Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився ( в попередньому судовому засіданні Камінський О.І., довіреність № 14 від 08.02.08р.)

відповідача – Дзюзюра Г.Ф., дов. № 1 від 11.01.2009р.

розглянувши справу за позовом КП "Вовчанські очисні споруди", с. Гатище

до ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" м. Вовчанськ

про стягнення 1072110,04 грн.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою з урахуванням уточнення позовних вимог від 24.03.2009р. про стягнення з відповідача 777499,00 грн., у тому числі 631060,88 грн. - основного боргу, 68725,10 грн. - пені, 66723,97 грн. - інфляційних, 10989,05 грн. - 3% річних за договором №1/1 про надання послуг з водовідведення, укладеним між сторонами 01.11.2007 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в період з квітня по листопад 2008р. не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Крім того, у наданих до суду поясненнях (вих. № 176/1 від 21.12.2009р.), позивач просить суд вийти за межі позовних вимог, та стягнути з відповідача збитки, спричинені інфляційними втратами та 3% річних.

01.12.2009р.позивач звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 83 ч.2 ГПК України про вихід за межі позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача додатково збитки від інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України та пені на суму основного боргу за період з березня 2009р. по листопад 2009р.

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні відповідного клопотання, оскільки позивач, в порядку, встановленому ст. 22 ГПК України, не був позбавлений можливості змінити заявлені позовні вимоги шляхом їх збільшення до прийняття рішення по справі. Оскільки позивач не використав права, наданого йому ст. 22 ГПК України, суд не вбачає підстав для застосування при прийнятті рішення ст. 83 ч.2 ГПК України.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, вважає, що при укладенні договору сторонами було узгоджено тариф за 1 куб. м. стоків - 22,80 грн., в т.ч. ПДВ. 15.12.2007р. позивач здійснив публікацію, в якій планував з січня 2008р. збільшити тарифи на водовідведення. Відповідачем було направлено запит позивачеві про надання розрахунку по збільшенню ціни, але було отримано відповідь про те, що все це знаходиться на стадії уточнення та те, що комунальне підприємство не планує збільшення тарифу на водовідведення безпосередньо з 01.01.2008р. Оголошення від 15.12.2007р. носить інформаційний характер, що ґрунтується на договірних обсягах з очистки стічних вод, що турбує адміністрацію комунального підприємства. Ця відповідь є доказом того, що позивач письмово поставив нас до відома про те, що зміна тарифу стоків не відбудеться в рамках договірних відносин, тому правомірно здійснювалась оплата стоків за надані послуги за тарифом, встановленим договором. Крім того, Вовчанським районним судом розглядаються дві справи, які були об’єднані в одну за № 2-а-86/09,в рамках якої було проведено комісійну експертизу, за висновками якої від 03.11.2009р. встановлено, що збільшення тарифу за водовідведення в сумі 55,81 грн. та 57,23 грн. суперечить вимогам п.34,35,36 Постанови КМУ № 959 від 12.07.2006р. (959-2006-п) "Про затвердження порядку формування тарифу (послуги) на централізоване опалення та водовідведення".

11.01.2010р. позивач надав до суду пояснення, в яких просить стягнути з відповідача збитки, в тому числі суму основної заборгованості за позовний період 631060,88 грн., а також пеню,3% річних та інфляційні втрати за весь час до моменту винесення рішення, тобто до 12.01.2010р., всього 841846,25 грн.

Оскільки позивач до прийняття рішення по справі не використав наданого йому ст. 22 ГПК України права на збільшення позовних вимог у встановленому законом порядку, не надіслав на адресу суду змінену позовну заяву та не надав доказів на підтвердження направлення її копії стороні у встановленому законом порядку, суд розглядає позов в межах уточнення позовних вимог від 24.03.2009р., прийнятого судом до розгляду у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні оголошено перерву з 12.01.2010р. до 10.30 год. 15.01.2010 р. для виготовлення повного тексту рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01 листопада 2007р. між сторонами було укладено договір №1/1 про надання послуги з водовідведення. У відповідності до умов договору позивач (Виконавець) зобов’язався надавати відповідачеві (Споживач) вчасно та відповідної якості послуги з водовідведення, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, встановлених договором.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору було встановлено, що вартість водовідведення використаної води становить 22,80 грн. за 1 куб. м. стоків, в т. ч ПДВ 3,80 грн., що підтверджується протоколом узгодження договірної ціни (тарифів). Пунктом 2.6 передбачено, що тарифи затверджуються Вовчанською міською радою та доводяться до Споживача у встановлений законом спосіб.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення боргу за договором за період з квітня по листопад 2008р., позивач посилається на збільшення тарифу у відповідності до рішень Вовчанської міської ради та протокол узгодження договірної ціни, що є додатком № 1 до договору, за яким вважає тарифи доведеними до відповідача у встановлений законом спосіб, а саме через районну газету.

