( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs11825020) ) ( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs8886408) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs10738270) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs12953425) )

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від прокуратури –не з’явився,

від позивача - не з’явився,

від відповідачів:

1) ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" – Ярцун І.М., Матвєєв С.Є.,

2) ДП "Чорноморський яхт-клуб" - Котов С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам" та Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб" про визнання недійсними договору про спільну діяльність та додаткових угод до цього договору, -

Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам" про визнання недійсними договору про спільну діяльність № 1/2006 від 06.02.2006 р., укладеного між Державним підприємством "Чорноморський яхт-клуб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам", та додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4 до цього договору. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Прокуратурою Одеської області було проведено перевірку згідно акту Контрольно-ревізійного управління про результати планової ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб", в ході якої встановлено наступне.

Між ДП "Чорноморський Яхт-клуб" та ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" укладено договір про спільну діяльність № 1/2006 від 06.02.2006 р., згідно п. 2.1 якого сторони зобов'язуються об’єднати свої вклади без створення юридичної особи та спільно діяти з метою одержання прибутку.

Термін дії договору згідно п. 13.1 договору до 06.02.2026 р.

В подальшому між ДП "Чорноморський яхт-клуб" та ТОВ "Трасбункер Сейлінг Тіам" були укладені додаткові угоди № 1 від 18.08.2006 р., № 2 і № 3 від 25.12.2007 р., № 4 від 25.12.2008 р., які є невід’ємною частиною Договору.

Проте, прокурор вважає, що вказаний договір про спільну діяльність № 1/2006 від 06.02.2006 р. та додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 суперечать інтересам держави та укладені з численними порушеннями норм чинного законодавства, а саме: ст. 227, 1133 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р., Наказу Міністерства транспорту України "Про організацію договірної роботи на підприємствах, що входять до складу Державного об'єднання "Укрморпорт" від 25.03.2003 р. (v0234361-03) , а також суперечать статуту ДП "Чорноморський яхт-клуб", у зв’язку з чим підлягають визнанню судом недійсними відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України з огляду на таке.

Згідно п. 20 ст. 6 Закону України від 21.09.2006 р. № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Згідно п. 4.2 статуту ДП "Чорноморський яхт-клуб", затвердженого наказом Мінтрансзв'язку від 17.08.2005 р. № 467, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

У відповідності до п. 13.1 договору він вступає в дію з моменту його підписання сторонами після обов'язкового попереднього погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України. Погодження Міністерства транспорту та зв'язку України надано за умови усунення недоліків проекту договору про спільну діяльність, зазначених в листі Міністерства транспорту та зв'язку України від 03.02.2006 р. за № 745/16/10-06.

Однак, як вказує прокурор, Міністерством транспорту та зв'язку України не було надано ДП "Чорноморський яхт-клуб" погодження кінцевої редакції договору про спільну діяльність від 06.02.2006 р., про що свідчать лист Міністерства транспорту та зв'язку України від 03.02.2006 р. за № 745/16/10-06, звернення ДП "Чорноморський яхт-клуб" до Міністерства транспорту та зв'язку України від 09.03.2006 р. № 903/6 щодо усунення недоліків проекту договору про спільну діяльність, а також акт про результати планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Чорноморський яхт-клуб" від 17.04.2009 р.

Також прокурор посилається на те, що укладені між ДП "Чорноморський яхт-клуб" та ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 до спірного договору суттєво погіршують стан учасника спільної діяльності - ДП "Чорноморський яхт-клуб" в частині отримання прибутку та сприяють його значному зменшенню. Так, додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4 до договору про спільну діяльність вносяться зміни в істотні умови договору, зокрема, які стосуються взаємних прав та обов'язків учасників спільної діяльності, порядку внесення грошових внесків у спільну діяльність, порядку наступного спільного використання майна і покриття витрат на його утримання та умови розподілу прибутку.

Таким чином, оскільки в порушення наведених вимог законодавства договір про спільну діяльність від 06.02.2006 р. № 1/2006 між ДП "Чорноморський яхт-клуб" та ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" та додаткові угоди дно нього, які є невід'ємною частиною договору, укладені без письмового погодження органу управління майном, вони підлягають визнанню недійсними. При цьому прокурор посилається на те, що вчинення правочину юридичною особою без відповідного дозволу згідно ст. 227 ЦК України є підставою для визнання цього правочину судом недійсним.

