Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа Олійник Олексій Володимирович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазпромбанк"про стягнення 246 014,97 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.06.2002 року між українською зовнішньоекономічною нафтогазовою корпорацією "Укрзарубіжнафтогаз та приватним підприємцем Олійником Олексієм Володимировичем (позивачем) було укладено договір уступки вимоги № 2603/1-О-2002.

Відповідно до п.1.1. договору уступки вимоги № 2603/1-О-2002 від 14.06.2002 року кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання зобов’язань, в частині, обумовленій цим договором, що виникли за договором від 04.01.98р. № 212 на розрахунково-касове обслуговування, укладеним між корпорацією "Укрзарубіжнафтогаз"та ВАТ "Акціонерний банк "Укргазпромбанк"(відповідачем), далі –боржник.

Відповідно до п.1.2. договору уступки вимоги № 2603/1-О-2002 від 14.06.2002 року за даним договором набувач отримує право вимагати від боржника повернення коштів в сумі 17 503 доларів США або її еквіваленту в гривнях, які було помилково перераховано на користь ТОВ "Газкомплектімпекс"(Росія) та повернуто боржнику, а також стягнення будь-яких штрафних санкцій та збитків за несвоєчасне або неналежне виконання зобов’язань щодо повернення цієї суми.

Відповідно до п. 2.2. договору уступки вимоги № 2603/1-О-2002 від 14.06.2002 року кредитор відповідає перед набувачем за недійсність переданої йому вимоги, при цьому, дійсною вимогою вважається вимога по зобов’язанню з повернення помилково перерахованих коштів, яке виникло по договору від 04.01.98 р. на розрахунково-касове обслуговування між кредитором та боржником, набрало юридичної сили і не припинилося до моменту підписання даного договору, але не відповідає за невиконання цієї вимоги.

Відповідач визнав свій борг, що підтверджується листом № 524 від 19.06.2007 року.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 503,00 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 84 924,56 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору уступки вимоги № 2603/1-О-2002 від 14.06.2002 року у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за даною угодою, винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні спричинені внаслідок цього збитки, підтверджені документально.

Позивач нарахував відповідачеві збитки у розмірі 57 019,30 грн., 3% річних у розмірі 14 874,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 89 196,53 грн.

рішенням Господарського суду м. Києва від 04.11.2008 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2008 року касаційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2008 року у справі № 25/397 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до провадження, присвоєно № 25/397-33/182, розгляд справи призначено на 14.04.2009 року.

В судове засідання 14.04.2009 року представник відповідача з’явився, подав суду документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року, а також надав заяву про продовження строку розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду від 10.03.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 02.06.2009 року у зв’язку із неявкою представника позивача у судове засідання.

У судове засідання 02.06.2009 року представники сторін з’явилися.

Представник позивача подав додаткові пояснення по справі.

Суд зобов’язав представника позивача надати на наступне судове засідання довідку із статистики стосовно ліквідації Корпорації "Укрзарубіжнафтогаз".

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 20.07.2009 року для надання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 20.07.2009 року представник позивача з’явився, проте не надав суду довідку із статистики стосовно ліквідації Корпорації "Укрзарубіжнафтогаз".

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте через загальний відділ діловодства подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 29.09.2009 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також його неявкою у судове засідання.

У судове засідання 29.09.2009 року представник позивача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду від 20.07.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 29.09.2009 року з’явився представник відповідача.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 17.11.2009 року у зв’язку із клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи, його неявкою у судове засідання, а також необхідністю надання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 17.11.2009 року представники сторін з’явилися.

Суд зобов’язав позивача надати суду довідку із статистики стосовно ліквідації Корпорації "Укрзарубіжнафтогаз".

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 15.12.2009 року для надання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 15.12.2009 року представники сторін з’явилися.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 08.02.2010 року для витребування додаткових доказів по справі.

У судове засідання 08.02.2010 року представники сторін з’явилися.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 09.03.2010 року для витребування додаткових доказів по справі.

01.03.2010 року до загального відділу діловодства Господарського суду м. Києва від Головного управління статистики у м. Києві надійшла відповідь від 23.02.2010 року вих. № 13-1052 на запит.

Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв’язку з відсутністю представника, який бере участь у даній справі.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 26.04.2010 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача.

01.03.2010 року до загального відділу діловодства Господарського суду м. Києва від Головного управління статистики у м. Києві надійшла відповідь від 11.11.2008 року вих. № 13-771/2664 на запит.71/2664.

