за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) ;

Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-А).

про визнання права власності

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача –Басов Ю.М., представник, довіреність №12 від 03.02.2010;

відповідача –не з’явився;

Третя особа (Севастопольська міська Рада) –не з’явився.

Третя особа (Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради) –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Источник" звернулося до суду з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності на нежитлове приміщення двохповерхової прибудови (літ. А: ІІІ-5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м з навісом (лит. 1) до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10.

Позивач, з посиланням на норми статей 328, 331 Цивільного кодексу України вважає, що право власності на спірний об’єкт нерухомого майна слід визнати за Закритим акціонерним товариством "Источник", оскільки вин був збудований позивачем відповідно до вимог діючого законодавства, з отриманням усіх необхідних узгоджень та дозволів на проведення будівельних робіт та з подальшим прийняттям об`єкта в експлутацію, що підтверджується відповідними документами.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.01.2010 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольську міську Раду та Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради.

У ході розгляду справи позивач надав заяву про уточнення та зміну підстав позову від 26.01.2010 вх. №561-д (том 2 а.с.77-81), яка була прийнята судом, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2010 з доводами позовних вимог не погодився, просив у задоволенні позову відмовити. У зв’язку з оголошеню у судовому засіданні 18.02.2010 перервою, представник Фонду комунального майна був розпис сповіщений про час наступного судового засідання –25.02.2010 (том 2 а.с.95).

У судові засідання 25.02. та 11.03.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, до початку судового 11.03.2010 засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовуючи зайнятість в іншому судовому процесі.

В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення заявленого клопотання, оскільки судове засідання 25.02.2010 відкладалось саме у зв’язку з неявкою відповідача, ухвалою від 25.02.2010 відповідач попереджався про наслідки нез’явлення у судове засідання, передбачені статтею 75 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач не надав жодних доказів в його підтвердження.

Суд приймає до уваги той факт, що представництво юридичних осіб в судовому процесі не обмежується колом певних фізичних осіб. У випадку дійної неможливості забезпечення явки представника у судове засідання, сторони у справі, в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не позбавлена права надати свої вимоги або заперечення в письмовому вигляді.

Представники третіх осіб явку уповноважених представників у судове засідання 11.03.2010 не забезпечили, про дату час та місце його проведення були повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістили.

На підставі викладеного, суд визнав можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

08.08.1996 між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та позивачем був укладений договір оренди № 1894 нежитлового приміщення загальною площею 476,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10 (т.1 арк.с. 30-31).

Пунктом 1.5 Договору встановлений строк оренди нерухомого майна - з 10.08.1996 по 30.11.2006 та зазначено, що раніш діючі договори оренди між сторонами стосовно цього об’єкта нерухомого майна втрачають силу.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, Орендар має право здійснювати переобладнання, перепланування, реконструкцію приміщення за власний рахунок при наявності письмової згоди Орендодавця.

У подальшому договірні відносини були продовжені договором оренди № 428-06 від 29.12.2006, вказані приміщення були передані позивачу в оренду для розміщення магазину, кафе, складу, на строк до 29.11.2007.

У ході експлуатації нежитлового приміщення, 15.07.1996 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання згоди на будівництво прибудови до магазину відповідно до виконаного та представленого орендодавцю проекту та кошторису (том 1 а.с.36).

16.07.1996 клопотання позивача було узгоджено відповідачем за умовою дотримання вимог органів Державного архітектурного будівельного контролю, Санітарно-епідемічної служби, Управління будівництва та архітектури у місті Севастополі (том 1 а.с.36).

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації у місті Севастополі від 07.10.1996 № 937 Закритому акціонерному товариству "Источник" був наданий дозвіл на будівництво прибудови (складського приміщення) до приміщення магазину "Источник", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10, відповідно до наданого проекту; а також зобов’язано ЗАТ "Источник" отримати дозвіл Інспекції ДАБК на здійснення будівельних робіт та по закінченні будівництва здати прибудову в експлуатацію згідно із встановленим порядком (том 1 а.с.33).

09.10.1996 Міською вневідомчою інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю був наданий дозвіл №106/139 Закритому акціонерному товариству "Источник" на здійснення будівельно-монтажних робіт господарським способом по будівництву прибудови до магазину "Источник" на строк до 31.12.1996 за проектом та кошторисом, які узгоджені з головним архітектором міста Севастополя від 23.07.1996 (том 1 а.с.45)

Згідно з технічним висновком державної інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 28.12.1996 №1585 –об’єкт будівництва –прибудова до магазину "Источник"в житловому будинку №10 по вул. В. Морська - виконаний відповідно до проекту та рекомендований державній комісії по прийманню в експлуатацію з використанням за призначенням (том 1 а.с.42-43).