Разом з тим прокурор зазначає, що згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. (2658-14) перед укладанням договору ПП "Аналітік" здійснено першу незалежну оцінку майна ДП "Чорноморський яхт-клуб" станом на 16.01.2006 р., згідно якої вартість майна становить 17150873,23 грн. без ПДВ.

Незалежна оцінка майнових прав у вигляді прав користування майновим комплексом ДП "Чорноморський яхт-клуб" (терміном 20 років) здійснена ПП "Аналітік" станом на 16.02.2006 р., звіт про незалежну оцінку складено 20.02.2006 р., згідно якого вартість майнових прав у вигляді прав користування майновим комплексом ДП "Чорноморський яхт-клуб" становить 1 058804,11 грн. без ПДВ. Однак, незалежна оцінка майнових прав у вигляді прав користування майном ДП "Чорноморський яхт-клуб" здійснена через 10 днів після укладання договору про спільну діяльність від 06.02.2006 р. № 1/2006.

Наведене, на думку прокурора, свідчить про те, що в порушення норм законодавства на момент укладання договору не було визначено вартість частки внеску ДП "Чорноморський яхт-клуб" у вигляді прав користування майном. Так, листом Міністерства транспорту та зв'язку України від 03.02.2006 р. № 2745/16/10-06 однією з вимог погодження укладання договору про спільну діяльність є надання рецензії Фонду державного майна України на звіт про експертну оцінку вартості майна та експертну оцінку майнових прав у вигляді прав користування майновим комплексом ДП "Чорноморський яхт-клуб". Проте, всупереч вказаної вимоги позивача рецензію на висновок про незалежну оцінку майнових прав у вигляді прав користування майновим комплексом ДП "Чорноморський яхт-клуб" здійснено Українським товариством оцінювачів від 20.02.2006 р. № 265/1, а не Фондом державного майна України.

На вимогу Служби безпеки України Фондом державного майна України у лютому 2007 року було проведено рецензування звітів про незалежну оцінку вартості майна ДП "Чорноморський яхт-клуб" та прав на користування майновим комплексом даного підприємства, які були виконані ПП "Аналітік", та у подальшому покладені в основу договору.

Згідно відповіді ФДМУ від 02.02.2007 р. за вих. № 10-36-1570 звіт про незалежну оцінку вартості майна ДП "Чорноморський яхт-клуб" визнано таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою зазначеною у звіті, після виправлення недоліків. Щодо звіту про незалежну оцінку майнових прав у вигляді права користування майновим комплексом ДП "Чорноморський яхт-клуб" на 20 років ФДМУ повідомив, що даний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний. Тому на підставі прокурорської перевірки Державному підприємству "Чорноморський яхт-клуб" Чорноморською транспортною прокуратурою внесено припис "Про усунення порушень вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) від 27.11.2007 р. № 8/1-527 вих. 07.

Відповідно до припису Чорноморської транспортної прокуратури державним підприємством "Чорноморський яхт-клуб" на підставі договору від 05.12.2007 р. з ТОВ "ЕПОС-13", була замовлена незалежна оцінка майнових прав у вигляді прав користування майновим комплексом ДП "Чорноморський яхт-клуб" строком на 20 років та на 21-25.12.2007 р. складений звіт. Вартість замовленої оцінки складає 16800 грн. з ПДВ, а вартість об'єкту за незалежною оцінкою складає 1186364 грн. без ПДВ.

Однак, ДП "Чорноморський яхт-клуб" не були внесені зміни до договору про спільну діяльність від 06.02.2006 р. № 1/2006 та внесок державного підприємства в спільну діяльність згідно п. 5.6 договору переглянуто не було.

Крім того, прокурор вказує, що додаток № 1 до договору про спільну діяльність, яким передбачений термін окупності яхтового комплексу 8-9 років при умові внесення внесків ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" в спільну діяльність в розмірі 10 млн.дол.США на протязі одного року, не підписано та не скріплено печатками сторін за договором.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2009 р. порушено провадження у справі № 15/136-09-4435 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2009 р. до участі у справі № 15/136-09-4435 залучено Державне підприємство "Чорноморський яхт-клуб" в якості відповідача.

Позивач –Міністерство транспорту та зв’язку України позовні вимоги підтримує.

Відповідач –ДП "Чорноморський яхт-клуб" відзив на позов не надав.

Відповідач –ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 94-96 т. 1).

