За позовом Прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

до Фонду державного майна України

Третя особа Відкрите акціонерне товариство "Мусон"

про визнання недійсним наказу ФДМУ від 01.04.96 №38-АТ

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури: Карпенко Н.М. за посвідченням

від Позивача: Сирський С.В. за довіреністю від 05.02.10 №03-15/470

від Відповідача: Фролова А.В. за довіреністю №9 від 11.01.10

від Третьої особи-1: Єфремова Л.О. за довіреністю від 03.07.08 №11074/159, Папоротна Н.Ф. за довіреністю від 05.01.10 №11074-5

У засіданнях брали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Фонду державного майна України про визнання недійсним наказу ФДМУ від 01.04.96 №38-АТ зі змінами, внесеними наказом ФДМУ від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 01.04.96 №38-АТ" у частині надання гуртожитку, розташованого у м. Севастополі по вул. Глухова, 9 у власність Відкритого акціонерного товариства "Мусон".

Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження справі №4/46 (суддя І.І.Борисенко) та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.09 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.09 у справі №4/46 за апеляційним поданням прокурора Гагарінського району м. Севастополя та апеляційною скаргою Севастопольської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.09 апеляційне подання прокурора Гагарінського району м. Севастополя та апеляційну скаргу Севастопольської міської ради вирішено залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.09 у справі №4/46 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.09 у справі №4/46 за касаційним поданням Заступника прокурора м. Севастополя та касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного господарського суду вирішено касаційне подання та касаційну скаргу задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.09 та рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.09 у справі №4/46 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

При цьому, Вищий господарський суд України у названій постанові зазначив, що відповідно до ст.ст. 4- 6 Житлового кодексу УРСР гуртожитки відносяться до об’єктів державного житлового фонду, а відтак згідно з вимогами ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"(у відповідній редакції) приватизації не підлягають. Наведене, за переконанням ВГСУ, свідчить про те, що висновок господарських судів про включення гуртожитків до цілісного майнового підприємства, а відтак правомірність передачі до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, є помилковим. Крім того, судами не встановлено на підставі досліджених належних доказів, що зазначені об’єкти житлового фонду не відносяться до державного житлового фонду.

За резолюцією керівництва Господарського суду м. Києва справу №4/46 передано на новий розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.09 справа №4/46 прийнята до провадження судді Пукшин Л.Г. з присвоєнням справі №4/46-40/32. Цією ухвалою суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 28.01.10.

У судове засідання 28.01.10 з’явились представники органу прокуратури та відповідача. Відповідач надав суду письмові пояснення по суті спору, де, з посиланням на ст. 22 ГПК України повідомив суд, що визнає позов в частині визнання недійсним наказу ФДМУ від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 01.04.96 №38-АТ" у частині передачі гуртожитку, розташованого у м. Севастополі по вул. Глухова, 9 у власність Відкритого акціонерного товариства "Мусон".

Ухвалою суду від 28.01.10 розгляд справи з підстав, наведених у ст. 77 ГПК України, відкладався до 16.02.10.

У судовому засіданні 16.02.10 представник третьої особи надав відзив на позов та просить суд залишити позов органу прокуратури без задоволення.

Ухвалою суду від 16.02.10 продовжено строки вирішення спору у справі №4/46-40/32 та відкладено розгляд справи до 25.03.10.

У судовому засіданні 25.03.10 представник органу прокуратури надав суду письмові пояснення на виконання ухвали суду від 16.02.10. Крім того, позивача надав суду письмові пояснення та просить суд з посиланням на ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 83 Цивільного кодексу України у редакції 1963р, просить суд позовні вимоги прокурора Гагарінського району м. Севастополя задовольнити у повному обсязі, визнати протиправним і недійсним наказ ФДМУ від 01.04.96 №38-АТ із змінами, внесеними наказом від 11.09.98 №1749 в частині включення у перелік майна, переданого в порядку приватизації державного майна у власність ВАТ "Мусон"майнового об’єкту –гуртожитку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Глухова, 9.

25.03.10 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.04.10 з підстав, наведених у ст. 77 ГПК України.

08.04.10 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.04.10 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та інших учасників судового процесу Господарський суд міста Києва встановив.

У відповідності до Указів Президента України від 26.11.1994 року №699/94 (699/94) від 11.05.94, №224/94 (224/94) та на підставі поданих комісією з підготовки до приватизації документів Фонд державного майна України 01.04.96 прийняв наказ "Про створення холдингової компанії "Мусон", за яким вирішено перетворити державне підприємство завод ім.. В.Д. Калмикова, м. Севастополь, у відкрите акціонерне товариство.

Пунктом 3 названого наказу затверджено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу ім. В.Д. Калмикові, м. Севастополь, станом на 01.12.95, складеного у відповідності до Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.95 №36 (36-95-п) , а відтак визначено оціночну вартість об’єкту, який підлягав передачі.

Наказом Фонду державного майна від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 0104.96 №38-АТ"вирішено доповнити наказ Фонду державного майна України від 01.04.96 №38-АТ пунктом 4 такого змісту: "Затвердити перелік майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству "Мусон", згідно з додатком".

Відповідно до вказаного переліку Фонд державного майна України передав Відкритому акціонерному товариству "Мусон"у власність у числі інших об’єктів гуртожиток на 216 місць корп. 93 за інвентарним номером 1061 за адресою: м. Севастополь, вул. Глухова, 9 (№ п/п 42).

