До відповідача: Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця", м. Глухів, Сумська область

Про стягнення 380 000 грн. 00 коп.

Суддя М.С. ЛУЩИК

Секретаря судового засідання А. І. Сидорук

За участі представників сторін:

Від позивача: Косяков Е.І.

від відповідача: Маківський О.В., Пузіна С.В., Грачов А.М.

Суть спору: Позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути йому 100 тонн бітуму, зданого позивачем на зберігання відповідачу відповідно до договору зберігання від 11.12.2003р. або стягнути з відповідача на свою користь вартість бітуму в сумі 380 000 грн. 00 коп., а також стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.11.2009р. по справі була призначена судово-економічна експертиза, відповідно до проведення якої було складено висновок № 193/09.

Відповідно до заяви № 107 від 29.07.2009р. (вхідний номер 18799 від 31.07.2009р.) про уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість 100 тонн бітуму в сумі 380 000 грн. 00 коп.; витребувати у відповідача докази про наявність або відсутність у нього бітуму в кількості 100 тонн, а також стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи. Зазначена заява, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

Відповідно до додаткової позовної заяви № 125 від 24.09.2009р. (вхідний номер 20870 від 28.09.2009р.), позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість зданого на зберігання 100 тонн бітуму в сумі 412 000 грн. 00 коп. Зазначена заява, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду

Відповідно до пояснень № 4 від 20.01.2010р. (вхідний номер 1091 від 25.01.2010р.), позивач не погоджується з висновком судово-економічної експертизи та додатково обгрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до відзиву від 29.10.2009р. (вхідний номер 23112 від 30.10.2009р.) на позовну заяву, відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, а також призначити економічну експертизу.

Відповідно до уточнення від 29.10.2009р. до відзиву (вхідний номер 23189 від 30.10.2009р.), відповідач додатково надає питання, що, на його думку, необхідні для вирішення при проведенні судової економічної експертизи.

Відповідно до письмових пояснень № 55 від 22.01.2010р. (вхідний номер 1087 від 25.01.2010р.), відповідач наголошує на висновку судово-економічної експертизи та заперечує проти задоволення позовних вимог.

В судове засідання позивачем були подані оригінали накладної № 1 від 11.12.2003р., Акту прийому – передачі бітуму від 11.12.2003р., договору зберігання від 11.12.2003р.

Від Глухівського МВ УМВС України в Сумській області відділення Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю надійшли копії матеріалів перевірки по факту надання філією "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці" послуг по зберіганню 100 тонн бітуму ТОВ "Конвалія", яка проводилась в період з 10.09.2009р.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази,заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

Позивач в обгрунтування позовних вимог, зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання від 11.12.2003р., відповідно до п. 1.1. якого Зберігач (відповідач) зобов`язується зберігати бітум в кількості 100 тонн залоговою вартістю 130 000 грн. 00 коп., надане йому Вантажодавцем (позивачем), а Ванатажодавець (позивач) бере на себе зобов`язання прийняти зазначену кількість бітуму назад.

Відповідно до п. 6.1 зазначеного договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору, але не пізніше чим до 31 грудня 2004 року.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на Акт прийому – передачі бітуму від 11.12.2003р. та накладну № 1 від 11.12.2003р. Крім того, позивач зазначає про повідомлення відповідача листом № 120 від 03.07.2008р. про намір забрати бітум в кількості 100 тонн, наданого відповідачу за договором зберігання від 11.12.2003р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано суду доказів отримання зазначеного листа відповідачем. Ксерокопії квитанції № 5359 від 03.07.2008р. та поштового повідомлення № 89071 від 07.07.2008р. не є належним доказом повідомлення відповідача в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оригінали зазначеної квитанції та поштового повідомлення на вимогу суду для огляду у судовому засіданні позивачем надані не були. Крім того, з копії квитанції не вбачається коли саме був направлений лист, відсутня відмітка пошти про час направлення листа, у зв`язку з чим суд не приймає зазначений лист № 120 від 03.07.2008р. як доказ.

З наданої позивачем в судове засідання оригіналу накладної № 1 від 11.12.2003 року про передачу бітуму не вбачається, що позивач передавав бітум, оскільки не відомо на підставі якої довіреності та якою матеріально-відповідальною особою отримано зазначений бітум, не зазначено чий підпис стоїть у графі "одержав".