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

06 лютого 2006 року між Державним підприємством "Чорноморський яхт-клуб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам" (надалі - підприємство) був укладений договір № 1/2006 про спільну діяльність, згідно якого сторони зобов’язуються об’єднати свої вклади без створення юридичної особи та спільно діяти з метою одержання прибутку і досягнення спільної мети, як таке:

- створення для молоді школи парусного спорту нового типу, яка буде відповідати вимогам сучасності та міжнародним стандартам;

- створення спортивно-оздоровчого Центру з сучасною інфраструктурою та обладнанням;

- створення, обладнання та обслуговування стояночних місць для спортивних та круїзних яхт, катерів (у тому числі іноземних);

- створення, обладнання та обслуговування зимових стояночних місць для спортивних та круїзних яхт, катерів (у тому числі іноземних);

- проведення комерційних спортивних заходів та спортивно-розважальних програм; проведення Міжнародних, Всеукраїнських та комерційних Регат;

- участь у Міжнародних, Всеукраїнських та комерційних Регатах;

будівництво та експлуатація готельного комплексу для прийому спортивних делегацій та проживання яхтсменів і спортсменів;

- будівництво та експлуатація кафе і ресторану вищої категорії;

- будівництво та експлуатація автостоянки для членів Яхт-клубу;

- організація тренувальних занять та змагань з парусного, гребного, водно-моторного спорту, підводного плавання та синхронного плавання.

Згідно п. 2.2 договору сторони здійснюють спільну діяльність переважно на території Яхт-клубу, використовуючи на умовах цього договору приміщення, інженерні та гідротехнічні споруди, яхти, водно-моторні засоби, устаткування і транспортні засоби, що належать Яхт-клубу і підприємству.

Згідно п. 5.3 договору вартість внесків сторін визначається незалежною експертизою відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) та чинної методики оцінки вартості майна у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Згідно п. 6.1 договору результати від спільної діяльності визначаються в порядку, передбаченому чинним законодавством України, яким регулюється ведення податкового обліку спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, а також умовами даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ведення спільних справ сторін покладається на підприємство, для чого Яхт-клубом видається підприємству довіреність відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п. 6.2 розподіл прибутку від спільної діяльності між сторонами здійснюється щоквартально (остаточно –за підсумками роботи за рік), у співвідношенні: 10% - Яхт-клубу, 90% - підприємству після сплати податку на прибуток по декларації від спільної діяльності, прийнятої податковим органом. У разі відсутності прибутку від спільної діяльності, незалежно від її результатів, підприємство перераховує на користь Яхт-клубу грошову суму у розмірі не менш як 120 000,00 грн. на рік (п. 6.3 договору).

П. 6.4 договору визначено, що зазначений у п. 6.2 даного договору порядок розподілу результатів спільної діяльності може коригуватися з урахуванням зміни вкладів сторін. Згідно з пунктом 5.6 цього договору коригування оформлюється підписанням додаткових угод, які є невід’ємною частиною цього договору

Додатком № 2 до договору № 1/2006 від 06.02.2006 р. (а.с. 48 т. 2) визначено перелік майна Яхт-клубу, права користування яким передаються в сумісну діяльність. Згідно додатку № 3 до вказаного договору (а.с. 49 т. 2) вклад ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" складає 50 500 000,00 грн. Графік внесення ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" грошових коштів у спільну діяльність викладений у додатку № 6 до договору (а.с. 53 т. 2).

У відповідності з п. 12.4 договору додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, визначені п. 4.1.1, 5.1, 5.3 договору, є невід’ємною частиною цього договору.

18.09.2006 р. Державне підприємство "Чорноморський яхт-клуб" та ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1/2006 про спільну діяльність, згідно якої пункт 4.2.5 договору скасовано, а пункти 4.1.1, 4.2.6, 4.3.4, 4.3.7, 4.3.16, 5.3, 5.4, 5.8, 6.1., 7.3, 12.4, абзац 3 пункту 13.3 і розділ 14 договору викладені у новій редакції.

01.11.2006 р. Державне підприємство "Чорноморський яхт-клуб" та ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" уклали додаткову угоду № 2 до договору № 1/2006, згідно якої п. 4.2.3 договору виключено, а пункти 4.1.1, 4.2.6, 4.2.8, 4.3.16 договору викладені у новій редакції.

