До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"(далі - позивач) до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Світлана -2"(далі - відповідач) про стягнення 34949,91 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 01.12.2009 року та призначено справу до розгляду на 17.12.2009 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.12.2009 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 13.01.2010 року.

13.01.2010 року через канцелярію суду представником відповідача - Приватної виробничо-комерційної фірми "Світлана 2"подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"про стягнення збитків у сумі 26040,00 грн., який прийнято судом до розгляду для спільного розгляду з первісним позовом відповідно до ст. 60 ГПК України. Розгляд справи відкладався до 16.02.2010 року.

В судовому засіданні 16.02.2010 року оголошувалась перерва до 23.02.2010 року.

В судовому засіданні 23.02.2010 року позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням уточнень, відповідач проти позову заперечував, підтримав вимоги зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено.

Правовідносини сторін врегульовані договором оренди нежитлового приміщення від 29.04.2005 року, відповідно до п. 1.1,1.3 якого позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12 будівлі малярного відділення, розташованої в м. Києві по вул. Архітектора Вербицького, 1, літера Н, загальною площею 530 кв.м., для здійснення господарської діяльності. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірнак М. В. і зареєстровано в реєстрі під номером № 873 від 29.04.2005 року.

Відповідно до п. 5.3. договору, факт передачі об'єкта оренди в користування підтверджується актом від 29.04.2005 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Строк дії договору визначений п. 2.1. становить чотири роки і шість місяців, таким чином, договір закінчився 29.10.2009 року.

Плата за користування об'єктом оренди встановлена п. 3.1. договору і складає 5888,30 грн. за календарний місяць. Порядок оплати встановлений п. 3.2. договору і передбачає щомісячну сплату відповідачем місячного орендного платежу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, на підставі вищезазначеної угоди та фактичного прийняття майна в платне користування, між сторонами виникли орендні відносини.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, оскільки відповідач, в порушення п. 4.3.1 договору сплачував орендну плату несвоєчасно і на момент закінчення дії договору сплатив її не в повному обсязі.

Позивачем розраховано заборгованість відповідача за період несплати орендних платежів до закінчення дії договору, що складає 34949,91 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, відповідачем не сплачено орендну плату за травень, червень, липень, серпень, вересень і 29 днів жовтня 2009 року, що відповідачем не спростовано.

Відповідно ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

В ході розгляду спору позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог у зв’язку зі сплатою відповідачем 700 грн. 11.01.2010 року в рахунок погашення орендної плати за договором від 29.04.2005 року. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 34249,91 грн.

Посилання відповідача на засвідчення договору печаткою іншого підприємства ніж позивач, не приймаються судом, оскільки мала місце помилка, що підтверджено позивачем в судовому засіданні та досліджувалось в ході розгляду спору у справі Господарського суду Київської області № 59/15-06 (рішення від 07.07.2006 року).

Щодо зауважень відповідача до розрахунку позову, судом встановлено, що порядок внесення орендних платежів визначений умовами договору і випливає з вимог чинного цивільного та господарського законодавства. Натомість саме відповідач повинен спростувати викладені в позові обставини шляхом надання відповідних платіжних документів.

Також, відповідач, заперечуючи проти позову, повідомив, що 15.06.2006 року орендодавець - ТОВ "Константа" без причин та попередження припинило постачання електроенергії до орендованого майна - будівлі малярного відділення, в підтвердження чого надав акт від 15.06.2006 року.

Відповідач вважає, що позивачем було порушено зобов’язання за договором (ст.4.1.6. договору), що призвело до заподіяння збитків. А саме, відповідач стверджує, що у зв’язку з неправомірними діями відповідача орендар був змушений придбати "Електростанцію бензинову ЕСБ-12-ВС-М1"на суму 26040,00 грн., що підтвердив копією рахунку №253 від 27.12.2006 року та платіжним дорученням №7 від 15.02.2007 року.