У судове засідання 26.04.2010 року представник позивача з’явився та надав суду витяг з ЄДРПОУ, виданий Головним управлінням статистики у м. Києві, підтримав клопотання про забезпечення позову подане у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив стягнути основну заборгованість в розмірі 84 924,56 грн., збитки у розмірі 57 019,30 грн., 3% річних у розмірі 14 874,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 89 196,53 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 460,15 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., витрати по сплаті адвокатських послуг.

Представник відповідача надав пояснення по справі, позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

04.01.1998 року між Акціонерним банком "Укргазпромбанк"(відповідачем) та корпорацією "Укрзарубіжнафтогаз"був укладений договір № 212 на розрахунково-касове обслуговування в іноземній валюті, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту рахунок 3 2600.6.02122 у додатково погоджених між сторонами договору іноземних валютах (вільно конвертованій, країн СНД, інших країн) для розрахунків при здійсненні операцій, визначених законодавством України та нормативними акрами Національного банку України.

В межах виконання цього Договору відповідачем у травні 2002 року були перераховані валютні кошти в розмірі 17613,00 доларів США, куплені за заявою Української зовнішньоекономічної нафтогазової корпорації "Укрзарубіжнафтогаз", на користь ТОВ "Газкомплектімпекс" (Росія).

В зв’язку з наявністю повідомлень про те, що Газ промбанк (Росія) вважав ці кошти перерахованими помилково, кошти в сумі 17503,00 доларів США було повернено на коррахунок відповідача, як перераховані помилково.

Про зазначені обставини відповідачем було повідомлено Українську зовнішньоекономічну нафтогазову корпорацію "Укрзарубіжнафтогаз" листом № 37921/300 від 22.07.2002 року, в якому зазначалося про необхідність надати певні розпорядження про подальші дії банку з сумою в іноземній валюті.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (435-15) від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу (435-15) застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини між позивачем та Українською зовнішньоекономічною нафтогазовою корпорацією "Укрзарубіжнафтогаз", а також між зазначеною корпорацією та відповідачем, виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , а саме 04.01.1998 року та 14.06.2001 року, отже до правовідносин щодо виконання відповідачем зобов’язання по поверненню помилково перерахованих коштів та щодо передачі права вимоги повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР (1540-06) від 08.07.1963 р. (надалі – ЦК УРСР (1540-06) ).

У відповідності до ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В результаті повернення відповідачу грошових коштів в сумі 17503,00 долари США, перерахованих ним на користь ТОВ "Газкомплектімпекс" (Росія), які визнані помилково перерахованими, у відповідача виникло зобов’язання перед Українською зовнішньоекономічною нафтогазовою корпорацією "Укрзарубіжнафтогаз" щодо перерахування вказаних коштів на рахунок цієї корпорації. Боржником по вказаному зобов’язанню є відповідач, а кредитором - Українська зовнішньоекономічна нафтогазова корпорація "Укрзарубіжнафтогаз".

Згідно із ст. 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вказані положення законодавства, за основним Договором відповідач (боржник) зобов’язаний був належним чином виконати зобов’язання, а саме перерахувати кошти в сумі 17503,00 доларів США, на користь кредитора за основним Договором - Української зовнішньоекономічної нафтогазової корпорації "Укрзарубіжнафтогаз".

14.06.2002 року між українською зовнішньоекономічною нафтогазовою корпорацією "Укрзарубіжнафтогаз"та приватним підприємцем Олійником Олексієм Володимировичем (позивачем) було укладено договір уступки вимоги № 2603/1-О-2002.

Відповідно до п.1.1. договору уступки вимоги № 2603/1-О-2002 від 14.06.2002 року кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання зобов’язань, в частині, обумовленій цим договором, що виникли за договором від 04.01.98 р. № 212 на розрахунково-касове обслуговування, укладеним між корпорацією "Укрзарубіжнафтогаз"та ВАТ "Акціонерний банк "Укргазпромбанк"(відповідачем), далі –боржник.

Законодавство України, яке діяло на час укладання договору уступки встановлює необхідність направлення боржнику повідомлення про уступку права вимоги, що випливає із змісту ст. ст. 199, 200 ЦК УРСР.

У зв’язку з тим, що на час набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) від 16.01.2003 року дія договору уступки продовжувалась, правовідносини, що випливають з цього договору, з 01.01.2004 року регулюються Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно п.1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ч.1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 5.3. договору уступки вимоги № 2603/1-О-2002 від 14.06.2002 року кредитор зобов’язується повідомляти набувачу про виникнення будь-яких обставин чи отримання будь-якої інформації, що стосується виконання боржником своїх зобов’язань, право вимоги виконання яких передано за цим договором.

