверджував отримання документів для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства, умов укладеного сторонами договору та на підставі виставлених рахунків та актів приймання-передачі товарної продукції у відповідача виник обов’язок сплати позивачу вартість спожитої електричної енергії.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надавав позивачу звіти про використану активну електроенергію відповідно до яких за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 року відповідачем спожито активної електричної енергії на суму 11 893 648,16 грн. та 774 978,32 грн. реактивної електичної енергії. На підставі наданих звітів за результатами розрахункового періоду позивач оформив акти приймання-передачі товарної продукції, де визначив фактичний обсяг спожитої відповідачем електроенергії, її вартість. Відповідач документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду отримував, що зазначено у звітах.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме звітів про використану електричну енергію відповідач підтвердив отримання документів для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства, умов укладеного сторонами Договору та на підставі виставлених рахунків та актів приймання-передачі товарної продукції у відповідача виник обов’язок сплати позивачу вартість спожитої електричної енергії.

Підтвердженням того, що відповідач отримав документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду є звіти за використану електричну енергію.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення 11 893 648,16 грн. –боргу за активну електричну енергію та 774 978,32 грн. –боргу за реактивну електричну енергію визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 801 136,00 грн. –індексу інфляції та 304 005,50 грн. –3 % річних.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 801 136,00 грн. –індексу інфляції та 304 005,50 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п 4.2.1. Договору та протоколу розбіжностей, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 775 279,09 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 4.2.1. Договору та протоколу розбіжностей передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 775 279,09 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми боргу за несвоєчасну оплату електроенергії суд визнає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами Договору обов’язком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги, то вимоги позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачено частиною шостою зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами.

Таким чином, у позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з відповідача у даному випадку штрафу за порушення грошового зобов’язання.

Встановивши відсутність правової підстави, яку позивач поклав в основу своєї вимоги до відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, однак, виходячи з того, що розмір державного мита пропорційно розміру задоволених вимог становить більше максимального розміру встановленого законодавством розміру державного мита, тому з відповідача підлягає до стягнення 25 500, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –11 893 648 (одинадцять мільйонів вісімсот дев’яносто три тисячі шістсот сорок вісім) грн. 16 коп. –боргу за спожиту активну енергію, 774 978 (сімсот сімдесят чотири тисячі дев’ятсот сімдесят вісім) грн. 32 коп. –боргу за спожиту реактивну енергію, 801 136 (вісімсот одну тисячу сто тридцять шість) грн. –індексу інфляції, 304 005 (триста чотири тисячі п’ять) грн. 50 коп. –3 % річних, 775 279 (сімсот сімдесят п’ять тисяч двісті сімдесят дев’ять) грн. 09 коп. –пені, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.