Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання платіжного доручення недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем неналежним чином оформлене платіжне доручення, за яким останній вимагав вчинити дії по перерахуванню коштів за договором мультивалютного кореспондентського рахунку № 11 від 11.03.2009.

17.06.2009 Відповідач змінив свою назву з Відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк"на Публічне акціонерне товариства "Родовід Банк". Зміна назви Відповідача відбулася відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства"від 17.09.2008 (514-17) . Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. В результаті приведення статуту Позивача відповідно до вимог Закону (514-17) відбулась заміна типу акціонерного товариства в розумінні Закону (514-17) , при цьому заміна його організаційно-правової форми (перетворення) не відбулось і, відповідно, не відбулось правонаступництва та припинення юридичної особи. Про це свідчить зміст с. 2 ст. 5 Закону, відповідно до якої, зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

27.01.2010 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк"подало відзив на заявлені позовні вимоги, в якому просить відмовити Позивачу з огляду на необґрунтованість заявленого позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

11 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(далі –Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк"(далі –Відповідач) укладено Договір № 11 (надалі - Договір) про встановлення кореспондентських відносин між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до п. 1 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Фінансова ініціатива"відкрило Відкритому акціонерному товариству "Родовід Банк"мультивалютний кореспондентський рахунок типу Лоро.

Крім того п.1 Договору визначено, що міжбанківські перекази здійснюються на підставі розрахункових документів на переказ, сформованих Сторонами на підставі поданих клієнтами розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачене в договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Пунктом 4 Договору визначено, що списання коштів з рахунку Лоро, також виконання повідомлень про направлення зміни або уточнення платіжних інструкцій здійснюється на підставі розрахункових документів та повідомлень одним із способів, а саме: на паперових носіях, підписаними уповноваженими особами і засвідченими відбитком печатки; переданих по телексу або у вигляді електронного документа за електронним цифровим підписом; каналами міжнародної телекомунікаційної системи S.W.I.F.T.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що основним каналом для передачі міжбанківських розрахункових документів, є система S.W.I.F.T.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п. 1 глави 2 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 № 320 (z1035-06) , форми міжбанківських розрахункових документів, їх реквізити та порядок їх оформлення мають відповідати вимогам до розрахункових документів, що визначені нормативно-правовим актом Національного банку про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Пунктом 2 Глави 2 Інструкції (z1035-06) передбачено, що банки (філії) здійснюють міжбанківський переказ за міжбанківськими електронними розрахунковими документами, що формуються ними на підставі:

- паперових розрахункових документів клієнтів:

- паперових розрахункових документів банку (філії);

- електронних розрахункових документів, отриманих засобами автоматизованих систем від клієнта - ініціатора переказу;

- електронних розрахункових документів, отриманих засобами ВМПС від філії банк):

- електронних розрахункових документів, автоматично сформованих САБ за умовами договорів або згідно з потребою банку (філії);

- електронних розрахункових документів, отриманих засобами інших платіжних систем. телекомунікаційних систем, інших засобів зв'язку за умови забезпечення цілісності та конфіденційності інформації тощо.

Відповідно до п. З Глави 2 Інструкції (z1035-06) міжбанківський електронний розрахунковий документ має обов'язково містити реквізити документа, на підставі якого він сформований, а саме:

- назву та номер;

- дату складання (число, місяць, рік);

- дату надходження до банку платника;

- ознаку дебет/кредит;

- код платника, назву платника, рахунок платника;

- код банку платника;

- код отримувача, назву отримувача, рахунок отримувача:

- код банку отримувача;

- призначення платежу.

Міжбанківський електронний розрахунковий документ має обов'язково містити електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) та технологічні реквізити (ідентифікатор ключа ЕЦП, відмітку про час оброблення документа тощо).

При цьому відповідно до пункту 1 Глави 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 № 320 (z1035-06) , кодом банку є умовна шестизначна числова ознака, що ідентифікує банк, філію, іншу установу, розраховується Національним банком і є обов'язковим реквізитом Електронного технологічного довідника банків України та інших установ і Довідника учасників СЕП.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, Відповідач (Кореспондент) 26 травня 2009 року направив Банку за допомогою платіжної системи S.W.I.F.T. для виконання платіжне доручення МТ 202, яким ініціював списання з Рахунку суми коштів в розмірі 5 211 900,00 грн. для поповнення власного кореспондентського рахунку в Національному банку України.

Відповідно до пункту 22.7 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (надалі також - Закон про платіжні системи) у разі відмови з будь-яких причин у прийнято розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. В порушення зазначеної норми Закону про платіжні системи (2346-14) , платіжне доручення виконано не було, про причини такого невиконання повідомлено не було.

Зазначене твердження не відповідає дійсним обставинам справи та нормам законодавства з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Пунктом 18.1 статті 18 Закону про платіжні системи встановлено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону про платіжні системи платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, а норми пункті 3 глави 2 розділу 1 Інструкції про переказ встановлюють необхідні реквізити міжбанківського розрахункового документу, який відповідно до пункт 1.19 статті 1 Закону про платіжні системи є документом на переказ, який сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів та документів на переказ готівки або виконавчого документа.

Отже платіжне доручення, направлене Відповідачем у системі S.W.I.F.T., є розрахунковим документом, на підставі якого формується міжбанківський розрахунковий документ. Міжбанківський розрахунковий документ мав бути сформований Позивачем, а його реквізити вказані у пункті 3 глави 2 розділу 1 Інструкції про переказ (z1035-06) .

Позивач та Відповідач домовились у своїх відносинах використовувати для зв'язку (в тому числі для надіслання платіжних доручень та інших розрахункових документів) міжнародну систему S.W.I.F.T. та прийняли стандарти оформлення документів за цією системою без застережень.

Як вбачається з платіжного доручення, що направлене 26 травня 2009 року допомогою платіжної системи S.W.I.F.T., були наявні всі необхідні реквізити для формування Позивачем міжбанківського розрахункового документу та перерахування коштів у відповідності до інструкцій, які містились у зазначеному платіжному дорученні.

Позивач у позовній заяві посилається на статтю 16 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України (435-15) ) та статтю 55 Конституції України, як на одну з підстав звернення за захистом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 зазначеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких такого способу, як визнання документу (розпорядження) таким, що не підлягає виконанню, не існує, ні в Договорі, ні в законодавстві такого способу не передбачено.

Згідно з частиною 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Отже застосування положень цієї статті до правовідносин звернення до суду юридичної особи є безпідставним.

Таким чином, Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на спосіб захисту цивільних прав, не передбачений законодавством.

Платіжне доручення не є правочином, а є лише способом (формою) розпорядження кореспондента на проведення переказу грошей (списання), які йому належать та знаходяться у іншої особи (банку) на підставі договірних відносин, зокрема Договору про встановлення кореспондентських відносин № 11 від 11.03.2009.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Оскаржуваний акт є окремим документом певної форми (дорученням), що має юридичне значення, складений сторонами договору (правочину), та не породжує самостійних прав чи обов’язків, а є тільки технічною фіксацією виконання умов угоди (правочину), тобто документування особами своїх дій про реалізацію набутих прав і прийнятих обов’язків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому досліджуючи платіжне доручення, надіслане 26.05.2009 на виконання, суд не вбачає в діях Відповідача жодних порушень прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а тому звертаючись до суду з позовом про визнання платіжного доручення таким, що не підлягає виконанню, Позивач не надав належних доказів порушення його права, у зв'язку з чим у позові належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .