Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобудсистема" (позивач) звернулося з позовною заявою щодо стягнення з відповідачів Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області (1 відповідач), Державного казначейства України (2 відповідач), Державної судової адміністрації України (3 відповідач) основної заборгованості у розмірі 977110,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 120184,53 грн., 3% річних у розмірі 32284,62 грн., пені у розмірі 177834,02 грн. та штрафу у розмірі 68397,70 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідачів судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 13758,11 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Присутній представник першого відповідача проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсистема" заперечує, з підстав викладених ним у відзиві на позовну заяву (вх. №2855), який долучений судом до матеріалів справи.

Присутній представник другого відповідача проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсистема" заперечує, про що у судовому засіданні 15 лютого 2010 року надав відзив на позовну заяву (вх. №99), який долучений судом до матеріалів справи.

Присутній представник третього відповідача проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсистема" заперечує, з підстав викладених ним у відзиві на позовну заяву (вх. №2856), який долучений судом до матеріалів справи.

Представник четвертого відповідача у судове засідання не з"явився, 22 лютого 2010 року надав пояснення по справі (вх.№3501), в яких пояснив, що проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсистема" заперечує.

У судовому засіданні 22 лютого представник 1-го відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі для звернення до Вищого господарського суду щодо визначення територіальної підсудності даної справи.

Відповідно статті 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Враховуючи вищевикладене суд відмовляє першому відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи.

У судовому засіданні оголошувались перерви до 24 лютого 2010 року до 25 лютого 2010 року.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 травня 2008 р. між позивачем, як переможцем відкритих торгів на закупівлю робіт (дата акцепту 7 травня 2008 р.), в особі директора Брацюня Р.В. було укладено договір підряду № 1/05-08 з Харківським апеляційним господарським судом в особі голови суду Кухаря В.І., який діяв на підставі Закону України "Про судоустрій" (3018-14) на реконструкцію існуючої нежитлової двоповерхової будівлі з надбудовою та прибудовою приміщень по просп. Правди, 13 в м. Харкові.

Згідно умов зазначеного договору позивач, як генпідрядник взяв на себе зобов"язання своїми силами і засобами на замовлення замовника - 4-го відповідача виконати роботи з реконструкції існуючої нежитлової двоповерхової будівлі з надбудовою та прибудовою приміщень по просп. Правди № 13 в м. Харкові відповідно до умов Договору, проектної та тендерної -документації. З Іншого боку 3-я особа Харківський апеляційний господарський суд зобов"язався передати генпідряднику затверджену проектну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх (п. 1.1. Договору).

Згідно пункту 1.4 договору підряду №1/05-08 строк закінчення робіт був визначений 26 грудня 2009 року.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що договірна ціна робіт, що доручаються для виконання генпідряднику, складає; 9 865 111,00 грн.

Згідно п.6.9. Договору сторони передбачили проведення щомісячного проміжного приймання виконаних робіт.

Згідно п. 8.2. Договору замовник здійснює проміжні платежі генпідряднику за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в підписаними уповноваженими представниками сторін.

31 жовтня 2008 р. між позивачем та четвертим відповідачем було підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт № 1, № 2, № 3, № 4 на загальну суму 1 003 000 грн. 00 коп. Фінансове зобов'язання на суму 1003000 грн. 00 коп. було зареєстровано в Головному управлінні Державного казначейства України в Харківській області. 10 листопада 2008 р. грошове зобов'язання на зазначену суму було виконано.

24 грудня 2008 р. між позивачем та четвертим відповідачем було підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 на загальну суму 977110 грн. 00 коп. Фінансове зобов'язання на суму 977 110грн. 00 коп. було зареєстровано в Головному управлінні Державного казначейства України в Харківській області.

25 грудня 2008 р. Головним управлінням Державного казначейства України в

Харківській області (1й відповідач) було отримано для виконання платіжне доручення № 2 від 24.12.2008 р., згідно якого грошові кошти в розмірі 977110 грн. 00 коп. мали бути перераховані на поточний рахунок ТОВ "Технобудсистема".

Однак зазначене платіжне доручення Головним управлінням Державного казначейства України в Харківській області (1й відповідач) виконано не було, в результаті чого перед ТОВ "Технобудсистема" утворилася заборгованість в розмірі 977110 грн. 00 коп.

Таким чином четвертий відповідач вчинів усі необхідні дії в межах своїх повноважень для запобігання утворенню заборгованості перед виконавцем робіт за договором підряду №1/05-08.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати І здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт, нерозривно пов"язаних з місцезнаходженням об"єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 879 Цивільного кодексу України договором на замовника може бути покладений обов"язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Оплата провадиться після прийняття замовником збудованого об"єкта (виконання робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Харківський апеляційний господарський суд (4й відповідач) в своїх поясненнях зазначає, що заборгованість виникла не з їх вини, а через ненаходження з державного бюджету України, як джерела закупівлі, необхідних коштів, а саме у сумі 977110,00 грн.

Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльність суддів.

Стаття 18 закону України "Про судоустрій України" передбачає фінансування судів з Державного бюджету України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційних витрат у розмірі 120184,53 грн., 3% річних у розмірі 32284,62 грн., пені у розмірі 177834,02 грн. та штрафу у розмірі 68397,70 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 12.2 договору підряду, у разі порушення за порушення сторонами строків виконання зобов"зання за договором, винна сторона за кожний день прострочення платежу виплачує іншій стороні пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов"язань.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних витрат, 3% річних, пені та штрафу, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що необхідні кошти з державного бюджету України виділені не були, а згідно пункту 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21 грудня 2005 року (1232-2005-п) , казначейство відповідно до покладених на нього завдань у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов"язані із закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) , суд вважає вимоги позивача до 2-го відповідача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В задоволенні позовних вимог до Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, Харківського апеляційного господарського суду - відмовити, як у необгрунтованих та безпідставно заявлених.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладається на 2-го відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статями 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , -

1. У задоволенні клопотання першого відповідача про зупинення розгляду справи - відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного казначейства України (01014, м. Киів, вул. Бастіонна, 6, розрахунковий рахунок 1223309000060 Банк Держказначейства України, МФО 820172, код 20055032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудсистема" (61052, м. Харків, пров. Мало - Панасівський,4/7, ідентифікаційний код 32867700 ) грошові кошти в сумі 1375810,87 грн. з яких: 977110,00 грн. основного боргу, 120184,53 грн. інфляційних витрат, 32284,62- 3% річних, 177834,02 пені, 68397,70 грн. штрафу, 13758,11 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні позовних вимог до Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, Харківського апеляційного господарського суду - відмовити.