У зв’язку з викладеними обставинами, відповідачем заявлено зустрічний позов про стягнення збитків в сумі 26 040,00 грн. вартості придбаної ним електростанції.

Судом досліджено викладені в зустрічному позові обставини та встановлено, що п. 4.1.6 договору передбачено обов’язок позивача забезпечити безперебійне постачання електроенергії, порушення якого передбачає матеріальну відповідальність. В разі ж відсутності вини орендодавця, він звільняється від відповідальності.

Доказом відсутності в орендованому приміщенні електропостачання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) надано Акт обстеження приміщення від 15.06.2006 року.

Суд не приймає посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) на складення такого Акту за відсутності його представника, оскільки відповідачем надано докази надіслання поштою повідомлення про проведення обстеження приміщення, однак, позивач без поважних причин відмовився від отримання відповідного листа.

В той же час, судом встановлено та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не спростовано, що сторони мають вільний доступ до об’єкту обстеження. Актом зафіксовано відключення подачі електроенергії шляхом вимкнення рубильника на розподільчій станції, яка належить ВАТ АТП 13004.

З огляду на викладені в зустрічному позові обставини, відповідач (позивач за зустрічним позовом) вбачає в діях позивача (відповідача за зустрічним позовом) ознаки протиправності та вину у відключенні електроенергії, мотивуючи це тим, що директор ВАТ АТП 13004 Рибалко О.І. одночасно є директором позивача –ТОВ "Константа".

Дослідивши викладені в зустрічному позові обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість вини позивача, оскільки вимкнення електроенергії сталось на території ВАТ АТП 13004. Крім того, вимкнення рубильника є дією особи, протиправність якої має бути зафіксована правоохоронними органами. Посилання відповідача, що Рибалко одночасно є директором ВАТ АТП 13004 та орендодавця –ТОВ "Константа"припускає можливість його доступу до спірного об’єкту та опосередковано свідчить про протиправність його дій як фізичної особи, що також має бути встановлена правоохоронними органами.

Крім того, з Акту обстеження, проведеного за участю спеціаліста з електромонтажних робіт ДП "СПМК-604" по обслуговуванню електромережі в спірному приміщенні, зафіксовано відключення подачі електроенергії шляхом вимкнення рубильника на розподільчій станції, яка належить ВАТ АТП 13004, однак, не зазначено про причини такого вимкнення та неможливість вімкнення рубильника та відновлення електропостачання, враховуючи вільний доступ відповідача до об’єкту обстеження.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про недоведеність ознак протиправності в діях позивача та відсутність причинного зв’язку між відсутністю електропостачання в орендованому приміщенні 15.06.2006 року та придбанням бензинової електростанції 27.12.2006 року.

Як вбачається з зустрічного позову, придбання спірної електростанції та, відповідно, понесення збитків у сумі її вартості, пов’язане не лише з відсутністю електропостачання в орендованому приміщенні 15.06.2006 року, а й з неможливістю його відновлення. Відповідачем не надано доказів вжиття заходів по відновленню електропостачання та неможливості самостійного відновлення електропостачання, що дозволило б уникнути збитків в заявленому розмірі.

Таким чином, зустрічний позов задоволенню не підлягає у зв’язку з недоведеністю факту заподіяння спірних збитків позивачем.

Крім того, судом встановлено, що з моменту порушення права відповідача –позивача за зустрічним позовом, яке полягає у припиненні електропостачання, що зафіксовано 15.06.2006 року, минув строк позовної давності, про що заявлено позивачем –відповідачем за зустрічним позовом.

За наслідками розгляду зустрічного позову судом спростовано посилання відповідача за первісним позовом на невиконання позивачем за первісним позовом обов’язків по безперебійному електропостачанню.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню. Вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом. За зустрічним позовом судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Світлана-2"(07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Незалежності, 16а, кв.20, код 19410516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"(02091, м. Київ, вул. Вербицького, 1, код 23392592) 34249,91 грн. боргу, 349,50 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.