Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія роса", м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шевченка, 23

про стягнення 97868,29 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія роса" подано позовну заяву від 29.01.2010 року про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" 97868,29 грн. заборгованості, в тому числі: 74322,40 грн. основного боргу, 2785,56 грн. 3% річних, 10518,78 грн. індексу інфляції, 10241,55 грн. процентів за користування грошовими коштами з покладенням на відповідача судових витрат по справі.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 68).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія роса" поставлено відкритому акціонерному товариству "Кіровоградський кар'єр" шини 23,5R25 ТВ516**Е3, 18,00-25 (ВФ-76БМ) БШК с кам, камеру 23.5/26.5-25 ТRJ1175С, ободну стрічку 580-25 (23.5-25) на загальну суму 99482,40 грн., в тому числі ПДВ 16580,40 грн., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною №РН-00043 від 01.10.2008 року, податковою накладною №43 від 01.10.2008 року та довіреністю серії ЯПЕ №629402 (а.с. 15-17).

Позивачем виставлено відкритому акціонерному товариству "Кіровоградський кар'єр" рахунок-фактуру №СФ-00053 від 01.10.2008 року на суму 99482,40 грн. (а.с. 14).

Однак, відповідач розрахунки за поставлений позивачем товар провів частково на суму 25160,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 18-19).

Таким чином, сума боргу складає 74322,40 грн.

09.11.2009 року позивачем направлено відкритому акціонерному товариству "Кіровоградський кар'єр" претензію №09-11/1 від 09.11.2009 року з вимогою сплатити борг за поставлений товар в сумі 74322,40 грн., 8887,03 грн. пені, 2229,67 грн. 3% річних, 8267,62 грн. індексу інфляції, 4755,52 грн. процентів за користування грошовими засобами, що разом складає 98462,24 грн. Претензія №09-11/1 від 09.11.2009 року отримана відповідачем 10.11.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22), однак залишена останнім без задоволення.

У зв'язку з непогашенням боргу відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" боргу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач послався, зокрема, на договір №24/07 від 24.07.2008 року, який, за висновком позивача укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія роса" та відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський кар'єр", та додаток до нього №1 від 01.10.2008 року.

Однак, як вбачається із змісту договору №24/07 від 24.07.2008 року та додатку до нього №1 від 01.10.2008 року, копії яких містяться в матеріалах справи, підпис повноважного представника відповідача та печатка товариства на договорі та додатку до нього відсутні (а.с. 10-13).

Позивачем не надано суду доказів того, що ним направлялась на адресу відповідача пропозиція укласти договір №24/07 на визначених цим договором умовах (ст. 641 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів одержання відповідачем пропозиції та надання останнім відповіді щодо прийняття пропозиції на укладення договору №24/07 від 24.07.2008 року.

Враховуючи викладені обставини, положення глави 53 Цивільного кодексу України (435-15) , відсутність належних доказів погодження сторонами істотних умов договору, господарський суд прийшов до висновку, що договір від 24.07.2008 року №24/07 є неукладеним.

Поряд з цим, при вирішенні спору по суті, господарський суд враховує положення статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно приписів частин 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу обумовлений товар, а відповідач, в свою чергу зобов'язаний здійснити його оплату.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отримана відповідачем 10.11.2009 року претензія товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія роса" №09-11/1 від 09.11.2009 року про сплату боргу в сумі 74322,40 грн., а також 8887,03 грн. пені, 2229,67 грн. 3% річних, 8267,62 грн. індексу інфляції, 4755,52 грн. процентів за користування грошовими засобами, що разом складає 98462,24 грн., залишена відповідачем без задоволення.

Відповідачем доказів сплати боргу в сумі 74322,40 грн. господарському суду не надано.

Враховуючи положення статей 525, 526 та частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 74322,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 31.10.2008 року по 29.01.2010 року, який за розрахунком позивача становить 10518,78 грн., а також три проценти річних в розмірі 2785,56 грн. за період з 31.10.2008 року по 29.01.2010 року.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд враховує те, що претензія товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія роса" №09-11/1 від 09.11.2009 року про сплату боргу отримана відповідачем 10.11.2009 року і строк оплати отриманого товару з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України наступив 18.11.2009 року.

Тому, з відповідача підлягає стягненню три проценти річних в розмірі 445,93 грн. за період з 18.11.2009 року по 29.01.2010 року.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10518,78 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, господарський суд враховує рекомендації Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що відображенні в листі №62-97р від 03.04.1997 року, відповідно до яких індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому вважається, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням відповідного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 1506,51 грн. індексу інфляції за період з грудня 2009 року по січень 2010 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10241,55 грн. процентів за користування грошовими коштами з посиланням на ч. 3 ст. 692, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За правилами ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

В силу вимог ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно приписів ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Оскільки сторонами не погоджено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, позивачем безпідставно нараховано 10241,55 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Отже, в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 76274,84 грн. заборгованості, в тому числі: 74322,40 грн. основного боргу, 445,93 грн. - 3% річних та 1506,51 грн. індексу інфляції.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в сумі 762,75 грн. та 183,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82- 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" (Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 00292155) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія роса" (м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, ідентифікаційний код 34589819) - 76274,84 грн. заборгованості, в тому числі: 74322,40 грн. основного боргу, 445,93 грн. - 3% річних, індексу інфляції в розмірі 1506,51 грн., а також 762,75 грн. державного мита та 183,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.