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 (z0293-96) , товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

В поданому позивачем оригіналі Акту прийому – передачі бітуму від 11.12.2003р. відсутня печатка відповідача. У зв`язку з цим, накладна № 1 від 11.12.2003р. та Акт прийому – передачі бітуму від 11.12.2003р. також не є належними доказами передачі позивачем бітуму відповідачу в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до постанови СДСБЕЗ Глухівського МВ ГУМВС України в Сумській області від 09.02.2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи, як пояснила головний бухгалтер філії Глухівська ДЕД Стеценко О.В., операція щодо приймання на зберігання 100 тонн бітуму від ТОВ "Конвалія" у 2003 році по бухгалтерському обліку підприємства не відображалась у зв'язку з відсутністю будь - яких первинних документів, які б мали надійти до централізованої бухгалтерії у випадку надходження бітуму на зберігання. Згідно пояснення майстра асфальто - бетонного заводу філії Глухіська ДЕД Кічова В. А. у 2003 році бітум в кількості 130 тонн від ТОВ "Конвалія" на зберігання до асфальто - бетонного заводу не надходив і накладну № 1 від 11.12.2003 року він не підписував. Згідно наданих актів річної інвентаризації товаро - матеріальних цінностей на філії Глухівська ДЕД за період з 2004 по 2008 р.р. лишків товарно-матеріальних цінностей на підприємстві не виявлено.

Відповідно до зазначеного висновку № 193/09 судово-економічної експертизи, господарська операція за договором зберігання від 11 грудня 2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем, в бухгальерському обліку філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" документально не підтверджується. Що стосується відображення господарської операції за договором зберігання від 11 грудня 2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем, в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія", то експертне дослідження з означеного питання не проводилось, у зв`язку з ненаданням на експертне дослідження відповідних документів бухгалтерського обліку та звітності підприємства позивача.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, пунктом 6.1 договору зберігання від 11.12.2003р. передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по договору, в будь-якому випадку не пізніше чим до 31.12.2004 року. Тобто, строк виконання договірних умов обмежений датою 31.12.2004.

Пунктами 4 та 6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003 N 435 передбачено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п.4) та правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (435-15) (п.6).

З огляду на вищевказане, при визначенні терміну позовної давності суд керується Цивільним кодексом України (435-15) від 16.01.2003 N 435.

Статтею 252 ЦК (№435) передбачено, що термін визначається календарною датою. Згідно із ЦК (435-15) (№435) перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253) та договір набирає чинності з моменту його укладення (ст.631).

Відповідно до ст. 254 ЦК (№435) строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк дії договору закінчується 31.12.2004.

Згідно зі ст.255 ЦК (№435) якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Аналогічне трактування строку договору наведене і в п. 1 ст. 631 ЦК (№435), відповідно до якої строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, згідно укладеного договору зберігання від 11.12.2003р. дія по поверненню бітуму зі зберігання ТОВ "Конвалія" мала бути проведена по 31.12.2004р. включно. Цивільним кодексом (435-15) (№435) встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.257). Загальне трактування терміну позовної давності наведене у ст. 256 ЦК (№435), де позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 258 ЦК (№435) передбачені випадки встановлення спеціальної позовної давності, жоден з яких не стосується даних договірних умов. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК (№435)).

Укладеним договором зберігання від 11.12.2003 термін позовної давності не обумовлений, додаткові угоди до договору не додані. Крім того, п.6.4 договору передбачено, що всі суперечки, які виникають із умов даного договору і не урегульовані угодою сторін, розглядаються у порядку, передбаченому діючим законодавством України. Тобто, термін позовної давності по даній угоді має розраховуватися виходячи із загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК(№435) за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто з 01.01.2005. Причин, які б зупиняли перебіг позовної давності (ст. 263 ЦК (№435)) або переривали перебіг позовної давності (ст.264 ЦК (№435)0 не існувало.

Слід зазначити, що у п. 1 ст. 267 ЦК (№435) вказано, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Відповідно до п. 3 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно п. 4 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на підставі вищевикладеного. суд визнає позовні вимоги необгрунтованими, неправомірними, такими, що не підтверджуються матеріалами справи, строк позовної давності по яким сплив, та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідачем 25.01.2010р. було подане суду клопотання (вхідний номер 1088 від 25.01.2010р.) про розподіл господарських витрат, в якому відповідач просить суд вирішити питання про розподіл господарських витрат між сторонами та стягнути з позивача на свою користь 7900 грн. 00 коп. До зазначеного клопотання відповідачем додана копія платіжного доручення № 257 від 17.12.2009р. на суму 7900 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

У зв`язку з винесенням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарські витрати по сплаті за проведення судової економічної експертизи по справі в сумі 7900 грн. 00 коп., понесені відповідачем, покладаються на позивача.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 80, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

1. У задоволенні позовних вимог – відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченко, буд. 45, код 14024122) на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" (41000, Сумська область, м. Глухів, пров. Індустріальний, 33-А, код 24022905) 7900 грн. 00 коп. витрат за проведення судової економічної експертизи.