Прокуратура Гагарінського району м. Севастополя вважає, що наказ ФДМУ від 01.04.96 №38-АТ зі змінами внесеними наказом ФДМУ від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 01.04.96 №38-АТ", є незаконним та не відповідає нормам чинного законодавства в частині передачі вищевказаного гуртожитку у власність Відкритого акціонерного товариства "Мусон", оскільки не відповідають ч.2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Позивач, в свою чергу, підтримав позовні вимоги органу прокуратури повністю. За твердженням Позивача, спірний наказ не відповідає нормам ч.2 ст. 3, ч.1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"(у відповідній редакції), оскільки об’єкти державного житлового фонду, яким на момент приватизації являвся гуртожиток за адресою: м. Севастополь, вул. Глухова, 9, не підлягали приватизації (не включалися до складу цілісного майнового комплексу, що приватизується). Крім того, позивач веде мову про те, що незаконними положеннями спірного наказу були порушені законні права і інтереси територіальної громади міста Севастополя і органу місцевого самоврядування, що представляє на підставі ст. 143 Конституції України територіальну громаду і що здійснює повноваження по управлінню комунальним майном, зокрема по прийняттю державного майна у комунальну власність.

Відповідач у наданих суду поясненнях у посиланням на ст. 22 ГПК України визнає позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним наказу Фонду від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 01.04.96 №38-АТ" в частині передачі гуртожитку, що розташований по вул. Глухова,9 у м. Севастополі у власність ВАТ "Мусон"з тих підстав, що гуртожитки відносяться до державного житлового фонду і повинні були передаватись до відання місцевих рад у відповідності до ст.5 ЖК УРСР, а відтак включення спірних гуртожитків до цілісного майнового комплексу ВАТ "Мусон"здійснювалося всупереч діючому на той час законодавству.

Третя особа у відзиві на позов зазначає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки за його переконанням гуртожитки у спірний період не відносились до об’єктів державного житлового фонду, тому дії відповідача з видання наказів, що є предметом спору у цій справі, не свідчать про порушення вимог чинного законодавства про приватизацію. Крім того, повідомляє суд, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню також у зв’язку із закінченням строків позовної давності.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами та іншими учасниками судового процесу, беручи до уваги те, що вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державні органи приватизації (зокрема Фонд державного майна України та його регіональні відділення) діють на підставі законодавства України про приватизацію (ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", в редакції, яка діяла на час приватизації дія цього Закону не поширюється, зокрема, на: приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Державний житловий фонд, за нормою ч.2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

У вирішенні питання належності гуртожитку по вул. Глухова, 9 у м. Севастополі до державного житлового фонду дослідженню підлягав, зокрема, статут державного підприємства завод ім. В.Д. Калмикова, за яким майно державного підприємства завод ім. В.Д. Калмикова є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання (п. 4.2 статуту заводу), тому беручи до уваги норму ст. 127 ЖК УРСР, за якою гуртожитки віднесено до житлового фонду, правомірним і обґрунтованим вважається висновок органу прокуратури про віднесення гуртожитку по вул. Глухова, 9 у м. Севастополі до державного житлового фонду.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками судового процесу, вартість гуртожитку по вул. Глухова, 9 у м. Севастополі, як об’єкту державного житлового фонду, врахована при визначенні розміру статутного капіталу ВАТ "Мусон"в процесі перетворення державного підприємства завод ім. В.Д. Калмикова у відкрите акціонерне товариство.

Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації.

Так, за Методикою оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 р. N 36 (36-95-п) , яка була чинною на момент здійснення перетворення державного підприємства завод ім.. В.Д. Калмикова у відкрите акціонерне товариство, вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .

Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону (п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Отже, наведене дає підстави вважати заявлені прокуратурою вимоги обґрунтованими в контексті норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , оскільки відповідачем вчинено дії з приватизації державного підприємства завод ім. В.Д. Калмикова без урахування спеціальних норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а відтак такі дії вважаються судом неправомірними.

Посилання третьої особи на пропуск позивачем строку позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних чи громадських організацій або громадян.

Отже, при виданні Фондом державного майна наказу від 01.04.96 №38-АТ зі змінами, внесеними наказом ФДМУ від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 01.04.96 №38-АТ"у частині надання гуртожитку, розташованого у м. Севастополі по вул. Глухова, 9 у власність Відкритого акціонерного товариства "Мусон"у відповідача не було правових підстав включати до складу майна, що приватизується, гуртожиток по вул. Глухова, 9 у м. Севастополі адже, об’єкти державного житлового фонду, що є об’єктом спору, не підлягали приватизації у відповідності до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) .

Враховуючи викладене, спірні накази суперечать ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна"(в редакції, яка діяла на час приватизації), прийняті без врахування спеціальних норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а тому підлягають визнанню недійсними.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним наказ Фонду держаного майна України від 01.04.96 №38-АТ зі змінами, внесеними наказом Фонду держаного майна України від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 01.04.96 №38-АТ" у частині надання гуртожитку, розташованого у м. Севастополі по вул. Глухова, 9 у власність Відкритого акціонерного товариства "Мусон".

3. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь державного бюджету 85,00 (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн 00 коп.) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.