За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіскон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія"

про стягнення боргу 549 006,80 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.,

Представники:

від позивача Титорчук С.Ф. –дов. № б/н від 30.10.2009 р.

від відповідача Стадний Ю.В. –дов. № 92 від 23.02.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіскон" звернулось з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" боргу, штрафу, індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 549 006,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач-підрядник вказав на невиконання відповідачем-замовником зобов’язання за договором підряду в частині оплати виконаних і прийнятих робіт на суму 355730,65 грн. внаслідок чого у останнього виникло додаткове зобов’язання сплатити штраф, три відсотки річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.09 порушено провадження у справі №13/532, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 09.12.09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.09 розгляд справи відкладено на 12.01.10, через неявку представника відповідача та часткове виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі позивачем.

У судовому засіданні 12.01.10 оголошувалась перерва до 14.01.10, 14.01.10 до 28.01.10, 28.01.10 до 09.02.10, 09.02.10 до 16.02.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.10 продовжено строк вирішення спору, за клопотанням представників сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю і з підстав викладених у позовній заяві з посиланням на умови договору та приписи законодавства просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив та доповнення до нього, у яких заперечував проти задоволення позовних вимог в частині основного боргу, посилаючись на численні недоліки. Крім того позивач заявив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

21 липня 2008 року між ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія"(надалі іменується Відповідач) та ТОВ "Гіскон"(надалі іменується Позивач) було укладено Договір субпідряду (надалі іменується Договір), згідно якого Позивач прийняв на себе зобов'язання на свій ризик виконати своїми силами і своїми матеріалами роботи з влаштування внутрішньої гідроізоляції на поверхнях вказаних Відповідачем, на об'єкті "Громадський центр з гостьовою стоянкою по вул. Борщагівській, 154 в м. Києві", загальною площею гідроізоляції 11552 кв. м.

Згідно п. 2.1 Договору, загальна вартість робіт, з урахуванням податку на додану вартість, становить 1 906 080, 00грн.

Відповідач не зміг в повному обсязі виконати роботи, передбачені п. 1.2 Договору, оскільки Відповідач не надав фронту робіт - ділянку підлоги для завершення гідроізоляції, незважаючи на неодноразові звернення з проханням надати можливість завершити виконання прийнятих зобов'язань.

Відповідно до п. 2.5.1. Договору, Відповідач зобов'язаний був перерахувати аванс в розмірі 953040,00 грн. протягом трьох робочих днів з моменту підписання Договору, тобто до 24 липня 2008 року. Фактично Відповідач не в повному обсязі сплатив аванс, всього на поточний рахунок Позивача надійшла сума в розмірі 925000,00 грн.

Відповідно до п. 2.5.2 Договору Відповідач повинен сплатити Позивачу 25% від вартості договірної ціни - 476 520,00 (чотириста сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок протягом 3 робочих днів після виконання Позивачем об'єму робіт, вартість яких буде перевищувати суму авансу, передбаченого п. 2.5.1 Договору. 953 040,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт, від 29.08.2008 року Позивач виконав робот на суму 1 095 632,40 грн. Отже Відповідач повинен був сплатити в строк до 03.09.2008 року сплатити грошові кошти в розмірі 476 520,00 грн., фактично на поточний рахунок Позивача надійшла сума в розмірі 450000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.5.3. Договору Відповідач зобов'язаний проводити розрахунки з Позивачем, протягом 3 робочих днів, після підписання акту фактично виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Оплата здійснюється з урахуванням сплаченого авансового платежу.

Відповідно до Актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт від 29.08.08 та 30.09.08, було виконано робіт на загальну суму 1 490 810,00 грн., з урахуванням фактично сплачених грошей в сумі 1 375 000,00 грн. та з відрахуванням трьох відсотків від суми за послуги ген підряду, Відповідач в строк до 03 жовтня 2008 року повинен був сплатити кошти в сумі 71 086,09 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 31.10.2008 року, вартість виконаних робіт становить 293 448,00 грн., з відрахуванням трьох відсотків від суми за послуги ген підряду, відповідач в строк до 04 листопада 2008 року повинен був сплатити кошти в розмірі 284 644,56 (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок чотири) гривні 56 копійок. Проте оплата не була здійснена.

Між сторонами у справі виникли правовідносини будівельного підряду.

Договір, акти приймання виконаних робіт та довідки форми КБ-3 підписані представниками сторін їх підписи скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Акти підписані без застережень і зауважень.

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіскон" з урахуванням вартості генпідрядних послуг становить 355730,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.843 цього кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч.1ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за виконані підрядні роботи розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 355730,65 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 355730,65 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрат у сумі 40907,80 грн., три відсотки річних у сумі 11215,86 грн., штраф у сумі 141152,50 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу (435-15) , підлягають стягненню три проценти річних в сумі 11215,86 грн. та втрати від інфляції в сумі 40907,80 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Однак, відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України (436-15) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи позивачу стало відомо про порушення його права у 04 листопада 2008 р. та саме з цієї дати почався строк позовної давності встановленої до вимоги про стягнення пені, проте позовна заява була подана позивачем до Господарського суду м. Києва 13 листопада 2009 р., тобто після спливу строку позовної давності, встановленої для вимог про стягнення штрафу.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

З огляду на викладене, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 141152,50 грн. слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8, код ЄДРПОУ 32735084), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіскон" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 33304023) 355730 (триста п’ятдесят п’ять тисяч сімсот тридцять) грн. 65 коп. основного боргу, 40907 (сорок тисяч дев’ятсот сім) грн. 80 коп. –збитків від інфляції, 11215 (одинадцять тисяч двісті п’ятнадцять) грн. 86 коп. –3% річних, 4078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.