Додатковими угодами № 3 від 25.12.2007 р. і № 4 від 25.12.2008 р. до договору № 1/2006 ДП "Чорноморський яхт-клуб" та ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" виклали у новій редакції додаток 6 до вказаного договору, який містить графік внесення ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" грошових коштів у спільну діяльність.

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними договору про спільну діяльність № 1/2006 від 06.02.2006 р. і додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4 до цього договору, укладених між відповідачами, прокурор посилається на те, що вказаний договір укладено з порушенням ст. 180 ГК України, ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р., Наказу Міністерства транспорту України № 234 від 25.03.2003 р. (v0234361-03) "Про організацію договірної роботи на підприємствах, що входять до складу Державного об'єднання "Укрморпорт", статуту ДП "Чорноморський яхт-клуб". При цьому підставою для визнання оспорюваних угод недійсними прокурор визначає ч. 3 ст. 215 та ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, частиною 1 ст. 215 чинного Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, у позові прокурор зазначає, що оспорюваний договір укладений з порушенням пункту 20 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р. № 185-V, згідно якої спірний договір підлягав узгодженню з Міністерством транспорту та зв'язку України. Однак, такі доводи прокурора судом до уваги не приймаються, оскільки на момент укладення вказаного договору (02.02.2006 року) Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) ще не був прийнятий Верховною Радою України та відповідно не був чинним.

Також прокурор у позовній заяві посилається на порушення сторонами при укладенні спірного договору наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 234 (v0234361-03) "Про організацію договірної роботи на підприємствах, що входять до складу Державного об'єднання "Укрморпорт" від 25 березня 2003 року (а.с. 11-12 т. 2), яким був затверджений Порядок укладання господарських договорів на підприємствах морського транспорту Державного об'єднання "Укрморпорт" (а.с. 13-16 т. 2). Згідно п. 2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 234 (v0234361-03) господарські договори щодо оренди, застави, чартеру, лізингу та сумісної діяльності, які укладають підприємства і об’єднання, необхідно погоджувати з Міністерством транспорту України у встановленому порядку. Відповідно до преамбули зазначеного Порядку він визначає організацію договірної роботи у державному об'єднанні "Укрморпорт" та підприємствах, що входять до його складу.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Чорноморський яхт-клуб" було створене у 2005 році, статут Яхт-клубу (а.с. 18-27 т. 2) був затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 467 від 17.08.2005 р. (а.с. 17 т. 2). Згідно статуту ДП "Чорноморський яхт-клуб" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (орган управління майном) та підпорядковується Державному департаменту морського і річкового транспорту. При цьому будь-які докази входження ДП "Чорноморський яхт-клуб", як і ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам", до складу Державного об'єднання "Укрморпорт" в матеріалах справи відсутні. Відтак, посилання прокурора на порушення при укладенні відповідачами оспорюваного договору вказаного Порядку укладання господарських договорів та наказу позивача № 234 від 25 березня 2003 року судом спростовуються.

Щодо посилань прокурора у позові на ст. 227 Цивільного кодексу України як на підставу для визнання оспорюваних угод недійсними суд зазначає таке.

Ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За приписами вказаних положень Кодексу суд може визнати недійсним правочин, вчинений без відповідного дозволу, а саме ліцензії. В ч. 3 ст. 91 ЦК України визначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно до положень чинного законодавства ліцензія є документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (ст. 14 ГК України, ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

Однак, визначена в оспорюваному договорі спільна діяльність не потребує отримання сторонами договору ліцензії. Відтак, вищенаведені положення ст. 227 Цивільного кодексу України не поширюються на оспорювані угоди.

Також прокурор вважає, що оспорюваний договір суперечить статуту ДП "Чорноморський яхт-клуб", посилаючись при цьому на п. 4.2. статуту, згідно якого майно Яхт-клубу є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Яхт-клуб володіє, користується та розпоряджається майном за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Між тим відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом господарської діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК України (436-15) та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

У відповідності з положеннями ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Разом з тим прокурор стверджує, що ДП "Чорноморський яхт-клуб" не отримав погодження органу управління державним майном, яким є позивач, на укладення спірного договору, як це передбачено законом та статутом Яхт-клубу.

Як випливає з матеріалів справи, зокрема з листа Міністерства транспорту та зв'язку України № 745/16/10-06 від 03.02.2006 року (а.с. 12 т. 1), листом від 23.01.2006 року за № 2701/06 ДП "Чорноморський яхт-клуб" направляло позивачу проект договору про спільну діяльність з ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам". Після розгляду проекту договору позивач своїм листом № 745/16/10-06 від 03.02.2006 року повідомив, що принципово не заперечує щодо укладення зазначеного договору за певних умов.

