Суть спору: визнання недійсним договору купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від04.10.1993, укладеного між Київським відділенням АТ "Укрпрофоздоровниця" та виробничо-побутовим кооперативом "Зоряний", із застосуванням наслідків визнання договору недійсним.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки майно, яке стало предметом спірного договору є державною власністю, а Київське відділення АТ "Укрпрофоздоровниця" не було власниками спірного майна, оскільки таке майно було передано профспілкам у відання у не у власність. Тому прокурор просить позов задовольнити.

Позивач позов підтримав з підстав вказаних прокурором.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив та вказав, що прокурором не надано документальних доказів належності майна, переданого за договором купівлі-продажу від 04.10.1993, державі. Також відповідач 1 зазначив, що майно профспілок Союзу РСР та України ніколи не відносилось до державної власності.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив та зазначив, що прокурором не доведено того, що санаторій ім. 1 Травня знаходився саме у власності держави в особі Міністерства охорони здоров'я УРСР.

Третя особа 1 проти задоволення позову заперечувала.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 № 38/303-40/223 (суддя –Пукшин Л.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 залишено без змін.

Поставою Вищого господарського суду України від 01.09.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.10.2009 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постави Вищого господарського суду України від 01.09.2009.

Згідно з резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою від 17.12.2009 справу № 38/303-40/223 прийнято до провадження судді Балац С.В., присвоєно справі № 38/303-40/223-45/13, а її розгляд призначено на 20.01.2010. Проте судове засідання не відбулося у зв'язку з передачею справи керівництву суду для розгляду клопотання відповідача 2 про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 клопотання відповідача 2 задоволено, а справу передано на розгляд колегії суддів: Балац С.В. (головуючий), Трофименко Т.Ю., Ващенко Т.М.

Ухвалою від 17.02.2010 справу № 38/303-40/223-45/13 прийнято до провадження колегії суддів Балац С.В. (головуючий), Трофименко Т.Ю., Ващенко Т.М. та призначено судове засідання на 16.03.2010.

В судовому засіданні 16.03.2010 керівник відповідача 2 звернувся до суду із письмових клопотанням про відкладення розгляду справи, з наступних підстав: відповідач 2 звернувся до народного депутата України з метою звернення останнього до Генеральної прокуратури України та позивача для відмови їх від позову; відповідач 2 не отримував ухвалу про призначення дати розгляду справи і представник відповідача 2 не має змоги брати участь у цьому судовому засіданні.

Звернення відповідача 2 до народного депутата України не є підставою для відкладення справи відповідно до ст. 77 ГПК України, крім того в судовому засіданні 16.03.2010 прокурор та Фонд державного майна позов підтримали.

Твердження відповідача 2 про те, що представник ТОВ "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" не має змоги брати участь у цьому судовому засіданні, спростовуються тим, що в судовому засіданні присутній керівник відповідача 2, який згідно ст. 28 ГПК України є представником відповідача 2.

Відповідно, клопотання відповідача 2 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідач 1 в установленому порядку повідомлений про час та місце розгляду спору, в судове засідання представника не направив причин неявки не повідомив.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши прокурора, представників сторін, третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,-

Ввідповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров’я УРСР", з метою дальшого поліпшення організації відпочинку та санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі, Українській республіканській Раді профспілок передано безоплатно у відання всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати, курортні поліклініки, які знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров’я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; також, профспілкам передавались Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, штати управлінського апарату республіканського і територіальних курортних управлінь, обладнання, транспорт, земельні ділянки, жилі будинки, парки, асигнування на їх управління, плани з праці, капіталовкладення, фонди на всі види матеріалів і ліміти на проектування та інші кошти.

04.12.1991 між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", до статутного фонду якого Радою Федерації незалежних профспілок України внесено санаторно-курортні заклади профспілок України, а 23.12.1991 здійснена державна реєстрація цього товариства.

25.03.1993 Федерацією професійних спілок України була прийнята постанова №ІІ-3-20 "Про реалізацію та передачу основних фондів збиткових і безперспективних лікувально-оздоровчих закладів АТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до якої правлінню Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" було дозволено реалізацію на конкурсних засадах основних фондів лікувально-оздоровчих збиткових закладів, зокрема, відділення санаторію ім.1 Травня (Пуща-Водиця).

На підставі зазначеної постанови, 04.10.1993 між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу санаторію ім. 1 Травня (далі –Спірний договір), відповідно до якого відповідач 1 продає основні нерухомі засоби, будівлі, споруди, інженерні мережі відділення санаторію ім. 1 Травня, з земельною ділянкою, площею 2,7 га, розташовані по вул. 9 лінія в Пуща-Водиці м. Києва, а відповідач 2 купує за договірною ціною в сумі 30 млн. крб.