Суд вважає твердження позивача про доведення тарифу до відповідача у встановленому договором та законом порядку безпідставним та не доведеним належними доказами, виходячи з наступного.

За змістом додатку № 1 до договору (протокол узгодження договірної ціни) засвідчено, що сторонами досягнуто домовленість про договірну ціну послуг(тарифів) по водовідведенню за договором № 1 від 01.11.2007р. в розмірі 22,80 грн. за 1 куб.м., в т.ч. ПДВ 3,80 грн.

Розділом 3 цього додатку передбачено, що у разі зміни тарифів на водовідведення в подальшому Споживач, яким є відповідач по справі, згідно з чинним законодавством України затверджує нові тарифи органом місцевого самоврядування, які вступають в силу по його рішенню та доводяться до Споживача у визначений Законом спосіб: через районну газету, радіо, тощо. До цього додатку будь-яких змін протягом строку дії договору не було внесено.

Таким чином за умовами договору обов’язок затвердження тарифу сторонами покладено на відповідача - ВАТ "Вовчанський агрегатний завод",що не відповідає вимогам чинного законодавства та не відбулось в рамках договору № 1/1.

В договорі, в тому числі і в додатку № 1 не зазначено конкретний закон, на підставі якого можливо вносити зміни до договору в частині зміни ціни договору. За таких обставин, слід зробити висновок, що сторони при виконанні умов договору зобов’язались керуватись усіма Законами, які регулюють відносини сторін у сфері надання послуг з водовідведення.

Оскільки п.2.6 договору передбачено, що тарифи затверджуються Вовчанською міською радою та доводяться до Споживачів у встановлений Законом спосіб, суд вважає, що на правовідносини сторін має розповсюджуватись дія законів, які регулюють правовідносини сторін у сфері надання житлово-комунальних послуг, оскільки позивач у відповідності до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) є Виконавцем і Законом визначено певний порядок доведення до Споживачів тарифів в разі їх зміни.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Але позивачем не було виконано умови вищевказаного закону щодо відповідного повідомлення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками позивача у судовому засіданні. Навпаки, в матеріалах справи є лист позивача за № 31 від 25.12.2007р., направлений на адресу відповідача в рамках договору № 1/1, в якому він зазначає щодо зміни тарифів, що "все це знаходиться на стадії уточнення та те, що комунальне підприємство не планує збільшення тарифу на водовідведення безпосередньо з 01.01.2008р. введення нових тарифів буде здійснюватись після ретельної перевірки їх обгрунтованості та прийняття відповідного рішення сесією міської Ради. Щодо опублікування можливих тарифів на водовідведення у районній газеті "Хлібороб" за 15.12.2007р.,то це оголошення носить інформаційний характер, що ґрунтується на договірних обсягах з очистки стічних вод, що турбує адміністрацію комунального підприємства".

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи листування сторін, суд вважає, що позивач був обізнаний про необхідність повідомлення відповідача у встановленому вищевказаним Законом (1875-15) порядку про зміну тарифів в рамках договірних відносин і неповідомлення відповідача про зміну тарифів у відповідності до вимог ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчить про те, що тарифи, які позивач застосовує при проведенні розрахунку заборгованості, не є доведеними до відповідача у встановлений вищевказаним Законом спосіб у відповідності до вимог п.2.6. договору.

Оскільки законом встановлено певний порядок доведення до споживачів інформації щодо зміни вартості житлово-комунальних послуг, суд вважає, що ці вимоги є обов’язковими як для Виконавців так і для Споживачів даних послуг. Договір не містить будь-яких обмежень щодо незастосування до правовідносин сторін вимог вищевказаного Закону.

Виконавчим комітетом Вовчанської міської ради опубліковані в газеті "Хлібороб" від 01.02.2008р. та від 28.06.2008р. рішення "Про затвердження тарифів на послуги водовідведення", однак, як встановлено господарським судом, ця обставина не свідчить про виконання позивачем свого обов'язку про повідомлення споживача про зміну тарифів.

Отже, суд вважає, що зміна тарифу не відбулась в рамках договірних правовідносин між сторонами, у зв'язку з чим відповідач правомірно у відповідності до договору та встановленого тарифу (22,80 грн. за 1 куб. м., в т.ч. ПДВ 3,80 грн.)сплачував за послуги водовідведення у спірний період.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а як зазначалося вище, відповідач у повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості безпідставною та не підлягаючою задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність боргу за договором, відсутні і підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних, у зв’язку з чим позов в частині стягнення заявлених до стягнення інфляційних, річних та пені не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 44, 47, 49, 82- 84 ГПК України, ст.ст. 16, 526, 625 ЦК України, -

Відмовити в задоволенні клопотання позивача в порядку ст. 83 ч.2 ГПК України про вихід за межі позовних вимог.

В позові відмовити.

Прийняте рішення оголошено в судовому засіданні 15.01.2010р. по закінченні розгляду справи.