Як вказує відповідач - ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" у своєму відзиві, ДП "Чорноморський яхт-клуб" виконало виставлені позивачем умови, усунуло виявлені недоліки та надало додаткові документи, про що позивача було повідомлено листом № 903/06 від 09.03.2006 року (а.с. 26 т. 1), за результатами розгляду якого зауважень від позивача не надходило. Тому, на думку відповідача, після виконання умов Міністерства транспорту та зв'язку України дозвіл на укладання договору вважається наданим, а договір є погодженим.

Однак, з огляду на вказане суд погоджується з доводами прокурора про відсутність з боку позивача належного погодження кінцевої редакції договору про спільну діяльність між відповідачами, оскільки матеріали справи не містять доказів такого погодження, а факт того, що заперечень та зауважень на лист ДП "Чорноморський яхт-клуб" не надходило до Яхт-клубу, не свідчить про надання позивачем погодження.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому слід зазначити, моментом погодження позивачем оспорюваного договору відповідачі визначили момент набрання договором чинності.

Зокрема, у відповідності до п. 13.1 оспорюваного договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами після обов'язкового попереднього погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України та продовжує свою дію терміном на 20 років, тобто до 06 лютого 2026 року.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 628 того ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пункт 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори (тобто, договори між суб'єктами господарювання як у спірних правовідносинах) укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 2, 3 статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Стаття 1131 цього ж Кодексу зазначає, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту спірного договору випливає, що сумісна діяльність сторін здійснюється на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство), тобто між сторонами по суті укладено договір простого товариства, за яким сторони-учасники беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Положення Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, параграф 2 "Просте товариство" глави 77, ст. 1132 - 1143, містять істотні умови договорів про спільну діяльність (простого товариства), а саме: умови про координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, які визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Враховуючи те, що відповідачі в оспорюваному договорі обумовили те, що договір вступає в дію тільки після обов'язкового попереднього погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України, відповідно ці умови є визначальними у набранні чинності договором.

Згідно ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії .

Однак, з огляду на відсутність погодження позивача на укладення оспорюваного договору суд доходить до висновку про те, що договір є неукладеним та не набрав чинності. Адже, ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, приймаючи до уваги вказані обставини, відповідно неукладеними вважаються додатки № 1-6 та додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 до оспорюваного договору як його невід’ємні частини.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину . Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено (п. 8 Постанови Пленуму ВСУ).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що оспорюваний договір з усіма додатками і додатковими угодами до нього не може бути визнаний недійсним у зв’язку з його неукладенням. При цьому з огляду на таке у даному випадку стаття 207 ГК України, на яку також посилається прокурор у позові в якості підстави позовних вимог, не може бути застосована, оскільки підставами для визнання господарського зобов'язання недійсним, встановленими ст. 207 ГК України, є: якщо, господарське зобов'язання що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) .

До того ж судом не приймаються до уваги доводи прокурора про невизначення на момент укладення договору вартості частки внеску Яхт-клубу у вигляді прав користування майном та про відсутність належного звіту про незалежну оцінку майнових прав у вигляді прав користування майновим комплексом ДП "Чорноморський яхт-клуб".

Щодо посилань прокурора на те, що за результатами роботи спільної діяльності за 2007-2008 рр. збиток склав 415,4 тис. грн., що свідчить про неефективне використання державного майна та не досягнення основної мети договору про спільну діяльність від 02.02.2006 р. №1/2006, якою є отримання прибутку, суд зазначає наступне. По-перше, в матеріалах справи відсутні докази того, що ДП "Чорноморський яхт-клуб" було передано у спільну діяльність державне майно. На вимогу суду позивач, який органом управління цим майном, такі докази не надав. По-друге, прокурором у позові вірно зазначено, що недосягнення мети договору про спільну діяльність є однією з умов припинення договору про спільну діяльність, що передбачено підпунктом 7 пункту 1 статті 1141 Цивільного кодексу України. Так, доводи прокурора щодо збитковості договору та його соціальної спрямованості можна оцінювати в контексті припинення правовідносин, однак вони не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У задоволенні позову Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам" та Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб" про визнання недійсними договору про спільну діяльність та додаткових угод до цього договору відмовити.