ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Волиньрибгосп"(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк"(далі –відповідач) про визнання недійсним кредитного договору №08/03/07-КЛТ від 26.02.2007 (далі –Кредитний договір).

Позовні вимоги мотивовано наступним, що як встановлено п.8.4.4 Статуту ВАТ "Волиньрибгосп"голова правління укладає угоди від імені Товариства на суму не більше 50% Статутного фонду Товариства. Згідно з п.5.1 Статуту Товариства статутний фонд позивача становить 731 851 грн.,а відтак голова правління ВАТ "Вольрибгосп"має право на укладення від імені Товариства договорів, що не перевищують 365 925,50 грн. Однак, сума кредитних коштів отриманих позивачем за Кредитним договором становить 1 500 00 грн., а відтак виходить за межі повноважень голови правління, встановлених п.8.4.4 Статуту.

Таким чином, на думку позивача укладення спірного договору одноособово голою правління без схвалення загальними зборами акціонерів, є таким, що суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки відбулось з порушенням наданих органу управління –голові правління повноважень (компетенції), а відтак, Кредитний договір підлягає визнанню недійсним, з підстав передбачених ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ).

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що подана позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, а тому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволені позову.

Позивач, керуючись ст.ст. 15, 17 ГПК України заявив клопотання про передачу справи до Господарського суду Волинської області.

Частиною 4 статті 15 ГПК України передбачено, що якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Як зазначено в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 28.07.94 № 02-5/492 (v_492800-94) "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб", коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому, слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Суд зазначене клопотання відхилив, з тих підстав, що як слідує з Положення про Волинську філію ВАТ "Кредитпромбанк", затвердженого рішенням Спостережної ради ВАТ "Кредитпромбанк"від 11.07.2008, протокол №11.07.2008 №10 останній не надано повноважень на представлення інтересів Банку в судах.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

26.02.2007 між позивачем (Позичальник), в особі голови правління –Генерального директора Божука С.С., який діє на підставі Статуту та відповідачем (Банком), в особі заступника керуючого Волинською філією ВАТ "Кредитпромбанк"по роботі з корпоративними клієнтами Гупало І.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої 30.08.2006 нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., за реєстровим №3405у, укладено Кредитний договір, відповідно до п.1.1 якого цим договором встановлюється:

процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в межах загальної суми 1 500 000 грн.;

процедура та умови повернення Позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами;

а також взаємні права та зобов’язання сторін, що виникнуть при наданні Банком кредитів.

Пунктом 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що зобов’язання Банку щодо надання кредитів та зобов’язання Позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов’язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід’ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожний окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5 цього договору.

27.02.2007, 28.02.2007, 01.03.2007, 02.03.200702.03.2007, 27.02.2008, 28.02.2008, 03.03.2008 та 28.10.2008 між сторонами укладались додаткові угоди до Кредитного договору.

06.07.2009 між сторонами укладено договір про зміни до Кредитного договору, яким сторони погодили, що Позичальник зобов’язаний повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 6 липня 2006 року зі своїх поточний рахунків на рахунки Банку, що вказані в додаткових угодах.

Причиною виникнення спору у даній справі є те, що на думку позивача голова правління Товариства вийшов за межі своїх повноважень, обмеження щодо яких встановлені законом та Статутом ВАТ "Волиньрибгосп".

Проте, суд не може погодитись з даною позицією позивача з наступних підстав.

Так, згідно Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів від 25.03.2006 (протокол № 8) та зареєстрованого 14.04.2006 державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації у Волинській області, органами управління є:

вищий орган - загальні збори акціонерів Товариства;

спостережна рада Товариства;

правління Товариства;

Ревізійна комісія.

Пунктом 8.2.7 Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерів Товариства не віднесені питання щодо надання згоди голові правління на укладання кредитних договорів.

Відповідно до п. 8.2.9 Статуту всі інші повноваження загальних зборів акціонерів товариства передаються до компетенції спостережної ради.

Крім повноважень, переданих загальними зборами акціонерів, п. 8.3.2 Статуту позивача до компетенції спостережної ради входить "прийняття рішення про надання майна в заставу, укладення інших цивільно-правових угод, якщо загальна сума цивільно-правових угод перевищує 50% статутного фонду Товариства".

рішенням спостережної ради (протокол № 78 від 26.02.2007) було надано згоду на отримання позивачем у відповідача кредиту у формі траншевої кредитної лінії та уповноважено голову правління – генерального директора Божука С.С. укласти та підписати від імені товариства з Банком кредитний договір (траншева кредитна лінія) в розмірі 1 500 000 грн.

Щодо посилання позивача на укладення головою правління –генеральним директором Божуком С.С. Кредитного договору з перевищенням повноважень суд зазначає наступне.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

В п. 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Пунктом 6 Оглядового листа Вищого арбітражного суду, від 31.01.2001, № 01-8/97 (v8_97800-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)"передбачено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Сплата Товариством відсотків за користування кредитними коштами є свідченням того, що відповідна угода схвалена Товариством.

Факт сплати відсотків позивачем за наданим кредитом у відповідності до укладеного Кредитного договору підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, відкритого у відповідача.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставою недійсності господарського зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобов'язання з порушенням господарської компетенції (правосуб'єктності).

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

За встановлених в судовому засіданні обставин, а також враховуючи положення Кредитного договору, приписи чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 205, 207, 208 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп"визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог. Таким чином, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

У позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Повний текст рішення підписано 03.03.2010