Суб’єкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до державного підприємства "Писарівський спиртзавод" про стягнення 149 049, 33 грн.

Ухвалою від 20.01.2010р. порушено провадження у справі № 1/11-10-292 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до відповідача ДП "Писарівський спиртзавод" про стягнення 149 049, 33 грн.

10.02.2010 р. відповідач надав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність звіту арбітражного керуючого про оплату послуг, відшкодування витрат, затвердженого рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

10.03.2010 р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, а саме збільшення суми позову на 14 904 грн. витрат на послуги адвоката, яка ухвалою суду від 10.03.2010 р. повернута позивачу без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2004 р. порушено провадження у справі № 32/93-04-3524 про банкрутство Державного підприємства "Писарівський спиртзавод".

Ухвалою підготовчого засідання суду від 02.12.2005 р. Балтську МДПІ визнано кредитором ДП "Писарівський спиртзавод" з грошовими вимогами до боржника на суму 5454037,79 грн., зобов’язано кредитора у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Писарівський спиртзавод", введено процедуру розпорядження майном ДП "Писарівський спиртзавод", призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Адаменко Олега Єгоровича (ліцензія Серії НОМЕР_1 від 27.07.2005 р.), а також визначені наступні дати розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.10.2006 р. припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Адаменко О.Є., призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ліцензія серії НОМЕР_2 від 04.04.2006 р.), зобов’язано розпорядника майна в місячний строк надати суду звіт про виконану роботу в процедурі розпорядження майном боржника.

19.10.2006 р. між суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та ДП "Писарівський спиртзавод" укладений договір, згідно якого позивач бере на себе виконання функцій арбітражного керуючого –розпорядника майна згідно ст.ст. 3-1 та ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відповідач зобов’язаний здійснити оплату послуг у розмірі середньої місячної оплати праці директора заводу та компенсацію його витрат в сумі 2 500, 00 грн. на місяць за рахунок коштів боржника.

Відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 12.12.2007р. затверджено розмір оплати послуг арбітражного керуючого у розмірі 2 500 грн. на місяць за рахунок боржника та розмір компенсації витрат арбітражного керуючого у розмірі 2 500 грн. на місяць за рахунок коштів від діяльності боржника.

Ухвалою суду від 26.02.2008 р. затверджено розмір оплати праці арбітражного керуючого ОСОБА_1 з дня його призначення (19.10.2006р.) у розмірі 2 500 грн. за кожен місяць роботи за рахунок майна боржника.

Ухвалою суду від 19.05.2009 р., яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Писарівський спиртзавод" припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до розрахунку суми позову позивачем нарахована заборгованість відповідача по оплаті послуг арбітражного керуючого за період з 19.10.2006 р. по 24.12.2009р. за 38 місяців і 5 днів з урахуванням часткової сплати в сумі 149 049,33 грн., яка станом на 15.01.2010 р. відповідачем не погашена, що зумовило звернення суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті послуг.

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівники зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП передбачено, що заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноваженим ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 10 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно ч. 12 ст. 3–1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом (2343-12) , але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також по податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що укладений між суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та ДП "Писарівський спиртзавод" договір від 19.10.2006 р. не є трудовим договором в розумінні ст. 21 КЗпП, оскільки не передбачає підлягання СПД –фізичної особи ОСОБА_1 внутрішньому трудовому розпорядкові ДП "Писарівський спиртзавод", у зв’язку з чим не тягне зобов’язання сплачувати заробітну плату згідно ст. 94 КЗпП, господарський суд дійшов висновку, що відносини між сторонами по оплаті послуг арбітражного керуючого регулюються цивільним законодавством.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 14 ст. 3–1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Таким чином, затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого передує припиненню провадження у справі про банкрутство, а оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, відбувається в межах справи про банкрутство, оскільки суд, що розглядає справу про банкрутство, постійно оцінює діяльність призначеного ним арбітражного керуючого та лише він обізнаний з обставинами виконання арбітражним керуючим своїх обов’язків, тобто має відомості щодо обсягу та строків надання ним послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах №6/273 від 01.03.06 р., №17/271-04 від 08.06.05 р., №2-29/6798-2006 від 25.10.06р., № 25-32/48-09-1586 від 25.08.2009 р.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України №17/271-04 від 08.06.05р. зазначено, що вимоги про оплату послуг арбітражного керуючого витікають зі справи про банкрутство та мають бути розглянуті в провадженні у справі про банкрутство, незалежно від того, припинено провадження у справі про банкрутство, чи ні.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що позивач всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України не надав суду доказів надання відповідачу послуг і доказів отримання їх відповідачем, а саме акти приймання –передачі передбачених договором послуг, звіт арбітражного керуючого про оплату послуг, відшкодування витрат, затверджений рішенням комітету кредиторів та відповідною ухвалою суду в межах справи про банкрутство в порядку ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , господарський суд дійшов висновку про відсутність зобов’язання відповідача перед позивачем відносно оплати послуг арбітражного керуючого, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 149049,33 грн. є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 526, 901 Цивільного кодексу України, ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) позов задоволенню не підлягає. За таких обставин судові витрати покладаються за рахунок позивача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд, -

Відмовити в задоволенні позову суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до ДП "Писарівський спиртзавод" про стягнення 149049, 33 грн.