( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs11859799) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs10141520) )

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Фінансова Ініціатива"

До відповідача Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

Про визнання недійсним правочину, викладеного у формі заяви про зарахування зустрічних вимог

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Ларьков В.І. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Фінансова Ініціатива"до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"про визнання недійсним правочину, викладеного у формі заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов’язань від 29.05.2009 р. № 18-04-б.б/11691.1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що даний односторонній правочин суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема, на думку позивача, зобов’язання між сторонами не є однорідними, оскільки вимоги позивача до відповідача виражені в іноземній валюті –доларах США, а вимоги відповідача до позивача –в національній валюті України. Крім того, заява відповідача, як односторонній правочин, не відповідає ст. 207 ЦК України, оскільки у ній відсутня печатка цієї юридичної особи.

Ухвалою від 23.12.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/34, розгляд останньої призначено на 08.02.2010 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Відповідач посилається на те, що валюта України та іноземна валюта, в силу Декрету України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , є валютними цінностями, а тому вимоги є однорідними.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 23.12.2009 р. не виконав.

Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 25.02.2010 р..

В судовому засіданні 25.02.2010 р. оголошено перерву до 15.03.2010 р. для оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10.04.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Фінансова Ініціатива"та відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк"(17.06.2009 р. змінено найменування на публічне акціонерне товариство "Родовід Банк") було укладено генеральний договір про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій № 01-284/2006 (далі - Договір).

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони надали одна одній строкові кредити в різних валютах в приблизно еквівалентних сумах з однаковим строком повернення (договори за типом "СВОП").

На виконання умов Договору сторонами було надано один одному кредити, позивачем - на суму 27500000,00 доларів США, відповідачем - на суму 211750000,00 грн.

Строк виконання сторонами своїх обов'язків щодо повернення кредитних коштів станом на 29.05.2009 р. настав, що ними не заперечується.

29.05.2009 р. відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язань № 18-04-6.б./11691.1, предметом якої є припинення зобов’язань відповідача перед позивачем та зобов’язань позивача перед відповідачем за угодами в гривнях та угодами в доларах США, укладеними на виконання Договору, строк виконання яких настав, на суму 209820693,9 грн., що еквівалентно 27539861,12 доларам США, з 29.05.2009 р..

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та обов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Враховуючи те, що підстави позову пов’язані з відсутністю однорідності вимог і факт настання строку виконання зобов’язань сторонами не оспорюється, дана обставина не є предметом дослідження під час вирішення спору.

Однією з необхідною умов зарахування є однорідність зустрічних вимог. Однорідність полягає в однаковому предметі виконання.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

валютою України є грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;

іноземною валютою є іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Даною нормою як валюта України так і іноземна валюта віднесено до валютних цінностей.

Отже, законодавством України встановлено однорідність валюти України та іноземної валюти, які віднесені до валютних цінності, і не передбачено норм, які обмежують або забороняють припиняти зобов’язання шляхом зарахування в різних валютах.

Зобов’язання в іноземній валюті чи зобов’язання у валюті України є грошовими зобов’язаннями, наявність яких може бути підставою для порушення справи про банкрутство. З огляду на це, посилання позивача на визначення грошового зобов'язання, яке дано в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , не спростовує можливість припинення зобов’язання шляхом зарахування в різних валютах.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено випадки, в яких не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договором, укладеним між сторонами, не передбачена заборона на одностороннє зарахування вимог та припинення зобов'язань.

Зокрема, статтею 10 Договору визначено порядок зарахування зустрічних вимог. Так, п. 10.3 Договору встановлено, що не обмежується право сторони здійснити зарахування зустрічних вимог як за конвертаційними, так і за іншими договорами, укладеними згідно з Договором, і без згоди другої сторони, як це передбачено законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки національна і іноземна валюта законодавством кваліфіковані за однією родовою ознакою –валютні цінності, і зобов’язання у національній і іноземній валюті є грошовими зобов’язаннями, що свідчить про однорідність вимог між позивачем та відповідачем, а Договір не містить обмежень щодо зарахування, суд вважає позовні вимоги з цих підстав не обґрунтованими.

Також є безпідставним посилання позивача на ст. 207 ЦК України як підставу недійсності правочину щодо зарахування. Дана норма встановлює вимоги до письмової форми правочину. В силу ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відсутність печатки на правочині щодо припинення зобов’язань зарахуванням, згідно з чинним законодавством України, не має наслідком його недійсність.

З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.