Згідно з ч. 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За правилом частини другої ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Позивачем було надано до матеріалів справи претензію без дати та номеру, яка була направлена відповідачу 06.03.2008 року, що підтверджується поштовою квитанцією. У цій претензій відповідачу повідомляється про здійснену уступку права вимоги, за якою позивач отримав право вимагати у відповідача повернення коштів у сумі 17503,00 доларів США, або її еквіваленту у гривнях, та додається копія договору уступки права вимоги від 14.06.2002 року.

Згідно ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідач визнав свій борг, що підтверджується листом № 524 від 19.06.2007 року, в якому АБ "Укргазпромбанк"повідомляє, що не відмовляється від свого обов’язку повернути грошові кошти, але вважає, що таке повернення повинно бути здійснене шляхом банківського переказу на поточний рахунок ліквідаційної комісії корпорації "Укрзарубіжнафтогаз".

Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем в частині основного боргу становить 17 503,00 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 84 924,56 грн.

В матеріалах справи міститься Наказ №17 від 14.09.2001 Української зовнішньоекономічної нафтогазової корпорації "Укрзарубіжнафтогаз", в якому йдеться про створення ліквідаційної комісії зазначеної корпорації на підставі рішення Зборів учасників від 14.08.2001 про ліквідацію корпорації "Укрзарубіжнафтогаз".

У відповідності до ст. 37 ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Згідно із ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", який був чинним на час здійснення ліквідації Української зовнішньоекономічної нафтогазової корпорації "Укрзарубіжнафтогаз" підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ наданого Головним управлінням статистики у м. Києві українська зовнішньоекономічна нафтогазова корпорація ""Укрзарубіжнафтогаз"була виключена з бази ЄДРПОУ 18.06.2002 року . Отже, договір уступки вимоги № 2603/1-О-2002 від 14.06.2002 року укладений між українською зовнішньоекономічною нафтогазовою корпорацією "Укрзарубіжнафтогаз"Енергокомплект"та приватним підприємцем Олійником Олексієм Володимировичем (позивачем) до виключення Української зовнішньоекономічної нафтогазової корпорації "Укрзарубіжнафтогаз" з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, оскільки договір про уступку права вимоги в судовому порядку недійсним не визнавався для боржника продовжує діяти презумпція, по якій у будь-якому випадку зобов’язання має бути виконане.

З урахуванням ненадання відповідачем доказів того з якого моменту позивач (або первісний кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про порушення права на отримання коштів, зважаючи на невизначеність строку виконання зобов’язання та враховуючи факт припинення у 2002 році зобов’язання відповідача на користь Української зовнішньоекономічної нафтогазової корпорації "Укрзарубіжнафтогаз" господарський суд не може застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 84 924,56 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт невиконання відповідачем умов договору уступки вимоги № 2603/1-О-2002 від 14.06.2002 року, та наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 84 924,56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, представник позивача просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 57 019,30 грн. обґрунтовуючи це тим, що якби грошові кошти було своєчасно повернуто відповідачем та покладено на банківський рахунок, то за весь час прострочення позивач отримав би дохід у середньому розмірі 11,5 % річних та 3% річних у розмірі 14 874,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 89 196,53 грн.

Відповідачем 20.09.2008 року за вих. № 1214 була подана заява про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. ЦК України (435-15) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач нараховує збитки, 3% річних та інфляційні втрати з 2002 року по 2008 рік, тобто зі спливом строку позовної давності.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 57 019,30 грн., 3% річних у розмірі 14 874,58 грн. та інфляційний втрат в розмірі 89 196,53 грн. не підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 1 610,90 грн., на відповідача –849,25 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 77,58 грн., на відповідача –40,42 грн.

Представник позивача просить стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката, але не зазначає їх суму та не надає жодних доказів на підтвердження витрат на адвокатські послуги, у зв’язку з чим зазначена вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазпромбанк" (02098, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 13; код ЄДРПОУ 24262992) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Олійника Олексія Володимировича (02089, м. Київ, вул. Кисловодська, 51; п/р 26000052606507 у філії "Розрахунковий центр"КБ "Приватбанк"в м. Києві, МФО 320649, ідентифікаційний номер 2772408974) основну заборгованість в розмірі 84 924 (вісімдесят чотири тисячі дев’ятсот двадцять чотири) грн. 56 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 849 (вісімсот сорок дев’ять) грн. 25 коп. та 40 (сорок) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення збитків в розмірі 57 019,30 грн., трьох процентів річних в розмірі 14 874,58 грн., інфляційних втрат в розмірі 89 196,53 грн. та витрат на послуги адвоката відмовити.