Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових обґрунтуваннях та зазначив наступне. 01.01.06 між сторонами укладено договір № КН-34/FD, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов’язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України. Згідно заявки на перевезення вантажу, 29.04.09 ПП ОСОБА_1 було здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортним засобом д/н АР 2838 АК за маршрутом м. Київ - м. Донецьк, що підтверджується товарно-транспортними накладними. При розвантаженні вантажу в присутності водія та представників вантажоодержувачів було виявлено нестачу вантажу, яка сталась внаслідок крадіжки, про що було складено акти б/н від 29.04.09 та б/н від 30.04.09. Відповідальність за збереження вантажу під час перевезення покладається на перевізника згідно з положеннями ч. 1 ст. 924 ЦК України, п. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) . 18.05.09 на адресу ДП "Кюне і Нагель" надійшли претензії від власників вантажу - ТОВ "Мері Кей (Україна) Лімітед" та ТОВ "Макролоджик" з вимогою відшкодування заподіяного збитку. Відшкодування збитку в сумі 23 877,44 грн. здійснено позивачем відповідно до положень "Правил надання транспортно-експедиторських послуг FІАТА". 16.06.09 на адресу ПП ОСОБА_1 було направлено претензії № КН-161/09 СО та № КН-161/1/09 СО з вимогою сплатити суму відшкодування за недопоставлений вантаж, однак сума відшкодування відповідачем на поточний рахунок ДП "Кюне і Нагель" не перерахована. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 363, 614, 909, 924 ЦК України, п. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) , позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду відзив в якому зазначив, що у період часу з 29.04.09 по 30.04.09 під час руху з м. Київ до м. Донецьк невстановлена особа здійснила крадіжку майна з автомобілю "DАF-95", реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ПП ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_2, чим спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 73 408,22 грн. За фактом крадіжки майна порушена кримінальна справа від 12.06.09 № 83090177, що підтверджуються постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 12.06.09, затвердженою начальником Красноградського РВ ГУМВС України у Харківській області, довідкою начальника Красноградського РВ ГУМВС України у Харківській області від 22.06.09 вих. № 4724. Відповідачем були отримані претензії позивача на загальну суму 73 408,22 грн., на які своєчасно направлена відповідь про їх відхилення. Відповідач стверджує, що його вина у втраті вантажу відсутня, збитки у даному випадку виникли не внаслідок протиправної поведінки відповідача, а внаслідок злочинних дій осіб, які вчинили злочин, що є обставиною, уникнути якої ПП ОСОБА_1 не могла та усунення якої від неї не залежало. Крім того, звертав увагу суду на неправильне оформлення позивачем документів на перевезення вантажу. Враховуючи зазначене, відповідач просить суд на підставі ст. ст. 909, 924, 925 ЦК України, ст. 68 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 13 Закону України "Про транспорт", положень Статуту автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) , Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (z0128-98) , у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

01.01.06 між дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" (Замовник) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір № КН-34/FD з додатковими угодами до нього, за умовами якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок Замовника.

Відповідно до п. 3.1. договору, Заявник зобов’язаний сповістити Виконавця письмовою заявкою про необхідність перевезення вантажів.

Згідно п. 3.3 договору, Заявка, передана і підписана за допомогою факсимільного зв’язку, має юридичну чинність за умови її підписання та оформлення відповідно до п. 8.2.

Так, за допомогою факсимільного зв’язку ПП ОСОБА_1 було направлено Заявку на перевезення вантажу за маршрутом м. Київ - м. Донецьк.

29.04.09 на виконання умов укладеного між сторонами договору від 01.01.06 ПП ОСОБА_1 було здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортним засобом д/н НОМЕР_2 за маршрутом м. Київ - м. Донецьк, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 29.04.09 № 091326 та № 093289.

Як вбачається з матеріалів справи, у період часу з 29.04.09 по 30.04.09 під час руху з м. Київ до м. Донецьк невстановлена особа здійснила крадіжку майна з автомобілю "DАF-95", реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ПП ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_2, чим спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 73 408,22 грн.