Відповідно до п. 2 Спірного договору відповідач 1 зобов’язується передати вищевказані будівлі, споруди, інженерні мережі по акту прийому-передачі, який є невід’ємною частиною договору, в строк до 20.10.1993.

Відповідно до акту прийому-передачі основних нерухомих фондів відділення санаторію ім. 1 Травня від 19.11.1993, відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв основні нерухомі фонди відділення санаторію ім. 1 Травня, розташовані на земельній ділянці площею 2,74 га в лісопарковій зоні Пуща-Водиця м. Києва в кварталі, обмеженим вулицями 9 лінія, 10 лінія, Гамарника і Юнкерові, поштовий адрес: вул. Юнкерові, 50, територія огороджена металевим забором. Будівлі, споруди, інженерні мережі передані за описом, який є невід’ємним додатком до акту прийому-передачі.

10.04.1998 Прокуратура Подільського району м. Києва направила лист №9/352-Ж мешканцям будинку АДРЕСА_1, в якому вказала, що скарга мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо законності укладання договору купівлі-продажу між Київським відділенням АТ "Укрпрофоздоровниця" та Виробничо-побутовим кооперативом "Зоряний" з приводу відчуження на користь останнього об’єктів санаторію ім.1-ого Травня, розглянута у прокуратурі Подільського району м. Києва.

В цьому ж листі також було зазначено, що " відповідно до п. 3 вищевказаного договору покупець зобов'язався відселити 13 сімей, які постійно мешкають в житловому фонді на території відділення. Проте, зазначені вимоги, які викладені в договорі, покупцем 1993 року по теперішній час не виконані, в зв'язку з чим порушуються житлові права громадян, що мешкають на території санаторію 1-го Травня… за результатами проведеної перевірки прокуратурою району голові виробничо-побутового кооперативу "Зоряний" Лащуку В.А. внесено припис про усунення порушень житлового законодавства України. Щодо укладення договору купівлі-продажу та визнання його недійсним прокуратура Подільського району м. Києва не вбачає підстав для вжиття заходів реагування щодо його скасування ".

05.04.2000 Прокуратура Подільського району м. Києва направила відповідачу 2 лист №118 щодо розгляду звернення відповідача 2 щодо незаконного проживання громадян у приміщеннях санаторію ім.1-ого Травня по вул. М. Юнкерові, 50 в Оболонському районі м. Києва та зазначено, що " питання щодо примусового виселення громадян з незаконно займаної житлової площі віднесені до компетенції суду ".

11.12.2003 відповідач 2 звертався до Генеральної прокуратури України з листом №36, в якому вказував про не оформлення йому права користування земельною ділянкою по вул. М. Юнкерові, 50 в Оболонському районі м. Києва, не можливості відселення мешканців, проживаючих на цій земельній ділянці, неможливості залучення інвестицій для реконструкції центру по вул. М. Юнкерові, 50 в Оболонському районі м. Києва, та просив провести відповідну перевірку.

10.01.2004 Прокуратура Оболонського району м. Києва направила відповідачу 2 лист №1054ж, у відповідь на звернення останнього щодо можливих порушень права власності на відділення "Красіно" санаторію ім. 1-го Травня, в якому вказувала, що копію заяви для перевірки в частині законності прописки/реєстрації громадян за вказаною адресою, направлено за належністю в Подільське РУ ГУ МВС України в м. Києві. В цьому ж листі зазначено, що оскільки відповідач 2 є власником відділення санаторію ім.1-ого Травня по вул. М. Юнкерові, 50 в Оболонському районі м. Києва, то захист прав власності відповідачка 2 повинен здійснюватись судом.

10.03.2004 відповідачем 2 був направлений лист №43 в Прокуратуру Оболонського району м. Києва, в якому відповідач 2 вказав, що 04.10.1993 між ВПК "Зоряний" та Київським відділенням АТ "Укрпрофоздоровниця" був укладений договір купівлі-продажу відділення "Красіно" санаторію ім.1-го Травня, відповідно до умов якого ВПК "Зоряний" прийняв на себе зобов’язання відселити 13 сімей, постійно проживаючих в житловому фонді на території відділення. В цьому ж листі відповідач 2 вказував на грубі порушення відповідачем 1 житлового законодавства та просив перевірити викладені факти.