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя від 18.04.1997 №404 була призначена державна приймальна комісія по прийманню в експлуатацію прибудови до магазину "Источник", розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10 (том 1 а.с.34).

Згідно з актом державної приймальної комісії від 14.05.1997, закінчений будівництвом об’єкт –розширення магазину за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10 був прийнятий в експлуатацію. Із змісту даного акту вбачається наявність погодження в тому числі відповідача (том 1 а.с.37-40).

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя від 23.05.1997 № 535 у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 (449-92-п) "Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення", був затверджений акт державної приймальної комісії від 14.05.1997 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту –розширення магазину "Источник", розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10 та доручено КП "БТІ та ДР ОНМ" СМР внести зміні в технічну документацію об’єкта (том 1 а.с.41).

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності від 21.04.2003 № 193 на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , відповідно до експертного висновку, зробленого ПП "Конекс-Експерт" від 09.04.2003, узгоджений обсяг зроблених невід’ємних полишень нежитлового приміщення по вул. В. Морська, буд. 10 у розмірі 20813,70 грн., здійснених за рахунок власних коштів ЗАТ "Источник" (том 1 а.с.55).

Відповідно до даних інвентарної справі КП "БТІ та ДРОНМ" СМР від 17.02.1994 з урахуванням змін та доповнень, станом на 25.06.2009, а також даних Звітів про оцінку нерухомого майна, площа нежитлових приміщень двохповерхового магазину "Источник" складає 355,1, кв.м; площа відокремлених нежитлових приміщень двоповерхової прибудови (літер "а") з навісом (літер "а1") до житлового будинку 10 по вул. В. Морська у місті Севастополі –33,1 кв.м

Згідно із Звітом від 30.10.2009 про оцінку об’єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень двохповерхової прибудови (літ. А: ІІІ-5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м з навісом (лит. 1), до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10, ринкова вартість спірного об’єкту склала 145690,00 грн. без ПДВ (174828,00 грн –з ПДВ).

Право власності на об’єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення двохповерхової прибудови (літ. А: ІІІ-5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м з навісом (лит. 1) до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10 станом на дату винесення рішення суду не було оформлено відповідно до вимог діючого законодавства України.

Враховуючи те, що об’єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення двохповерхової прибудови (літ. А: ІІІ-5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м з навісом (лит. 1) до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10 було збудовано силами та засобами позивача на законних підставах, з отриманням передбачених діючим законодавством дозволів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання права власності на вказаний об’єкт нерухомого майна.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Підставою позову про визнання права власності є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та стаття 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

У відповідності із нормами ст. ст. 331 та 332 Цивільного кодексу України право власності на новостворене або перероблене майно виникає у особи за умови, що вказане майно створено або перероблено на кошти цієї особи, а його створення не суперечить вимогам закону або договору.

Так, право власності на новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідний дозвіл на будівництво спірного об’єкту нерухомого майна був отриманий відповідачем, відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) визначає засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі: право власності на нерухоме майно.

Згідно з вимогами вказаного вище Закону (1952-15) до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації (пункт 5 Прикінцевих положень цього Закону (1952-15) ).

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (z0157-02) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (z0157-02) .

Відповідно до п. 1.6 цього Положення (z0157-02) реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року N 1243 (1243-2004-п) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".

Факт прийняття спірного об’єкту нерухомого майна в експлуатацію встановлений судом, підтвердженням чого служить Акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого розширенням об’єкту магазину "Источник" по вул. В. Морська, 10, міста Севастополя від14.05.1997, який був затверджений 23.05.1997 (т. 1, арк.с. 37-41).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з Додатком № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5 (z0157-02) , зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/644 (z0157-02) , визначений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності.

Пунктом 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, визначено, зокрема, що таким документом є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) від 01.07.2004 р. №1952-IV, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивильного кодексу України).

У суду відсутні відомості щодо наявності підстав вважати право власності Позивача на зазначене майно набутим неправомірно.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті державного мита у розмірі 1748,28 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі, встановленому Постановою КМ України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (1258-2005-п) в редакції, діючої на день подання позову до господарського суду міста Севастополя, а саме 236,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 82, 84- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити .

2. Визнати за Закритим акціонерним товариством "Источник" (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 10, ідентифікаційний код 20695205) право власності на нерухоме майно –нежитлове приміщення двохповерхової прибудови (літ. А: ІІІ-5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м. з навісом (літер 1) до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10.

3. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) на користь Закритого акціонерного товариства "Источник" (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 10, ідентифікаційний код 20695205, р/р 26009147201 в СФ ВАТ "Фінанси та кредит" МФО 384812) витрати по сплаті державного мита в сумі 1456,90 грн . (одна тисяча чотириста п’ятдесят шість грн. 90 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн . (двісті тридцять шість).