За фактом крадіжки майна з автомобілю "DАF-95", реєстраційний номер НОМЕР_2, яка була виявлена у с. Пісчанка Красноградського району Харківської області, 12.06.09 порушена кримінальна справа № 83090177 за ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка). Сума спричиненої шкоди в результаті крадіжки складає 73 408,22 грн. (34180,22 грн. та 39228,00 грн.)

Зазначені обставини підтверджуються постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 12.06.09 затвердженою начальником Красноградського РВ ГУМВС України у Харьківській області, довідкою начальника Красноградського РВ ГУМВС України у Харьківській області від 22.06.09 вих. № 4724.

03.08.09 попереднє слідство у кримінальній справі № 83090177 зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України у зв’язку не встановленням особи, яка скоїла даний злочин, про що свідчить постанова Красноградського РВ ГУМВС України у Харьківській області від 03.08.09.

При розвантаженні товару в присутності водія ОСОБА_3 (представник перевізника ПП ОСОБА_1.) та представників вантажоодержувачів виявлено нестачу вантажу, про що було складено акти б/н від 29.04.09 та від 30.04.09.

ДП "Кюне і Нагель" на адресу відповідача було надіслані претензії від 16.06.09 на загальну суму 73 408,22 грн. з вимогою перерахувати грошові кошти на поточний рахунок позивача в строк до 28.06.09.

За результатами розгляду претензій ФОП ОСОБА_1 були надані позивачу відповіді з посиланням на відсутність вини виконавця при здійсненні перевезення у викрадені товару.

Матеріали справи свідчать, що від власників вантажу - ТОВ "Мері Кей (Україна) Лімітед" та ТОВ "Макролоджик" на адресу ДП "Кюне і Нагель" надійшли претензії з вимогою відшкодування заподіяного збитку.

Згідно положень "Правил надання транспортно-експедиторських послуг FІАТА", межа відповідальності транспортно-експедиційного агентства за втрату або пошкодження вантажу не повинна перевищувати 8,33 СПЗ за один кілограм втраченого/пошкодженого вантажу.

За курсом СПЗ, встановленим НБУ станом на 29.04.09 (тобто на день заподіяння збитку), з розрахунку 1 145,84 грн. за 100 СПЗ та станом на 30.04.09 - 1 153,73 грн. за 100 СПЗ.

Таким чином, сума відшкодування за недопоставлений товар ТОВ "Мері Кей (Україна) Лімітед" згідно ТТН від 29.04.09 № 091326 складає 4 785,44 грн., а сума відшкодування за недопоставлений товар ТОВ "Макролоджик" згідно ТТН від 29.04.09 № 093289 становить 19 092,00 грн.

Встановлено, що ДП "Кюне і Нагель" перераховано на рахунок ТОВ "Мері Кей (Україна) Лімітед" грошові кошти в сумі 4 785,44 грн. та ТОВ "Макролоджик" - 19 092,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.09.09 № 4452-2 та від 04.08.09 № 4138-10 (копії залучені до матеріалів справи). Всього позивачем перераховано 23 877,44 грн.

ДП "Кюне і Нагель" звернулось до господарського суду з позовом, предметом якого є стягнення з відповідача 23 877,44 грн. за недопоставлення вантажу за договором від 01.01.06 № КН-34/FD.

Оцінивши надані сторонами документальні докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою договір від 01.01.06 № КН-34/FD є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч.2). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3).

Аналогічний припис містить ст. 307 Господарського кодексу України ( ГК України (436-15) ).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно із положеннями ст. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник зобов’язаний, зокрема, забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення.

Відповідно п. 5.2. договору від 01.01.06 № КН-34/FD, Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що трапилось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею належному вантажоодержувачу.

Згідно п. 2.1.6. договору, Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час перевезення до моменту передачі уповноваженому отримувачу, а також за несвоєчасну доставку вантажу.