16.04.2007 до Генеральної прокуратури України була подана колективна заява мешканців будинку АДРЕСА_1, щодо здійснення перевірки ТОВ ВКП "Зоряний", в тому числі, припинення самоправних дій генерального директора ТОВ ВПК "Зоряний". У цій заяві мешканці будинку вказували на незаконну порубку лісу, погрози виселити мешканців будинку на вулицю, на не визначеність формулювань в акті прийманні-передачі від 18.11.1993, відсутність реєстрації права власності на будівлі в БТІ, а тому в діях посадових осіб ТОВ ВПК "Зоряний" мають місце дії по підробці документів.

Спір виник внаслідок того, що прокурор вважає, що Спірний договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки майно, яке стало предметом спірного договору є державною власністю, а Київське відділення АТ "Укрпрофоздоровниця" не було власниками спірного майна, оскільки таке майно було передано профспілкам у відання у не у власність.

Відповідно до ст. 11121 ГПК України (1798-12) , вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.

Слід зазначити, що Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29 листопада 1990 року № 506 (506-12) введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державної власністю України.

Скасовуючи попередні рішення господарських судів у справі, Верховний Суд України в постанові від 16.09.2008 зазначив, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що у відповідності до вище перелічених положень законодавчих актів, майно передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" є державної власністю.

На виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23 грудня 1991 року було зареєстроване ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92, 92 % розміру статутного фонду.

Таким чином майно передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

Згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України" (2558-12) , затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Вказані обставини свідчать про те, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не ставши власником майна не мало права без згоди Фонду Державного майна України продавати майно відділення санаторію ім. Першого Травня відповідачу 2 за спірним договором.

Отже, Спірний договір укладено з порушенням ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР.

Права та обов’язки відповідача 1 та відповідача 2 з передачі у власність відповідачу 2 основних нерухомих фондів відділення санаторію ім. 1 Травня, розташованого на земельній ділянці площею 2,74 га в лісопарковій зоні Пуща-Водиця м. Києва в кварталі, обмеженим вулицями 9 лінія, 10 лінія, Гамарника і Юнкерові, поштовий адрес: вул. Юнкерові, 50, та оплаті Відповідачем 2 переданого йому майна були виконані та припинились виконанням ще в 1993 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) від 01.01.2004. Отже, до спірних цивільних правовідносин слід застосовувати правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , який діяв до 01.01.2004.

Відповідно до п.4, 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 01.01.2004, Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З названих вище листів Прокуратури Подільського району м. Києва від 10.04.1998 №9/352-Ж, від 05.04.2000 лист №118, відповідача 2 від 11.12.2003 №36, від 10.03.2004 №43, Прокуратури Оболонського району м. Києва від 10.01.2004 №1054ж, з колективної заяви мешканців будинку АДРЕСА_1 від 16.04.2007, вбачається що питання порушені в зазначених листах стосуються житлових прав мешканців будинку АДРЕСА_1, та дій посадових осіб ТОВ ВПК "Зоряний" відносно мешканців зазначеного будинку. Питання правомірності відчуження державного майна за Спірним договором в названих листах не порушувалось. Відповідно, вказаними листами не підтверджується факт того, що прокуратура була обізнана з порушеннями майнових прав держави.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що прокуратура дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав держави і строк позовної давності сплив, то зазначене твердження відповідачів відхиляється.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, яка кореспондується зі ст. 216 Цивільного кодексу України, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Отже, вимога прокуратури про застосування наслідків недійсності договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від 04.10.1993, укладений між Київським відділенням АТ "Укрпрофоздоровниця" та Виробничо-побутовим кооперативом "Зоряний".

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Берізки, 3, код 19420986) повернути Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код 02583780) все одержане за договором купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від 04.10.1993.

4. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код 02583780) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Берізки, 3, код 19420986) все одержане за договором купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від 04.10.1993.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Берізки, 3, код 19420986, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200; символом звітності 095; рах. 31110095700011; банк: ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО: 820019; код ЄДРПОУ 26077968) –12792 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 50 коп. - витрат на оплату державного мита.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Берізки, 3, код 19420986, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі, ідентифікаційний код 26077968, Банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві МФО 820019, код економічної класифікації кодів: 22050000) - 69 (шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код 02583780, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200; символом звітності 095; рах. 31110095700011; банк: ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО: 820019; код ЄДРПОУ 26077968) - 12792 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 50 коп. - витрат на оплату державного мита.

8. Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код 02583780, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі, ідентифікаційний код 26077968, Банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві МФО 820019, код економічної класифікації кодів: 22050000) - 69 (шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.