Пунктом 2.1.10. договору сторони визначили, що Виконавець зобов’язаний належним чином оформити передачу вантажу в цілісності та схоронності вказаному в Заявці/товарно-транспортному документі Вантажоотримувачу з відміткою (підпис та кругла печатка/штамп) про дату та час отримання вантажу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ГК України (436-15) , п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін. правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Одночасно ст. 617 цього Кодексу визначає підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань. Так, зокрема, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це сталось внаслідок випадку або непереборної сили.

Обставини справи свідчать, що за умовами укладеного між сторонами договору від 01.01.06 № КН-34/FD, саме на відповідача покладається обов’язок щодо збереження вантажу під час перевезення до моменту передачі уповноваженому отримувачу.

Згідно із положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторона процесу повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів для збереження вантажу, хоча міг і повинен був вжити таких заходів відповідно до спірного договору та чинного законодавства.

Факт крадіжки (на що вказує постанова дознавача Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області лейтенанта міліції Шептури В.П. про порушення кримінальної справи № 83090177 за фактом крадіжки майна із автомобіля "DAF-95" належного ПП ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України та прийняття її (справи) до свого провадження від 12.06.09, копія якої долучена до матеріалів господарської справи № 17/312/09) ввіреного для перевезення вантажу ПП ОСОБА_1 свідчить про незабезпечення, з боку відповідача, умов належного виконання договірних зобов’язань в частині доставки вантажу в цілісності та схоронності.

При цьому, розглядаючи вказану справу по суті спору суд виходив з того, що ст. 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у господарській справі. А оскільки у наведеній вищі нормі Кодексу (1798-12) відсутня підстава для зупинення провадження у справі у вигляді зупинення провадження у справі до винесення вироку у кримінальній справі, розгляд спору у цій справі із наведених вище підстав не зупинявся.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 877,44 грн. за недопоставлення вантажу за договором від 01.01.06 № КН-34/FD, доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню.

Зазначене вище спростовує всі доводи відповідача у цій справі, у т.ч. його (відповідача) посилання на п 15.1., 15.6. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (z0128-98) на підставі якого відповідач вважає, що з боку позивача факт втрати вантажу не підтверджений належними доказами.

Слід зазначити, що оскільки згідно із п. 4 затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.69 № 7 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (401-69-п) , на який (Статут) у своєму відзиві вказував відповідач, в редакції чинній на час спірних правовідносин у цій справі визначено, що "... чинність цього Статуту поширюється на перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, що здійснюються автотранспортними підприємствами і організаціями Міністерства автомобільного транспорту УРСР (автомобільний транспорт загального користування), а також на перевезення, що здійснюються автотранспортними підприємствами і організаціями міністерств і відомств СРСР, союзних республік, виконавчих комітетів Рад народних депутатів, кооперативних і громадських організацій (відомчий автомобільний транспорт), що знаходяться на території УРСР, за винятком автотранспортних підприємств і організацій Міністерства оборони, Комітету державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР", до кола яких не відноситься приватний підприємець ОСОБА_1 (оскільки про приватних підприємців у вказаному пункті Статуту мова не йдеться), відповідач у справі № 17/312/09, судом визнаються необґрунтованими та, у зв’язку з чим, до уваги не приймаються доводи відповідача про те, що права на пред’явлення позову у даному випадку до відповідача позивач не має оскільки він не є ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем.

Крім того, відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

А про наявність такого права позивача свідчать ст. ст. 1, 12 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 238,77 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, ст. 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, п/р НОМЕР_3 в Третьому відділенні ФЗД АТ "Індекс-Банк" м. Запоріжжя, МФО 313861) на користь дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" (08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Садова, 26а, код ЄДРПОУ 24596990, п/р 26008000210000 в АТ "Каліон Банк Україна", МФО 300379) - 23 877 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 44 коп. за недопоставлення вантажу, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 77 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.